- Командир, ми в магазин. Щось придбати Вам?
- Ні хлопці, дякую!
- А може олівʼє ?
- На кой?
- Так Новий рік же. Свято!
- (Посміхаюсь) Зараз для мене це просто звичайний день в календарі. Сьогодні тридцять перше. Завтра буде… вірніше мусить бути перше. Нічого такого. Звичайний день. Кока-коли купіть. Дві банки. Без цукру.
- Плюс, плюс!

Дорогі бойові побратими і посестри!

Минає 2023 рік.
Ще один надскладний рік нашої боротьби за свою землю та свободу. Це був рік, коли Україна вистояла. Вистояла завдяки вам - українським солдатам і матросам, сержантам і офіцерам. Завдяки кожному з вас!

Я дякую нашим військовим за стійкість і самовідданість величній справі – захищати Україну. Схиляю голову перед українськими воїнами, які загинули в боях за Батьківщину. Вони назавжди у наших серцях.

2024 рік не буде легким. Боротьба за свободу та майбутнє наших дітей продовжується. Вірю, що ми з гідністю пройдемо усі випробування та крок за кроком продовжимо наближати нашу Перемогу!

Всіх, хто зараз у бою, на спостережному пункті, веде розвідку чи нищить ворога дроном. Хто тримає удар та завдає його у відповідь. Рідних і близьких наших воїнів. Всіх, хто вірить і допомагає Збройним Силам України - з Новим Роком!

Разом ми переможемо!
Слава українським захисникам і захисницям!🇺🇦

Деградантський "квартал95" без паузи, буквально з перших хвилин 2024 продовжує принижувати українців своїм убогим йумором.

"Патаму шта я сіськадовска, ето город такой в Хєрсонской області" (с) - такий "жарт" гебня вітає оплесками, але ботоксний зал угарає, і цe лайно годинами крутять на "єдиному";
з новим сука роком.
.......
Мало "сіньйоров-голодоморов" та "актріс порнофільмов", щоби стібати окуповане місто, в якому катують та вбивають, і дорогою до якого гинуть наші бійці?

Не наржалісь, мало? Ну то буде ще.

Ми напевне єдина в світі нація, яка радісно дозволяє себе принижувати, роками регоче з цього і ще платить за це гроші!

«Розмовляйте українською. Намагайтесь хоч якось розмовляти. Головне почати, потім буде простіше», саме так кажуть одні. А потім інші, під@Ри квартальні (у мене просто немає інших слів), на всю країну виставляють посміховиськом тих, хто все своє життя розмовляв російською і все ж таки вирішив перейти на українську. Хоч потроху. Хоч якось, але спілкуватись мовою своєї країни. Але, тут ще треба пройти тортури квартальним «гумором».

Ну з чого ж ще реготати українцям як не з українців. Хоча, чому тут дивуватись після номерів про сеньйора-голодомора, ебонітові палочки і країну, актрису німецьких фільмів для дорослих!

Я обіцяв відео помсти від одного підрозділу ЗСУ. Отже!.. В ніч, після російського ракетного терору!
Працюють "Шалені Коти".

Як справи, Володя? Не дуже притрусило тебе та твоїх пʼятьох менеджерів на десятому, чи який там мінус поверх в твоєму бункері? Те, що бійці українських ППО, другі після Бога, це вже відомо усім. Але для того, щоби збивати все, що летить в бік України, їм потрібні засоби ураження себто системи ППО, та боєприпаси, мається на увазі ракети. Багато ракет. Дуже багато. Сподіваюсь ти побачив, що казочка про те, що у росії залишилось ракет на два-три залпи залишилась казочкою. Хреновою до речі.

Вся Україна бачить роботу ЗСУ, які не звертаючи увагу на щоденні какашки від прибацаноі Марʼяни в їх бік, роблять все можливе і навіть більше. Але ми, українці, хочемо знати і розуміти, що наприклад і на міжнародному фронті робиться все! Робиться для того, щоби Україна отримала ще додаткові батареї ППО «Петріот» (та аналоги) і вдосталь ракет до них.

Особисто я не вірю в те, що твої пʼять менеджерів здатні на це. Чому не вірю? Да тому що не бачу міжнародних відряджень (з мандатом від України) Порошенка, Пристайка, Ющенко та інших важковаговиків в міжнародних справах. Що вони роблять в країні, коли мусять гоняти між Берліном, Парижем, Токіо і так далі. У Арахамії звичайно ж кросівки класні, але там, на дипломатичних полях Брюсселя, Лондона, Вашингтона, він шмаркач з рогаткою. Боїшься втрати рейтинг? Боїшься, що соцопитування стануть не на твою користь? Прикинь, Володя, а українці бояться трохи іншого… вмерти від російської ракети. Відчуваєш різницю? Хто більше може втратити? Ти, зі своєю «дрім-тім» в кросівках, або Оленка, Катруся, Ольга чи Микола Павлович, їх рідні та близьки, у яких немає бункеру і живуть вони в умовній Абрикосовці, у звичайних цегляних будинках.

Нам давно не потрібні твої вечірні відосики. Ними ворога не зупиниш. Вони не збивають ракети та літаки. Українцям потрібна впевненість в тому, що державні діячи роблять все, що від них залежить. Впевненість, Володя, а не відосики. Це ж не важко зрозуміти. Країні до речі потрібен Кабмін національної єдності, в якому будуть не лояльні класні пацани, а професіонали своєї справи, які здатні брати на себе відповідальність та приймати доленосні рішення. І мені, Володя, байдуже до якої політичної сили вони будуть дотичні. Бо доки ви граєте у ваші грьобані політичні напьорстки, тим часом можна знов, як і сто років тому, просрати Україну. Готовий вписати своє імʼя в історію України в розділі «все пр@ебав»?

Я все сказав!
Громадянин України, старший лейтенант ЗСУ, Олексій Петров.

Хвалені «Кінджали»… 10 з 10.
Слава ЗСУ

Українці рятують всіх! Дякую…

Одного дня влітку, командир роти визвав на КСП усіх взводних. Мусили приїхати суміжники які будуть працювати в нашій зоні відповідальності. Треба було познайомитися та вибудувати єдину систему взаємодії. Коли я примчався, то на КСП вже стояли двоє чоловіків віком за сорок. Темні від засмаги обличчя. Вигорілі на сонці убакси. Сухі, підтягнути фігури. Поюзана снаряга. Прискіпливий погляд. Таких я іноді називаю - добермани. Чомусь схожі по статурі. Хлопці були з поліції. Сводний підрозділ аєророзвідки… Ми поспілкувались та розʼїхались.

Через декілька днів вони загинули. Пряме влучання танкового снаряду в бліндаж. Так на жаль буває. Війна.

Чи воюють копи? Щоби відповісти на це питання, треба наприклад зайти на сторінку до Vasily Koryak. Нічого не питати, а лише погортати його дописи. А можна пошукати інформацію про те, скільки поліцейських загинули в тому ж Оріхові, Бахмуті, Чернігові або Харкові. Я вже не буду казати про оборону Маріуполя.

Розумієте в чому справа, друзі?

Коли Служка Марʼяна, починає волати як скажена (хоча чому як?), про те, що мовляв Головнокомандувач ЗСУ наче виступає проти мобілізації поліцейських, хочеться спитати у цій йобнутій (прости Господи) на всю голову: «Ти взагалі в курсі, скільки поліцейських воюють на фронті? Скільки загинуло? Де? Чому? При яких обставинах? Ти хочеш мобілізувати представників влади які мають законне право на застосування сили? А хто вулиці буде охороняти? Виїжджати на тисячи викликів що десь бійка а десь квартиру вскривають. Ти з Миколою Тищенко та депутатом Яременко, щоби тил прикривав?»

У мене іноді не вистачає слів, щоби висловити своє обурення діями цих, так званих Слуг! І все частіше задаєш собі питання: «А хто страшніше? Вороги які перед тобою, чи ці … кгм… Слуги, які за спиною»?

p.s. На фото Василь Коряк, командир батальйону патрульної поліції в Білій Церкві із своїми бійцями. (Друже, пробач. Взяв фото без спросу).

Можна роками плекати україномовність в суспільстві. Дублювати фільми та мультфільми. Захоплюватись віршами Ліни Костенко та Василя Симоненка. Навіть якщо ти далекий від поезії (наприклад як я), всеодно заслуховуєшся тим, як наче прозора гірська вода ллється українська мова. Можна до дирок заслуховувати пісні сучасних українських виконавців…

А потім виходять на сцену квартальні потвори и… одной дебильной шуткой, сносят к херам всё, что было сделано. Всю поэзию вместе с песнями и прозрачной водой горной реки! Всё! Нахрен! За считаные минуты!

Зневажаю, потвор!

p.s. Вони повинні вибач… Хоча ні! Нікому не потрібні їх вимушені, фальшиві вибачення. Ця, так звана «творчість», мусить щезнути! Назавжди!

Шалений Кіт

Двісті тридцять НАШИХ вдома! В їх родини сьогодні прийшло щастя…

Добраніч люба Україно! Теплих та спокійних снів тобі!

Аляяяяяярм! Терміново будить Марʼяну. Виявляється, що у менеджерів з Банкової немає плану «Б», якщо накриється мідним тазом план «А». Ну державники від Бога, що тут ще можна сказати?!

Навіть у мого кота завжди є план «Б», себто запасна миска з кормом, якщо в першій місці неочікувано закінчиться їжа.