Щось на зумерському

Адмін долучається

Може вам ще кота класного показати?

Кіт наніч

Повернемось до ринку праці. Ми могли б тут заглибитися у складні економічні процеси, термінологію та вирахунок міграції, але спробуємо спростити грубо, але зрозуміло з обох боків працевлаштування.

🔹Хлопців 18-22 наймати не вигідно, вони можуть виїхати. (це навіть не рофл, доводилось спостерігати пропозиції роботи, де надавали перевагу хлопцям, але старше 22).

🔹Чоловіків 25+ можуть мобілізувати або їм треба морочитися за бронь.

🔹Жінка може або виїхати, або народити, або нездатна виконувати важку працю. Для викорінення дискримінації, існують урядові програми, але є перешкоди:

- Жінка, у котрої чоловік бере участь в обороні країни, мусить тягнути сама побут і дітей, якщо є. Це важко, і на повноцінну роботу не завжди лишаються сили. Скоріш підробіток.
- Роботодавець реально має створювати умови, придатні для роботи жінок (і жінок з дітьми). В офісах це може бути простіше, але на виробництвах – потребує витрат, оновлення технологій. Технологічний розвиток та інклюзивність – це супер. Варто тільки розуміти, що на це треба знайти час і гроші (і самі технології).

🔹Людина з інвалідністю може виїхати, а ще, поширений стереотип, що потрібно більше лікарняних і менше допустиме навантаження. Насправді, різні типи інвалідності мають різний вплив на працездатність. Це можна з’ясувати на співбесіді.

Звісно, у людей від такого - мотивація працювати/лишатися в країні - не зростає😬

Що проблематично загалом: усі варіанти потребують значних зусиль і від роботодавців, і від держави. На місцях мають бути вільні кадри, у держави та бізнесу має бути бажання найняти саме локальних спеціалістів, а їх ще треба заохотити, забезпечити умови, зарплату.

Тут легко скотитися у звинувачення «поганий роботодавець, не хоче давати зп, хоче завезти дешевих мігрантів». Ну, таке може бути, якщо в регіоні діяльності є відповідні спеціалісти, а компанія принципово їх не наймає.

Є ще тренд «працювати за наймом – погано». Якщо ти не підприємець і не фрілансер – то ти «раб», все життя якого залежне від бажання роботодавця. Окей, а як тоді підприємство має розвиватись без працівників? Виходити на міжнародні ринки, ставати більшим і все таке. Нормальна корпоративна культура – не передбачає, що працівник – раб роботодавця. Це треба вибудовувати у двосторонньому порядку. Програми для підвищення кваліфікації існують як для виконавців, так і для керівників.

Не можна сказати, що держава прямо зовсім не займається працевлаштуванням громадян. Є можливості укладати угоди з ВНЗ та «замовляти» кадри. Є програми перекваліфікації. Цим можна поцікавитися.

🌚До речі, на ВДНГ в Києві ярмарок професій. Раптом комусь треба.

Проблема не так у самому факті трудової імміграції, скільки в підходах до неї та регуляції.

Було б круто, взагалі, щоб Уряд зробив роз’яснення типу: «ось в таких випадках відбувається трудова імміграція, а в таких – працевлаштування локальних кадрів. Ось такі є можливості і ось такі – запобіжники від того, аби не вийшло, що громадян мобілізовують і замінюють іноземцями».

Те, що є зараз – не поважне ставлення до свого народу так то. Не може бути комунікація з громадянами через окремих депутатів, раднико-заступників у форматі «пошуку крайніх». Люди не будуть ані щасливі ані заспокоєні, якщо назвати їх тупими і дикими, бо вони емоційно реагують на питання міграційних процесів. Навпаки, це демонстрація сумнівного ставлення.

Плюс трудова імміграція реально потребує досліджень. Країна, що воює – не може собі дозволити легковажності.

Наразі ж з одного екрану кажуть «українців 30 млн, треба 3-4 млн трудових іммігрантів» з іншого – «українців 22 млн, треба 6-10 млн», ще з іншого – «треба 300 тис. на рік» або що після відкриття кордонів – ще мільйони українців – виїдуть і нікого не залишиться. Випливла ще й з іншого боку страшилка, що для відновлення кількості населення до рівня 1991 року – кожна жінка має народити 7-9 дітей. Жінкам це, звісно, не сподобалося.

І таааак, це тхне іпсохою, хаосом і тупою комунікацією. В умовах відсутності чіткої публічної позиції Уряду – слова будь-якого чиновника починають трактуватися як «істина», навіть якщо чел просто ляпнув думку.

На хвилинку, якщо нас 30 млн, а мігрантів треба – 3-4 млн – це 9-12% населення. Якщо нас 22 млн, а мігрантів треба 10 млн – це 31% населення. Окрім того, що таку кількість людей важко та дорого знайти, є ще питання, як їх розміщувати на правах просто трудових мігрантів? Якщо рахувати лише офіційно працевлаштованих українців (приблизно 9,5 млн) – то вийде, що мігранти мали б збільшити їх кількість у півтора рази або навіть подвоїти. Це не виглядає навіть реалістично. Що вже казати про адекватність.

Статистики безробіття теж цікаві. Від 100к до 7 млн безробітних. Це не діло - будувати демографічні плани на таких даних.

От тільки людям немає на що орієнтуватися в умовах нестачі комунікації. І це може мати гірші наслідки, ніж працевлаштування пари десятків іноземців. Соціальна напруга, розчарування, ще більше хейту на мобілізацію. А ситуація на кшталт: «людину не беруть на цивільну роботу, тому мобілізовують, а робоче місце заповнюють іноземцем» - була б лютим інфоприводом для скандалу.

Чесно, ми зламали голову над питанням, а «а як?». Будь-який варіант, де громадяни мусять захищати країну, а трудові іммігранти – ні – веде до несправедливості. Українців і так не надто захищають у світі, тож саме український Уряд мав би робити це найбільше і в усіх сферах. Якщо трудова імміграція після війни, коли з населенням +- зрозуміло – це можливо владнати. А от під час війни, яка не має навіть орієнтовних строків закінчення – нереально. Тільки, якщо зобов’язувати до оборони, можливо, залучати в ОПК (це дає збільшення виробництва, плюс перевірка при працевлаштуванні).

Може забабахати петицію саме про необхідність проведення адекватної комунікації з населенням стосовно міграціних планів? Скатати трудове право, демографічну стратегію, пояснення щодо працевлаштування українців в якусь одну офіційну презенташку і покласти на сайті КМУ

До речі, Офіс міграційної політики - це ГО, а не державний орган. Цей таймлайн, звісно, де слово "офіс" почало асоціюватись з органами державної влади🥲

Щось сьогодні весь день добровільно і безоплатно травлю себе іпсом.

Гадаю, ще буде що сказати, але не зараз.

23 травня – День Героїв. Час вшанування тих, хто в різний час загинув у боротьбі за свободу України. Нам є кого згадати особисто як з теперішньої війни, так і з минулого ❤️‍🩹

Усім нам є кого вшанувати. Не тільки у щоденну хвилину мовчання, а й загалом. Не забудьте пригадати, завдяки кому ми є собою і можемо узагалі бути

Кілька слів і від адміна.

День героїв. Знаєте, іноді б хотілося, десь у глибині, хотілося б, щоб героїв не було.
​Не тому, що вони не потрібні. Ні, навпаки. Дуже. Надзвичайно потрібні.

​Якраз через наявність такої потреби. Наявність ворога, що хоче знищити, вміє і знищує.
​Але складні часи дають нам справжніх людей. Що не мислять категоріями особистої вигоди, а жертовно роблять свою роботу на загальне благо — благо Держави та нації.
​За кожним героєм — не лише натхнення. Це сльози, біль. Речі, що залишаються і відправляються назад, до рідних. Повідомлення, які ніколи не прочитають, бо вже нікому. Аудіозаписи, відео...

​А часто ще й відчуття провини за тих, кого вже немає.

Відторгнення тих, хто пройшов пекло.

​Але, знаєте? Коли болить, то є чому боліти. Є за кого боліти. І боротися. Боротися, боротися, боротися, пам'ятаючи про цей біль, що просто осідає, накопичується, а потім вибухає.

​Пам'ятайте живих. Так, живі герої незручні. Але така ціна. Пройти пекло не може зручна людина.

​Шануйте мертвих. Пам'ятайте про їхній чин. Пам'ятайте цей біль.

​І пам'ятайте, через кого герої стають героями. І для кого йдуть на цю жертву.

​Краще б героїв не було... Але вони є, були й будуть. І вічна їм слава і шана.

Сьогодні вночі росіяни вдарили по Києву та інших наших містах і громадах. Найбільше ракет – саме проти столиці, по звичайних житлових будинках, по школах, спалили продуктовий ринок – один із найстаріших київських ринків. Російський удар фактично зруйнував музей Чорнобиля, пошкоджений Національний художній музей, будинок, в якому був офіс німецької ARD. Станом на зараз відомо, що загалом у столиці 69 людей постраждали. На жаль, двоє загиблих від цієї безглуздої російської атаки. Мої співчуття всім, хто втратив рідних та близьких.

Я вже говорив із Президентом Франції та Премʼєр-міністром Норвегії. Сьогодні буде ще комунікація з нашими партнерами. Дякую всім, хто не мовчить про те, що робить Росія. Вони воюють лише проти наших людей, проти нашої пам’яті, історії, проти всього, що формує нормальне людське життя. Важливо, щоб Росія розуміла, що за всі ці злочини вони нестимуть відповідальність.

Віталій Кличко: Кількість постраждалих у Києві збільшилася до 77. Серед них двоє дітей

У стаціонарах наразі перебуває 31 поранений. Троє із них – у тяжкому стані.

46 постраждалих отримали допомогу медиків амбулаторно або на місці.

Загинули внаслідок масованої атаки ворога на столицю двоє людей.

Порахували час і шанси на петицію до КМУ про роз'яснення щодо планів міграційної політики. Зрозуміли, що не вивеземо так зайнятися, щоб швидко зібрати підписи. Але бачимо, що сама ідея вам зайшла. Спробуємо це у форматі звернення

Сподіваюсь, коли ми з вами обговорюємо тему міграції і всілякі заходи типу "депортація за порушення законів і звичаїв" - усі розуміємо, що так само це передбачає шанувати закони та звичаї інших країн, коли їх відвідуємо.
Дуже сумно стає, коли виникає новина про порушення за кордоном, але люди такі "та нічо страшного не сталося". Найбільш свіжий випадок - блогер заїхав на Морське Око, похизувався, його оштрафували і депортували. І чомусь дехто це трактує як образу за національною ознакою, а не як покарання за порушення іноземного національного законодавства 🫠

Всіх вітаємо з днем Києва.

Адміну Києва не вистчає.

Рідне місто не просто яскраве, цікаве і містичне. Воно сповнене історії і цього особливого, живого настрою навіть у важкі часи.

Прогулянки з центру через Володимирську і аж до Контрактової. Цвітіння каштанів, зелень, що розкидається усюди.

А повітря , солодке , немов мед. Київ.

Вічно стій, рідний Києве. Знай, що ти прекрасний.

Почитали коменти під дописами про плани уряду з повернення українців з-за кордону та їх реінтеграцію. Склалося враження, що в основному фізичного повернення українців хочуть ті, хто й так знаходиться в Україні😅
Звісно, ми не знаємо, скільки в тих коментах ботів.

Є тут хто зараз за кордоном і планує/не планує повертатися?