Питання не стільки в персоні Ірини Фаріон. Є люди, які її підтримують. Є ті, хто на дух не переносять. Це нормально для суспільства. Проблема в іншому…. В методі вирішення власного подобається/не подобається! Якщо ми перейдемо до вогнепального права, нам гаплик!
Пані Фаріон, одужання! І маю надію, що копи знайдуть цього стрілка ворошиловського!
Пані Фаріон, одужання! І маю надію, що копи знайдуть цього стрілка ворошиловського!
Якщо ця потвора ще жива, його мусять знайти… вірю, що знайдуть швидко. Чому я так вважаю? Зараз розповім. Зверніть увагу на підборіддя. Це головна його ознака. Все замаскував. Навіть вдягнув велику шляпу та майже лижні окуляри, тобто те, що одразу запамʼятовується. Але… Він не замаскував нетипове підборіддя яке чітко видно на фото.
Приклад як це працює, можна побачити на іншому фото. Людина в балаклаві в центрі фото, старший син гауляйтера балицького, (це він типа записався в батальйон судоплатова). Але мова зараз за того, хто стоїть зліва, теж в балаклаві, натягнувши її майже під брови. Можна було вдягнути хоч ще три штуки балаклав додатково, але в Мелітополі я знаю лише одну людину із поглядом обісраного морського окуня. Віталій Ярчук, той хто постійно ошивався поруч із на той час депутатом Верховної Ради балицьким, в майбутньому державним зрадником, гауляйтером частини окупованої Запорізької області.
Приклад як це працює, можна побачити на іншому фото. Людина в балаклаві в центрі фото, старший син гауляйтера балицького, (це він типа записався в батальйон судоплатова). Але мова зараз за того, хто стоїть зліва, теж в балаклаві, натягнувши її майже під брови. Можна було вдягнути хоч ще три штуки балаклав додатково, але в Мелітополі я знаю лише одну людину із поглядом обісраного морського окуня. Віталій Ярчук, той хто постійно ошивався поруч із на той час депутатом Верховної Ради балицьким, в майбутньому державним зрадником, гауляйтером частини окупованої Запорізької області.
Тільки і чутно, «Подивіться який у нього яскравий прикид! Ви тільки подивіться… Навіщо так вдягатись»?
Та саме для того, аби запамʼятався лише прикид. Це стара як світ методика, вдягнути те, що обовʼязково мусять запамʼятати. Червону панаму наприклад! І коли треба буде потім описати зовнішній вигляд людини, усі будуть згадувати лише ту саму панаму. Червону панаму. І все!
Та саме для того, аби запамʼятався лише прикид. Це стара як світ методика, вдягнути те, що обовʼязково мусять запамʼятати. Червону панаму наприклад! І коли треба буде потім описати зовнішній вигляд людини, усі будуть згадувати лише ту саму панаму. Червону панаму. І все!
Цікаво спостерігати за істериками деяких закритих акаунтів, які майже бʼються головою об підлогу з криками, «Зараз посилять контроль за людьми. Зараз стане ще більше камер на вулицях. Зараз ми всі… Нас усіх…. Ааааааааааа! За нами слідкують цілодобово! Ааааааааааа!»…
Тьфу, блядь! Противно таке читати.
Стосовно камер. Коли йдете по вулиці, піднімуть голову вверх і зверніть увагу на кількість камер, які… О, БОЖЕ… дивляться на вас. В метро, банках, супермаркетах, мега маркетах і ще якихось маркетах, купа камер. На вас дивляться, коли ви навіть про це не здогадуєтесь. Ви залишаєте свій цифровий слід декілька разів на день. І якщо вас треба буде знайти, то знайдуть! В цивілізованих країнах, питанню безпеки громадян приділяється неймовірна увага. Тому в аеропортах, на залізничних та автовокзалах… системи спостереження та ідентифікації покращуються постійно. Я навіть не уявляю, скільки камер дивилось на мене на кожному кроці в Єрусалимі. Це не рахуючи копів, які в своїх обладунках були схожі на робокопів, плюс купа цивільних людей зі зброєю навколо.
Чи треба в Україні посилювати заходи безпеки на вулицях? Так! Так і ще раз так! Бо в країні, якщо хтось забув про це, йде війна! І відповідно мене, як громадянина цієї країни факт посилення безпеки в даній ситуації аж ніяк не бентежить. Тому що мої рідні та близькі ходять цими вулицями. Живуть тут. І мені конче важливо, щоби вони жили в безпеці…
На фото я і поліція Єрусалима! Ніхто мене не зʼїв. Не застрелив. За грати не кинув. Чого? Можливо того, що я не представляв небезпеку для цього міста та цієї країни. Але якщо би мене здуру смикнуло десь помахати ножем… ну ви зрозуміли, да? І не факт, що то були би копи!
Тьфу, блядь! Противно таке читати.
Стосовно камер. Коли йдете по вулиці, піднімуть голову вверх і зверніть увагу на кількість камер, які… О, БОЖЕ… дивляться на вас. В метро, банках, супермаркетах, мега маркетах і ще якихось маркетах, купа камер. На вас дивляться, коли ви навіть про це не здогадуєтесь. Ви залишаєте свій цифровий слід декілька разів на день. І якщо вас треба буде знайти, то знайдуть! В цивілізованих країнах, питанню безпеки громадян приділяється неймовірна увага. Тому в аеропортах, на залізничних та автовокзалах… системи спостереження та ідентифікації покращуються постійно. Я навіть не уявляю, скільки камер дивилось на мене на кожному кроці в Єрусалимі. Це не рахуючи копів, які в своїх обладунках були схожі на робокопів, плюс купа цивільних людей зі зброєю навколо.
Чи треба в Україні посилювати заходи безпеки на вулицях? Так! Так і ще раз так! Бо в країні, якщо хтось забув про це, йде війна! І відповідно мене, як громадянина цієї країни факт посилення безпеки в даній ситуації аж ніяк не бентежить. Тому що мої рідні та близькі ходять цими вулицями. Живуть тут. І мені конче важливо, щоби вони жили в безпеці…
На фото я і поліція Єрусалима! Ніхто мене не зʼїв. Не застрелив. За грати не кинув. Чого? Можливо того, що я не представляв небезпеку для цього міста та цієї країни. Але якщо би мене здуру смикнуло десь помахати ножем… ну ви зрозуміли, да? І не факт, що то були би копи!
Чорти, які палять автівки військових в Миколаєві, Львові, Одесі, чи ще десь. Я вам дещо скажу, а ви спробуйте запамʼятати. Вірніше обов’язково запамʼятайте…
Ті під@ри, які вас наймають та платять гроші, напевне кажуть, що це лише дрібне хуліганство. І якщо копи спіймають, то нічого такого вам не загрожує. І можливо вони мають рацію. Ну спалили автівку, ну що тут такого? Побешкетувати трохи. Купа металу та трохи гуми та пластику. Але це для вас вона лише автівка, так сяк пофарбована в колір хакі. З військовими все набагато складніше. Для них, це… залізний бойовий кінь. Який неоднарозово рятував та ще врятує. В якого вкладено все. В першу чергу вкладено душу. Без нього ніяк. Зовсім, ніяк!
Тому коли військові вас спіймають, а вони обов’язково спіймають… завтра… післязавтра чи через місяць (я навіть здогадуюсь як спіймають), то… все що ви заробили підпалюючи автівки військових, витратите на лікування… нежиті. А ви що подумали?
Ті під@ри, які вас наймають та платять гроші, напевне кажуть, що це лише дрібне хуліганство. І якщо копи спіймають, то нічого такого вам не загрожує. І можливо вони мають рацію. Ну спалили автівку, ну що тут такого? Побешкетувати трохи. Купа металу та трохи гуми та пластику. Але це для вас вона лише автівка, так сяк пофарбована в колір хакі. З військовими все набагато складніше. Для них, це… залізний бойовий кінь. Який неоднарозово рятував та ще врятує. В якого вкладено все. В першу чергу вкладено душу. Без нього ніяк. Зовсім, ніяк!
Тому коли військові вас спіймають, а вони обов’язково спіймають… завтра… післязавтра чи через місяць (я навіть здогадуюсь як спіймають), то… все що ви заробили підпалюючи автівки військових, витратите на лікування… нежиті. А ви що подумали?
Нещодавно поспостерігав зі сторони за вхідним контролем одного з Навчальних центрів ЗСУ. Виявляється є і таке. Тобто у військкоматі людину мобілізували, привезли до Навчального центру і наче справа зроблена,.. але стооооопеееее! Кров на аналіз, ретельна перевірка документів, себто висновку ВЛК і купа матюків, якщо привезли людину яка ну аж ніяк не підходить до служби в певному роді військ.
- Ви (матюки), навіщо його сюди привезли (матюки), якщо у нього (матюки) (матюки) (матюки) другої стадії. І це тільки перша строчка. Ви там взагалі (матюки)?
- Та ми… та нам…
- (Довжелезні речення виключно з матюків) А якщо він гекнеться під час проходження бзвп, хто відповідатиме? Ви? Чи вже я? Забирайте його.
- Куди?
- (Відповідь відома усім). Додому везіть…
Взагалі цікаво було подивитись на тих, хто вже стояв біля брами із назвою «Велкам ту ЗСУ». Є пару відвертих косарів. Є ті, кому взагалі пофігу. Можу копати. Можу не копати. Одного воєна привезли після потужного фестивалю гавайської пісні і одразу ж відправили назад з купою матюків в якості супроводження. Багато і тих, у кого горять очі. Подивимось, з яким настроєм вони вже після Навчального центра прийдуть в підрозділи. Доки, майже все добре. Розуміють хлопці куди потрапили і що від них вимагається!
Добрий ранок!
- Ви (матюки), навіщо його сюди привезли (матюки), якщо у нього (матюки) (матюки) (матюки) другої стадії. І це тільки перша строчка. Ви там взагалі (матюки)?
- Та ми… та нам…
- (Довжелезні речення виключно з матюків) А якщо він гекнеться під час проходження бзвп, хто відповідатиме? Ви? Чи вже я? Забирайте його.
- Куди?
- (Відповідь відома усім). Додому везіть…
Взагалі цікаво було подивитись на тих, хто вже стояв біля брами із назвою «Велкам ту ЗСУ». Є пару відвертих косарів. Є ті, кому взагалі пофігу. Можу копати. Можу не копати. Одного воєна привезли після потужного фестивалю гавайської пісні і одразу ж відправили назад з купою матюків в якості супроводження. Багато і тих, у кого горять очі. Подивимось, з яким настроєм вони вже після Навчального центра прийдуть в підрозділи. Доки, майже все добре. Розуміють хлопці куди потрапили і що від них вимагається!
Добрий ранок!
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Роки різні. Підар один і той же!
Памʼятаєте, як було?
- А що це за АТО? От якби оголосили воєнний стан, тоді би я…
Пройшли роки. Росія розпочала повномасштабну військову агресію проти України, застосувавши весь спектр озброєння окрім міжконтинентальної балістичної зброї. Що ми чуємо? Вірно,
- А от якщо би оголосили війну, а не воєнний (військовий) стан, тоді би я…
Відкриваємо сайт Верховної Ради України і читаємо… «Воєнний стан - це особливий (УВАГА!) правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі (УВАГА!) збройної агресії чи загрози нападу, (УВАГА!) небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності…
Знов не так? А як треба? Хоча, я знаю, що ми потім почуємо,
- А що це за війна? От якщо би оголосили континентальну війну, тоді би я…
- А що це за АТО? От якби оголосили воєнний стан, тоді би я…
Пройшли роки. Росія розпочала повномасштабну військову агресію проти України, застосувавши весь спектр озброєння окрім міжконтинентальної балістичної зброї. Що ми чуємо? Вірно,
- А от якщо би оголосили війну, а не воєнний (військовий) стан, тоді би я…
Відкриваємо сайт Верховної Ради України і читаємо… «Воєнний стан - це особливий (УВАГА!) правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі (УВАГА!) збройної агресії чи загрози нападу, (УВАГА!) небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності…
Знов не так? А як треба? Хоча, я знаю, що ми потім почуємо,
- А що це за війна? От якщо би оголосили континентальну війну, тоді би я…
Forwarded from Мартин Брест
Їбашить НПЗ, говорять нам експерти, це малоефективно.
Десь біля півроку тому, як Україна почала їбашить за кордон deepstrike вже більш-менш регулярно та системно (я не говорю "массово", массово було цією ноччю, і це прям топчик, але це рідкість) - тут же повилазило зі своім мнєнієм. Співгромадяни, ітіть.
Хулі ви б'єте по НПЗ, це неефективно, бийте по аеродромах, складах та військових частинах.
Добре, доповідаю голосом через рот.
По-перше - далеко не завжди результати ударів стають відомими у телеграм-каналах. Можна вкусно попасти по воєнной інфрє, але якщо рядом нема населеного пункту і ніхто не зняв відосік - це залишиться невідомим. Як і влучання по вч, там взагалі майже нереально побачити медійний результат.
Якшо про щось не написали в телезі - не значить, що цього не було. А логіку "нема фоточок з Турції - ти в ній не був" не завжди можна прикласти до бойових дій.
По-друге - їбашать туди, де є шанс долетіти і вразити. Якщо станом на сьогоднішній ранок аеродром М. наморщили - це значить а) порахували, що це можливо зробити саме зараз, і б) це стосується глобального задуму, в якому і це враження, і взагалі deepstrike є тільки частиною комплекса дій.
Але якщо б порахували, що той же аеродром прикритий дуже, сука, плотно - то працювали б по іншому об'єкту, де шанси повище. У противника багато цілей/об'єктів ураження, в нас поки стільки дронів немає. І неясно, чи він вспіє набудувати свою ппошку, чи наша влада в кінці кінців роздуплиться і почне по-нормальному закуповувати дальні ударніки, а не то, шо сєйчас.
Вразити до сліз - важко. Планування місії - важко і відповідально. Ударники коштують грошей, і немалих, всі вже давно зрозуміли, що "дешево, надійно та ефективно" - це не про зброю.
Люди, які цим займаються - постійно вчаться, підвищують свій рівень, набувають безцінний і часто болючий досвід.
Колись, півтора року тому, тільки ледачий не сміявся, коли я, ще тоді працюючи в Укроборонпромі, анонсував державний ударник з дальністю 1000 км. Де ви всі, блять, тепер, експерти хєрови.
НПЗ їм, блять, не подобається.
Іззінітє за мати. Вскипів.
Десь біля півроку тому, як Україна почала їбашить за кордон deepstrike вже більш-менш регулярно та системно (я не говорю "массово", массово було цією ноччю, і це прям топчик, але це рідкість) - тут же повилазило зі своім мнєнієм. Співгромадяни, ітіть.
Хулі ви б'єте по НПЗ, це неефективно, бийте по аеродромах, складах та військових частинах.
Добре, доповідаю голосом через рот.
По-перше - далеко не завжди результати ударів стають відомими у телеграм-каналах. Можна вкусно попасти по воєнной інфрє, але якщо рядом нема населеного пункту і ніхто не зняв відосік - це залишиться невідомим. Як і влучання по вч, там взагалі майже нереально побачити медійний результат.
Якшо про щось не написали в телезі - не значить, що цього не було. А логіку "нема фоточок з Турції - ти в ній не був" не завжди можна прикласти до бойових дій.
По-друге - їбашать туди, де є шанс долетіти і вразити. Якщо станом на сьогоднішній ранок аеродром М. наморщили - це значить а) порахували, що це можливо зробити саме зараз, і б) це стосується глобального задуму, в якому і це враження, і взагалі deepstrike є тільки частиною комплекса дій.
Але якщо б порахували, що той же аеродром прикритий дуже, сука, плотно - то працювали б по іншому об'єкту, де шанси повище. У противника багато цілей/об'єктів ураження, в нас поки стільки дронів немає. І неясно, чи він вспіє набудувати свою ппошку, чи наша влада в кінці кінців роздуплиться і почне по-нормальному закуповувати дальні ударніки, а не то, шо сєйчас.
Вразити до сліз - важко. Планування місії - важко і відповідально. Ударники коштують грошей, і немалих, всі вже давно зрозуміли, що "дешево, надійно та ефективно" - це не про зброю.
Люди, які цим займаються - постійно вчаться, підвищують свій рівень, набувають безцінний і часто болючий досвід.
Колись, півтора року тому, тільки ледачий не сміявся, коли я, ще тоді працюючи в Укроборонпромі, анонсував державний ударник з дальністю 1000 км. Де ви всі, блять, тепер, експерти хєрови.
НПЗ їм, блять, не подобається.
Іззінітє за мати. Вскипів.
- Пане старший лейтенант, я на пробіжку?
- Макс, ти нормально почуваєшся?
- Цілком.
- Ну ок. І давно ти бігаєш?
- Як є настрій, так і бігаю!
- Угу! Зрозумів… А сьогодні, то вже який раз буде?
- Перший!
- Макс, ти нормально почуваєшся?
- Цілком.
- Ну ок. І давно ти бігаєш?
- Як є настрій, так і бігаю!
- Угу! Зрозумів… А сьогодні, то вже який раз буде?
- Перший!
Спочатку Верховна Рада ніх@я не робила. А потім втомилась та вирішила відпочити, тобто пішла на канікули!
Спробуйте уявити таку ситуацію. На одному з найгарячіших клаптиків фронту, там де важко підібрати нецензурні слова, аби описати стан справ, умовна 186 бригада ДШВ зненацька вирішила піти… у відпустку! (Для тих читачів, хто звик «читати» дупою, звертаю увагу на слово «умовна», бо такої бригади насправді не існує). Але все ж таки уявіть.
Солдати, сержанти, офіцери вирішили скористатись своїм законним правом на відпустку і єб@сь воно все конем. Рапорти написали, зброю здали і все. Побачимось через два тижні. А сусідня бригада до речі поступила так же само, бо що? Правильно! У них є таке ж право. Законе до речі право. Тридцять діб відпустки. Два рази по пʼятнадцять. Літо спливає. Хочеться на море, на дачу, на риболовлю, та яка різниця, куди поїде солдат, сержант, офіцер у свою…
Х@й вони куди поїдуть. Це якщо коротко і майже без матюків.
Бо не можуть. Не мають можливості. Треба тримати фронт. Попри все, тримати його! Битися за нікому невідомі посадки. Відвойовувати втрачені позиції і триматись, триматись, триматись, бо там позаду, там… А там тил, де армія, окрім простих людей нікому більше і не потрібна. Там йоб@на Верховна Рада вирішила піти на… канііііікулииии! Втомились наші любимі Слуги гроші красти. Відпочити треба. Піт з лоба витерти. Дух перевести. Бо це ж так важко, ніх@я не робити.
І якщо у війську є взводний, ротний, комбат, тобто командир який скаже, «Хлопці. Треба трохи почекати. Підете у відпустку. Нас скоро мусять замінити і тоді підете, слово даю. А зараз нас не вистачає… Самі ж все бачите. За ту йоб@ну посадку вже стільки хлопців поклали. Зараз якщо все кинемо то що потім? Все спочатку?»… То у Верховній Раді немає такої людини. Просто не існує. На місці спікера тупа маріонетка, яка слухняно виконує команди того, хто смикає за нитки.
Хоча… А толку сваритись? Сенс гриміти емоціями, якщо цей непотріб законотворчий, всіх цих володь, марʼян, котлет, стефанчуків і так далі, наймудріший український народ своїми же руками усадив на трон. Сам! Власноруч віддав їм всю владу в країні. Тоді залишається спокійно спостерігати, як на тлі шалених проблем з електроенергією, проблем які за один день не вирішаться, проблем які принесуть ой скільки горя взимку, Верховна Рада СПОКІЙНО йде на канікули… Бо що? Правильно! Їм до сраки та Україна із своїми проблемами. Війна війною, а верховна срака Слуги сама себе в Ніццу не відвезе.
Фото Anatolii Stepanov
Солдати, сержанти, офіцери вирішили скористатись своїм законним правом на відпустку і єб@сь воно все конем. Рапорти написали, зброю здали і все. Побачимось через два тижні. А сусідня бригада до речі поступила так же само, бо що? Правильно! У них є таке ж право. Законе до речі право. Тридцять діб відпустки. Два рази по пʼятнадцять. Літо спливає. Хочеться на море, на дачу, на риболовлю, та яка різниця, куди поїде солдат, сержант, офіцер у свою…
Х@й вони куди поїдуть. Це якщо коротко і майже без матюків.
Бо не можуть. Не мають можливості. Треба тримати фронт. Попри все, тримати його! Битися за нікому невідомі посадки. Відвойовувати втрачені позиції і триматись, триматись, триматись, бо там позаду, там… А там тил, де армія, окрім простих людей нікому більше і не потрібна. Там йоб@на Верховна Рада вирішила піти на… канііііікулииии! Втомились наші любимі Слуги гроші красти. Відпочити треба. Піт з лоба витерти. Дух перевести. Бо це ж так важко, ніх@я не робити.
І якщо у війську є взводний, ротний, комбат, тобто командир який скаже, «Хлопці. Треба трохи почекати. Підете у відпустку. Нас скоро мусять замінити і тоді підете, слово даю. А зараз нас не вистачає… Самі ж все бачите. За ту йоб@ну посадку вже стільки хлопців поклали. Зараз якщо все кинемо то що потім? Все спочатку?»… То у Верховній Раді немає такої людини. Просто не існує. На місці спікера тупа маріонетка, яка слухняно виконує команди того, хто смикає за нитки.
Хоча… А толку сваритись? Сенс гриміти емоціями, якщо цей непотріб законотворчий, всіх цих володь, марʼян, котлет, стефанчуків і так далі, наймудріший український народ своїми же руками усадив на трон. Сам! Власноруч віддав їм всю владу в країні. Тоді залишається спокійно спостерігати, як на тлі шалених проблем з електроенергією, проблем які за один день не вирішаться, проблем які принесуть ой скільки горя взимку, Верховна Рада СПОКІЙНО йде на канікули… Бо що? Правильно! Їм до сраки та Україна із своїми проблемами. Війна війною, а верховна срака Слуги сама себе в Ніццу не відвезе.
Фото Anatolii Stepanov
Forwarded from Олег Шарп | Oleg Sharp (Oleg Sharp)
🍁 Трошки позитиву. Київське "Динамо" в польському Любліні розібрало "на запчастини" сербський "Партизан" з рахунком 6 : 2!
⚽️ Перед матчем кияни відмовилися тиснути руки гравцям сербської команди, бо "Партизан" - єдиний європейський клуб, який їздив до Москви на товариські матчі з московитами.
Навіть наші бійці писали динамівцям, щоб вони "порвали" московських посіпак. Завдання виконане, "братушек" - на кукан, "Партизан" - в Башкорстан!
⚽️ Перед матчем кияни відмовилися тиснути руки гравцям сербської команди, бо "Партизан" - єдиний європейський клуб, який їздив до Москви на товариські матчі з московитами.
Навіть наші бійці писали динамівцям, щоб вони "порвали" московських посіпак. Завдання виконане, "братушек" - на кукан, "Партизан" - в Башкорстан!
Гра «в развечччиков» скінчилась! https://t.me/Tsaplienko/57317
Telegram
ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
У Києві затримали двох диверсантів, які підпалили автомобіль військового
Чоловіки виконували вказівки куратора з ФСБ.
Вони спалили залізничну релейну шафу, авто військового та готували ще кілька диверсій на залізниці.
Чоловіки виконували вказівки куратора з ФСБ.
Вони спалили залізничну релейну шафу, авто військового та готували ще кілька диверсій на залізниці.
Стосовно перевіряючих…
В 2016 році, зовсім неочікувано в батальйон примчався якийсь хер, тобто перевіряючий! Цельний майор! І приїхав він саме по мою душу, а саме перевірити службу звʼязку. Я ж наївне дитя, академієв не кончав, тому сподівався, що зараз той майор почне викликати по рації роти, зʼясовуючи стійкість радіозвʼязку. А потім скаже, «А поїхали, мамлей на самий далекий воп, перевіримо, як там засоби звʼязку зберігаються»…
Я ж і кажу, наївне я дитя! Книга обліку особового складу. Книга закріплення зброї. Книга обліку матеріальних засобів. І ще щось. Так і гортав сторінки сидячи в бронежилеті. Добре хоч шолом зняв. Хоча до лінії фронту, яка проходила по середині Павлопольського водосховища було приблизно 10 км. Перевіряв той майор службу звʼязку батальйону хвилин 20. Потім щось буркнув під ніс, пригнув в автівку і все. Перевірив. Тільки пил стовпом. Через два тижні приїхав інший перевіряючий. Мабуть перший щось недоперевірив. Зайшов в кунг. Представився. Сів на лавку. Тільки відкрив рота, як я йому одразу підсунув книгу обліку особового складу,
- О! Ви що, думки читаєте?
- Майже! Ось наступна книга, закріплення зброї.
- Оооооооо… Так ви підготувались?!
- Звичайно ж. Ваш попередник перевіряв те ж саме…
Хвилин двадцять гортання сторінок. Жодного питання стосовно налагодження та функціювання системи звʼязку батальйону, нічого не значуще, «Є якісь проблемні питання», і все!
З того що чую від бойових побратимів з різних бригад, можна скласти картину, що нескінчені легіони перевіряючих, дістали до ґикавки комбригів. Не встиг поїхати перший, як вже прибули другий, третій та пʼятий. Поїхали ці, примчалися інші. І комбригам хоч розірвись між воювати та зустрічати та проводжати нескінченні перевірки від яких… До речі, а яких толк від них?
В 2016 році, зовсім неочікувано в батальйон примчався якийсь хер, тобто перевіряючий! Цельний майор! І приїхав він саме по мою душу, а саме перевірити службу звʼязку. Я ж наївне дитя, академієв не кончав, тому сподівався, що зараз той майор почне викликати по рації роти, зʼясовуючи стійкість радіозвʼязку. А потім скаже, «А поїхали, мамлей на самий далекий воп, перевіримо, як там засоби звʼязку зберігаються»…
Я ж і кажу, наївне я дитя! Книга обліку особового складу. Книга закріплення зброї. Книга обліку матеріальних засобів. І ще щось. Так і гортав сторінки сидячи в бронежилеті. Добре хоч шолом зняв. Хоча до лінії фронту, яка проходила по середині Павлопольського водосховища було приблизно 10 км. Перевіряв той майор службу звʼязку батальйону хвилин 20. Потім щось буркнув під ніс, пригнув в автівку і все. Перевірив. Тільки пил стовпом. Через два тижні приїхав інший перевіряючий. Мабуть перший щось недоперевірив. Зайшов в кунг. Представився. Сів на лавку. Тільки відкрив рота, як я йому одразу підсунув книгу обліку особового складу,
- О! Ви що, думки читаєте?
- Майже! Ось наступна книга, закріплення зброї.
- Оооооооо… Так ви підготувались?!
- Звичайно ж. Ваш попередник перевіряв те ж саме…
Хвилин двадцять гортання сторінок. Жодного питання стосовно налагодження та функціювання системи звʼязку батальйону, нічого не значуще, «Є якісь проблемні питання», і все!
З того що чую від бойових побратимів з різних бригад, можна скласти картину, що нескінчені легіони перевіряючих, дістали до ґикавки комбригів. Не встиг поїхати перший, як вже прибули другий, третій та пʼятий. Поїхали ці, примчалися інші. І комбригам хоч розірвись між воювати та зустрічати та проводжати нескінченні перевірки від яких… До речі, а яких толк від них?