#рекомендансйон
Мала б вам нагадати перед цими вихідними про фільм «Суфражистки», але хочу поділитися враженнями про «Бути Астрід Ліндгрен».

Язик не повертається назвати його ще одним фільмом про становлення сильної жінки.

Отже, молода Астрід закохується в редактора, вагітніє, народжує поза шлюбом та змушена віддати дитину в прийомну сім’ю.

Почуття складні, але кіно життєствердне. Власне, тому і вибрала.

Трохи бракує сюжетної динаміки. Ми вже розбалувані швидким монтажем та темпом стрічок. Хотілося б також хоча б маленький місток до появи «Пеппі Довгапанчоха» чи «Карлсон, що живе на даху». Згадки лише через листи дітей.

Але, можливо, це така шведська фішка.

До речі, акторка Альба Аугуст за роль молодої Астрід отримала відзнаку European Shooting Star на Берлінському кінофестивалі.

Приємного перегляду🌷

Купила я, значить, собі Apple Watch.

Я б вам сказала, що сподобався бузковий ремінець, але все ж таки люблю я метрики.

Дайте мені будь-яку цифру. От будь-яку — і я вже трохи щасливіша.

Щоправда, є нюанс: одночасно ненавиджу контроль. Десь ще з часів фізкультури.

Тобто мій ідеальний формат життя такий: я сама вирішую, коли що робити, але так, щоб у системі було видно: «Оце ти — бусинка».

Перші дні все було дуже цивілізовано. Годинник делікатно повідомляв, що я мало рухалась. Я відповідала: «Оу, дякую, біжу, біжу».

Три ж кольорові кола на екрані — це така милота, наче аплікація у дитсадочку.

Десь на четвертий день лежу в ліжку, дивлюсь серіал і раптом бачу: бракує 11 хвилин активності.

І тут прокидається азарт.

Бо якщо залишилось трохи, то треба ж добити.
Ну не лишати ж кільце недозакритим, як якийсь слабак.
Мама нас дрищами не ростила.

І не зчуєшся, як уже нарізаєш кола кварталом ввечері.

В цей час на вулиці тільки я і власники здоровенних собацюр.
Ну ви розумієте — на пелюшку там не варіант.
Ми всі робимо вигляд, що це наш усвідомлений вибір.

Сусіди дивляться на мене з обережністю. Я — з підозрою собі під ноги.
(Сніг зійшов)
І ходжу, бо кільце вже майже закрилось.

Годинник каже МЕНІ, коли встати. Я собі така зводжу P&L, пишу текст чи думаю про вічне.
А він: time to stand.

Трохи моторошно: в усіх тих фільмах про роботів-помічників саме так все й починалось.
Спочатку він просто нагадує встати.
А потім диктує, коли тобі краще лягти, поїсти і чому Вася тобі не пара.
Васю він у фіналі прикокошить якимось хитромудрим способом.

Але зараз ти просто встаєш.

Щось розробники про людей та й знають.
Бо якщо нам сказати: «будь ласка, більше рухайся, це ж для твого здоровЛя» — ми ніфіга не рухатимемось.

Однак якщо намалювати три кольорові кола, людинка натягне джогери та поплентається кварталом, щоб їх замкнути.

Коротше, живу тепер із маленьким цифровим фашистиком на руці.

Ще й треба ввечері дивитись пильно під ноги.

Коли не втрималась і все ж таки почитала новини

А ви помічали, як все влаштовано у святих писаннях?

Чоловіки шукають Бога в горах та пустелях. Наче в хаті вайфай не ловить.

А до жінок, навпаки, предвісники приходять додому.
Так буденно, ніби зараз дістане термінал і скаже: «Прикладайте».

Але ні.
Розповідають про народження месії та долі цілих народів.

І жодного разу, жодного, ніхто не перевірив, чи помиті в неї вікна.

Доброго ранку, друзі ☕️
Ходіть качнути креатив, поки кава ще працює.

📍 Вправа “до / після”
Одна подія. Два рядки.
Що було до та що стало після.

Наприклад
До: Купила книгу Гордона Рамзі заради стейків.
Після: Передарувала книгу Гордона Рамзі.

До: Ляжу раніше, щоб виспатись.
Після: Допитую ШІ, чому в когось пупок всередину, а в когось назовні.

⏱️ З вас — 5 хвилин
✨ Контраст зробить решту.

Яблуко розбрату

На тій роботі я не подобалась начальнику.
Що було дивно, бо зазвичай я — няшка.

Кожного разу, коли він мене бачив, кривив губи так, ніби я випила всю каву в офісі з його чашки.
Ще й залишила її в раковині зі слідами помади.

Що сталося?
Я почала перебирати варіанти.

Можливо, я недостатньо стараюсь.
Можливо, не ті парфуми.
Можливо…
Я собі блондинисту голову ледь не зламала.

Аню, годі.
Він просто сексист.
Точно.
От сексистище клятий.
Гнобить жінок на робочих місцях.
Ну ясно ж, з чоловіками він би собі такого не дозволив.

І ось на 8 березня, після блідого тюльпана та пів келиха шампанського, я все ж наважилась спитати:

— Чому?

Він каже:
— Ти мені схожа на мою двоюрідну сестру Наташу. Я її не люблю.
Вона мені колись кинула в голову яблуком.

Про все подумала.
Про яблуко не подумала.
Що ж, найпростіше пояснення — найдостовірніше.

Досі дружимо. Я з ним. Не з Наташею.

Ніби під серіали гортати стрічечку

#рекомендансйон
Це така історія, коли мене реклама більше відштовхнула, ніж привабила подивитися цей серіал.

А він вартий уваги.

Отже, драмеді «Півень» (Rooster) від HBO розповідає нам про Грега Руссо (Стів Керелл) — популярного письменника комерційних романів, який приїжджає до університету, де працює його донька Кеті. Вона переживає складний період: її шлюб розпадається після того, як чоловік залишає її заради аспірантки.

Грег отримує тимчасову позицію запрошеного автора в університеті та залишається на кампусі. Паралельно він намагається налагодити стосунки з донькою та адаптується до нового середовища.

Як на мене, в цьому серіалі класно підтриманий баланс сил: Стів Керелл не переграє (взагалі подивилась нього іншими очима після «Ранкового шоу»), відносини з донькою виглядають живими.

Інша ситуація з героями другого плану: вони ексцентричні, але без глибини. Коротше, як декорації. Якщо герой нарцисяка, то нам це прям підкреслюють жирною лінією.

А знаєте, за що цей ситком критикують? Йой, за занадто інтелігентний гумор. Хоча, як на мене, там весь набір: і незручні ситуації, і комічні діалоги, і ситкомівські вади героїв.

А ще ви заціните сильний сторителінг (про Тедді Рузвельта, як знайти підхід до доньки).

Приємного перегляду🍿

Ця рубрика мала б виходити в якийсь певний день тижня, але що нам ті умовності. ГРАємось😄

📍 Вправа «Перетягнути шнурки»

Беремо звичайну дію та доводимо її до абсурду.
Так, щоб картинка в голові стала трохи… занадто.

Наприклад

✔️Затягнула шнурки так, що аж очі повилазили
✔️Намастилась кремом так, що кішка не впізнала
✔️Гаркнула на домашніх так, що аж сусідів підкинуло
(Ой, і не кажіть, що так не робите😀)

⏱️ 5 хвилин і готово

✨ Що це качає
Вчимо мозок перебільшувати та бачити смішне у звичайному

Кидайте свої «перетягування» в коментарі 👇

Саме так

Періодично заміряю рівень щастя ШІ. Не можна розслаблятись. Це сьогодні він твій помічник, а завтра - хоба, і в них вже профсоюз з усіма твоїми даними. Не готова я до догани в особистій справі від якогось Джіміная.

Перевірила. Сказав, що я вимоглива до себе та інших, додав "спостереження збоку".

Коротше, потішні ці людиняки😀

Про минуле людини багато розповідає вибір слів.

Пам’ятаєте, як ми менеджерятками любили слово «синергія»?

От моя Ба родом з Дніпропетровської області. Плюс фабрика дала своє.

Її мова — поєднання життєвого та індустріального:
— У мене сьогодні таке ЧП сталося.
Курі прорвались через рабицю (прогризли вони її чи що) і орудують в садку.

— Оля вже відрапортувала.
Доїхали нормально, заселились.

У неї, в принципі, все так працює.

В її аналоговому світі два рівні складності:
— Тут без вищої технічної не обійтись.
— І чи є в тебе хоч якийсь смалець в тій голові?

Ні, Ба. Вже немає.
То все фарба для волосся.

А хто це в нас тут майбутня зіронька смішних коментарів у Threads?🤩

Затестили інструменти на клієнтському проєкті, тепер ділюсь з вами.

Щоб відповідати на потоці, знадобляться парадокс та “адвокат диявола”(захищаємо незвичну чи завідомо негативну точку зору)

Наприклад
Зустрічаємось з хлопцем 3 місяці і він досі не познайомив з друзями. Норм чи стрьом?

Швиденько накидала
✔️Так, якщо попередня дівчина відбила його друзів.
✔️Так, якщо вони, як мамин сервіз, на особливий випадок.
✔️Так, якщо друзі уявні. Спільні марення — вже серйозний рівень близькості.
✔️Так, якщо їм ще пів року сидіти.

⚠️Важливо
Поки пишемо, катану не дістаємо.
Потім вже згладжуємо або обираємо варіанти під свої цілі для публікації.

🧁Якщо хочете поГРАтись
Замість традиційної паски роблю суші-паски з рису. Норм чи стрьом?

Приносьте ваші відповіді в коментарі👇

Ми всі трохи з різних маркетингових світів, але зійшлися на одному: любимо, коли текст чіпляє, комунікація працює, а креатив не залишається просто ідеєю.

Тому в своїх каналах ділимось тим, що реально використовуємо: спостереження, інструменти та знахідки, які хочеться застосовувати 🔥

🌶 ЦеГра — канал Ганни Ліхман про комічний сторителінг. Техніки створення жартів та історій, незаюзані вправи для прокачки креативу (Зараз ви тут🤘)

🐦‍⬛️ Кар, копіки! — канал про копірайтинг і маркетинг у цілому. Інфоприводи на місяць, анонси навчань, розбір креативних кейсів, мовні правила й слова-знахідки.

✍️ Українські копірайтери — навчальні матеріали / база + розмови про інструменти й тренди копірайтингу, маркетингу, комунікацій + підноготна працевлаштування та фрилансу.

📲 Як назвати кнопку? — канал про те, як писати інтерфейсні тексти (усі ці кнопки, підказки та сповіщення в застосунках і на сайтах) та як створювати класний користувацький досвід за допомогою UX-райтингу.

♟ неПіарник — канал про стратегічні комунікації як інструмент впливу: позиція, меседжі, довіра й кризи через фрейми та реальні кейси в бізнесі та держсекторі.

🗂 404 | сторінку не знайдено — колекція сторінок 404. Ідеї та натхнення для райтерів, дизайнерів та усіх, хто створює цифрові продукти.

📇 Сила слова — авторка каналу поставила собі за ціль створити найбільшу базу знань про силу слова — і законспектувала 40+ книжок. Психологія. Риторика. Нейробіологія. Сторителінги. Особистий бренд і т. д.

🧐 А твоя мама шарить у SMM? — канал про SMM, креатив і комунікації. Розбір досліджень, корисні інструменти та лайфхаки, як адаптувати тренди під реальні проєкти.

У Львові виставляють оригінал Шевченкової «Катерини».
Пропоную чоловікові сходити подивитись.
Він такий:
— Ні, дякую.
Думаю, ну ок, зекономлю на його відчутті прекрасного.

Потім ділюсь враженнями:
— Блін, Катерина прекрасна.
В таких теплих тонах. І така сумна.
— Хто?
— Катерина!
— І навіщо ви ходили дивитись на ті імперські пережитки?
— Чого імперські?
— Ну це ж катерина велика.
— Ні, Катерина Шевченка.
(Пауза)
— А чого б нам у Львові показували катерину велику? І чого б ми на неї дивились у 2026?
…
Як бачите, секрет цього шлюбу не в любові до деталей.

— Ось вона, красунечка.
— Хто?
— Катерина!

А для тих, хто пропустив забаву «Яка я паска», гра — «Святковий абсурд».

Тут на ізі: до побуту додаємо дрібку дивної мотивації.

Приклади
✔️Спеціально погано помила вікна, щоб піднімати людям самооцінку.

✔️Не їм цукор цей тиждень,
бережу себе для пасок.

✔️Завела нову сімейну традицію —
пити вино в середу по обіді.
Передам дітям.
У нас так заведено.
…
Спробуйте.
Розгон за 2 хвилини.

Лєна та інші неприємності

У школі нас вирішили сфотографувати. Переможців олімпіад і танцюристів разом. На вулиці буяє весна, а ми чомусь в актовому залі з дурнуватими червоними шторами.

Не знаю, навіщо взагалі збирати цю шкільну гордість в одному приміщенні, але головне було інше — не опинитися поруч із Лєною.

Лєна була прекрасна, як весна. І така ж гутаперчева. Мало того, що там зашкалювала довгоногість, ще й ця грація могла скрутитись у предсель, ніби їй це взагалі нічого не коштує.

Я ж була підлітком “який там шпагат” і ще не до кінця сформувалась як явище. Мама казала: рівна спинка — спонсор красивих грудей. Я, звісно, випрямлялась, але чим це допоможе.

На тому етапі це виглядало як вкладатись у котлован під новобудову. Незрозуміло, що з цього буде і чи здадуть взагалі.

Краще почитаю.

Ну ви зрозуміли, ситуація патова. Біля Лєни — без варіантів виглядати пристойно.