Русь-Україна в Біблії

Найбільше у Біблії йдеться про єврейський народ і про росів. Символи, якими зашифрована Русь-Україна ("Рош", "Тувал", "Тубал", Мешех"), вживаються в Біблії по кілька разів: у книгах Буття, Параліпоменон, Єзекіїля. Слід наголосити, що вживаються вони в описаннях поворотних моментів людської історії.

Проте, якщо взяти до уваги, що в Біблії досить часто йде мова про скитів-сколотів, Тарсена (Фарсіса), про північні країни і при цьому мається на увазі Русь-Україна, то можна зробити висновок, що про росів у Старому Заповіті говориться практично в кожній його книзі. Додамо до цього Євангелія, соборні послання святих Іоанна і Петра, послання апостола Павла галатам (родичам галичан). Нарешті варто звернути увагу на Апокаліпсис, де йдеться про заснування семи християнських церков, і всі вони знаходяться на сході, тобто в понтійському регіоні.

Однак, головне не кількість згадувань, а якість: як говориться про росів у Біблії, у якому розумінні, у якому контексті? І виявляється, що про Праукраїну мова йде як про ключовий суперетнос, етапи формування якого символізують ступені розвитку всієї яфетичної раси. Адже сини і онуки Яфета так чи інакше походять із Понту, на півночі якого під впливом гіперборейців виник перший центр формування білої раси.

Не можна не процитувати євангельські слова апостола Петра до захожан, розпорошених у Понті, Галатії, Каппадокії: «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого. Колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані». В них досить виразно і ємко окреслено історичну роль та вселенську місію Руси-України, її справжню велич.

SK​ѺΛ🜨TЇKѦ