- Там телеграмканали навипередки пишуть про якусь можливу масовану ракетну атаку з боку окупантів.
- Це що значить? Нову табличку заповнювати? Та скільки можна?

затёрли самое интересное

там написано, мол будут пуски с буков

щас как буком уебу блять, уууу страшно страшно

Лабуда про масований ракетний обстріл зокрема з (УВАГА!) буків та градів, почала ширитись військовими чатами. Хтось отримав. Переслав. Там перечитали, переслали далі… І понеслась…

Просто цікаво. А хто з військових першим отримав цей текст? І від кого?

Я не вважаю себе десантником.
Скоріш, офіцером який виконує завдання в складі десантно-штурмових військ. Я можу собі придбати маруновий берет. Навіть три. Або пʼять! Але ж придбати та заслужено отримати головну відзнаку десантника, це не одне і теж.

Я ніколи не отримаю берет згідно десантних традицій. І тим не менш, я щиро і від всього серця вітаю марунові берети з їх святом! «Завжди перші», це не лише гасло, це сенс життя батальйонів та бригад, які за свій берет порвуть на конфеті будь кого!

Так цікаво спостерігати за інформаційними товстолобиками, які дістали лінійку та навипередки почали міряти… Ні на те, що ви подумали, друзі. Вони міряють як швидко долетить той «Арешник» до європейських столиць. І головне пафосно так роблять, постійно стираючи слину з рота. Дивно… Але вони чомусь забувають про той факт, що такого роду зброя, себто міжконтинентальні ракети є не тільки у росії. І Великобританія наприклад теж може… поміряти час, як швидко (якщо що) долетять її «тризуби» до Москви. Ось тільки після цього буде «гейм овер». Для всіх… Ну окрім путіна напевне, бо він постійно в бункері.

Каждый год буду повторять этот пост за 18й год. Очередной из рубрики "А я говорила!". Буду повторять, пока это перестанет быть актуальным. "Повторение - мать учения", или как там, я забыла.
------

Иногда нужно встряхиваться.
Поднимать глаза от своей обыденности.
Иногда нужно прийти в Мемориал Памяти Жертв Голодомора и привести туда детей.

Иногда нужно засомневаться в восприятии своей жизни, как чего-то неизменного.
Вот вы живёте с семьей, где-то на Полтавщине, трудитесь, ругаетесь, миритесь, строите планы на завтра и на весну.
А завтра к вам пришли вооруженные комуняки и выгребли всю пищу в ноль. И у ваших соседей. У всех.
Сложили зерно в разваленную церковь и поставили краснопузого охранять. Зерно там гниёт.
А вы здесь умираете.
И страшнее смерти от голода, наверное, только то, что твои дети умирают раньше тебя.
А ты не можешь ничего, даже сбежать.
Где-то в Москве решили, что ты и твоя семья умрёт.
И ещё 4 миллиона таких как ты.
Зачем? А нас просто дофигища.
Мы самая большая нерусская популяция СССРа. Расстреливать нас долго, вывозить куда-то –вагонов не хватит, а вот голод- самое оно, чтоб тотально сократить численность.
На несколько поколений вперёд.
И привить безусловную покорность.
Потому что нет ничего более унижающего, лишающего всякого достоинства и сводящего с ума, чем вот это медленное беспомощное умирание.

Что такое беспомощность, я хорошо поняла летом 14-го.
Летом, которое сделало меня другой.
А теперь я пишу вам.
Оставшимся прежними. Оставшимся в стороне.

Вы ведь способны задуматься о вариантах развития событий?
Вы ведь поняли уже, что «этого не может быть»- НЕ работает?
Ты, жующий вкусные мамины котлетки, ты уверен, что не услышишь завтра от неё «Мы вырастили фашиста!»?

Ты, десятилетиями ходящий на стабильную работку, ты уверен, что завтра не воткнёшься в амбарный замок, а на Ворк.ua скажут, что ты старый?

Ты, покупающий новую диагональ со скидкой, ты уверен, что через год у тебя останется жилище, где она красиво стоит и показывает футбик?

Ты, сидящий за столом с другом, с хорошим другом, с самым настоящим из друзей, уверен ли, что завтра он не окажется с той стороны прицела?

Ты уверен, что завтра вооруженные люди не засунут тебя в вагон и не увезут в снега за Урал? Этого же не может быть, да?

Ты точно знаешь, что в супермаркете всегда будет хлеб и молоко и кусок мяса? Спроси у жителей Славянска, что такое когда «не может быть» становится реальностью.

Спроси у своей бабушки, если она жива и если захочет рассказать, как умирали от голода её земляки на Полтавщине, где даже палка, воткнутая в землю, плодоносит.
Умирали, потому что кто-то в Москве решил, что они должны умереть.

У тебя сейчас есть квартира, работа, еда, интернет, идеи, планы, друзья, семья, возможности
А что у тебя останется, когда у тебя не останется ничего?

Скільки йому ще залишилось? Під час виступу про запуск ракети диктатор та міжнародний терорист жодного разу не поворухнув руками чи пальцями за 7 хвилин 45 секунд. Експерт Bild Юліан Рьопке припускає, що це міг бути монтаж через хворобу чи хвилювання.

«Він погрожує світу, але навіть не може контролювати власне тіло», — підсумовує Рьопке.

Навряд хтось буде співчувати йому за злочини проти Українського Народу…

Одна бабуся нічого не розповідала. Лише тільки дякувала Азовському морю і діду, який вмів ловити рибу.
Друга бабуся теж нічого не розповідала. Лише тільки згадувала про тоді незрозумілий «суп с лебеди». Так вони і пішли в засвіти забравши із собою власну історію «браццкай дружби».

Фото Yan Dobronosov

Коли вони уходять, у мене відрізають частину душі. Назавжди! Це неможливо передати простими словами. Просто… на шмаття… все на шмаття! Серце та душа!
Пробач мене Зефіре! Я знаю, що у тебе була гарна родина. Купа друзів. Своя движуха! Але… всеодно пробач мене, мій друже смугастий!
Я знаю, що саме ти, своїм власним життям, забрав те, що було адресоване мені! Тому, я твій боржник, Зефіре…. Мʼяких тобі хмаринок, мій добрий кіт. Передавай привіт Ейці. Я сумую за нею…

Бл@дь! Ну чому так? Чому?….

Сльози!

- Він під деревом. Працюйте.
- Так, бачимо. Зараз Фрея відпрацює.
(На стримі розквіт чорної квітки)
- Трьохостий. Бачимо, що джгут намотує.
- Ми теж бачимо.
(Ще одна чорна квітка. Фігурка окупанта заповзає під кущі).
- Це хто працював?
- Суміжники.
- Ще троє. Йдуть до трьохсотого.
- Бачимо. Щось вони не поспішають.
- Підходять…Біля нього. Бля! Якого хера? Вони тупо пройшли повз. Навіть не зупинились.
- Як там казали, русскіє своїх не бросают?
- Може то був браццкій асвабадітель з Африки?
- Та хезе… Спостерігайте за цими трьома клоунами. Зараз Фрея знов відпрацює…

Київ. Ранок.
Фото KYIV LOVER

Після обіду вони знов полізли… Пʼятеро швидко просувались посадкою. Це чітко відео на стримі. Мавік слідкує за кожним їх кроком. Перший приход арти. Переліт метрів двісті. Другий ліг набагато ближче. Пʼятірка навіть не присіла. Йдуть далі. Ще один розрив. За їх спинами. На мить зупинились та пішли далі. Таке враження, що у них є всього два вибори. Йти вперед і якщо пощастить дійти до укриття, дочекатись другої пʼятірки і потім штурм. Або назавжди залишитись в цій посадці. Назад шляху немає. Як йшли так і йдуть.

Через декілька хвилин на цю пʼятірку з усіх сторін розлюченими шуліками налітають дрони. Скиди зверху. Відчайдушні атаки фпв-дронів. Крики операторів на стримі. Яскраві та чорні квіти наввипередки спалахують в посадці. Через деякий час все було закінчено… Дорозвідка! Все! Гейм овер. Мандрівка окупантів українськими посадками закінчена. Звідкіля вони? З Челябінську, Тиви, Іжевська чи Вологди? Хтозна. Це назавжди залишиться таємницею. Що вони тут шукали? Скільки їх вже лежить в цій посадці, важко порахувати?! Але ми точно знаємо, що завтра буде ще більше. Бо знов полізуть…

Купа кацапського сміття неочікувано ожила! Але не надовго.
Працюють ДШВ ЗСУ! 💪

Ганебна історія із бракованими мінометними мінами, нагадує старий анекдот.

«Клієнт вивчає рахунок у ресторані:
— Тааак! Значить салат сто гривень. Стейк чотириста. Бокал вина, ще сто пʼятдесят. Всього, шістсот пʼятдесят гривень. А у вас, дев’ятсот пʼятдесят. Як же так вийшло?

Офіціант з роздратуванням:
— Ну, значить, не вийшло...»

Бабла хтось заробив. Відкати сплатив. Лайно у військо відвантажив. Але, не вийшло…

Коли гинуть пацани, які колись були в твоєму підрозділі, тебе, величезним цвяхом прибиває до землі. Наче метелика. Неможливо поворухнутися. І після трагічної новини, ти починаєш себе жерти зсередини відчуваючи власну провину, що в той час не був поруч. Так, безумовно. То вже інший підрозділ. Відстань в сотні кілометрів. Але ж… можливо би… Якщо би… на секунду пізніш…. І тоді все було би інакше!

Світла памʼять тобі воїне із яскравою, як саме сонце посмішкою!

Мені колись попали до рук іноземні мінометні міни. Власно кажучи, я офігів від того, як все продумано. (Капіталісти жиж, про що тут говорити). Продумана насамперед упаковка. Кожна міна, була поміщена в картонний тубус, як пляшка коньяку. Вишибні патрони, вже стояли в хвостовіках. Причому так плотно, аби їх дістати, приходилось не абияк попотіти. Вишибні заряди в пластикових контейнерах. Але ж то міни іноземного виробника.

Те що побачив я на відео, інакше як свідомою диверсією важко назвати. Якщо деякі Слуги там щось мичать про погоду, мовляв це все вона винна, то вони повні співучасники цієї диверсії.

Але у цій ганебній історії, є ще одна ціна. І вона вже навіть не стосується грошей. Мова про ціну людського життя. Я вам зараз накидаю просту логічну ситуацію, а ви, друзі зрозумієте про що я. Отже. Уявіть картину. Два десятки окупантів, в тумані приховано просуваються яром до наших позицій. Ну це вони вважають, що приховано, але ж дрон, незважаючи на погоду давно їх помітив. Координати передали на мінометну батарею, яка прикриває позиції умовного взводу, умовних роти, батальйону, бригади. Зараз «сто двадцяті навалять». Перший постріл… Не розрив. Другий постріл. Також. Третій постріл шалений недоліт, бо один «порох» не спрацював. Четвертий постріл, міна залишилась в каналі ствола. Як то кажуть, «аборт». Доки мінометники їб@ться із тими мінами, окупанти зробили ривок до позицій і… Хто винен в тому, що умовний ВОП «Хвиля» був захоплений, а хлопці які там були… Ну ви зрозуміли? Мінометники? Командир батареї? Батальону? Бригади? Ті пацани які загинули на тому ВОПі? Чи ПІД@РИ, які від жадібності, від бажання заробити бабла будь на чому, (навіть на житті солдат), вже берегів не бачать?

То ще не перевіряли ціну тих мін. Не здивуюсь, якщо вони будуть вдвічі дорожчі за іноземні…

Зерно зʼїли миші. Мінометні міни зіпсувала погода. Що наступне?

Поспілкувались про нагальне!

https://www.youtube.com/live/r32nBtJO8jY?si=e6EyW_XObQ22CWmo