Сьогодні вже 4-та річниця війни за наше існування. Саме 24 лютого 2022 року рашка підло напало на нас, на нашу родину.
Давайте трохи згадаємо ті дні, до і початок. От чесно, я ніколи не думав що вони це зроблять, бо вірив у логіку і їхню жадібність до грошей, але як виявилось усі ми були не готові до їхньої маніакальності і божевілля.
До початку я сидів на різних месенджерів, в тому числі й вк (я знаю що він заборонений, але тримав там коло спілкування), й спілкувався там з росіянами, але я сподівався що відвертих мерзотників буде лише купка, а як виявилось практично вся недокраїна.
Я ще деякий час там сидів, і скрінив усі їхні "ура патріотизм і ейфорії", бо вірив у нашу перемогу і цими скрінами влупити в їхні брудні пики, щоб вони не відвертались і не казали що вони за мир і нічого не знали, ага брешуть як дихатюь.
Але після Бучі я повністю розчарувався в своїх ідей, що то було лише маленька купка чортів, я розчарувався в самому себе, а потім увесь йобаний світ з міжнародними організаціями, бо вони ніхуя корисного не робили і не роблять, трохи згодом взагалі вийшов з вк але тодішні скріни зберіг, а іще я там і бачив деяких рос художників, яких пізніше додав до свого, а потім і загального списку російскі_хуйдожники.
Ну а свій акаунт телеграм Борг-Відьмака я створив недавно від початку війни, бо хотів посидіти на одному з аніме каналів, а у оригінального акаунта був бан.
На початку все було страшно, вибухи, стрільби, свої ж озброєні люди — і в такі моменти у мене сильно підірвалось психічне здоров'я, я ще до того мав проблеми, а тут тільки погіршились.
І у мене було 2 моменти заспокоювання — відеоігри і колекціонування артів аніме монстродівчат. На їжі тоді економили, бо мало що можна було купити, я ще й заліз в борги монобанку, бо був безробітним, взагалі намагався не витрачати більше 100 грн на день — та на щастя це все в минулому, зараз краще ніж тоді. І тоді після Бучи і відходу рашиків з півночі я поставив для кілька цілей — не пити алкоголь до перемоги, дожити до релізу Сталкер 2, буду учасником у смерті русні, не в прямому сенсі, а через збори, за будь яку ціну бути живим, хоч і трохи їбанутим.
І саме тому я через 5 міс після війни я і створив свій основний канал "Хабар Відьмака", щоб розвивати укр комьніті і займатись поширенням зборів, бо вірю, що кожна авторитарна особа повинна підтримувати своїх захисників, добрим словом чи збором.
І по тихеньку, підтримуючи свою репутацію, допомога іншим — ми досягли неймовірного успіху, бо наприклад ми у грудні-січні ми на "Великій зимовій розіграш" зібрали більше 55к грн, це неймовірно але не це не потолок наших можливостей.
Що я можу сказати ще.... Не здавайтесь, боріться, ворожу кров окропіте землю рідну, ми пережили найперші і найжахливі дні, нам давали лише кілька годин супротиву але ми усі зламали такі очікування, і вже боремося з непомірно великим ворогом в паритеті, згадайте самі, як коли ви зустрічали війну і як живете зараз, і зараз ми повністю знаємо що таке рашисти і як їх перемогти.
Не здавайтесь, шлях до миру нелегкий але тільки спільно і важкою працею ми досягнемо мирного неба.
Бережіть себе. Слава Україні. Героям слава.

Якщо один раз увійшов у Зону — вона назавжди залишиться всередині тебе.

Ми готуємо для вас дещо особливе до FANCON 2026 🖤
Безпечних маршрутів тут не буде.

Скоро побачимось.

——————————————

Once you enter the Zone — it stays within you forever.

We’re preparing something special for FANCON 2026 🖤
There will be no safe paths.

See you soon.

Ph: @medusosoa

Фестивалі — це про кайф, людей і спільні історії. Але іноді трапляються моменти, які цей вайб псують.

Якщо поруч з вами є людина, від якої вам не по собі — не ігноруйте це.

Ви завжди можете використати нас як “точку виходу” з ситуації:
— підійти ніби ми знайомі
— покликати нас будь-яким ім’ям
— або просто дати знак, що вам потрібна підтримка

Ми підхопимо і допоможемо без зайвих питань.

Також ви можете звертатися до людей із нашою нашивкою — це частина нашої спільноти, і вони так само готові вам допомогти.

На фестивалях присутня охорона та поліція, і якщо ситуація цього потребує — ми допоможемо вам коректно з ними зв’язатися.

Такі ситуації, на жаль, трапляються.
Але важливо, щоб у такі моменти поруч були ті, хто не залишить вас сам на сам із цим.

--------------------------------

Festivals are about good vibes, people, and shared experiences. But sometimes situations happen that can ruin that feeling.

If there’s someone around you who makes you uncomfortable — don’t ignore it.

You can always use us as a way out of the situation:
— approach us like we know each other
— call us by any name
— or simply give a sign that you need support

We’ll step in and help you without unnecessary questions.

You can also reach out to people wearing our patch — they are part of our community and will gladly assist you.

There is security and police present at the festival, and if needed, we will help you contact them properly.

Unfortunately, situations like this can happen.
That’s why it’s important to have people around who can support you.

Тим часом Технік із Жбаном, покинувши будь-які принципи, остаточно стали мародерами, що вважали себе господарями покинутих місць Зони.
Їхні захоплення перетворилися на ремесло, ремесло — на залежність, а залежність — на службу Бугру, чия жорстокість стала їхнім новим законом.

Цой же блукав Зоною сам, зберігаючи легкість у кроці й дитячу цікавість у погляді, переконаний, що його старі друзі десь там, у своїх власних пошуках.
Та коли в прицілі його автомата одного дня з’явилися фігури в балаклавах, він не одразу збагнув, що дивиться на Техніка й Жбана, які вже давно стали частиною темної сторони Зони.

(Далі буде...)

--------------------------------------

Meanwhile, Technician and Zhban, having abandoned any principles, ultimately became marauders who saw themselves as the masters of the Zone’s abandoned places.
Their pursuits turned into a craft, the craft into an addiction, and the addiction into service to Bugor, whose cruelty became their new law.

Tsoy, on the other hand, wandered the Zone alone, keeping a light step and a childlike curiosity in his gaze, convinced that his old friends were somewhere out there, on their own paths.
But when one day figures in balaclavas appeared in the sights of his rifle, he did not immediately realize that he was looking at Technician and Zhban, who had long since become part of the Zone’s darker side.

(To be continued...)