​​Захисники Маріуполя це один з головних символів українського спротиву путінській агресії. Зараз вони в полоні і ворог розуміє, який цінний ресурс він отримав для здійснення психологічної війни проти України. Щоб деморалізувати та зламати полонених росіяни застосовують різноманітні засоби. Один із них – розповсюдження серед них нібито українських газет з фейковими новинами. Якось ця, де бачимо новини про «окупація Запоріжжя» та фейкове інтерв’ю Арестовича, мовляв, Західної України Росії в будь-якому випадку не бачити. Звісно, газета не масова, лише декілька екземплярів, загальною вартістю 20 000 рублів (біля $211).

Як це працює? Полонені перебувають в інформаційному вакуумі і не мають джерел інформації для відстеження новин з фронтів. Тут деяким з них (не масово!!!) і підкидають подібну «пресу», нібито, «газета з Великої землі». А далі вже справа техніки.

Варто нагадати, що пару днів тому Максим Жорін повідомив про можливість публічних повідомлень від захисників Маріуполя, які зараз знаходяться під контролем рф. Так що інформаційна війна триває і про це не варто забувати.

👆👆👆Друга сторінка з фейковим інтерв'ю Арестовича

Військові кажуть, що біля Зміїного протикорабельною ракетою потопили російьский транспортний буксир «Василій Бех». Тут цікаві два моменти:

1.Нібито по ньому використали імпортні ракети, чи «Гарпун», чи то «Брімстоун». Тоді як флагман ЧФ РФ «Москву» знищили нашими «Нептунами».

2. «Бех» великий і новий буксир – 1605 тон, вступив до складу ЧФ у 2017 році. За нашими даними він віз на окупований остів поповнення в особовому складі, боєприпаси (в т.ч. ЗРК «Тор»). Якщо це правда, і всі вони загинули, то вагомість цього влучання зростає в рази.

Звісно, Росія цього ніколи не визнає. Технологію вже апробували з «Москвою» – «екіпаж евакуювали», а потім визнали «безвісно відсутнім у військовій частині».

З проектом Локальна історія розбиралися з історію «Тонкої червоної лінії» – однієї з культових подій британської минувщини.
Улюблена Кримська війна, горді шотландці та російська поразка – що може бути цікавіше?

#історія

P.S. Кому цікаво то, чим я займаюся, можете підтримати мене на Патреоні

https://localhistory.org.ua/texts/statti/tonka-chervona-liniia-iaka-zupinila-rosiian/?fbclid=IwAR22uoosdIy0yVR4FeFkPTljRcbdt_jt8ct4nWw-L5E4AOQU42XjLB7ko3s

Трохи помейнстрімлю, висловлюсь про промову Путіна, яку зараз всі обговорюють. Мене найбільш зацікавили ці тези:

1. Майбутній світопорядок, який формується зараз, формуватимуть сильні суверенні держави. Ті, хто не зможе піти цим шляхом, залишаться безправними колоніями.
2. Розрив із Заходом безповоротний та остаточний.
3. Всі думають, що все буде як раніше. Не буде! Бо старий світ руйнується, і епоха американського панування завершилася. Наразі йде формування нового світу.

Бачимо, що Росія прагне сформувати свій імідж «сильної держави» за рахунок України. Інших можливостей для того в неї нема. Проте сама по собі теза вірна, як перша так і друга її частини. Бо Україна наочного демонструє розуміння того, що поразка у війні перетворить її на безправну російську колонію. Це все я до того, що путінські тези можна використовувати в суперечках/перемовинах з росіянами, в тому числі і на найвищому рівні.

А ось 2-й та 3-й пункти важливі для наших західних партнерів, багато з яких тішать себе ілюзіями, що швидкий мир в Україні поверне все «як було раніше». Проте цього не буде в принципі, бо Росія йде шляхом відкритої конфронтації з усім Заходом. Мета її більш ніж очевидна – зайняти домінуюче місце в «новому світі», який зараз «формується». І подумки Путін вже мабуть поділив з Сі Цзіньпіном сфери впливу на земній кулі.

Тому на полях битв в Україні вирішується не тільки наше майбутнє, але майбутнє Західної цивілізації.

​​114-й день війни, 17 червня. Генштаб відзвітував, що армія РФ залучила до війни проти України близько 330 тис. осіб. З них:
150 000 – сухопутні війська;
70 000 – ВМС та ВПС;
80 000 – резерв;
7000 – бойові армійські системи;
18 000 – росгвардія;
8000 – ПВК.
До цього слід приплюсувати «народні міліції ЛДНР» – це ще десь 20-30 000 багнетів.

Нагадаю, що за даними наших урядовців наразі Україну боронять біля 700 000 силовиків (тобто десь в два рази більше, ніж має противник). Також у нас два фронти, бо маємо ще тримати довгий кордон з Білоруссю, яка постійно брязкає зброєю. Не дарма президент Зеленський вчора доручив перевірити готовність до вторгнення з Білорусі у 4 областях. Плюс у нас велика кількість частин перебувають в стадії формування та вишколу, готуючись до бойових дій.

Харківська область – тривають бої, ворог повільно, але невпинно тисне на доволі широкому фронті, від Цуповки до Старого Салтова, намагаючись вирішити подвійне завдання: наблизитись до Харкова та забезпечити північний фланг угрупування, що діє на Донбасі. Кілька днів тому росіяни утворили «військово-цивільну адміністрацію» в окупованих районах Харківської області, презентували їхній герб і найшвидше також розпочали підготовку до анексії, як це є з південними областями. Харків знову під масованими терористичними обстрілами.

Ізюм – попередні новини про наближення ЗСУ до Ізюму на 10 км виявились неправдою. Проте ЗСУ все ж таки атакують на Ізюмському напрямку, звільнено Дмитрівку, йдуть бої за Велику Комишеваху. Бачимо, є певні успіхи. Проте про рішучий перелом тут говорити поки зарано.

Слов’янськ – тривають бої на умовній лінії Краснопілля – Долина – Богородичне – Сидорово. Ворог тисне, але просунутись не може.
Луганська область – нічого не змінилось, це так само одна з найгарячіших точок на фронті. ЗСУ продовжують героїчно тримати Сєверодонецьк та кілька сіл на південь від нього, боронити Лисичанськ від тиску з півдня, тримати Гірське та «Золотий виступ», де у ворога нічого не виходить, підступи до траси Бахмут – Лисичанськ, до Соледару та до Бахмуту. Загальне становище залишається складним. Гарнізон Сєверодонецька фактично відрізаний, постачання здійснюється човнами, що навряд чи забезпечує усі потреби вояків. Ворог зберігає перевагу в артилерії. За його даними вони вже обстрілюють ділянки шосе Бахмут – Сіверськ, за яким зараз здійснюється постачання угрупування наших військ у Лисичанську. З цікавого, вчора ЗСУ знищили склад боєприпасів ворога в місті Хрустальний, Луганської області.

Донецька область – вже третій день гаряче під Вугледаром, де активні бої йдуть в трикутнику Павлівка – Єгорівка – Шевченко. На інших ділянках фронту в області без змін. За даними противника, сьогодні в Донецьку ЗСУ точним артилерійським ударом знищили склад боєприпасів.

Запорізька, Херсонська та Миколаївська області – даних в мене немає. #війна2022
Хто підтримує те, що я роблю, маєте змогу підтримати мене на патреоні https://www.patreon.com/romponomarenko...

​​116-й день війни, 19 червня. Російські війська продовжують методично працювати по сховищах палива на Сході. Сьогодні був уражений резервуар с паливом в Новомосковському районі, загинула одна людина. Дії противника мають результат – за даними міністра інфраструктури Олександра Кубракова Україна наразі імпортує з ЄС 100% палива.

Харківська область – тривають бої на попередніх рубіжах. З цікавого, ЗСУ раптовим ударом встигли захопити Тернову, потім втратили її після ворожої контратаки, і тепер активні бої тривають біля Рубіжного. Ворог продовжує зосереджувати сили на Харківському напрямку, намагаючись забезпечити північний фланг своїх військ на Донбасі. На фоні цього в Росії знову активізувались розмови про необхідність окупації Харкова та інтеграцію всієї Харківщини до РФ. Наразі сил для цього у росіян немає, але намір окреслений чітко. Радник глави МВС Вадим Денисенко сьогодні назвав становище на північ від Харкова «достатньо складним».

Ізюм, Слов’янськ – без змін.

Луганська область – вчора росіянам вдалося захопити десь половину селища Метьолкіно, на південь від Сєверодонецька. В іншому під Сєверодонецьком та Лисичанськом без змін. Нічого не змінилось і в районі Бахмут – Соледар – Гірське – Золоте. Противник продовжує рватись вперед, але ми його стримуємо.

Донецька, Запорізька, Херсонська та Миколаївська області – судячи з наявних даних лінія фронту тут без змін. Є інформація про посилення російського угрупування в Херсонській області.

Цікаво, що для США війна в Україні потроху виходить дорожчою за американську війну в Афганістані. Звісно, якщо брати не загальні часові рамки конфлікту та суми вкладень (тут вони безпідставні), а подивитись на щорічні витрати. Наприклад, в 2013-2018 роках в середньому США витрачали на Афганістан десь 45 млрд. доларів на рік. Для України за чотири місяці війни виділили вже 53,6 млрд. доларів:

11 березня – 13,6 млрд.
21 травня – 40 млрд.

Звісно, не всі ці гроші пішли до нашого казначейства – чимало осіло на рахунках підрядників чи інших наших партнерів. Проте з афганськими траншами та ж сама історія – там теж далеко не всі суми йшли на рахунки кабульської скарбниці.
Сподіваюся, це ще не межа і до кінця року будуть ще якісь надходження.

Маленька Литва сміливо вказує Росії на її місце, в той час як лідери багатьох країн ЄС переймаються тільки тим, щоб «дати Путіну зберегти обличчя» (ТМ). Саме цікаве, що Росія нічого з Литвою не зможе зробити. Звісно, в Путіна є варіант просити «західних партнерів» повпливати на Вільнюс «заради миру», але це буде вже явно не «як Петро І б зробив». Тому мовчки проковтнуть (офіційної реакції від Москви досі нема), поспіхом розпочавши постачання колишньої Кенігсбергщини через море.

​​117-й день війни, 20 червня. Запам’ятається дивними «хлопками» на бурових установках Чорноморнафтогазу, яку Росія вкрала в України в 2014 році. Кілька днів тому з’явились світлини з російськими солдатами на одній з цих установок, які використовували її для радіотехнічної розвідки. Росіяни почали звинувачувати в «хлопках» Україну та почали загрожувати ударами «по центрам прийняття рішень України». Проте на офіційному рівні українське командування ніяк не прокоментувало цю інформацію. Як ми пам’ятаємо, наші західні партнери категорично проти того, щоб Україна завдавала ударів по російській території. Попри «хлопки», повідомляють, що газ в Крим постачається безперебійно, з чого можна зробити висновок, що «хлопки» були не дуже й сильні.
Крім цього, «хлопки» також були зафіксовані в селищі Суземка Брянської області. Україна також ніяк не прокоментувала цю інформацію. А ось українські міста сьогодні зазнали чергових реальних бомбардувань та обстрілів, зокрема Одеса, Миколаїв та Харків.

На фронтах тривали запеклі бої. Під Сєверодонецьком росіяни захопили селище Метьолкіне, бойові дії за яке тривали стільки, скільки і за сам Сєверодонецьк. Становище в селах Воронове та Сиротине, які ЗСУ також утримували наразі незрозуміле. Ворог також продовжує активно тиснути в самому Сєверодонецьку. Росіянам потрібна хоча б якась «перемога», бо відверто повільне просування їхніх військ, що спостерігається вже тижнями викликає лише шквал критики та скептичних ремарок. Остання їхня велика «перемога» була рівно місяць тому, після того як захисники «Азовсталі» склали зброю. Сєверодонецьк має бути наступною.

По іншим ділянкам боїв в Луганській області особливо без змін – противник тисне, ми відбиваємось, як сьогодні було під Миколаївкою (на північ від Врубівки). Загрозливе становище в «Золотому виступі», який ворог прагне відрізати, оточивши наші війська в секторі Золоте – Гірське. І якщо відверто, то це оточення там просто таки напрошується. Сподіваюся, в нашого командування все під контролем.

В Донецькій області бойові дії різної інтенсивності під Авдіївкою, Вугледаром та в районі Нью-Йорку. Харківщина, Ізюм і Слов’янськ – без змін, бої на тих же самих рубіжах, що і в попередні дні. Що цікаво, ми продовжуємо вперто тримати Богородичне на північ від Слов’янська, яке ворог марно штурмує вже кілька тижнів. І ЗСУ зберігають інтригу з потенційною можливістю виходу до Ізюму з заходу.

В Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях позиційні бої без істотних змін.

#війна2022
Хто підтримує те, що я роблю, маєте змогу підтримати мене на патреоні https://www.patreon.com/romponomarenko...

​​Командування ЗСУ повідомило про надходження в Україну перших німецьких самохідних Panzerhaubitze2000 з навченими українськими екіпажами. Це вже 6-й вид артилерії 155-мм калібру, який отримали ЗСУ від союзників – на фронті вже наявні M777, FH70, M109, AHS Krab та Caesar.

Всього Україна має отримати 7 «панцергаубиць» від Німеччини і ще 5 від Нідерландів. Термін вишколу розрахунків для них – біля 40 днів.

Маємо тепер достатньо широкий парк сучасних 155-мм гармат. І мабуть, вперше у воєнній історії всі ці типи одночасно опинились на фронті у складі однієї армії. Своєрідний тест-драйв важких гаубиць, за яким спостерігають військові всього світу.

​​119-й день війни, 22 червня. Масовані обстріли та бомбардування Харкова, Одеси, Миколаєва та інших міст. Є жертви серед цивільного населення. В Новошахтинську Ростовській області невідомий безпілотник-камікадзе вразив нафтопереробний завод, який належить Медведчуку. Спалахнула пожежа, проте загальний розмір шкоди невідомий. Тим часом голова НАК «Нафтогазу» Юрій Вітренко заявив, що «вся нафтопереробка в Україні зараз, завдяки масованим атакам агресора, не працює, і тому складно забезпечувати логістику нафтопродуктів на український ринок, через що виникає дефіцит».

Харківська область – судячи з наявних даних, фронт зупинився на умовній лінії від Цуповки до Старого Салтова. Обоюдні артилерійські обстріли та локальні бої на багатьох ділянках. Ворог активно бомбардує Харків.

Ізюм – Слов’янськ – попри зосередженні значні сили на цьому напрямку, російське командування не поспішає розпочинати масований наступ на Слов’янськ та Барвінкове. З важливого, неподалік від Куп’янська росіяни побудували переправу через Оскіл, поряд зі зруйнованим залізничним мостом. Тепер мають змогу перекидати через річку людей та техніку, підсилюючи свої війська під Ізюмом.

Луганська область – становище надзвичайно важке. ЗСУ продовжують тримати частину Сєверодонецька та позиції в районі сіл Сиротине, Борівське та Вороново, на півдні від міста. Росіяни намагаються відрізати та оточити останні два села, бої тривають. На півдні від Лисичанська ворог прорвав фронт, захопив Тошківку та Устинівку, і тепер просувається до Білої гори, звідки вже недалеко до Лисичанська. Якщо росіяни увірвуться в Лисичанськ з півдня, то наше Сєверодонецьке угрупування опиниться в оперативному оточені, без шансів на прорив.

Інша складна ситуація в «Золотому виступі». Росіяни вдарили на Рай-Олександрівку з двох напрямків – з Врубівки та з Мирної Долини, та взяли її. Угрупування ЗСУ в Гірське – Золоте, яке противник оцінює в 1500-2000 вояків, опинилось в оточені. За деякими даними українські війська встигли залишити виступ до оточення і навіть вивели важке озброєння. Проте в будь-якому випадку якісь підрозділи мали лишитись прикривати. Для російського командування знищення угрупування ЗСУ в «Золотому виступі» є ключовим завданням, бо так вони убезпечують тили військ, що наступають на Бахмут – Соледар від можливого удару. З-за цього навіть трохи зменшили тиск на Бахмут, Соледар та Лисичанську трасу.

Донецька область – вчора ЗСУ завдали контрудар в районі Вугледару, вдаривши по сілам Павлівка та Єгорівка. Ворога істотно потіснили, завдавши втрат, потім росіяни почали контратакувати. Бої тривають. Також активні бої в районі Світлодарська.
Запорізька область – є опосередковані дані про наступальні дії ЗСУ, без особливих подробиць.

Херсонська область – тут сьогодні день полювання на колаборантів. В Чорнобаївці замах на голову місцевої адміністрації Юрія Турульова, він поранений і тепер у лікарні. А в Залізному порті здійснено замах на колишнього нардепа Олексія Ковальова, підірвано його авто, нібито зрадника ліквідовано. Стосовно бойових дій в області, то інформації мало. Відомо, що попри російські атаки, ЗСУ зберігають плацдарм між Андріївкою та Давидовим Бродом. Також тривають бої за Снігурівку, в районі Киселівки та Широкої Балки. На Криворізькому напрямку бої йдуть за Хрещенівку та Золоту Балку. Де-факто, ЗСУ стоять на близьких підступах до Херсону, на деяких ділянках до 10 км. від міста. Проте подолати ці кілометри буде дуже важко, враховуючи, що прийдеться в лоб штурмувати російську потужну оборону.
#війна2022
Хто підтримує те, що я роблю, маєте змогу підтримати мене на патреоні https://www.patreon.com/romponomarenko...

Борис Джонсон заявив, що Україні не варто «віддавати свої території в обмін на мир», а наша територія має бути відновлена «хоча б до кордонів 24 лютого». Це формальна позиція західних союзників (не кепська, між іншим, гірше було б, якщо б вони декларували мир за будь-яку ціну). Проте всім очевидно, що ситуація повернення «до 24 лютого» неможлива в принципі. Ніякого «Мінська» більше не буде, що опосередковано сьогодні підтвердив голова ГУР Кирило Буданов, заявивши, що ми «не зупинимося, доки не звільнимо всю нашу територію України. Я ще раз наголошую: до кордонів на 1991 рік. Операція триватиме і всі наші території буде звільнено».

Росіяни плачуть, що вчора при патрулюванні ділянки кордону в Білгородській області російські прикордонники потрапили в засідку. Результат – їхній БТР спалено (нібито з джавеліну), 4 прикордонника загинули.

Кажуть, залишаємо Сєверодонецьк. В Золотому і Гірському тривають бої. Загальне становище на цих ділянках надзвичайно складне, якщо некритичне.

​​4-й місяць війни, частина 1. Деякі підсумки після завершення 4-го місяця війни. Конфлікт потроху заходить у позиційний тупик, причому загальне становище виглядає як нічия, з певною російською перевагою. Росія не має сил, щоб зламати опір ЗСУ на Донбасі та продовжити завоювання. Україна не має сил, щоб викинути російські війська зі своєї території. Проте Росія окупувала 21% нашої землі, яку збирається анексувати. І на додачу, нон-стоп нищить українську інфраструктуру і, як наслідок, економіку. За останніми оцінками дії РФ завдали нам шкоду на суму більше 100 млрд. доларів. При цьому Україна нічим не може відповісти Росії, окупувавши умовну Брянську область чи вдаривши по російській інфраструктурі. Путін настільки залякав західних лідерів погрозами «наслідків», що вони всіляко стримують надання Україні наступальної зброї та обмежують радіуси дії вже наданої. Президент Зеленський недарма постійно наголошує на тому, що Україна не буде завдавати ударів по території РФ – інша риторика налякає більшість наших «друзів» та змусить їх припинити підтримувати нас.

Економічну війну замість нас веде Захід, своїми санкціями. Наразі їхня ефективність не є обнадійливою. Попри деякі негаразди, загального краху російської економіки наразі не проглядається, а в самих західних країнах потроху поглиблюються кризові явища. Зрозуміло, що санкції це зброя довгої дії, проте за 4 місяці їхній вплив на здатність Росії вести війну мінімальний. Також Захід фінансово допомагає Україні, завдяки чому зберігається стабільність наших державних інституцій і більш менш прийнятний рівень життя в тилу; останній момент дуже важливий для забезпечення стабільності в країні.

Тому все має вирішитись на полі бою. Проте чи є в нас ресурс для досягнення перемоги? 18 червня МО України оприлюднило втрати ЗСУ у техніці за час війни – близько 50%. Це десь 1300 БМП, 400 танків та 700 артсистем. Показово, що ці дані і близько не співпадають зі статистикою з відомого порталу ORYX, де відстежуються втрати обох сторін у техніці і який у нас часто цитують (згідно ORYX на 19 червня ЗСУ втрати «лише» 196 танків, 295 БМП та БТР різних типів та 90 артсистем).

За даними заступника міністра оборони Володимира Карпенка міжнародна допомога покриває 10-15% потреб ЗСУ. При цьому згідно опублікованого 16 червня свідчення Голови Об'єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі, поставки з Заходу здійснюються згідно українських вимог: «Вони запросили 10 артилерійських дивізіонів. Було доставлено 12 артилерійських дивізіонів. Знову ж таки, я б сказав, 97 тисяч протитанкових систем. Це більше протитанкових систем, ніж танків у світі. Вони просили 200 танків, вони отримали 237 танків. Запросили 100 БМП ‒ у них більше 300. Ми поставили, грубо кажучи, близько 1600 ЗРК і близько 60 тисяч снарядів ППО».

Вже з цих даних бачимо, що заява про «10-15% компенсації» трохи не відповідає дійсності. Наприклад, згідно даних Мілі по танкам союзники покрили більше половини наших втрат, а по БМП – 25%. Проте очевидно, що поставки бойової техніки, яка нам конче потрібна для наступів, є недостатніми. Тут цікаво інше – заява Міллі, що вони виконують всі наші заявки. Відповідно, нарікати на союзників нема чого – що попросили, то й отримали.

Продовження в наступному пості

Хто підтримує те, що я роблю, маєте змогу підтримати мене на патреоні https://www.patreon.com/romponomarenko...

​​4-й місяць війни, частина 2. Важливо відзначити, що ми зараз маємо загальну перевагу в живій силі (700 000 проти десь 350 000 якщо брати співставлення військових на території України), в той час як ворог переважає в артилерії (1 українська гармата проти 10-15-20 російських в залежності від ділянки фронту). Тобто в нас піхотою компенсують нестачу артилерії, а в них артилерією – нестачу піхоти. Це обумовлює той позиційний тупик, про який я писав вище. Масовано наступати без гармат ми не можемо, хіба завалювати ворога трупами. А противник не може просуватись без піхоти, тому всі його досягнення останніх місяців – це прориви на вузьких ділянках за рахунок артилерійської переваги.

Моральний стан ворога не такий поганий, як у нас це зображують. З ворожого боку вистачає майстерних бійців та просто серйозних супротивників. Бо іноді читаєш українських оглядачів і складеться враження, що російська армія – то суцільний натовп забитих рабів, яких гонять вперед загороджувальні загони. Ще важливий нюанс, який у нас недооцінюють – ворог поступово здійснює приховану мобілізацію. За оцінками їхніх аналітиків армії РФ потрібно кинути в Україну десь 500 000 багнетів, щоб розбити ЗСУ. Російське командування теж далеко не дурні, навчаються на своїх помилках та змінюють тактичні прийоми. Наразі ми більше не бачимо спроб загнати вузький ударний клин в українську оборону, як це часто спостерігалось в перші місяці війни. Тепер коли росіяни проривають наш фронт, вони не сліпо кидаються в прорив, а починають розширяти фланги. І тільки потім поступово просуваються вперед. Маючи перевагу в гарматах можуть собі це дозволити.

Попри це є і чимало позитивних моментів. Поступаючись кількісно наша артилерія гідно протистоїть противнику, росіяни не можуть її подавити. Якість артилерії теж потрохи зростає на користь ЗСУ, завдяки іноземним зразкам та натівському 155-мм калібру. Завдячуючи нашій ППО ворог не може повноцінно застосовувати свою авіацію над полем бою. Наприклад, росіяни вже 4 місяці не можуть подавити позиції наших гармат під Донецьком, і ми постійно б’ємо по окупантських воєнних об’єктах в місті, з-за чого ворог має чималі втрати.

ЗСУ формує нові підрозділи (сподіваюся, при цьому не забувають вчасно поповнювати вже наявні частини, щоб не повторювати німецьких помилок Другої світової), моральний дух та воля до боротьби у наших військових на високому рівні, а прем’єр-міністр Великої Британії Джонсон та генсек НАТО Єнс Столтенберг палко декларують зобов’язання підтримувати нас усіма засобами, крім воєнного втручання.

Тому знову повертаємось до ключового питання – до західної воєнної допомоги. Бо в нас вже, свідомо, чи ні, створилось міцне суспільне переконання, що вірогідність українського наступу та звільнення окупованих територій прямо пропорційна поставкам західних озброєнь. Мабуть, так і є насправді. І моторошно уявити, що буде у випадку «втоми від війни» з боку наших партнерів, особливо ближче до холодної пори року чи чергових виборів.


Хто підтримує те, що я роблю, маєте змогу підтримати мене на патреоні https://www.patreon.com/romponomarenko...

Серія ударів по колаборантам та окупаційним чиновникам на Херсонщині триває. Разом з власником підірвали автомобіль голови управління сім’ї, молоді та спорту окупаційної ВГА Херсонської області Дмитра Савлученка.

​​121-й день війни, 24 червня. Головна увага сьогодні знову прикута до Луганщини, де ЗСУ розпочали відступ з Сєверодонецька, а російські війська продовжують наступати на Лисичанськ з півдня та зачистку оточення в «Золотому виступі». З Сєверодонецька виводиться тільки жива сила, бо техніку та важку зброю немає можливості евакуювати, оскільки всі мости знищено. В цілому, це рішення давно назрівало, і як на мене (судячи з відомих мені даних), доцільніше було б давно вже здати це місто, евакуювавши людей та техніку для зайняття більш зручних оборонних позицій. Але і так принаймні збережемо особовий склад. На якому етапі зараз евакуація, скільки наших військ лишилось в Сєверодонецьку та навколо наразі невідомо.

Одночасно ЗСУ стримують ворога, який рветься на Лисичанськ з півдня. Вдень росіяни повідомили, що Лисичанськ в оточені, проте станом на зараз ця інформація не підтверджена. ЗСУ контролюють важливий шлях Сіверськ – Лисичанськ, хоча противник прострілює її і одночасно – обстрілює та бомбардує Сіверськ. Що ж стосовно сектора Гірське – Золоте, то хоча раніше і з’являлась інформація, що сили ЗСУ повністю звідти виведені, проте виявилось, що це не зовсім так. В принципі, це очевидно, в тих умовах, що там склались, прикривати наш відступ мали якісь загони прикриття. Ці справжні відчайдухи на дві доби затримали ворога, який досі не зміг взяти під контроль наші основні вузли спротиву – Гірське та Золоте. Це при тому, що наші бійці воюють в повному оточені і без особливих перспектив на деблокаду.

В цілому становище на Луганщині залишається надскладним. Лисичанськ під загрозою оточення, і в нинішніх умовах, коли Сєверодонецьк скоро паде, ворог на південних підступах, а шляхи постачання під загрозою блокування, то перспективи тривалий час його обороняти мінімальні. У випадку, якщо ми здамо Лисичанськ, що в даних умовах буде цілком доцільним та доречним, на Луганщині в нас залишиться останній форпост – сектор Бахмут – Соледар. В цілому, на мою думку, потрібно зберегти особовий склад, а не повторювати одну з помилок Вермахту в Другу світову, коли бойові частини одна з одною згорали у відчайдушній, але безперспективній обороні, втрачаючи боєздатність. Після чого тримати фронт вже було нема кому, а під Берліном Червону армію зустрічали ополченці, 16-річні хлопчаки та резервисти без вишколу. Результат відомий. Тому якщо є можливість, планомірно вивести війська на зручні та забезпечені з тилу позиці, це потрібно зробити.

На інших ділянках фронту без істотних змін. Наші війська відбили чергові російські наступи в районі Ізюму та Мар’їнки. З приємного, в районі Високопілля в Херсонській області ЗСУ вибили противника з позицій, росіяни втекли в село Ольгіне. Тиск ЗСУ в Херсонській області має велике значення зараз, особливо в умовах ситуації на Луганщині.
#війна2022