Отже… Як уже помітили всі, Служка народу, Марʼяна вдруге з початку року, влаштовує потужну інформаційну атаку на Головнокомандувача ЗСУ, себто вище військове керівництво країни. Спочатку, ну якщо хтось забув, її спустили з ланцюга в бік генерала Валерія Залужного. Хоча подейкують, що саме на його призначенні напередодні повномасштабного вторгнення, наполягали наші британські союзники. Так чи ні, не знаю. Але щось підказує, що так. Я навіть не можу собі уявити, щоб було би із країною наприкінці лютого, та в березні, квітні 2022 року, залишся на посаді попередник Валерія Федоровича. Але то вже історія.

Влаштувавши інформаційний булінг після гучного інтервʼю, збиваючи генерала Залужного з посади, Марʼяна паралельно почала співати усі можливі дифірамби іншому генералу, Олександру Сирському. Навіть той факт, що він отримав свою першу військову освіту ще за часів СРСР, Служка народу зненацька перевернула на досягнення. Хоча до цього, із фразою «совкові порядки в армії», вона напевне лягала спати та прокидалась.

Але пройшло лише декілька місяців і… ми бачимо другу частину цієї військово-політичної ганьби. Депутат Верховної Ради, членкиня комітету по обороні, знов фактично ламає питання управління військами. Тепер вже і генерал Олександр Сирський не такий. Ще раз звертаю увагу, що це саме той генерал, якому вона ще лічені місяці тому співала схвальні пісні. Дивна метаморфоза, да?

Зараз у Марʼяни стали проскакувати зовсім геніальні думки, стосовно того, що (УВАГА!) варто би забити на «перший факультет» (генеральський) військової академії, а призначити Головнокомандуючим ЗСУ людину з… низів. Мабуть в Трускавці не вчили таким складним поняттям як тактика та стратегія. Інакше би Марʼяна розуміла, що гарно керувати батальйоном чи бригадою, це не означає автоматично - гарно управляти всією армією. Розуміти, що робити під Вовчанськом, у Красногорівці, біля Оріхова і в той же час, прораховувати подальші дії ворога у напрямку Чернігова. Де буде удар основний, а де відволікаючий? Куди в першу чергу відправляти резерви, та й де їх брати? Ну і так далі. Ах да ще і встигати виконувати забаганки Банковій. Але Марʼяна наполегливо проштовхує цю, популістичну ідею, щоби… остаточно внести хаос у вищі військові щаблі країні?!

І в кінці скажу, що зараз все частіше і частіше чутно фразу накшталт, «А памʼятаєте те саме інтервʼю Залужного, від якого попердолило усіх на Банковій? Він вже тоді все розумів і попереджав… Але ж, хто слухав генерала, який почав говорити не те, що хотіли чути у високих кабінетах».

p.s. Доки армія не гиркне щось накшталт «Відʼїбіться від нас», так і будуть політичні невігласи міняти генералів в залежності від власних перепадів настрою, (себто керувати армією виключно в ручному режимі). Бо ті генерали напевне вже не хочуть чути палкавоццев із дипломом Трускавецької військової академії імені чотирьох прой@баних повісток!

Я одного не можу зрозуміти… А ось цим водолазам з Тиси, яких прикордонники постійно беруть за сраку, гроші потім повертають? Ніт?! Хм… А чому?

Добре! А тим, кому пощастило бо їх не спіймали прикордонники, але потім прибило до берега? Гроші родині повертають? Ну «схема же стопудов верняковая». Платиш декілька тисяч долларів, (кажуть що від чотирьох і до восьми), пірнаєш в Тису і тю-тю. Теж не повертають гроші, якщо щось пішло вниз за течією?

Хренова якась схема. Я навіть не питатиму, навіщо це робити? То вище мого розуміння. Заплатити купу грошей, щоби із великою вірогідністю або втопитись к херам, або потрапити до рук прикордонників і вже потім всеодно до ТЦК, але вже витративши на це купу грошей.

Картина маслом… «Фішка і Лалі. Десь в Бучі».

Добраніч!

Ну ось. Кажуть з країни ніяк неможливо виїхати. А тут колективний Мирослав Луганський фахово викатив цілу систему: із тарифами, маршрутами, варіантами по транспорту. Якщо чучелом (або тушкою) то одна сума. Брасом через Тису, інша. А якщо хочеш з комфортом, майже першим класом, спокійно сьорбаючи пиво, то треба трохи доплатити і їдь собі спокійно. А ви переживали.
Коротше… Якщо не знаєте як у будь який час поїхати до Європи, звертайтесь до туроператора «Братья Выдавленные».

https://t.me/telelug/25556

Спите? Нічого не знаєте? А у Служки Марʼяни, вже і Александр Фацевич, (заступник Голови національної поліції), винен в чомусь. В чому, ви спитаєте друзі? Та наприклад в тому, що був на командному пункті в… бронежилеті. Як він посмів це зробити без дозволу Марʼяни?

Я дуже сподіваюсь… дуже, дуже сподіваюсь, що колись цей смітник із повноваженнями депутата Верховної Ради прикриють і нарешті скінчиться ганьба українського війська!

А на тобі, в обидві жмені! Не фіг було вийо… йти проти генеральной линии партии и самого товарища… страшно подумать кого. Тепер поїде журналіст на каторгу, себто на фронт. Для подумати над своєю поведінкою, яка кидає тінь на кристально чисту Банкову і тамтешніх, ще більш кристально чистих небожителей.

І ось наприклад колективний лещенкопетровоіванов ведуть себе чемно і ніякі повістки їм не страшні.

«Учись, студент» (с)

Я цього не знав, а тепер знаю. (І фіг же тепер з голови це випиляєш).

Так ось! Аказуєцца, у Льохі Арестовича дві субособистості. Не радуйтесь, що усього дві. Це основні. Вчитель та щось там казармєне, нехай буде солдафон. Скільки ще запасних, невідомо. Навіть не уявляю кількість та різноманітність масок. Хоча. Хто сказав, що основних всього дві? Там же ще льотчики, розвідники, жіноча перука та макіяж.

І якась з цих особистостей викликала Віталія Портнікова на публічні дебати стосовно нашої ідентичності. Льошиним субособистостям терміново потрібен «мікрофон», бо є що сказати з цього приводу. Але, чого він вирішив, що країні цікаво, що нагородять його субособистості, я не знаю.

- Доктор. Меня все игнорируют.
- Следующий…

От зараз полковник розвідувальної авіації, Хлестаков Чингачгук Віссаріонич зело образиться!

Якщо ви не в курсі, то полковник кінної розвідувальної авіації, Хлестаков Чингачгук Віссаріонич наче змирився з тим, що Віталій Портніков не опустився до рівня його філософського плінтуса. Але тепер він пропонує дебати… патріотам. (Сподіваюсь, що не ракетам). Каже давайте, давайте… або зберіть команду, або давайте усі скопом, я чекаю на вас! Заболтаю до ґикавки.

Так все погано із професором балтології? З якого переляку він вирішив, що патріотам України, які зараз або в ЗСУ, або для ЗСУ, цікаво витратити декілька годин на так звані дебати із десятком його субособистостей? Краще поспати. Сон зараз на вагу золота…

p.s. Може нехай з Марʼяною болтають?

🍁 Зеленський заявив, що Трамп стане "президентом-лузером", якщо вирішить закінчити війну в Україні компромісом із Росією.

👉 Ну допустимо, що Зеленський правий, і що закінчувати війну компромісом з Росією не в інтересах України. Допустимо…

Але… Днями Зеленський назвав намір Байдена не їхати у Швейцарію «слабким рішенням». Сьогодні обізвав Трампа латентним лузером.

Подобається давати подібні характеристики нинішньому та потенційному лідерам основного стратегічного партнера України - давай. Але у себе в спальні чи у вузькому колі ОПУшних клерків.

А то зі сторони виглядає, як спробу публічно взяти людину «на слабо». Пацанська така спроба - а нумо, доведи мені, Зеленському, що ти не лузер, Трампе!

Одне але. Немає політиків у світі більш злопамʼятних, аніж Путін і Трамп. І якщо Донні стане президентом, цю спробу взяти на «слабо» він обов’язково пригадає.

Як? Дуже просто. Візьме на «слабо» Володимира Олександровича. Мовляв, а спробуй тепер обійтись без «президента-лузера» у війні з Росією. Слабо?

Що би там не сказав Трамп, але називати вірогідно наступного президента США лузером, це… це… я не знаю, як це охарактеризувати!

«Він научиться!», казали вони. Угу! Трускавецька дипломатія форева! Кричимо «піська» і тікаєм!

В нашому житті існують певні події, які ти запамʼятовуєш назавжди. Коли би це не трапилось, скільки би років не пройшло, але памʼятатимеш попри все. Що памʼятаю я?
Ну ось наприклад, як мене, вже дуже дорослу людину, себто першокласника, бабуся (Світла їй памʼять) забирала перші дні вересня зі школи, а я скаржився матусі на це. Мовляв, я вже дорослий.
Як проводжали на строкову службу в радянську армію. Було двоє проводів. Спочатку в селі, а потім вже в Мелітополі. Мене відправили до обласного військкомату рейсовим автобусом і я плакав десь півгодини, доки їхав до Запоріжжя. А потім тисячи кілометрів літаком до Свердловська.
Памʼятаю, як повернувся, йшов вулицею, а батько стояв на балконі, побачив мене і радісно волав на весь двор, «Ну поднимайся, старшина! Поднимайся!».
На все життя запамʼятав шкільний випускний доньки. Як готувались. Скільки було радощів. Як майоріла красою центральна вулиця міста, вся зайнята натовпами щасливої молоді… У них був шкільний випускний. Єдиний в їх житті.

Я до чого?

Навіжена Служка тепер вирішила покусати… випускників військового ліцею імені Івана Богуна. Покусати за той самий випускний, які вони запамʼятають на все життя. Багато чого буде потім. Різних подій. Але цей день, вони памʼятатимуть завжди.

«… Готуватись до формальних, від яких тхне нафталіном, заходів в той час, коли мобілізованих вчителів, інженерів, продавців та фермерів женуть на Харківщині в бій зокрема через те, що там в штабах місяць плювали на розвіддані щодо поновлення наступу…» (с)

Про плювання на розвіддані, це вона напевне про 2021 рік? Чи «воєнний совет» в Буковелі на лижах та під бухло, в січні 2022 року? Хто зна. Але зараз мова про інше. Ці юні хлопці та дівчатка, випускники ліцею, ще не військові. Лише ліцеїсти. Далі вищі військові заклади. І це ще роки навчань. І в чому саме їх провина, що когось там «женуть» на Харківщині, я не знаю. Навіть не буду питати про появу самого слова «женуть». То вже нехай фахівці розбираються, як це перегукується із російською пропагандою. Але я точно знаю один підрозділ, однієї з бригад, яких ніхто і нікуди не гнав. Інженери, продавці, фермери. Отримали бойове розпорядження. Висунулись в певний район. І тепер їб@щать орків пачками.

(Повернемось до нової інформаційної атаки з боку провладної політичної сили).

Виходить, що так звані, совкові офіцери готують з ліцеїстів заміну генералам і це погано?! Коли я читаю такі вислови депутата Верховної Ради, то у мене друзі немає для вас гарних новин. Зовсім. Жодної. Якщо такі «світлі уми» сидять в комітеті по обороні та фактично керують країною.

На початку повномасштабного вторгнення з боку того, в чиїх очах хтось побачив мир, один із старших офіцерів ліцею, після того, як забезпечив безпеку підлеглих, добився аби його відправили воювати. Як прийнято говорити, «пішов єб@шитись». Що з нього взяти? Одним словом, «совок», який готував заміну генералам? А міг же сидіти в бункері та красти бухло у когось. Ні. Виховання інше. З іншого матеріала зроблений. Офіцер, який почав воювати ще у 2014 році. І знає де саме знаходиться Савур-могила. До речі, цей полковник отримав важке поранення під Харковом навесні 2022 року. І це тільки те, що я знаю стосовно офіцерів ліцею. Я вже навіть не буду казати про легендарного «Сумрака», який роками керував цим учбовим закладом ііііі що?… Плекав совкові традиції та готував виключно заміну генералам?

Марʼяна реально йобнул@сь?

І так… Генералами не стають, як останнім часом президентами? Там треба вчитись. Багато вчитись. Воювати і знов вчитись. Варіант із Трускавецької академією шопопалонаук, не пройде.

p.s. Армія. Поліція. Військовий ліцей. Кого наступним вкусить ця скажена?

У полковника кінної авіації, Чінгачгука Віссаріонича прокинулась ще одна субособистість. На цей раз - вертухай з колимських таборів.

В четвер він щось покаже Латиніной. Навіть гадати не хочу, що саме…

Трішки про взуття… У мене, (як і у багатьох людей до речі), є проблема. Плоскостопість. І як тільки, потрапляю на взуття, яке мені врешті решт не підходить, одразу ноги починають про це сигналізувати. Причому так, що очі на лоба лізуть від болю. І саме тому, я майже постійно знаходжусь в стані пошуку. І саме тому, майже усі відомі з дитинства бренди, залишилися поза моєю увагою. Так. Супер. Так. Красиво. Але мені не підходить. Одразу скажу, що теперішний армійський чобіт від компанії «Талан», це просто охрененний приклад стандартного взуття для військових. Зверніть увагу на те, як часто окупанти потрапляють на фото та відео взутими саме в «талани». Тобто в першу чергу орки відбирають у полонених українських військових… взуття.

Але! Цей стандартний демісезоний чобіт мені… також не підходить. І причина проста. Відсутність половинчатого розміру. Тобто 45 трохи малий. (Ну зовсім трохи. Йти можна, але недалеко). А ось 46 вже завеликий. Тому я навіть їх не отримую на складі.

Ще в 2014 році, зовсім випадково відкрив для себе взуття фірми «Meindl». Побачивши на базарі беушні чоботи, приятель запропонував їх поміряти. Взявши той чобіт в руки, я неприємно здивувався їх вагою. Та ну нах. Мої шкіряні берці були набагато легшими. Але була проблема. Велика. Ввечері стопа горіла вогнем. І знімаючи це хромове неподобство, я, таке враження знімав їх разом з ногою. Коли все ж таки взув «мендел дезерт фокс», то приємно здивувався різниці яку одразу відчула моя нога. Тобто вага ботинку, якій я тримав в руці, кудись поділась. Враження, що взуття було зроблено саме під мою ногу. Вже наступного ранку шкіряні ноунейм берці полетіли в смітник, а «мендели» я таскав ще декілька років і жодного разу мої ноги не просигналізували про якусь проблему.

Аби не затягувати допис, скажу про виробників, взуття яких носив і які мені дуже зайшли. Про «мендл» вже все сказав. Тепер поговоримо за інші:
- «Lowa”. Це прям топ із топів. Про легендарні зефіри та шості зеткі, немає сенсу щось казати. Все вже давно сказано. Їх носили військові десять років тому і будуть носити ще через десять років. Але в той же час у бренда я знайшов модель, яка саме мені не підходять. Чому? Бо у неї немає бічної внутрішньої підтримки стопи. Тобто, якщо взути чобіт і стати на землю, стопа завалюється і через деякий час почнуться проблеми. Але, зверну увагу, що це тільки одна модель і проблема стосується людей із плоскостопістю.
- «Crispi». Гарний чобіт для тих, у кого немає таких проблем із стопою як у мене. В 2019 році придбав собі і… для коротких виходів супер. Але, (виключно для мене), не більше.
- «Salomon». Що я можу сказати? Як і «Lowa” для мене, тепер це взуття на усі випадки. Чоботи, кросівки, заходить все. Мої ноги кажуть, що їм супер і просять ще.

Окремо хочу сказати про цивільне взуття. Якось, ще до повномасштабного вторгнення з боку йо… (ну ви зрозуміли), дякуючи пораді Віталій Гайдукевич, я придбав кросівки, до того невідомого мені бренду «Scarpa». Взув і офігів. Можна цілий день вештатися містом і окрім комфорту нічого більше не відчуватимеш. Вже потім я дізнався, що взуття цієї фірми, зокрема використовують наприклад професійні підкорювачі гірських вершин. А це вже говорить багато про що. Бо вони дуже відповідально ставляться до підбору взуття і не тільки взуття.

Я нічого не сказав наприклад про дуже відомі бренди «Haix» та «Belleville». Міряв. Хотів придбати. Але відмовився за тієї ж причини, відсутності міцної бічної підтримки стопи. Але це мої примхи. Знаю дуже багато бійців, які юзають взуття цих виробників майже цілий рік і більше їм нічого не треба.

Отже. Порада тим, хто зараз йде у військо. Якщо штатні чоботи «Талан» вам зайдуть аж бігом і ваші ноги нічого більше не проситимуть, то цього буде цілком достатньо. Хоча, багато хто скаже, що є сенс придбати собі додаткову, другу пару взуття. Бо випадки на війні бувають різні. Але то вже на ваш розсуд. У будь якому випадку, РЕТЕЛЬНО дбайте про ваші ноги. Бо якщо щось піде не так, то вже буде до одного місця, який ви тактикульний, якого виробника «бронік», рпс-ка і так далі. Все починається з ніг.

Їх комфорту і можливості нести вас і все що на вас. Це основа основ. Якось років чотири тому, взимку в Києві я не туди і не так наступив. І якщо би не “Lowa Renegade”, то у мене були би великі, дуже великі проблеми із голеностопом. Але правильний ботинок мене врятував від неприємностей.

p.s. Шкарпетки не менш важливі ніж чоботи. Зелені ЗСУшні, підходять аж бігом. І якщо купувати собі щось краще, то тільки ті шкарпетки, які вважаються трекінговими насправді, а не на словах продавчині з ринку біля автобусної зупинки.

На фото Meindl Desert Fox. Перші мої армійські чоботи які відкрили мені світ якісного взуття.

Добре. Давайте трохи поговоримо за шкарпетки. Правильні шкарпетки. Чому я акцентую увагу на слові «правильні». Бо ті, які підходять під шкіряні, (дорогущі, як мессершміт без лівого колеса) туфлі для піти, вірніше поїхати в ресторан, зовсім, тобто пооооовнстю не підходять в якості трекінгових, в нашому випадку, армійських шкарпеток.

Чому не підходять?

Все дуже просто. Коли ви довго йдете місцевістю, нога починає пітніти. Це природньо. І ось тут станеться наступне. Звичайні шкарпетки намокнуть, при чому… залишаючи ногу вологою. Через деякий час, ваш похід закінчиться. А якщо і дійдете куди треба, то наступного дня, ноги скажуть «до побачення, ми йти не можемо, подивись на нас». Колись, у 2015 році, Андрій Хоманчук прислав мені декілька пар італійських армійських гольфів. Я тоді ще не знав про те, що під правильні армійські шузи, потрібні правильні шкарпетки. Ви не уявляєте як сильно я офігів відчувши різницю.

Тому важливо. Дуже важливо, аби шкарпетки відводячи вологу від ноги, залишали її сухою. А вже потім ця волога, виходить наверх через взуття. Так це працює і ніяк інакше. Саме тому, багато брендів, які виробляють трекінгові шкарпетки, вкладають в свої розробки шалені гроші. Якщо я скажу, що є зимові шкарпетки на «меріносі» вартістю десь півтори тисячи гривень за пару, ви мені повірите? Розумію. Важко. Та й багато хто скаже, що нах такі потрібні шкарпетки, якщо на базарі за ці гроші можна купити десяток пар, ще і на пиво гроші залишаться. Але спитайте у професійних туристів, які роками ходять в гори, (іноді дуже високо в гори), за день намотуючи десятки кілометрів по надскладній місцевості, як вони ставляться до вибору, начебто звичайного елементу спорядження, а саме шкарпеток?! І почуєте багато чого цікавого. Включаючи те, що колись саме якісні шкарпетки, їм врятували пальці від обмороження.

Тому, суто моя порада. Потрапивши у військо, одразу забуваємо про цивільні шкарпетки, які вам дарували близькі або колеги по роботі. Все це, залишаємо вдома. В армії вам видадуть дуже непогані трекінгові шкарпетки кольору «полинь» із логотипом ЗСУ. У мене досі є ті, які я отримував ще у 2017 році. Але тієї кількості, яку видають може не вистачить. Дві чи три пари (точно не памʼятаю), замало. Тому наполегливо раджу придбати собі ще дві, а краще три пари якісних трекінгових шкарпеток. Ситуації бувають різні. І що би не трапилось, у вашому наплічнику обовʼязково мусить лежати чиста і що важливо, суха пара шкарпеток. Навіть, якщо ви її туди поклали та забули. Нехай краще будуть і не знадобляться, ніж коли треба буде то… Ну ви зрозуміли мене, друзі.

Де саме придбати? Вибір великий. Від мілітарних крамниць M-TAC, PROF1 Group, Інтернет-магазин Abrams.com.ua, до магазинів, які спеціалізуються на туристичній темі. На ютуб-каналі Alex Saint є дуже гарний ролік, присвячений саме цій темі, начебто звичайним шкарпеткам.