Психоаналіз часто критикують через те, що він концентрується на минулому. Розкопує дитячі травми, перебирає давні образи - "І що це дасть, якщо проблема в теперішньому?!" 🤯

Частково справедливо. Класичний аналіз часто приділяє увагу пошуку причин в минулому та ігнорує проблеми в теперішньому, а тим паче - в стосунках між пацієнтом та терапевтом 🤷‍♂️

Сучасний реляційний аналіз працює і з актуальними ситуаціями, і з тим, що відбувається в кабінеті під час терапевтичної сесії.

Про це яскраво описано в книзі Галіт Атлас та Льюїса Арона "Драматичний діалог: театр генеративного розігрування" 📖
Розігрування створюють нові можливості. Сеанс стає простором для гри та опрацювання минулого заради майбутнього. Терапевт може допомогти з'явитися новим мріям та перспективам.
Якщо аналітична зустріч уявляється як драматичний діалог, то яка роль терапевта?

Що може допомогти, коли інтерпретації не спрацьовують?
Окремі розділи присвячені темам залученості, вразливості та спільного страждання. Як взаємодіють множинні стани самості та внутрішні об'єкти пацієнта та аналітика?
Є дуже цікава частина про взаємодію пацієнта і терапевта ще до першого контакту і до першої зустрічі.

Книга насичена клінічними він'єтками, та оглядами теорій реляційних та передреляційних авторів.

Запрошуємо на Реляційні читання, де скоро розпочнемо читати цю книгу!
Читаємо по шматочку, зупиняємось, обговорюємо, ділимось думками, ідеями, прикладами з практики.
Ця книга ще не перекладалася українською Ми робимо це ексклюзивно для наших Читань.

❗️ Буде цікаво психологам, психоаналітикам, психотерапевтам різних напрямків, які орієнтовані на стосунки.

📅Зустрічі щочетверга, 20:00 - 21:30.
👉Початок орієнтовно 22 січня.
💰 Вартість - 500 грн/зустріч
📌Ведучі:
Зозуля Анна, навчаюча психотерапевтка в методі «Інтерперсональна та реляційна психотерапія»
Бартош Альона, психологиня психоаналітичного напряму, консультантка в методі "Інтерперсональна та реляційна психотерапія".

✅ Години сертифікуються Інститутом реляційного психоаналізу, психотерапії та групових процесів як години теорії в Реляційному аналізі.

Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/juSzTJzPbdm4CBWt6

Друзі, запрошуємо вас на лекцію-дискусію: https://forms.gle/d5Ppo4WVPHhEuQmG8

У праці "По той бік принципу втіхи" Фройд описує дитячу гру fort-da (англійською це б звучало як gone/there). Дитина кидає котушку нитки туди, де її не видно, а потім знову намотує її назад – форт-да, зникло/повернулося. Фройд інтерпретує це як інсценування зникнення та повернення матері. Таким чином дитина активно відтворює те, що пережила пасивно – травму розлуки. А також показує собі, що за розлукою відбудеться повернення. 

Така гра (яка може відбуватись з будь-яким предметом), перетворює розрив на досвід втрати. Вона дозволяє дитині гратися з втратою, терпіти її, називати.

Ми могли б подумати про те, що в психотерапевтичному кабінеті ця гра відбувається навпаки. Не пацієнт відпускає об'єкт, а потім його повертає. Об'єкт (аналітик) завершує зустріч та відпускає пацієнта. Є/немає. Є/немає. Є/немає. Сесія за сесією. Годинник диктує розрив, незалежно від того, що відбувається у стосунках тут-і-зараз. І саме тому останні хвилини стають полем найбільшої емоційної інтенсивності.

Пацієнт з історією відкидання раптом "не чує" про кінець часу. Інший вводить найтривожніший матеріал за 2 хвилини до завершення. Третій знепритомнів біля дверей, які відчиняються лише всередину.

Це постійне розігрування інтимного зв'язку і втрати. Якщо ми не звертаємо уваги на те, як пацієнт співвідноситься з цим "немає", ми втрачаємо дуже цінну інформацію про його внутрішній світ. На зустрічі спробуємо розібрати: що стоїть за бунтом проти часу? Чому деякі пацієнти не можуть піти вчасно, а інші тікають передчасно? І як наше власне ставлення до завершення (яке ми часто не усвідомлюємо) впливає на те, що відбувається в ці останні, іноді найбільш насичені хвилини?

#реляційнийклуб

Ось і завершилася ще одна група реляційних читань 🥹
Ми занурювались у надихаючу та у дечому звільняючу книгу Карен Мароди, присвячену емоційній залученості аналітика. Відчували. Стикалися з чимось, від чого іноді ніяковіли, або, можливо, почувалися більш вразливими, ніж звикли бути в аналітичній позиції. Обговорювали, сумнівалися, приміряли ідеї авторки до власної практики.
Стиль Мароди щирий та автентичний. Вона може подобатися чи ні, дивувати, лякати. Але ця робота, безперечно, показала нам, як почуття, які ми дозволяємо собі усвідомити і розділити з пацієнтом, роблять терапію живою.

А вже 22 січня ми починаємо нову книгу. Набір у групу відкрито! Запрошуємо☺️
https://forms.gle/TxxmrQJ5yWPkMfV57

Уже скоро відбудеться чергова зустріч Реляційного Клубу, ще є можливіть долучитись.

Дата - 18.01.2026, online, 10:00-11:30
Тема: «Наш час вийшов. Про завершення в аналітичній роботі».

Реєстрація за посиланням https://forms.gle/d5Ppo4WVPHhEuQmG8

До зустрічі!

#реляційнийклуб

Запрошуємо до групи реляційних читань на нову книгу! Цього разу це буде "Драматичний діалог" Галіт Атлас та Льюїса Арона.

Разом з авторами ми спробуємо переосмислити природу терапевтичної дії крізь призму театральної метафори.

У цій роботі переплітаються
🔸проспективна функція Юнга (несвідоме, що "дивиться вперед")
🔸драматичний діалог Ференці
🔸теорія поля Біона
🔸концепція множинних селф-станів
🔸ідея "at-one-ment" — єднання через взаємну вразливість, одномоментність.

Цікаво? Доєднуйтесь!

📅 Щочетверга, 20:00-21:30 (онлайн).
🐱 Перша зустріч — 22 січня.
💰 Вартість: 500 грн за зустріч.
💡 Реєстрація: https://forms.gle/TxxmrQJ5yWPkMfV57

Можлива участь як постійного учасника (з сертифікацією ІРППГП, пропуски оплачуються), так і вільного слухача.

Ведучі: Анна Зозуля – навчаючий психотерапевт (реляційний психоаналіз та інтерперсональна психотерапія),
Альона Бартош – психологиня психоаналітичного напряму, консультантка в методі реляційний аналіз та інтерперсональна психотерапія.

«Раптом, посеред розмови, він обійняв мене за шию і прошепотів на вухо: «Слухай, дідусю, я боюся, що у мене буде дитина!»
Тоді я мав, як мені здається, щасливе натхнення: я нічого не сказав йому про перенесення тощо, а відповів, також шепочучи:
«Ну, а чому ти так думаєш?»

У розмові з цим пацієнтом Ференці використовував особисту інтимну форму займенника, тим самим драматизуючи та відтворюючи інтимні стосунки в діалозі. Сам Ференці називає це «грою питань і відповідей». Ми покажемо, що цей прототипний приклад був перевідкритий у власній клінічній роботі більш пізніми аналітиками з багатьох психоаналітичних шкіл по всьому світу і надихнув на створення моделі терапевтичної дії, заснованої на драматичній грі та генеративному розігруванні.»

Цікаво?😉 Запрошуємо до групи на читання книги Галіт Атлас та Льюїса Арона «Драматичний діалог»☺️
Щочетверга 20:00 - 21:30, онлайн.
Реєстрація: https://forms.gle/TxxmrQJ5yWPkMfV57

Уже готуємось до наступної зустрічі Реляційного Клубу на тему завершень! Чекаємо вас 15 лютого о 10:00.

Чи справді завершується аналіз після останньої зустрічі? Брюс Рейс пише: "Хто з тих, хто проходив аналіз, не продовжив його після офіційного завершення? Новий досвід пробуджує пам'ять, а пам'ять змінює форму... Промінь сонця, мить розмови або взагалі нічого не значущий момент — все це негайно відновить аналіз, навіть якщо він уже завершений."

Деякі з питань, що розглянемо:

✔️ Коли терапевт знає, що "достатньо"? Критерії готовності до завершення
✔️ Стилі прихильності: деякі пацієнти йдуть легко, деякі впадають у регрес при завершенні — як працювати з кожним?
✔️ Реляційна близькість у терапії: чи призводить вона до нескінченного аналізу?
✔️ Повторне проявлення симптомів перед кінцем
✔️ Чи можна повернутися? Повторний аналіз — це провал чи звичайна річ?

Реєстрація за посиланням https://forms.gle/d5Ppo4WVPHhEuQmG8

#реляційнийклуб

Друзі, нарешті маємо запис лекції з Осінньої Реляційної Школи.

"Психоаналітичні втручання і депресивна симптоматика: про що говорять дослідження" - Марʼяна Великодна.

Переглядайте, коментуйте та підписуйтесь на наш канал в You Tube. Там також доступні записи попередніх зустрічей.

Цікавих осмислень! 💬

https://youtu.be/tEki0__gYqI?si=3AJhrwpuvYAStY5V

#реляційнашкола