«Україна залишається повністю відданою досягненню справедливого і стійкого миру. Наш спільний пріоритет — зупинити вбивства, досягти гарантованої безпеки та створити умови для відбудови, стабільності й довгострокового процвітання України. Мир має бути не лише припиненням бойових дій, а й достойною основою для стабільного майбутнього».

«Прем'єр-міністр поінформував про роботу Коаліції бажаючих з підтримки будь-якої мирної угоди та забезпечення справедливого і тривалого припинення воєнних дій» — йдеться в офіційному прес-релізі.

«Вивчені маршрут патрулювання та графік зміни вартових дозволили непомітно проникнути на військовий обʼєкт держави-агресора, уразити російські «Сушки» прямо у захисному авіаційному ангарі, а потім — безперешкодно залишити аеродром».

На якому етапі знаходиться процес і хто, на вашу думку, є головною перешкодою на шляху до досягнення мети? Росіяни, європейці чи самі українці?

Ну, дивіться, у всіх трьох групах є свої проблеми. Сьогодні вранці я отримав останню інформацію від наших переговірників. Я вважаю, що ми досягли прориву в тому, що всі проблеми винесені на відкрите обговорення. Спочатку була невелика гра в заплутування, приховування за фальшивими проблемами, не розкриваючи своїх карт. Таке можна спостерігати у всіх під час жорстких переговорів. І те, що ми бачили від українців та росіян протягом останніх кількох тижнів, — це реальне розуміння того, що є непідлягаючим переговорам, а що є дуже підлягаючим переговорам.

Я думаю, що росіяни дійсно хочуть контролювати територію Донбасу. Українці, що зрозуміло, вважають це серйозною проблемою безпеки, [навіть якщо] вони приватно визнають, що зрештою, ймовірно, втратять Донецьк — але, знаєте, зрештою: це може статися через 12 місяців, а може й пізніше. Тож ця територіальна поступка є значною перешкодою в переговорах — ця жахлива територіальна поступка, слід сказати.

Я думаю, що були й інші, дещо менш важливі питання. Хто контролює атомну електростанцію [Запоріжжя]? Чи можна її контролювати спільно? Чи повинна вона контролюватися однією або декількома сторонами? Що в кінцевому підсумку станеться з етнічними росіянами, які все ще перебувають в Україні? Що станеться з етнічними українцями, які все ще перебувають в росії? З українцями, які зараз перебувають на [окупованій росією] території, але хочуть жити в Україні? Як це можна полегшити? Багато росіян задавали подібні питання.

І, звичайно, є питання про відбудову, на якому, як я думаю, українці, що цілком зрозуміло, дуже зосереджені, а росіяни – дещо менше. І ми просто намагаємося вирішити всі ці питання. Тому я б сказав, що зараз будь-яка конкретна група є перешкодою. Я дійсно вважаю, що всі, принаймні протягом останніх кількох місяців, брали участь у переговорах добросовісно. Очевидно, що деякі з цих речей висвітлюються в пресі, тому що люди намагаються використати свій вплив у сфері PR. Я схильний розглядати це як частину гри, я не маю нікому закидів за вибіркове виточування інформації або за висловлювання на кшталт «це положення занадто проросійське» або «це положення занадто проукраїнське». Я просто розглядаю це як невід’ємну частину переговорного процесу.

Ми спробуємо вирішити цю проблему. Ми продовжимо намагатися вести переговори. І я думаю, що ми досягли прогресу, але сидячи тут сьогодні, я не можу з упевненістю сказати, що ми дійдемо до мирного вирішення.

Я думаю, що є велика ймовірність, що ми це зробимо, але є також велика ймовірність, що ми цього не зробимо.

«Насправді, Білий дім дав процесу новий імпульс і енергію. Я можу сказати, що налаштований оптимістично щодо майбутнього».