Як швидко народжуються легенди, які одразу перетворюються на алібі. Аби Татаров не мозолив око та язика журналістам, його одразу записали в потужні рятівники Києва, тобто України, мовляв він потужно «рэзаль кынджалам чеченцев», ледве не на Майдані. Те, що він так, або інакше дотичний до інших подій на тому ж самому Майдані, вже якось і забули на Банковій. Якщо взагалі, памʼятали. І саме тому, цього «героя сучасності», треба терміново рятувати на Банковій (рахуйте під шаленою охороною), аби до нього не добралися росіяне.

Гарний хід до речі. Своїх треба рятувати. Тим паче таких героїчних чуваків, як Татаров. Ну президент же брехати не буде. Не здивуюсь, якщо вже пишуть сценарій фільму, «Татаров. Чеченці. Два ствола».

Ось тільки в цю рятівну формулу, аж ніяк не вкладається історія з Романом Червінським, полковником українських спецслужб. Який не можливо, напевне, бути може, а ТОЧНО проводив унікальні спецоперації, захищаючи свою країну. Одна історія із викраденням Цемаха чого вартує. Про ліквідацію «Мотороли» та «Гіві» годі і згадувати. Але, він мабуть не такий цінний для Банкової, як Татаров, і саме тому, полковник відсидів за ґратами більше року. Чому? А тому що йдіть нах@й, ось чому!

Действующий военный Корпуса морской пехоты США, милитари-блогер Theo Boyrie говорит, что ему явно отключат монетизацию для этого видео, но он не может его не обозреть.

В кадре - наступление 12-й бригады НГУ "Азов" на позиции русских в Серебрянском лесничестве. Американский морпех отмечает, что боевые видео превратились по качеству в настоящее кино, и что раньше о такой отчетливой картинке никто и помечтать-то не мог. Это тот самый бой, где "азовцы" расстреливают в упор оккупантов в их блиндаже, после того, как поджигают в нем БК гранатой. Американец на этом моменте ставит видео на паузу, и пытается понять, что могло заставить русского приехать в мясорубку в Украине, чтобы скрючившись в землянке, умереть с лицом полным отчаяния, глядя в глаза собственной смерти. Вероятно, гражданину США, державшему в руках хорошие честные деньги просто невдомек, как нищие граждане РФ могут за копейки ехать на несправедливую войну, и поэтому он пытается придумать для них объяснение с не меркантильным смыслом. Полностью - тут.

@yigal_levin

Вічна памʼять тим, хто віддав найдорожче що у них було, життя… захищаючи Україну!

Близькі люди знають, що коли мій внутрішній метроном починає давати збій і стає схожим на барабанщика «AC/DC», я закриваюсь в собі. Так і кажуть іноді щось накшталт, «Блін! Ти знов сховався в свою мушлю, з якої тебе неможливо дістати».

Всьому є пояснення. Це захисна функція. І не стільки для мене, скільки для оточуючих. Бо там, в імпровізованій мушлі, від мене набагато менше шкоди. В такі моменти я люблю бути один. Зовсім один. Добре, що зараз є можливість піти в ліс, хоча після Слуги народу Трухіна, це звучить комічно. Але тим не менш. Глухий ліс і нікого навколо. Лише комари. Хоча ні, збрехав. Маленького вужика неочікувано зустрів, який грівся на сонці. Наче чекав мене…

Найкращий психо чегосьтам, це природа. Нічого не питає. Нічого не радить та не підказує. Просто мовчить…

Хоче знати, як виглядають підари? А ось так, (позначено червоними стрілками).

Ото напевне комари з павуками нареготались сьогодні. Картина маслом. Лазить рачки перед мухомором бородате чудовисько у військовій формі, ще і з рацією на поясі, командир мамкін.

- Гля, а що він хоче?
- Та хз. Недолік якийсь приперся. Мухомор фотографує.
- (Скрізь регіт) Що, щоооо?.. Мухомор?
- Угумс.
- А навіщо?
- Злітай та спитай.
- Не можу. Я щойно його крови насьорбалась від пуза. Аєродинамика порушена.
- Диви, диви. Сусідка намагається його в дупу вкусити, доки він… (регоче) ой неможу… доки він той мухомор фотографує.
- Дурепа. Там тканина щільна. Форма військова. Я собі ледве жало не зламала. Треба до шиї летіти. От молодь. Вчити і вчити ще.

Найкращий митець, це природа. Хоча дійсно, начебто звичайний гриб…

З цим календарем, все вийшло вельми спонтанно, як і багато різних справ в нашому житті. Мені написали представники «Видавництво Білка» із відповідною пропозицією. Я одразу погодився. А чому би і ні? Там треба було ще написати щось мотивуюче, але я у відповідному стані ще той, «мотиватор», тому обійшлось без пафосних слів.

Просто трішки мене і багато моїх котів, (Зефір, Ейка, Джері, Чуча, Ельза та інші), які вже давно живуть в люблячих родинах. У них є все. Дім. Багато їжі класу преміум. Гарна компанія. І що головне, є ті, хто їх дуже сильно любить і ніколи не кине…

Де придбати календар? Та ось тут: https://www.belkabook.com/product/kalendar-bojovi-koty-petrova/

«Не допомагаєте, то хоча би не заважайте нам воювати» (с)

Це не буде дописом в його класичному розумінні. Тут скоріш мої роздуми із купою питань і навряд чи хоча би однією відповіддю.

Ні для кого не секрет, що на фронті у нас зараз справи йдуть не дуже. Я свідомо питання Курської операції виношу за дужки, бо давно знаю просту істину, «Перш ніж зайти в будівлю, подумай, як ти будеш з неї виходити». Можливо все продумано до дрібних нюансів, до кожного кроку і все під контролем. Хочеться в це вірити. В іншому ж… Таке враження у мене, що я спостерігаю за процесом керованого безладу. Це коли наприклад призначають комбрига і через пів року максимум, його знімають з посади. Якщо би це був поодинокий випадок, тоді можна було списати все на випадковість. Але… Комбриг. Новий підрозділ. Війна. Складний напрямок. Не встиг розібратись із комбатами на тобі. До побачення. Тоді питання, якщо він, ну той комбриг, так швидко на ваш генеральський розсуд виявився нікчемою, тоді хто його затверджував? І якщо таких випадків не два і не десять, тоді може питання не до комбригів? Хоча… Може все набагато складніше? Можливо бойових комбригів, багато хто з яких вже мають приставку «легендарний», просто свідомо зайобують нескінченими потоками перевіряючих з ОУВ, ОСУВ, МАУВ, ХУЮВ, ПІЗДУВ і ще купи мало кому зрозумілих абревіатур. Купи потужних полковників, (які ні за що не відповідають, на відміну від комбрига), просто виносять йому мозок, попутно напрацьовуючи собі на бойовий стаж. А умовний полковник Василенко, який більше чотирьох годин на добу спав два місяці тому, просто розривається між війною та зустрічами численних перевірок.

Так, мало хто буде сперечатися якщо я скажу, що сучасна українська армія, це не про ефективний менеджмент. Враження, що це поняття разом із простим словом «логіка», суворо заборонені для використання військовослужбовцями.

Інакше би ми не були свідками медійного скандалу, щодо призначення Начальником штабу Сил безпілотних систем людини, чиє прізвище підняло девʼятий… та який там девʼятий… тридцять сьомий вал обурення. Що зробили би в будь-який великій успішній (це важливо) компанії, де вирішили відкрити новий і доволі перспективний напрямок діяльності?
- Вадиме, привіт. Ну що, готовий очолити це?
- Так, безумовно.
- Домовились. Підбирай собі команду, тобто замів, начальників відділів, головного бухгалтера, ну ти сам знаєш і я чекаю тебе через тиждень з пропозиціями та планом дій. Обговоримо. Роби, що хочеш, але нам, раді директорів, потрібен результат. Тому розраховуй від нас на повну підтримку…

Це якщо в компанії. Це якщо в успішній. Що ми бачимо у війську? Зі слів людей які глибоко в темі, на посаду Начальника штабу призначають умовного спостерігача за командуючим, який ще і має купу нюансів у вигляді підозр (упс!) в шпигунстві. У мене просте, як форма цегли, питання: «Невже полковник Вадим Сухаревський не в змозі самостійно підібрати людину, яка буде ефективно керувати його штабом? Людину, з якою вони будуть командою, а не… Ну ви зрозуміли». Якщо діяльність такого важливого для ЗСУ напрямку діяльності починається з бревен в колеса, то що буде далі? Чи ті Сили безпілотних систем створювались лише як прокладка між виробником дронів і чиїмись кишенями. А про армію ніхто і не думав? Хочеться бути неправим…

Далі, більше. Не якийсь там військовий блогер-недолік, чи журналіст, чи ще хтось… Командуючий Повітряних Сил ЗСУ, звертаючись до ЗЕленої потвори Марʼяни, прямою мовою каже, що прийде час і будете просити вибачення у війська. І я далекий від думки, що мова йде лише про цю безглузду, але КЕРОВАНУ торпеду. Якщо прочитати між строк слова генерала-лейтенанта, то це звучить приблизно так, «Коли ми почнемо ГОВОРИТИ, вам краще зʼіб@тись з країни на іншу планету, бо багато чого буде згадано. І яйця по 17 гривень, то буде саме невинне». А потім він же додав прямою мовою, «Не допомагаєте, то хоча би не заважайте нам воювати».

НЕ
ЗАВАЖАЙТЕ
НАМ
ВОЮВАТИ

І ще тоді, коли ця чума з поглядом контуженої мойви, тільки розминулась, починаючи системну атаку на Головнокомандувача ЗСУ, генерала Валерія Залужного, я казав, що це проблема. Велика. Шалена проблема! Це тільки початок. Але здебільшого чув, «Та що ти на неї звертаєш увагу»? Я хоч і старий, як гівно мамонта Кіт, але так звану чуйку ще не втратив. Але головна небезпека йде навіть не від Марʼяни, а від тих, хто направляє її та віддає команди. Тих, хто керує цим масштабним безладом, попутно згодовуючи мудрим… дуже мудрим українцям медійні історії або було що пожувати.

А патамушо поставив під сумнів «генеральну лінію партії та правильний вибір мудрого наріда» і прізвище у нього не Татаров!

Харків. Учора по цій багатоповерхівці прилетів російські КАБ. Є загиблі та поранені. Напевне тут була база НАТА де стояли двадцять Ф-16 та сімдесят танків «Абрамс»? Чи підари російські тупо бʼють куди завгодно, як це робили завжди. В Чечні, Грузії, Сирії… тепер і в Україні.

Фото Yan Dobronosov

Попри майже щоденні ракетні атаки з боку російських окупантів, мої племінники сьогодні пішли до школи. Української школи. У Назара, це вперше!

Коли мене питають, «А за що ви воюєте?», то я відповідаю, що і за це також!

Така історія. В травні минулого року, (ну тобто більше року тому), Мартин Брест передав нам автівку. Джип Черокі на спідометрі якого було лише 80 тисяч кілометрів. Тоді було важко повірити в такий подарунок долі, але тим не менш. Пройшов час. Зараз цифра на тому же спідометрі майже вдвічі більша. Коли Мартін побачив на СТО джип він в особистих, задав лише одне питання,

1 Як? Яяяяяяяк (тут армійський матюк), ви примудрились за рік намотати майже вісімдесят тисяч?

Я навіть не хочу задавати собі питання, «А впорались би ми без неї»? Бо відповідь тут очевидна. Мільйон і ще сім тисяч питань та проблем закрили завдяки спритності цього «індіанця». При кожному зручному випадку, автівку одразу на СТО, бо за нею треба слідкувати. Якщо ушатати, іншу ніхто не дасть. І все ж таки наші дороги загнали автівку на серйозний ремонт…

Сума ремонту немаленька, в районі ста тисяч грн., і вже закрити її власними силами не вдасться. А саме тому буду просити вашої допомоги, друзі. Бо зараз від цього джипа буде вимагатись набагато більше. Тому що людей у підпорядкуванні стало більше. І це значить, що справ… ну ви зрозуміли!

Номер картки 4441114410246845

Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/2d89L5Bob5

Окрема подяка за репост