Forwarded from Андрющенко Time
Побитий та простріляний маріупольский трамвай виставли на розвагу насєлєлнія в Москві в “Музєє технікі Вадіма Задорожного” в тематичної розважальної виставці “Майовка в муєє”.
Мабуть, нічого так яскраво не демонструє всю лодожерність росіян.
Мабуть, нічого так яскраво не демонструє всю лодожерність росіян.
Forwarded from Маріуполь.Спротив 🤫
Нам пишуть:
Усім кримнашистам працівники Інтерпромконтакту показали чиєї перемоги і кого вони чекають у Криму. Сподіваємося, що з тими працівниками буде все гаразд і вони дочекаються дня справжньої перемоги ЗСУ.
Усім кримнашистам працівники Інтерпромконтакту показали чиєї перемоги і кого вони чекають у Криму. Сподіваємося, що з тими працівниками буде все гаразд і вони дочекаються дня справжньої перемоги ЗСУ.
Forwarded from Андрющенко Time
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
‼️ На російському ТБ видали нову дичину про 10-річних дітей, які ходили окупованим Маріуполем і вбивали ножами російських військових, встромляючи ножі «рівно в печінку під бронежилети». 😁...
Forwarded from Андрющенко Time
“Первомай’
От напередодні понеслося по скрепним паблікам допис на дописі, як було офігенно в дитинстві на "першотравневі свята". Але, як це було насправді? Я достатньо наївся "першотравня" в дитинстві. До краплі. І нічого "отакого" окрім спареного вихідного там не було. Чому? Тому що традиції. Перед першим травня вдома всім треба було промити вікна. Не знаю, чому саме перед першим травня, але от треба було.
Принаймні, всі наші сусіди та знайомі робили саме так. Можливо, через демонстрацію під вікнами, але це вже окрема історія. Мити вікна з ганчірками та газемами водою, щоб на склі не було плям та розводів - це ще та випробування, незрозуміле поколінню містера мускула.
Одночасно з цим - промивати все (руками, бо машинка розкіш). Ти мав допомагати "викручувати" білизну, а потім проглядати за нею у дворі, поки вона сохне. Потім - пилососити квартиру пилососом, який лише гуде і все. Ну й всі ці домашні розваги радянщини, які перетворювали наших матусь та дружин на "баб". Важка домашня фізична праця. "Першотравень".
Але це не все. Школа також тут. Ті самі вікна. Прибирання класу, а на додачу - суботник. Рвати бур’яни руками на площі Свободи (яка тоді ще й площею не була) та мести проспект Миру перед демонстрацією. Особливим щастям було тренувати проходження на демонстрацію. Всі ці пісні, гілочка зі штучними квітами. Навіть на тренуванні - біла сорочка та випраний піонерський галстук. Тортури.
А ось і перше травня. Батьки з матюками (ну, умовно. Незадоволені) о шостій ранку у вихідний підйом і на демонстрацію. Радощів нуль, приблизно до першої рюмки в колоні потайки (це вже дорослі розуміють). І то радощі тата, не радощі матері. Демонстрація закінчувалась десь о 10-11 навпроти нашого двору, біля Драмтеатру. І тут починалося інше. У дворі пролетаріат святкував. Святкував так, що вже о 12 все навкруги було обригано, обісцяно та загашено. "Свято праці" блд.
У нас вдома збиралися всі родичі - друзі, просто тому що кінцева точка демонстрації та всі тут. Свято закінчувалося по-різному, але здебільшого ти рвався на вулицю. Чому? Тому що перший травня вулиця до вечора належала підліткам, бо всі дорослі пили по хатах. До вечора. А от вечором було краще дивитись якийсь “червоний” фільм вдома, бо ‘“відсвяткувавши” день праці працюючи поводились так, що було не просто соромно, але й небезпечно на це дивитись
Отаке це було. "Первомай”. Жодної романтики. Просто так. Ми були дітьми. Але дитинство прекрасне скрізь. Незважаючи на все. І "першотравень" тут не до чого.
От напередодні понеслося по скрепним паблікам допис на дописі, як було офігенно в дитинстві на "першотравневі свята". Але, як це було насправді? Я достатньо наївся "першотравня" в дитинстві. До краплі. І нічого "отакого" окрім спареного вихідного там не було. Чому? Тому що традиції. Перед першим травня вдома всім треба було промити вікна. Не знаю, чому саме перед першим травня, але от треба було.
Принаймні, всі наші сусіди та знайомі робили саме так. Можливо, через демонстрацію під вікнами, але це вже окрема історія. Мити вікна з ганчірками та газемами водою, щоб на склі не було плям та розводів - це ще та випробування, незрозуміле поколінню містера мускула.
Одночасно з цим - промивати все (руками, бо машинка розкіш). Ти мав допомагати "викручувати" білизну, а потім проглядати за нею у дворі, поки вона сохне. Потім - пилососити квартиру пилососом, який лише гуде і все. Ну й всі ці домашні розваги радянщини, які перетворювали наших матусь та дружин на "баб". Важка домашня фізична праця. "Першотравень".
Але це не все. Школа також тут. Ті самі вікна. Прибирання класу, а на додачу - суботник. Рвати бур’яни руками на площі Свободи (яка тоді ще й площею не була) та мести проспект Миру перед демонстрацією. Особливим щастям було тренувати проходження на демонстрацію. Всі ці пісні, гілочка зі штучними квітами. Навіть на тренуванні - біла сорочка та випраний піонерський галстук. Тортури.
А ось і перше травня. Батьки з матюками (ну, умовно. Незадоволені) о шостій ранку у вихідний підйом і на демонстрацію. Радощів нуль, приблизно до першої рюмки в колоні потайки (це вже дорослі розуміють). І то радощі тата, не радощі матері. Демонстрація закінчувалась десь о 10-11 навпроти нашого двору, біля Драмтеатру. І тут починалося інше. У дворі пролетаріат святкував. Святкував так, що вже о 12 все навкруги було обригано, обісцяно та загашено. "Свято праці" блд.
У нас вдома збиралися всі родичі - друзі, просто тому що кінцева точка демонстрації та всі тут. Свято закінчувалося по-різному, але здебільшого ти рвався на вулицю. Чому? Тому що перший травня вулиця до вечора належала підліткам, бо всі дорослі пили по хатах. До вечора. А от вечором було краще дивитись якийсь “червоний” фільм вдома, бо ‘“відсвяткувавши” день праці працюючи поводились так, що було не просто соромно, але й небезпечно на це дивитись
Отаке це було. "Первомай”. Жодної романтики. Просто так. Ми були дітьми. Але дитинство прекрасне скрізь. Незважаючи на все. І "першотравень" тут не до чого.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні було протягом дня багато нарад саме на військову тематику – щодо ситуації на фронті, наступальних дій окупанта і наших дій – і для того, щоб зірвати російські задуми, і для того, щоб досягти наших завдань. Була доповідь Головкома Олександра Сирського, ще окремо обговорили з міністром оборони Рустемом Умєровим постачання зброї і комунікацію з партнерами. Нам потрібне суттєве прискорення постачання, щоб відчутно посилити можливості наших воїнів. На фронті мають домінувати не російські авіабомби і штурмові дії, а наша, українська ініціатива – наше ППО, наша артилерія, наші дрони. Частково ми це вирішуємо завдяки нашому виробництву і кожному та кожній, хто допомагає Силам оборони. Особливих результатів вдалося досягти щодо дронів – дякую кожному й кожній, хто працює заради цього, хто виробляє дрони, хто тренує операторів, постачає все необхідне. І дякую кожному з партнерів, хто у цей час робить дійсно все, що може, аби зміцнити наші позиції. Дуже розраховуємо на оперативність постачання від Сполучених Штатів – це постачання, яке має відчуватись у знищеній логістиці окупанта, у їхньому страху базуватися будь-де на окупованій території, а також у нашій силі – у силі, що має показати себе і на Покровському напрямку, і Курахівському, Сіверському, Лиманському, Купʼянському… На півдні держави. Всюди, де Росія тисне й де ми її маємо витиснути. І також усюди, де можуть бути нові ударні загрози.
Дякую всім, хто б’ється та працює заради нашої держави і людей! Я дякую всім у світі, хто з Україною! Усім, хто допомагає – допомагає вчасно і саме так, як треба, щоб перемагати.
Слава Україні!
Дякую всім, хто б’ється та працює заради нашої держави і людей! Я дякую всім у світі, хто з Україною! Усім, хто допомагає – допомагає вчасно і саме так, як треба, щоб перемагати.
Слава Україні!