Соціалістична держава потенційно вже існує в інститутах соціального життя, характерних для експлуатованого робітничого класу. З’єднання цих інститутів між собою, їх координація та підпорядкування в ієрархії компетенцій і повноважень, їх сильне фокусування, при цьому поважаючи необхідну автономію та гнучкість, означає створення відтепер справжньої та належної робітничої демократії, яка ефективно та активно протистоїть буржуазній державі, вже готової замінити буржуазну державу у всіх її основних функціях управління та контролю над національною власністю.

113 років тому Ленін в своїх “Критичних нотатках щодо національного питання” критикував українських марксистів Юркевича та Донцова за їх культурний націоналізм, протидію асиміляції та виключно культурну автономію. Ленін критикував їх не з позицій великодержавного шовінізму, навпаки. Ленінське розуміння національного питання вимагало проголошення права на державне відокремлення.

Через 10 років з подачі Сталіна за “національний ухил” було виключено з партії Мірсаїда Султан-Галієва. В тому ж році “Великий Коренізатор” та відомий сьогодні “націонал-комуніст” Микола Скрипник вслід за Сталіним звинувачує товариша Султан-Галієва в “націоналістичному збоченні”, хоча він і згадує, і засуджує також “збочення великодержавне”.

Як так виходить що деякі діячі яких в певних колах називають “націонал-комуністами” виявляються ще менш “націоналами” ніж сам “еталонний комуніст” тов. Ленін?

Іншим важливим аспектом використання Бадью маоїстського виразу «Атомна Бомба Духу» є радикальна зміна, яку позначає ця цитата. «Атомна Бомба Духу» перегукується з «декількома непередбачуваними потрясіннями» у попередніх абзацах. Обидва вирази вказують на те, що засобом реалізації комунізму як ідеальної соціальної системи є радикальні, безпосередні і насильницькі зміни, як у концептуальному, так і в соціальному плані. Саме в концепції радикальних змін Бадью, яку він в іншому місці називає «подією», сходяться Платонізм, Комунізм і Маоїстська Революція.

Хто має найбільшу відповідальність? Інтелектуали — але не «інтелектуали взагалі». Зміна в нашій країні вимагає не просто інтелектуалів, а революційних інтелектуалів. Що це означає? Мао Цзедун дуже ясно, точно й конкретно каже: треба зливатися з експлуатованими масами робітників і селян. Якщо хтось хоче бути революційним інтелектуалом, він має злитися з масами, працювати як вони, відчувати як вони й думати як вони.

Якщо революція в Англії буде успішною, пролетаріат продовжить гнобити колонії і проводити політику існуючого буржуазного уряду, оскільки він зацікавлений в експлуатації цих колоній.

Если революция в Англии будет успешной, пролетариат продолжит угнетать колонии и проводить политику существующего буржуазного правительства, поскольку он заинтересован в эксплуатации этих колоний.

До зброї, мусульманський пролетаріат, що сторіччями страждав під гнітом капіталізму!

Наша мета полягає в тому, щоб забезпечити органічне включення літератури й мистецтва до всієї революційної машини як її складової частини, щоб вони діяли як могутня зброя для об’єднання й виховання народу, для нападу на ворога та його знищення, і щоб вони допомагали народові, єдиному в своїх почуттях та в своїх ідеях, боротися проти ворога.

Влада рад — це при всій своїй хаотичності більш широка і краща виборність, ніж вся Установча рада, Думи і Земства. Влада рад — апарат самоврядування трудящих мас, який точно відображає їхню волю, настрої і потреби.

У Китаї чоловік зазвичай підпорядкований пануванню трьох систем влади [політичної, кланової та релігійної]... Що ж до жінок, то, окрім підпорядкування цим трьом системам влади, вони також підпорядковані чоловікам (владі чоловіка). Ці чотири влади — політична, кланова, релігійна й чоловіча — є втіленням усієї феодально-патріархальної ідеології та системи й становлять чотири мотузки, якими зв’язаний китайський народ, особливо селянство. Те, як селяни повалили в селі політичну владу поміщиків, уже було описано вище. Політична влада поміщиків є хребтом усіх інших систем влади. Коли її повалено, кланова влада, релігійна влада та влада чоловіка також починають хитатися...

Жодний із української patres patriae — по сей і по той бік кордону — не показав Шевченка таким, яким був він у дійсності — великим бунтівником. І як та-кого, власне, і шануємо його ми, соціял-демократи. Можна, розуміється, насмикавши з «Кобзаря» бажаних цитат і уклавши їх у відповідний спосіб, зробити з Шевченка кого хочете, але не можна сфальсифікувати духу його музи. А сей дух, який віє з кожної сторінки його безсмертних творів, був диким, пристрасним, бурливим, могучим за силою протестом раба проти вікових кайданів — соціяльної, політичної і національної неволі, що тяжіла над Україною.

Спочатку патріотизм, а не комунізм, змусив мене довіритися Леніну, Третьому Інтернаціоналу. Крок за кроком, у процесі боротьби, вивчаючи марксизм-ленінізм паралельно з участю в практичній діяльності, я поступово прийшов до висновку, що тільки соціалізм і комунізм можуть визволити пригноблені народи і трудящих усього світу від рабства.

Щодо питання, чи є ми націоналістами, можу сказати таке: ми є націоналістами саме настільки, наскільки це необхідно для виховання здорового соціалістичного патріотизму серед нашого народу, а соціалістичний патріотизм за своєю суттю є інтернаціоналізмом.

Будучи буржуазією в колоніальній і напівколоніальній країні і пригноблюваною імперіалізмом, китайська національна буржуазія зберігає певні революційні якості в певні періоди і в певній мірі — навіть в епоху імперіалізму — у своїй опозиції до іноземних імперіалістів і внутрішніх урядів бюрократів і воєначальників, і вона може об'єднатися з пролетаріатом і дрібною буржуазією проти таких ворогів, яким вона готова протистояти.
…
Водночас, будучи буржуазним класом у колоніальній і напівколоніальній країні і тому надзвичайно млявим економічно і політично, китайська національна буржуазія має й іншу рису, а саме схильність до примирення з ворогами революції. Навіть коли вона бере участь у революції, вона не бажає повністю розірвати з імперіалізмом…