Історія із судовою тяганиною стосовно санкцій проти Петра Порошенка, чудово нагадує давно відому приказку: «Ви або труси вдягніть, або хрестик зніміть». Бо коли наш потужний та незламний президент, співає пісні про те, як Україна прагне стати повноправним членом Європейського союзу, то одразу народжується питання… «А Ви, шановний та незламний наш Володя взагалі хоч щось чули, про таке поняття, як «Верховенство права»? Саме права, а не вашої (чи вашого колишнього головного візіря) хотелкі! І ви дійсно впевнені в тому, що в Європі так все і працює, як вам подобається - по дзвінку з кабінету?

Бо з часів вашого потужного виступу, де ви стоїте поруч із товаріщем Галущенко, (до речі, як він, все ще ваш ефективний менеджер?), і якось невпевнено, але співаєте «воєнну пісню» про мільярди які виводили за кордон і ось-ось всі побачать, пройшло… ну пройшло трішки часу. А якщо бути точнішим, то майже чотирнадцять місяців. І якщо ж у вас є (були… чи наснилися) хоч якісь докази того, що ви вчергове насвистіли всій країні, то… де вони, ці докази? Бо коли ваша представниця у Верховному суді розповідає про санкції проти Петра Порошенка, як превентивну міру, бо в цю ж гру, колись можна буде почати грати удвох. Уявіть судову справу, «Україна проти однієї людини, яка зненацька вирішила, що вона тут закон, Бог і за суміцництвом цар. А сама країна, безлімітний гаманець для його друзів». Тут буде цікаво, навіть без превентивних санкцій, накшталт... а хтозна, що окрім того, що він вже наху@вертів може ще вчудити?

Я чудово розумію, який тиск зараз відчувають судді Верховного суду України. Бо за великим рахунком, все мусило б закінчитися ще на першому засіданні словами, адресованими до представників Банкової: «Ви дійсно вирішили, що тут цирк… КВК… шоу розсміши коміка… що завгодно, але тільки не Верховний суд»? Але на жаль, цього не сталося. П'ятнадцять засідань позаду. І кожне можна трактувати, як суцільна ганьба представників Зеленського. Попереду чергове, шістнадцяте засідання…

Бог із ними, тими судами. Просто мені, як колишньому командиру роти цікаво… скільки всього необхідного, через одне безглузде рішення однієї людини з Банкової, недоотримало українське військо? І яку ціну за це безглузде рішення вже сплатило українське військо? Бо лише один недоотриманий «Мавік», означає, що невчасно побачили, попередили і як результат штурм наших позицій, через що певний підрозділ... Далі продовжувати, чи і так зрозуміло, яку ціну платить Україна, за чиїсь безглузді рішення….?

Світ уже готовий купувати українські дрони. Здавалося б, радій, підтримуй своїх виробників, відкривай їм шлях, заробляй для країни гроші й технології. Але ні. У нас, схоже, все стабільно: як тільки з’являється щось справді сильне й перспективне, система одразу думає не про розвиток, а про контроль.

У новому відео — про те, чому українська дронова галузь може стати однією з головних опор країни після війни, і чому влада замість допомоги знову ризикує поставити їй шлагбаум.

Дивіться. Тут є про що подумати: https://youtu.be/5fyeq7708Ts?si=YcWC9TPAfRVHY8BU

Якщо подивитися на українське політичне життя через призму футболу, то можна знайти певні співпадіння. Деякий час тому, майже вся українська футбольна спільнота обговорювала лише одну тему… «Карочі. Шведів ми так, або інакше проходимо! Робили вже таке. А ось із поляками гра буде непроста».

Чомусь сьогоднішній ранок трегернув мене подіями 2019 року. «Зараз баригу скинемо і яяяяяяяяк заживемо. Вчителям по чотири тисячі доларів зарплатні. Весна вже прийшла – зараз всіх корупціонерів пересаджаємо. Ну і відповідно… нужно просто перестати стріляти. Бо це ж барига війну не закінчував, бо вона йому жиж вигідна. Чули, що на стадіоні сказав Вова? Все ж просто». Але пройшов час і виявилось, що вчителя облизнулися. Корупціонери зайшли у Верховну Раду та на Банкову. А війна пішла далі…

Так ось. Всі розклади полетіли на смітник. На Чемпіонат світу їде та сама збірна Швеції. Спочатку вони винесли в одну «калітку» потужну та незламну збірну імені Реброва. А учора здолали поляків. А чому так? Да тому, що не жонглювали фразами «якби ж», а працювали, як навіжені, над тим, аби здійснити свою мрію!

Добрий ранок….

Учора почитав велике інтерв’ю бойового полковника, колишнього комбрига 58 омбр, Героя України Дмитра Кащенка. І, чесно кажучи, там є речі, після яких стає дуже не по собі.

Коли бойовий офіцер такого рівня починає прямо говорити про Сирського, про те, чому офіцери йдуть із війська, про атмосферу всередині армії і про рішення, за які потім розплачуються люди на фронті — це вже не історія “ще однієї гучної заяви”. Це значно серйозніше.

Раджу подивитися. Там розмова, повз яку проходити не варто... https://youtu.be/E3awLvle7rE?si=1kWBk3B8S5oYX9VT

Зовсім випадково і звісно ж неочікувано, двоє суддів Верховного суду… захворіли! Тому засідання, вірніше оголошення рішення по справі щодо незаконних санкцій проти Петра Порошенка, перенесено на невизначений термін.

Сьогодні запрошений на стрім до Олександра Близнюка.
Поговоримо про гроші для країни, ризики для бюджету, затримку підготовки до опалювального сезону, а також про ТЦК і проблеми з мобілізацією.
Схоже, що управлінських провалів стає занадто багато.
Спробуємо спокійно розібратися із тим, що відбувається насправді.

Приходьте в ефір о 18:00 https://www.youtube.com/live/heenffANl0M?si=zQfsZqhLxXuP5t8v

Офігіти… https://t.me/yigal_levin/95273

Слуга народу Олександр Мережко заявив, що Україні нібито вистачить людей ще на 10 років війни. Просто вдумайтесь у цю фразу.

Не про зброю.
Не про технології.
Не про гроші.
А про людей.

Ще у 2023 році військові говорили про потребу великої мобілізації. Тоді Банкова фактично відмовилася йти на ці рішення. Час був втрачений. А тепер нам розповідають про великі проблеми з мобілізацією — і паралельно кидають у повітря фрази про “ресурс на 10 років”.

На цьому тлі інший “слуга” Юрій Камельчук ще й жаліється на важкі умови роботи у Верховній Раді.

Чесно кажучи, після такого все важче позбутися відчуття, що частина влади давно втратила зв’язок із реальністю.

Посилання на нове відео: https://youtu.be/Gq4FyWK9ZMw?si=vjn0QIUVJKdHFlDE

«Найдорожчі речі — ті, які асоціюються зі станом душі» (с) Мірча Луческу

R.I.P.

- Пане прапорщику, зупинить потяг!
- Потяг стій! Раз, дваааа!

Обовʼязково треба Зеленському взяти зростання цін під особистий контроль, та створити координаційний штаб по є-бачкам та є-батонам, бо без цього все нещітово!

Спостерігаючи за ажіотажем навколо випікання (придбання, діставання, віджимання) пасок, чомусь згадав 2015 рік. Тоді наш батальйон стояв біля Широкино. За лічені дні на командний пункт «Замок», волонтери привезли стільки тих пасок, що здавалося, будемо їх хомʼячити до Нового року. Відтоді я спокійно відношусь до цього витвору кулінарного мистецтва…

Пройшло вже одинадцять років з того дня, а наче все було учора… До речі, тоді Великдень також припав на 12 квітня. І також було Пасхальне перемирʼя. Ми, насолоджуючись тишею, смажили шашлики на березі Азовського моря. Жартували. Катались на гойдалках, які скрипіли так, що було чутно в сусідньому селі. Мріяли про щось. І не знали тоді, що пройде не так багато часу і ще більша війна забере половину тих, хто був на тому пляжі: Тридцятого, Олівера, Піранью…

Тоді, 12 квітня 2015 року, перемирʼя закінчилося приблизно о шістнадцятій годині, прильотом сто двадцятої міни в море…

Я тільки спитати.. А вже був допис про те, що це все Порошенко винен в тому, що біля магазинів Рошен величезні черги за пасками? Бо та компанія навмисно пече такі смачні паски, щоби люди хотіли їх придбати, стояли в чергах і отетоотвсьо! Ні, ще не написали? Ну добре, почекаю…

Просто цікаво. А скільки ж тих невігласів, які зовсім недавно глузували з того, що російські окупанти знищили логістичний хаб Рошену, мовчки побігли до найближчого магазину за пасками? Хоча ні, не цікаво….

(Фото з інтернету)

Влада знову знайшла, де шукати гроші.

У Раді проштовхують 15111-д — той самий законопроєкт, який уже називають податком на OLX. Якщо по-простому, держава хоче значно краще бачити доходи людей, які заробляють через маркетплейси, таксі, доставку, оренду житла та інші цифрові платформи.
Картина виходить дуже показова. Звичайним людям і малому бізнесу знову пояснюють, чому треба бути максимально прозорими, а от навколо самої влади прозорості чомусь менше, ніж хотілося б.

Посилання на нове відео: https://youtu.be/YXjwSNTuBvM?si=Bh9tZDqB4ProDysg

Ну що, Вітя? Допомогли тобі твої кремлівські друзі?

Орбан програв в Угорщині — і для Кремля це справді погана новина. Москва втратила ще одну зручну точку впливу в Європі. Ту саму, через яку можна було гальмувати рішення, ламати єдність ЄС і грати в “особливу позицію” щодо України.

Але є й друга, не менш важлива тема. На тлі гучних заяв про силу української зброї в самій Україні дедалі голосніше звучить критика військової системи і підходів до управління. Ігнорувати це вже не вийде.

Сьогодні говоримо про те, чому поразка Орбана — це удар по Кремлю, що може змінитися для України, і чому всередині країни накопичується дуже непроста розмова... https://youtu.be/FU-U-zTrOZw?si=VbEozt7QJ0NGKgOn

Добраніч… 🤦‍♂️

Київ. Обстріл. Знов ті, хто називає себе «братьямі» забрали життя пʼятьох цивільних громадян серед яких дитина. Яка користь планеті взагалі від цих, так званих грьобаних «братів»? Ну яка?

Кацапські виблядки!

Вся Україна в одному вагоні «Інтерсіті». Девʼята ранку. Обʼява про хвилину мовчання. Купа пасажирів вскочили зі своїх місць. Інші дивлячись на них, швидко зорієнтувалися, зірвали з власної голови навушники і також піднялися. Але відсотків сорок вагону залишились сидіти на своїх місцях… Та й напевне і зрозуміло. Стільки часу пройшло з 24.02.2022 і вони вже не сильно дякують ЗСУ.

Коли ну тлі купи корупційних скандалів у вищих ешелонах влади, ти обісраний по самі вуха і не знаєш, що в першу чергу прикривати інформаційно, «двушечку на москву» себто справу Міндіча, (своїх кентів в натурі) чи будівництво особняків імені ще одного кента, себто Чернишова, треба що? Бінго… Увімкнути підконтрольні інформаційні лайномети на увесь, поставивши давно застарілу касету із піснями, «А ось ваш Порошенко».

Звісно ж, є давно відоме прислівʼя, «дурню не поясниш, а розумний і так все знає», але… Ну гаразд. Давайте пограємо в цю гру. Порох бізнесмен. І згідно законів економіки, він, як і будь-який інший бізнесмен інвестує свій капітал і в активи, які принесуть прибуток. З яких, до речі, потім сплачуються податки. Це звісно ж з точки зору фахівців «великого крадівництва» максимально обурливо, навіть незрозуміло, але тим не менш. До речі, хтось нарешті пояснить українцям, напуркуа будували новесеньку трасу з Чорнобиля до Києва?

Так ось, Петру Порошенко, закидають те, що він виявляється начебто купував облігації інших країн, зокрема Угорщини. Власне кажучи, я гадки не маю, як виглядають ті цінні папери. Тим паче угорські. Але я точно знаю, як виглядають цінні речі (дрони, дрони… тисячі дронів, сотні вантажівок, банних комплексів, екскаваторів, квадроцикілв, тощо), себто все те, що купувалося для українського війська за прибуток від продажу тих облігацій. Наприклад з початку повномасштабного вторгнення, лише однієї гуми для військових вантажівок було придбано майже на півмільярда гривень. Загальна сума допомоги силам оборони України, давно перевалила за позначку в сім мільярдів гривень. Навіть санкції від потужного та незламного Вови, не зупинили допомогу українському війську від Пороха.

Але, скільки б інформаційного лайна не кидали на вентилятори кишенькові телеграмканали, НАБУ та САП роблять свою роботу не зупиняючись. І цілком можливо, зовсім скоро ми дізнаємось нові, максимально цікаві історії, як друзі діючого президента просто фінансово ґвалтували Україну, бо наприклад чотири розкішних палаци в Козині, самі себе не побудують.

Цікаво просто. А з «двушечки» яка судячи з плівок по справі «Мідас» відправлялась на москву якій армії йшла допомога? І скільки разів відправлялась та двушечка? А може ми ще почуємо про «четвірочку» чи «пʼятірочку» на ту ж саму Москву. Хто зна…

На фото ті самі палаци, які дуже швидко під час повномасштабної агресії, почали будуватися в Козині. Подейкують, що четвертий призначався особисто… Та ні. Брешуть напевне.

Вбиває не зброя.Вбивають люди... «Київ. Людина озброєна карабіном відкрила стрільбу та взяла заручників. Під час штурму, спец призначенці ліквідували стрілка. На жаль, є загиблі та поранені серед цивільних громадян»… Приблизно так зараз виглядають перші шпальта всіх українських ЗМІ.

Біда в тому, що сталося. Але ще більша біда в тому, що це лише початок. Не зважаючи на те, що вбивця використав власну, себто зареєстровану зброю, війна завалила країну нелегальною зброєю. І тепер лише справа часу, коли вона, себто ця зброя почне стріляти. Це звісно ж страшно. Але…

Ми не перша країна, яка живе в стані війни. І так буде жити довго. Дуже довго. Ізраїль почав воювати в 1948 році і буде воювати постійно. Доля України чимось схожа на долю Ізраїлю. Наш ворог теж хоче бачити Україну мертвою і відповідно зробить для цього все можливе та неможливе. Учора. Сьогодні. Завтра. Тому, нам, себто Україні потрібно брати на озброєння не потужні та незламні відосики, текст яких написав спічрайтер, а досвід країни, яка пройшла через дев’ятий вал різних терористичних атак.

На вулицях Єрусалима мене здивувала кількість зброї яку носили відкрито. Військові в формі кольору хакі, поліцейські, цивільні, всі. Біля магазину стояв чоловік, віком за сорок. Гарно вдягнутий. Сорочка та штани з льону. Темно-сині замшеві лофери. На носі «рейбени». А на плечі «Хеклер МР-5к», пістолет-кулемет розміром з невеличку жіночу сумочку. Через двадцять метрів, на зупинці стоїть ще один озброєний чоловік. Кросівки. Джинси. Футболка. На поясі пістолет у відкритій кобурі. При чому, пістолет бачать всі… А далі ще і ще. Військові сидять на лавочці, щось хомʼячать, а зброя поруч. І цю зброю також бачать всі. Такі часи, які диктують свої правила гри.

В українському суспільстві давно висить питання Закону про зброю. Закону, який нарешті дасть можливість не лише придбати, а й носити та застосовувати у випадках... і далі чітко означений перелік. Це права. Але ж там і мусять бути обов’язки, які прописані не менш жорсткою мовою. Розумію, що зараз в коментарях почнуться істерики на кшталт, «Так ти Петров хочеш, щоби люди по вулицях ходили зі зброєю?». Попри все… Так… Хочу! Щоби із зброєю ходили ті, хто мають право! Наприклад військові, як в Ізраїлі. Ветерани. Цивільні, як в тому ж самому Ізраїлі. Офіційно. Зі зброєю. Приховане, або відкрите носіння. І коли наступного разу, комусь захочеться в такий спосіб забрати життя цивільних громадян, (навіть взявши стару дідовську рушницю), цілком можливо, що серед заручників чи прохожих опиниться людина в сумочці якої буде лежати «короткий», якщо висловлюватися сленгом військових і все може піти зовсім за іншим сценарієм.

Не треба вигадувати велосипед. Його давно вигадали, з усіма можливими апгрейдами. Беріть досвід Ізраїлю і якомога швидше адаптуйте його до умов України. Бо президента охороняють озброєні та навчені люди. І прем’єр-міністра також. Плюс спікера парламента. Навіть Єрмака, кента президента, охороняють бодігарди, як ми бачили з рослідування. А хто стоїть на охороні цивільних громадян? Поліція? Згоден! Але ж вона не може бути скрізь, тим паче, коли при першій ж ліпшій нагоді, те ж саме суспільство взагалі ВСЮ поліцію відправляє на фронт… Чим швидше влада проблему назве проблемою і почне робити кроки для її вирішення, тим буде краще. Бо часу для попізд@ть майже не залишилося.

p.s. До речі, хтось бачив біля того супермаркету взвод коментаторів з фейсбуку? Ну тих, хто при першій же нагоді кричить, «Сишишь ти, та не нада меня защіщять! Я сам себя защищю, єсли нада будет»? Не бачили?! Дивно? Напевне не встигли, а то б «Корд», залишився без роботи…

На фото супермаркет Велмарт, у якому ліквідували стрілка (Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko)

«Ааааа! Аааааааа… Куда смотріт поліція? Ааааааа… Он же раділся в Москві! Як же так? Аааааа»…

Люди! У вас із здатністю думати все добре? Нічого не зламалось? Я вам дещо нагадаю, якщо ЗНЕНАЦЬКА забули! Мені не складно! В 2019 році, партія ОПЗЖ зайняла ДРУГЕ місце на парламентських виборах. Тобто, майже два мільйони українців (не розумію, звідки ж вони взялися?) проголосували ЗА те, щоби у Верховній Раді були: Кива, Кузьмін, Рабіновіч, Медведчук, Шуфрич і так далі. І у всіх них були (та є) паспорти громадян України. Точно такі ж паспорти, як і у тих, хто голосував за них. Чи всі вони виїхали з України? Ні… Той же Бойко і Ко, так і залишилися у Верховній Раді. До речі, точно такий же паспорт був у Слуги народу, який перейшов на бік ворога. Точно такі ж паспорти є у тих, хто робить все можливе та неможливе, щоби зірвати мобілізацію. І у тих, хто отримує оргазм від того, коли бачить в соцмережах новину, що вбили працівника поліції.

Мені продовжувати, чи нарешті почнете клацать тумблерами в голові? І факт народження громадянина України в Москві, Тюмені чи Находці, ще ні про що не говорить. Рінат Кузьмін народився в Донецьку, Олег Волошин в Миколаєві, а Шуфрич в Ужгороді.