Бути головною роллю у власному житті

Чому це не егоїзм, а обов'язок кожної жінки?
Тримаю в руках свіжий номер журнал "Мама і Я", в якому є моя стаття.

І раптом зловила себе на думці: це не просто стаття.
Це заява. Моя заява про те, що я є.
І що жінка в будь-якому віці має право і навіть зобов'язана заявляти про себе світові.

Мені 68. Я не ховаю свій вік, тому що це не слабкість, а моя суперсила.
За моїми плечима, 28 років у медицині, 23 з яких я була старшою медсестрою в травматології.
А ще - десятки курсів, консультацій, поїздок за знаннями.
І величезний внутрішній шлях: від дівчинки, яка боялася заявити про себе, до жінки, яка сьогодні проявляється і допомагає інших бути щасливими.

Жінка, для себе - головна роль у житті.

І це не пафос.
Це правило кисневої маски, яке ми, жінки, постійно ігноруємо.

Спочатку діти, потім чоловік, потім робота, потім...
А себе, на потім. Але "на потім"
для себе, часу не настає ніколи.

Я обрала себе не вчора.
Обрала себе в 28, коли з двома маленькими дітьми вступила на вечірнє відділення медучилища.
Обирала себе, коли їздила на навчання, на консультації до найкращих, сідаючи в потяг, нікому нічого не пояснюючи.

І в 58, коли залишила лікарню, щоб почати новий етап свого життя.
Я обираю себе щодня, коли прокидаюся і знаю, навіщо мені цей день.

Поки жінка не стане головною роллю у власному житті, всі інші ролі - дружини, мами, спеціаліста, будуть кривими та виснажливими.
Неможливо дати іншим те, чого не маєш сама

Моя місія - нагадати і показати шлях, як бути Жінкою.

Чотири ролі дорослої жінки, або чому зникає живий стан

Ти прокидаєшся, і включаєш турборежим👇

Робота, діти, дім, контроль, турбота.
Ти все встигаєш.
Ввечері сідаєш у крісло і відчуваєш лише порожнечу всередині і втому.

Знайомо?

Чому так?

Тому що ти закриваєш усі ролі, крім однієї - своєї власної.

Зріла жінка має чотири ролі у правильній послідовності:

· Жінка - для себе, головна
· Дружина
· Мама
· Спеціаліст

Якщо себе залишила в останню чергу і не дійшла, інші тебе виснажують.
Ти віддаєш, а наповнюватись нічим.

А як можна по іншому?
Повернути собі роль Жінки. Дорослої, яка не рятує, не контролює, а просто є.

Тоді зʼявляється опора.
Не через контроль, а через любов.
Голос стає спокійним і жіночним.

Мій простір відкритий для вас🚪

Я не збираюся жаліти вас і нічого не зможу зробити замість вас.
А можу допомогти побачити свій сценарій і дізнатися, як вийти з нього, щоб будувати щасливі стосунки і повернути собі свою жіночу силу в ролі жінки.

Зміни починаються з дозволу собі просто бути.
З повагою до вашого шляху❤️

Сьогодні, 21 червня - день літнього сонцестояння.

Найдовший день року.
Момент, коли Сонце виходить на пік, а все живе ніби проходить через центр і готується до нового циклу.

У давніх слов'ян це свято називали Купало, день, коли природа на піку, а всі стихії об'єднуються в одну могутню енергію: вогонь, вода, земля і повітря.
Пізніше воно переплелося зі святом Івана Купала, яке за новим календарем відзначають у ніч з 23 на 24 червня. Цей час, про вершину, про максимум, про зрілість.

А тепер уявіть:
- Ви - садівниця свого життя.
Що посіяли цієї весни?

Можливо, ви сіяли:

· турботу про дітей,
· підтримку чоловіка,
· порядок у домі,
· успіх на роботі.

І ви вкладали в це свою душу. Свої сили, ночі без сну.

А тепер погляньте на своє поле. Що проросло? А що - ні?

І найважливіше: чи виросли на цьому полі ви самі?

Часто ми сіємо все для інших, а поливати себе забуваємо.
Ми вкладаємо енергію в роботу, дітей, чоловіка, а в себе залишаємо лише те, що залишилося

Але природа вчить нас інакше.
Всі стихії працюють разом, щоб дати життя.
Вогонь очищає, вода змиває старе, земля приймає і дає силу, а повітря несе нові можливості.

Цей день - нагадування: ти теж стихія. Ти важлива частина системи Життя.
Ми всі народилися, щоб жити і насолоджуватися життям.

Сьогодні зробіть паузу. Запитайте себе:

▫️Що я посіяла цієї весни?
▫️Що вже дало плоди, а що ще дозріває?
▫️Що я хочу посадити по-новому?

Те, що не проросло, це не твоя помилка. Це досвід, який показує: можливо, настав час сіяти інакше. Або поливати більше чи просто дати собі час.

І якщо ви відчуваєте, що настав час для змін - зверніть увагу на те, що потребує вашої уваги.
Можливо, це стосунки, в яких ви втомилися бути "обслуговуючим персоналом".
Можливо, це ваше тіло, яке просить руху. А можливо, це ваша душа, яка намагається, щось сказати. Почуйте її.

Дозвольте собі бути на піку. Дозвольте собі бути в центрі свого життя. І пам'ятайте: ви - не просто садівниця. Ви - сама природа.

👉 А що ви посіяли цієї весни? І що хочете зібрати до осені?
Поділіться в коментарях

Скільки років ви ще будете картати себе за те, що не розлучилися тоді?

Ти щодня прокручуєш в голові одне й те саме:
Якби розлучилася тоді - зустріла б свого чоловіка. Була б щаслива.

Ця ілюзія краде твоє життя.
Ти намагаєшся переписати фінал минулого, якого вже не існує.

Тебе немає зараз в теперішньому житті.
Живеш по інерції і втрачаєш енергію.

Ми будували стосунки, несвідомо копіюючи сценарій батьків.
З їхніми знаннями і страхами.

Те що ти зробила в минулому, було самим правильним на той час.

Машини часу немає, щоб змінити минуле.
Але можна повернути собі ресурс, який там залишився.

Зроби таку вправу:
Напиши, що ти хорошого отримала, завдяки тому що не розлучилася тоді.
Спочатку мозок буде саботувати, а ти продовжуй.
І в тебе з'являться плюси цієї ситуації.
Використай для свого щасливого життя.

Життя триває.
І тільки тобі вирішувати - куди направити свою енергію.
У старі образи.
Чи вийти з них - взявши всю цю силу і стати щасливою жінкою.

Потрібна підтримка - напиши в особисті.

Ти мене обслуговувала. А вона - чує.

Ці слова звучать як вирок. Боляче. Прикро. Несправедливо.
Але чому він так сказав?

Ти робила те, що бачили в дитинстві. Як мама доглядала тата, прала, мила, годувала. Ти прийняла рішення, що це і є любов.

А для нього це було… обслуговування.
Він хотів, щоб його чули. Бачили. Цінували. А не просто годували та прасували сорочки.

Коли ми не знаємо, як бути дружиною, як будувати стосунки - беремо модель батьків. Вона в нас сформувалася ще в дитинстві.

Якщо не розібратися, будемо й далі страждати, навіть з новим партнером. А ще наші діти автоматично візьмуть нашу модель стосунків.

Можна це змінити?
- Так
✍️ слово МОДЕЛЬ, в особисті, розповім

Жіночність - це про сукню чи про стан?

Колись мені теж здавалося, що нова сукня, гарна зачіска чи макіяж допоможуть відчути себе жіночнішою.
І знаєш що?
На якийсь час це справді працювало.
Піднімався настрій, хотілося частіше дивитися в дзеркало. Але минав день, два чи тиждень, і всередині знову з'являлося знайоме відчуття, ніби чогось не вистачає.

З роками я зрозуміла одну важливу річ:

Сукня може прикрасити образ.
Але вона не дає відповіді на головне запитання:
Чи бачиш ти себе жінкою?
Яка дозволяє собі відпочити, коли втомилася?
Чи знаходиш час на те, що приносить тобі радість?
І як ти ставишся до себе: з любов'ю і повагою чи лише вимагаєш усе встигнути, навіть через силу?

Саме з цього починається жіночність.

Не з оновленого гардероба або, помади, або нового образу чи ідеальної зачіски.
А з тієї миті, коли жінка перестає жити лише для інших і знову помічає себе.

Я багато разів бачила, як змінюється жінка.
Спочатку стає спокійнішим погляд.
Потім з'являється легкість у ході.
Вона усміхається не тому, що так треба, а тому, що їй добре.
І тоді сукня, прикраси чи макіяж лише підкреслюють жіночність, дозволяючи їй сяяти.

І, можливо, сьогодні варто поставити собі лише одне запитання:

Чи бачу я себе жінкою?
Саме з відповіді на нього починаються великі зміни.
І ти можеш обрати інший шлях.

Це - ілюзія

Ми часто шукаємо ідеальності в партнері.
А коли не знаходимо, біжимо скаржитися всьому світу.

По  собі знаю, як хочеться, щоб хтось став на твій бік.
Колись я теж думала, що розказати мамі чи подрузі про образи на чоловіка,  це норма.

Але це ілюзія.
Вони вислухають, підтримають, і підуть жити своє життя.
А ти залишишся в зруйнованій сім'ї, де довіру помножено на нуль.

Потрібно мати  дорослу позицію, щоб закрити двері вашої спальні для порадників.

Навчайтеся розмовляти одне з одним, чути і слухати.
Це єдиний шлях до справжнього тепла і безпеки.

Чи помічала за собою, як хочеться  розказати комусь про помилки чоловіка?

Поділися своїми думками.

Час для себе - це енергія для ваших стосунків

Більшість з нас виросли з переконанням, що "хороша дівчинка" має бути зручною, турботливою, готовою віддавати.

Ми вміємо давати тепло, увагу, турботу - чоловіку, дітям, батькам, роботі.
Коли постійно віддаємо, не наповнюючи себе, ми порушуємо баланс "брати-давати".

І тоді відчуваємо порожнечу. А з порожньої чашки неможливо напоїти інших.

Тому час для себе - це не егоїзм.
Це необхідність, спосіб повернути собі енергію, яку ми втрачаємо, коли живемо - "все для інших"

Що можна зробити вже сьогодні?

Ось 5 простих вправ, які повертають тебе в ресурс прямо зараз, без спеціального місця чи часу:

1. Дихання "Квадрат"

Вдихни на 4 рахунки, затримай на 4, видихни на 4, затримай на 4.
Повтори 5 разів. Це заспокоює нервову систему і повертає ясність.

2. Стоп-слово

Вимов уголос або про себе:
- Я зупиняюся і слухаю себе
Поклади руку на серце. Відчуй його биття.
Це повертає в стан, тут і зараз.

3. Погляд у вікно

Підійди до вікна і дивись вдалину 2 хвилини.
Не аналізуй, не оцінюй - дивись. Це знімає напругу з очей і голови.

4. Чашка води

Візьми склянку води, тримай її в обох руках, відчуй вагу і прохолоду.
Випий повільно, маленькими ковтками. Це заземлює і наповнює тіло.

5. Що я відчуваю?

Заплющи очі і запитай себе: - Що я зараз відчуваю?
Не оцінюй, просто назви: тепло, холод, напругу, легкість.
Це відновлює контакт із тілом.

Чому це важливо?

Коли відсутня енергія, ти не можеш давати тепло, любов, турботу - випромінюєш обов'язок, напругу, роздратування.

А коли - наповнена, ти стаєш простором, у якому хочеться бути. Ти стаєш жінкою, яка притягує, а не виснажує. І тоді стосунки оживають.

Твоя енергія - це фундамент усього. Без неї немає близькості, немає радості, немає гармонії.

Почни з малого.
Сьогодні. Візьми 15 хвилин для себе.
Зроби одну з цих вправ просто зараз - і подивись, що зміниться.

А якщо ваші стосунки тримаються на мовчанні?

Мовчання стає звичним, коли хочеться говорити.
Образу замовчуєш, коли хочеться кричати.
Посмішка з'являється на обличчі, коли всередині сльози.

Страх підказує: якщо скажеш правду - він піде.
Не витримає твоїх сліз, твоїх слів, твого болю.

І ти обираєш мовчання.
Воно здається безпечнішим.

Але чи справді?

Мовчання - це не рішення.
Це заморожена війна, яка тліє всередині.

Жінка не говорить про свій біль, а накопичує його.
Вона не просить про допомогу.

І поступово звикає бути самотньою поруч із партнером.
Вона не ставить меж.
І чоловік перестає їх відчувати.

Вона стає зручною. Безшумною. Невидимою.

Але що робить мовчання з нею?
Воно вбиває її повільно. Крапля за краплею.

Вона перестає відчувати себе.
Вона перестає знати, чого хоче.
Вона перестає бути собою.

Бо вся енергія йде на те, щоб мовчати.

А якщо спробувати інакше?

Що, якби вона дозволила собі сказати:
- Мені боляче.
- Я хочу, щоб ти почув мене.
- Я не згодна.

Так, це страшно, і ти не знає, як він відреагує.
Адже він звик, що ти завжди мовчиш.

Але правда в тому: стосунки, які тримаються на мовчанні, - не живі.
Вони тримаються на страху.

А живі стосунки там, де є чесність. Де є ризик бути незручною. Де є право говорити.

Тільки так народжується близькість.
Тільки так жінка повертає собі себе.

Я знаю, як важко зробити перший крок - сказати про себе, що відчуваю, як хочу, і як зі мною не можна.

А ви мовчите, щоб зберегти стосунки?
Напишіть у коментарях, відповім кожній.

Подружжя чи сусіди

Ви прокидаєтеся в одному ліжку, снідаєте за одним столом, обговорюєте покупки, дітей, рахунки та справи на день.

Зовні родина живе своїм звичним життям.
Ніхто не грюкає дверима, не збирає валізи, не говорить про розлучення.

Коли ви востаннє розмовляли не про те, що потрібно зробити, а про те, що відбувається з кожним із вас і між вами:

– Що тебе зараз хвилює
– Чого тобі не вистачає у наших стосунках?

Відстань між чоловіком і дружиною, не виникає за один день.
Спочатку вона ховається у звичайних дрібницях.

Не говорите, що вас образило, щоб не починати сварку.

Не ділитеся своїми бажаннями, оскільки заздалегідь знаєте його відповідь.
Не просите про підтримку, звикнувши справлятися самостійно.

Поступово розмови стають коротшими, дотики рідшими, а стосунки перетворюються на добре налагоджений побут.

Так з’являється найболючіше - самотність поруч із ловіком.

Дружина думає:
– Йому все одно.

Чоловік бачить, що дружина справляється, і не розуміє, чому вона стала холодною та роздратованою.

Кожен живе зі своєю правдою, яку не говорить уголос.

Стосунки руйнує не складна розмова.
Значно небезпечніше роками уникати її та називати мовчання спокоєм.

Як давно ви розмовляли з чоловіком не про справи, а про вас двох?

Що я беру з літа у свою осінь

Сьогодні вже 6 вересня.
Осінь увійшла в наше життя без урочистого дозволу й не стала чекати, доки ми складемо ідеальні плани.

Я не починаю її з нуля.

Людина не стає чистим аркушем лише тому, що в календарі змінився місяць.
Ми беремо із собою прожиті події, рішення, зустрічі, помилки й висновки.

З цього літа я беру гордість за свою першу публікацію в глянцевому журналі "Мама і Я"

Беру подорож до Кишинева, яка ще раз нагадала: турбота про себе починається з придбання квитка та збору валізи.
Комфорт - не примха і не винагорода за хорошу поведінку.

Беру право на задоволення, яке не потрібно заслужувати.

Беру нові професійні можливості та моменти, коли після нашої роботи жінка говорить:
- Розумію, що зі мною відбувається.
- Я побачила, чому все повторюється.
- Тепер знаю, що робити далі".

Для мене це не просто слова клієнток.
Це підтвердження, що зміни починаються не з чергової обіцянки собі "тепер усе буде інакше".
Вони починаються з погляду на те, як я живу сьогодні.

Можна купити новий блокнот, скласти осінній список бажань і запланувати нове життя.
Якщо жінка й далі мовчить про важливе, тягне все сама, чекає, що чоловік здогадається, і відкладає себе на потім, календар не змінить її стосунків.

З літа варто взяти не лише те, що нас радувало.

Те, що не вдалося, теж має цінність, якщо ми не несемо далі розчарування, а забираємо з нього відповідь: що я не врахувала, де вчинила проти себе і що наступного разу зроблю інакше.

Тоді невдала розмова, рішення, яке не дало результату, або план, який залишився лише планом, перестають бути мінусом.
Вони стають досвідом і показують, куди рухатися далі. 

У свою осінь я беру приємні спогади й висновки.
Те, що вдалося, дає мені опору. Те, що не вдалося, дає напрямок.

А який плюс ви можете забрати з того, що не склалося цього літа?