Воєнний Капіталізм
Нещодавні протести в підтримку Федорова (що вичерпали свій політичний потенціал зміною головкому та остаточно впали в анабіоз з самодискредитацією самого Федорова) відкрили для критичного погляду трішки більше щодо нашого сучасного положення ніж було видно раніше.
В нашому травневому дописі Напів колонія, напів корупція ми представили на сьогодні застарілий на недостатній погляд на владну та економічну конʼюнктуру сучасного українського суспільства.
Протиріччя між різними політичними таборами не обмежуються протиріччям між владною вертикаллю та західним та компрадорським капіталом. Останні перестановки в уряді та командуванні армії, протестна активність показали набагато більш строкатий ландшафт українського воєнного капіталізму:
§1 Верховна політична влада, представлена президентом, та його безпосередньою командою.
Найвищий шабель політичного керівництва України не обмежується в своїй сутності лише бюрократичним апаратом, а в своїх інструментах лише силовим апаратом та чорними схемами друзів президента по відмиванню грошей. Влада капіталізує своє становище, створюючи нових промислових гігантів, зокрема в сфері miltech. Так само, політичне керівництво все більше користується послугами лояльних до себе технократів, що ми бачимо по новому уряду Корецького або по призначенню головкомом генерала Драпатого.
§2 «Незалежна» антикорупційна інфраструктура.
Дамоклів меч західних партнерів, що нависає над царственним тілом національної буржуазії та політичного керівництва. Звинувачення в корупції постійно відтворюють запит на ефективне управління, яким користується капітал будь-якого штибу.
§3 Старий компрадорський олігархат, разом із його політичними органами, зокрема партії ЄС.
Знекровлений війною, скинутий з трону новим монополістом, старий олігархат віднині вимушений використовувати інструменти свого міноритарного становища та постійно вимагати від влади демократичності та ефективності, що ховають під собою вимогу перерозподілу влади та капіталу в країні.
§4 Міноритарний капітал, незалежні ЗМІ, бунтівні технократи.
Miltech не обмежується лише лояльною владі компанії Fire Point. Міноритарний воєнний капітал, в тандемі з рядом ліберальних ЗМІ, як Бабель та Українська Правда, та колишнім Міністром оборони Михайлом Федоровим довгий час найбільш переконливо забезпечували запит на ефективне управління воєнною економікою.
§5 Народ.
Саме народ і тільки народ всім своїм існуванням інвестований в власне виживання. Саме народ створює запит на відповідальне, ефективне та некорумповане керівництво. І саме цей запит різноманітні «сильні цього світу» капіталізують у власне політичне та економічне посилення.
Капітал постійно намагається скористатися в своїх інтересах будь-якими потребами народу. Навіть самими потребами виживання та визволення.
Капіталізм вже застарілий та завжди обмежений. Він не здатний задовольнити потреби суспільства. Але він не зникне лише через фактичність власної невідповідності. Потреби народу не будуть задоволені, доки вони не стануть чинною політичною волею.
Лиш активна політична воля нації-народу, сміливість боротися та перемагати, воля до влади над власним життям — лиш вони, а не сліпа довіра можновладцям чи опозиції, можуть забезпечити життя та свободу народу.
🌟 Воля народам!
🌟 Воля людині!
🌟 РевДем
Комунізм — це радянська влада плюс електрифікація
Нещодавні протести в підтримку Федорова (що вичерпали свій політичний потенціал зміною головкому та остаточно впали в анабіоз з самодискредитацією самого Федорова) відкрили для критичного погляду трішки більше щодо нашого сучасного положення ніж було видно раніше.
В нашому травневому дописі Напів колонія, напів корупція ми представили на сьогодні застарілий на недостатній погляд на владну та економічну конʼюнктуру сучасного українського суспільства.
Протиріччя між різними політичними таборами не обмежуються протиріччям між владною вертикаллю та західним та компрадорським капіталом. Останні перестановки в уряді та командуванні армії, протестна активність показали набагато більш строкатий ландшафт українського воєнного капіталізму:
§1 Верховна політична влада, представлена президентом, та його безпосередньою командою.
Найвищий шабель політичного керівництва України не обмежується в своїй сутності лише бюрократичним апаратом, а в своїх інструментах лише силовим апаратом та чорними схемами друзів президента по відмиванню грошей. Влада капіталізує своє становище, створюючи нових промислових гігантів, зокрема в сфері miltech. Так само, політичне керівництво все більше користується послугами лояльних до себе технократів, що ми бачимо по новому уряду Корецького або по призначенню головкомом генерала Драпатого.
§2 «Незалежна» антикорупційна інфраструктура.
Дамоклів меч західних партнерів, що нависає над царственним тілом національної буржуазії та політичного керівництва. Звинувачення в корупції постійно відтворюють запит на ефективне управління, яким користується капітал будь-якого штибу.
§3 Старий компрадорський олігархат, разом із його політичними органами, зокрема партії ЄС.
Знекровлений війною, скинутий з трону новим монополістом, старий олігархат віднині вимушений використовувати інструменти свого міноритарного становища та постійно вимагати від влади демократичності та ефективності, що ховають під собою вимогу перерозподілу влади та капіталу в країні.
§4 Міноритарний капітал, незалежні ЗМІ, бунтівні технократи.
Miltech не обмежується лише лояльною владі компанії Fire Point. Міноритарний воєнний капітал, в тандемі з рядом ліберальних ЗМІ, як Бабель та Українська Правда, та колишнім Міністром оборони Михайлом Федоровим довгий час найбільш переконливо забезпечували запит на ефективне управління воєнною економікою.
§5 Народ.
Саме народ і тільки народ всім своїм існуванням інвестований в власне виживання. Саме народ створює запит на відповідальне, ефективне та некорумповане керівництво. І саме цей запит різноманітні «сильні цього світу» капіталізують у власне політичне та економічне посилення.
Капітал постійно намагається скористатися в своїх інтересах будь-якими потребами народу. Навіть самими потребами виживання та визволення.
Капіталізм вже застарілий та завжди обмежений. Він не здатний задовольнити потреби суспільства. Але він не зникне лише через фактичність власної невідповідності. Потреби народу не будуть задоволені, доки вони не стануть чинною політичною волею.
Лиш активна політична воля нації-народу, сміливість боротися та перемагати, воля до влади над власним життям — лиш вони, а не сліпа довіра можновладцям чи опозиції, можуть забезпечити життя та свободу народу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Ідея Нації?
🌟 Петро Полтава
В нашій символіці ви постійно можете зустріти символ, що скоріше (та, в певній мірі, історично обґрунтовано) асоціюється з реакційним націоналізмом.
Цей символ був створений в 90-их, проте позначав він набагато старішу ідею, на честь якої символ і був названий. Ця ідея — це Ідея Нації.
Як цілком правильно зазначає видатний діяч національно-визвольної боротьби українського народу, а також ідеолог українського націоналізму Петро Полтава, Ідея Нації виникла в часи та в наслідок Великої Французької Революції, в боротьбі широкої коаліції різних верств населення проти феодально-абсолютистського пригноблення.
Полтава зазначає що ідея нації для кожного народу в різні епохи може зазнавати дуже суттєвих змін, але в кожній своїй варіації ідея нації є ідеєю політичної самостійності народу.
Чи є Ідея Нації ворожою соціалізму?
В жодному разі ні.
Ідея Нації зростала та розквітла разом з національними революціями, разом з народженням капіталістичних відносин. Але ті самі капіталістичні відносини вступають в суперечність з національною єдністю та самостійністю. Капіталізм одночасно:
1) Розколює націю зсередини, на гнобителів та пригноблених, на буржуазію та пролетаріат
2) Підпорядковує одну націю іншій, колонію метрополії, тобто підкорює одну націю, а «панівну» націю ставить на вимушену службу інтересам імперіалізму.
Отже, Ідея Нації може бути реалізована лише в безкласовому суспільстві та в світі без колоніального пригнічення.
Чи є Ідея Нації ворожою до інтернаціоналізму?
Лише до лицемірного, абстрактного інтернаціоналізму буржуазії та імперіалістів різного штибу.
Чи не під інтернаціоналістськими лозунгами радянський марксизм виправдовував національне гноблення народів СРСР?
В той же самий час, чи не був головний лозунг УПА — «Воля народам! Воля людині!» — лозунгом інтернаціоналістським, лозунгом що закликав до спільної боротьби за самостійність народів світу?
Інтернаціоналізм не може бути собою в повному мірі, ігноруючи реальні прагнення народів до самостійного національного життя.
Ідея Нації, національно-визвольна боротьба кожного народу йдуть пліч-о-пліч з класовою боротьбою та з боротьбою демократичною.
Разом вони складають спільну революційну боротьбу народів всього світу.
🌟 Воля Народам!
🌟 Воля Людині!
🌟 РевДем
Під Ідеєю Нації ми в подальшому в нашій статті будемо розуміти саме ідею національної незалежності народу в його власній самостійній державній організації.
В нашій символіці ви постійно можете зустріти символ, що скоріше (та, в певній мірі, історично обґрунтовано) асоціюється з реакційним націоналізмом.
Цей символ був створений в 90-их, проте позначав він набагато старішу ідею, на честь якої символ і був названий. Ця ідея — це Ідея Нації.
Як цілком правильно зазначає видатний діяч національно-визвольної боротьби українського народу, а також ідеолог українського націоналізму Петро Полтава, Ідея Нації виникла в часи та в наслідок Великої Французької Революції, в боротьбі широкої коаліції різних верств населення проти феодально-абсолютистського пригноблення.
Полтава зазначає що ідея нації для кожного народу в різні епохи може зазнавати дуже суттєвих змін, але в кожній своїй варіації ідея нації є ідеєю політичної самостійності народу.
Чи є Ідея Нації ворожою соціалізму?
В жодному разі ні.
Ідея Нації зростала та розквітла разом з національними революціями, разом з народженням капіталістичних відносин. Але ті самі капіталістичні відносини вступають в суперечність з національною єдністю та самостійністю. Капіталізм одночасно:
1) Розколює націю зсередини, на гнобителів та пригноблених, на буржуазію та пролетаріат
2) Підпорядковує одну націю іншій, колонію метрополії, тобто підкорює одну націю, а «панівну» націю ставить на вимушену службу інтересам імперіалізму.
Отже, Ідея Нації може бути реалізована лише в безкласовому суспільстві та в світі без колоніального пригнічення.
Чи є Ідея Нації ворожою до інтернаціоналізму?
Лише до лицемірного, абстрактного інтернаціоналізму буржуазії та імперіалістів різного штибу.
Чи не під інтернаціоналістськими лозунгами радянський марксизм виправдовував національне гноблення народів СРСР?
В той же самий час, чи не був головний лозунг УПА — «Воля народам! Воля людині!» — лозунгом інтернаціоналістським, лозунгом що закликав до спільної боротьби за самостійність народів світу?
Інтернаціоналізм не може бути собою в повному мірі, ігноруючи реальні прагнення народів до самостійного національного життя.
Ідея Нації, національно-визвольна боротьба кожного народу йдуть пліч-о-пліч з класовою боротьбою та з боротьбою демократичною.
Разом вони складають спільну революційну боротьбу народів всього світу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Реакція та Європа
Що обʼєднує сучасних реакціонерів по всіх кутках Європи — анти-іммігрантська риторика, любов до Путіна та Трампа та бажання звільнення дикої стихії пізнього капіталізму від всіх державних та суспільних регуляцій.
Ці тези, як і будь-яка політична програма, виражають інтереси кінцевих бенефіціарів їхньої перемоги — інтереси імперіалістичних режимів США та РФ, міжнародного капіталу, люмпенізованих прошарків населення, компрадорської буржуазії.
Як колись після поразки Наполеона монархи Європи на чолі європейської контр-революції на багато десятиліть придушили республіканські сили, так і сьогодні, неоліберальна політика зазнає поразки з боку правого популізму.
Ліберальний інтернаціоналізм та соцдемівський опортунізм з самого початку не був здатним довго прожити. Неможливо приборкати капіталізм дрібнобуржуазною меланхолією по загальнолюдським цінностям.
Сучасна Європа стоїть на краю прірви, наповненою найгіршими жахами найреакційніших проявів сучасного капіталізму.
Ліберальна політика не здатна здійснити жодне визволення, ані демократичне, ані національне, ані соціальне. Так само вона не здатна виконати свої ж обіцянки.
Ані лібералізм, ані сучасна реакція, ані імперіалісти не є вічними.
🌟 Мао Цзедун
🌟 РевДем
«Альтернатива для Німеччини» перемагає на місцевих виборах в Саксонії-Ангальт.
Ультраправа партія «Шведські Демократи» входить в коаліцію з діючим премʼєром Швеції.
Reform UK Фараджа отримує 50 млн $ від крипто-мільйонерів.
Марін Ле Пен займає перше місце в передвиборчих опитуваннях.
Що обʼєднує сучасних реакціонерів по всіх кутках Європи — анти-іммігрантська риторика, любов до Путіна та Трампа та бажання звільнення дикої стихії пізнього капіталізму від всіх державних та суспільних регуляцій.
Ці тези, як і будь-яка політична програма, виражають інтереси кінцевих бенефіціарів їхньої перемоги — інтереси імперіалістичних режимів США та РФ, міжнародного капіталу, люмпенізованих прошарків населення, компрадорської буржуазії.
Як колись після поразки Наполеона монархи Європи на чолі європейської контр-революції на багато десятиліть придушили республіканські сили, так і сьогодні, неоліберальна політика зазнає поразки з боку правого популізму.
Ліберальний інтернаціоналізм та соцдемівський опортунізм з самого початку не був здатним довго прожити. Неможливо приборкати капіталізм дрібнобуржуазною меланхолією по загальнолюдським цінностям.
Сучасна Європа стоїть на краю прірви, наповненою найгіршими жахами найреакційніших проявів сучасного капіталізму.
Ліберальна політика не здатна здійснити жодне визволення, ані демократичне, ані національне, ані соціальне. Так само вона не здатна виконати свої ж обіцянки.
Ані лібералізм, ані сучасна реакція, ані імперіалісти не є вічними.
Всі реакціонери — паперові тигри.
Зовні реакціонери виглядають загрозливо, але насправді вони не такі вже й могутні. З довгострокової точки зору,
справжню владу мають не реакціонери, а народ.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Війна в Протоці
#РевДем_Новини
Хусити захопили стратегічні острови в Червоному морі.
Загроза дефіциту нафти б'є по ринку.
Єменське про-іранське угруповання "Ансар Аллах" захопило острови Великий та Малий Ханіш, розташовані поблизу вузлової точки регіону та всієї світової економіки — Баб-ель-Мандебської протоки.
Хусити захопили два стратегічні острови в Червоному морі, посиливши свою здатність контролювати ключовий судноплавний шлях. Захоплення островів стало черговим етапом стрімкого просування хуситів уздовж узбережжя Червоного моря в Ємені після того, як вони взяли під контроль порт Моха та острів Перім у Баб-ель-Мандебській протоці. Ці острови розташовані за 160 км на північ від протоки, яка є критично важливим вузлом, що з’єднує Червоне море з відкритим океаном і ключовими азійськими ринками Саудівської Аравії.
Події у Ємені, протистояння ісламських радикалів американському імперіалізму бʼє по світовому ринку — зокрема цінам на паливо, що вже понад 60 років є одним з найважливіших джерел енергії в першу чергу для пересічних громадян усього світу.
🌟 Це чергова поразка Америки як "світового поліцейського" та зосередженої навколо неї глобалізації.
Сучасна ліберальна глобалізація та західний імперіалізм все більше зазнають краху, показують свою крихкість перед обличчям реакціонерів всілякого штибу.
Неоліберальний порядок не має майбутнього, адже від забаганок божевільного президента Штатів залежить енергетична стабільність більшості країн світу.
Безглузда війна з Іраном та геноцид, що веде "держава Ізраїль" проти жінок та дітей у Палестині з кожним днем все більше схиляє народи всього світу до необхідності порушення статусу-кво та боротьби за національне, соціальне та економічне звільнення з-під американського впливу.
🌟 РевДем
#РевДем_Новини
Хусити захопили стратегічні острови в Червоному морі.
Загроза дефіциту нафти б'є по ринку.
Єменське про-іранське угруповання "Ансар Аллах" захопило острови Великий та Малий Ханіш, розташовані поблизу вузлової точки регіону та всієї світової економіки — Баб-ель-Мандебської протоки.
Хусити захопили два стратегічні острови в Червоному морі, посиливши свою здатність контролювати ключовий судноплавний шлях. Захоплення островів стало черговим етапом стрімкого просування хуситів уздовж узбережжя Червоного моря в Ємені після того, як вони взяли під контроль порт Моха та острів Перім у Баб-ель-Мандебській протоці. Ці острови розташовані за 160 км на північ від протоки, яка є критично важливим вузлом, що з’єднує Червоне море з відкритим океаном і ключовими азійськими ринками Саудівської Аравії.
Події у Ємені, протистояння ісламських радикалів американському імперіалізму бʼє по світовому ринку — зокрема цінам на паливо, що вже понад 60 років є одним з найважливіших джерел енергії в першу чергу для пересічних громадян усього світу.
Сучасна ліберальна глобалізація та західний імперіалізм все більше зазнають краху, показують свою крихкість перед обличчям реакціонерів всілякого штибу.
Неоліберальний порядок не має майбутнього, адже від забаганок божевільного президента Штатів залежить енергетична стабільність більшості країн світу.
Безглузда війна з Іраном та геноцид, що веде "держава Ізраїль" проти жінок та дітей у Палестині з кожним днем все більше схиляє народи всього світу до необхідності порушення статусу-кво та боротьби за національне, соціальне та економічне звільнення з-під американського впливу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Диктатура по-Американськи
#РевДем_Новини
Сьогодні Трампізм, мабуть, найбільш цікавий для вивчення політичний режим.
Корупційні схеми, олігархічні лоббі, переслідування політичних опонентів, зловживання
повноваженнями, безглузді волюнтаристські війни — і все це на Батьківщині Ліберальної Демократії.
Авторитарний капіталізм,
що був характерний лише
ревізіоністському Китаю, режиму Ґоміньдан на Тайвані, Японії, Кореї та Сингапуру, а також безлічі східноєвропейських та близькосхідних диктатур — сьогодні будує свій фундамент на американській землі.
Лібералізм сьогодні стає неможливим через свою фундаментальну суперечність — суперечність між капіталізмом та демократією.
🌟 Демократичне, національне та соціальне визволення нерозривно повʼязані та не сумісні з капіталістичним порядком.
🌟 РевДем
#РевДем_Новини
За Трампа Показники Демократії в США досягли найнижчого рівня за всі 50 років спостереження.
Сьогодні Трампізм, мабуть, найбільш цікавий для вивчення політичний режим.
Корупційні схеми, олігархічні лоббі, переслідування політичних опонентів, зловживання
повноваженнями, безглузді волюнтаристські війни — і все це на Батьківщині Ліберальної Демократії.
Авторитарний капіталізм,
що був характерний лише
ревізіоністському Китаю, режиму Ґоміньдан на Тайвані, Японії, Кореї та Сингапуру, а також безлічі східноєвропейських та близькосхідних диктатур — сьогодні будує свій фундамент на американській землі.
Лібералізм сьогодні стає неможливим через свою фундаментальну суперечність — суперечність між капіталізмом та демократією.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Батіг, Пряник, Імперіалізм
#РевДем_Новини
— The New York Times
За даними “The New York Times”, параллельно з ухваленням законопроєкту щодо санкцій по відношенню до Росії та Ірану, Білий Дім все активніше пропонує Росії ділові угоди в обмін на припинення війни.
Сучасна американська адміністрація, як політичний представник імперіалістичного капіталу, абсолютно природньо намагається підтримати свого російського двійника.
Спонсорування російського олігархічного капіталу не може зупинити імперіалістичну агресію. Навпаки — саме надлишкове накопичення капіталу і породжує імперіалістичну війну.
🌟 Смерть Америці!
🌟 Смерть Росії!
🌟 Смерть імперіалізму!
🌟 РевДем
#РевДем_Новини
Нові санкції запроваджені щоб змусити Путіна завершити війну в Україні. Але Президент Трамп провадить інший підхід: спокушаючи Росію пільгами.
— The New York Times
За даними “The New York Times”, параллельно з ухваленням законопроєкту щодо санкцій по відношенню до Росії та Ірану, Білий Дім все активніше пропонує Росії ділові угоди в обмін на припинення війни.
Сучасна американська адміністрація, як політичний представник імперіалістичного капіталу, абсолютно природньо намагається підтримати свого російського двійника.
Спонсорування російського олігархічного капіталу не може зупинити імперіалістичну агресію. Навпаки — саме надлишкове накопичення капіталу і породжує імперіалістичну війну.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Мілітаризм
🌟 Мао Цзедун, 20 січня 1939
В розпал європейських виборів, що в цьому році проходять паралельно з наростаючою загрозою розповсюдження російського вторгнення на країни НАТО, ми всі спостерігаємо дуже характерну тенденцію європейських лівих — анти-мілітаризм.
Протягом історії Лівиця часто була скептична щодо армії — перш за все державного інституту. Але як показує революційна практика, збройна боротьба часто є необхідною умовою визволення.
Теза про те, що озброєння неминуче породжує репресію, зрештою зводить складні суспільні відносини до властивостей самого інструменту. Але гвинтівка не має власної політичної програми. Репресивним або визвольним є не озброєння саме по собі, а суспільна структура, в якій воно існує.
Партизанські армії, революційні міліції та антиколоніальні рухи демонструють, що організована сила може виникати поза традиційною військово-бюрократичною вертикаллю.
Тому питання для Лівиці полягає не в тому, чи озброюватися, а в тому, хто організовує силу, кому вона підзвітна і яку політичну структуру вона відтворює.
Народи всього світу все гостріше відчувають загрозу імперіалістичної агресії. Лише збройна відсіч може зруйнувати плани світового імперіалізму. І саме Лівиця має стати в авангарді народного озброєння.
🌟 РевДем
Ми цілком згодні з проголошеною президентом Рузвельтом позицією щодо захисту демократії. Водночас ми рішуче виступаємо проти політики поступок фашизму, яку провадить Чемберлен.
В розпал європейських виборів, що в цьому році проходять паралельно з наростаючою загрозою розповсюдження російського вторгнення на країни НАТО, ми всі спостерігаємо дуже характерну тенденцію європейських лівих — анти-мілітаризм.
Протягом історії Лівиця часто була скептична щодо армії — перш за все державного інституту. Але як показує революційна практика, збройна боротьба часто є необхідною умовою визволення.
Теза про те, що озброєння неминуче породжує репресію, зрештою зводить складні суспільні відносини до властивостей самого інструменту. Але гвинтівка не має власної політичної програми. Репресивним або визвольним є не озброєння саме по собі, а суспільна структура, в якій воно існує.
Партизанські армії, революційні міліції та антиколоніальні рухи демонструють, що організована сила може виникати поза традиційною військово-бюрократичною вертикаллю.
Тому питання для Лівиці полягає не в тому, чи озброюватися, а в тому, хто організовує силу, кому вона підзвітна і яку політичну структуру вона відтворює.
Народи всього світу все гостріше відчувають загрозу імперіалістичної агресії. Лише збройна відсіч може зруйнувати плани світового імперіалізму. І саме Лівиця має стати в авангарді народного озброєння.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Економічний Огляд
#РевДем_Економіка
Нафтова криза, стагфляційний тренд, Трамп проти ФРС
Останні новини зі світу економіки показують, що ми стоїмо на порозі великих змін. Старий монетаристський консенсус де-факто помер ще у 2008 році, коли знову стало зрозуміло що ринок породжує ситуації, з яких він не може самостійно вийти без колапсу усієї економічної системи разом з затяжною рецесією.
Криза банківської системи та пастка ліквідності в свою чергу показали, що старі методи регуляції ринку вже не працюють як слід.
Однак, замість того, щоб намагатися вигадати щось нове, було прийнято рішення будь-якою ціною рятувати нинішній порядок денний, побудований на масових репресіях проти робочого руху у 80-х.
Разом з усіма проблемами, які нависають над економіками більшості західних країн ще з 2010-х зараз постає нова проблема — криза в Ормузькій протоці, спровокована імперіалістичною агресію США, що призвело до інфляції у всьому західному світі. Центральні банки підвищують ставки, що призводить до нових конфліктів: популіста Трампа та технократів з ФРС. Трамп закликає знижувати ставки, що, очевидно, призведе до ще більшого зростання цін, а ФРС їх підвищує, щоб стримати інфляцію яку керівництво їх же країни і створило.
Висока інфляція разом з сповільненням і так не дуже швидких темпів росту економіки може призвести до періоду нової стагфляції. В останній раз це призвело до корінного перегляду економічної політики, яку ми зараз називаємо неоліберальним поворотом.
Старий про-ринковий консенсус більше не здатен забезпечувати стабільний розвиток без криз та монополій світових корпорацій, а старі механізми фіскальної політики, які б могли зробити життя людей кращим, вичерпані борговою кризою, яка була тою ціною, яку, не питаючи народ, заплатили держави за те, щоб реанімувати систему пізнього капіталізму.
Тільки перегляд базових положень структури виробництва та розподілу благ, таких як власність на продукт суспільного виробництва, може вирішити ті накопичені проблеми, які десятиліттями породжувала капіталістична система.
🌟 РевДем
#РевДем_Економіка
Нафтова криза, стагфляційний тренд, Трамп проти ФРС
Останні новини зі світу економіки показують, що ми стоїмо на порозі великих змін. Старий монетаристський консенсус де-факто помер ще у 2008 році, коли знову стало зрозуміло що ринок породжує ситуації, з яких він не може самостійно вийти без колапсу усієї економічної системи разом з затяжною рецесією.
Криза банківської системи та пастка ліквідності в свою чергу показали, що старі методи регуляції ринку вже не працюють як слід.
Однак, замість того, щоб намагатися вигадати щось нове, було прийнято рішення будь-якою ціною рятувати нинішній порядок денний, побудований на масових репресіях проти робочого руху у 80-х.
Разом з усіма проблемами, які нависають над економіками більшості західних країн ще з 2010-х зараз постає нова проблема — криза в Ормузькій протоці, спровокована імперіалістичною агресію США, що призвело до інфляції у всьому західному світі. Центральні банки підвищують ставки, що призводить до нових конфліктів: популіста Трампа та технократів з ФРС. Трамп закликає знижувати ставки, що, очевидно, призведе до ще більшого зростання цін, а ФРС їх підвищує, щоб стримати інфляцію яку керівництво їх же країни і створило.
Висока інфляція разом з сповільненням і так не дуже швидких темпів росту економіки може призвести до періоду нової стагфляції. В останній раз це призвело до корінного перегляду економічної політики, яку ми зараз називаємо неоліберальним поворотом.
Старий про-ринковий консенсус більше не здатен забезпечувати стабільний розвиток без криз та монополій світових корпорацій, а старі механізми фіскальної політики, які б могли зробити життя людей кращим, вичерпані борговою кризою, яка була тою ціною, яку, не питаючи народ, заплатили держави за те, щоб реанімувати систему пізнього капіталізму.
Тільки перегляд базових положень структури виробництва та розподілу благ, таких як власність на продукт суспільного виробництва, може вирішити ті накопичені проблеми, які десятиліттями породжувала капіталістична система.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Сирія. Горизонт Неоліберальної Свободи
#РевДем_Новини
— Deutsche Welle
Нещодавно в Сирії спалахнули масштабні протести — найбільші з часів революції проти диктатури Асада.
Фактичний привід — зростання цін на паливо. Однак, як зазначають аналітики, протестні настрої, незадоволення урядом вже протягом довгого часу зростають у сирійського народу.
Уряд Ахмеда аш-Шараа вже встиг неоднозначно запамʼятатися своїми перетвореннями в Сирії. Спочатку скинення режиму Асада та початку демократичних перетворень, потім переслідування релігійних меншин; одночасно закріплення конституційних прав курдів та ліквідація Рожави.
Так само неоднозначно виглядала економічна політика аш-Шараа, зростання економіки в два рази довгий час ніяк не впливало на добробут населення.
Однак, енергетична криза викрила корінні суперечності сучасного неоліберального режиму Сирії. Фактично всі інвестиції в сирійську економіку збагачували лише сирійську буржуазію та корумпованих чиновників.
За 2 роки правління, звичайне населення ні на крок не вийшло із злиднів що принесла з собою громадянська війна.
Сирійський досвід вчергове доводить нам, що національне та демократичне звільнення не може бути відокремленим від соціального.
🌟 РевДем
#РевДем_Новини
Регулярно з’являються повідомлення про міжнародні інвестиції та проєкти на мільярди доларів, а виступляючи у вівторок на Арабському медіа-саміті в Дубаї, президент Сирії Ахмад аль-Шараа прогнозував, що цього року обсяг сирійської економіки становитиме близько 50 млрд доларів (приблизно 44 млрд євро), порівняно з приблизно 20 млрд доларів у 2024 році.
Однак це широко розрекламоване процвітання чомусь, здається, не досягає пересічних сирійців, понад дві третини яких, за даними Організації Об’єднаних Націй, досі живуть у відносній бідності.
— Deutsche Welle
Нещодавно в Сирії спалахнули масштабні протести — найбільші з часів революції проти диктатури Асада.
Фактичний привід — зростання цін на паливо. Однак, як зазначають аналітики, протестні настрої, незадоволення урядом вже протягом довгого часу зростають у сирійського народу.
Уряд Ахмеда аш-Шараа вже встиг неоднозначно запамʼятатися своїми перетвореннями в Сирії. Спочатку скинення режиму Асада та початку демократичних перетворень, потім переслідування релігійних меншин; одночасно закріплення конституційних прав курдів та ліквідація Рожави.
Так само неоднозначно виглядала економічна політика аш-Шараа, зростання економіки в два рази довгий час ніяк не впливало на добробут населення.
Однак, енергетична криза викрила корінні суперечності сучасного неоліберального режиму Сирії. Фактично всі інвестиції в сирійську економіку збагачували лише сирійську буржуазію та корумпованих чиновників.
За 2 роки правління, звичайне населення ні на крок не вийшло із злиднів що принесла з собою громадянська війна.
Сирійський досвід вчергове доводить нам, що національне та демократичне звільнення не може бути відокремленим від соціального.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Ансар Аллах
Партизанський Загін в самому Сердці Капіталізму
Капітал навчився продавати все.
Символи опору легко побачити на одязі,
революцію можна розіпʼяти на стіні постером,
обличчя Команданте чудово виглядає на стінах торгівельних центрів.
Система харчується власною критикою, розчиняє її в дизайні, пакує у коробку й виставляє на вітрину.
А потім із пустель Аравійського півострова здіймається білий стяг.
На ньому — слова війни, смерті й непримиренного конфлікту:
Аллах великий (الله أكبر)
Смерть Америці (الموت لأمريكا)
Смерть Ізраїлю (الموت لإسرائيل)
Прокляття юдеям (اللعنة على اليهود)
Перемога ісламу (النصر للإسلام)
Хусити не приховують конфлікт за абстрактними словами про свободу, бунт, «альтернативну культуру» чи права ідентичності. Вони прямо вказують, проти кого спрямований спротив і що саме заперечується.
Проте ми не повинні піддаватися ані сліпому захопленню, ані автоматичному повторенню імперської риторики про «цивілізацію» та «варварство».
Нас цікавить передусім те, що стоїть за самим конфліктом: протистояння зовнішньому втручанню, боротьба за збройне визволення Ємену та опір імперіалістичній конʼюнктурі, у якій сильніші держави намагаються визначати долю слабшої країни.
Народи периферії, колонії та напів колонії, в жодному разу не є лише пасивною матерією в руках сильних цього світу. Їхня політична суб’єктність не стає меншою лише тому, що їхній спосіб спротиву незручний для західного споживача.
Хусити, незалежно від їхньої внутрішньої реакційності (яку неможливо оцінити крізь нашарування імперіалістичної пропаганди), є рухом Єменського збройного спротиву від американського імперіалізму та амбіцій бильзкосхідних коронованих бензоколонок.
Хусити це рух, що зміг вижити в самому серці світового капіталізму, на перетині артерій Суецу, Ормузу, Баб-ель-Мандебу. Сьогодні ж Ансар Аллах здатні перекрити одну з цих артерій.
Поділяти погляди хуситів зовні самого руху неможливо. Хусити є рухом спротиву зовнішнім до будь-якої абстракції. Боротьба хуситів це боротьба за конкретне визволення з конкретних умов.
Тому не має сенсу засуджувати хуситів як реакціонерів, натомість слід звертати увагу на значні досягнення їхньої боротьби.
🌟 Смерть Америці!
🌟 Смерть Ізраїлю!
🌟 Свобода Народам!
🌟 Свобода Людині!
🌟 РевДем
Партизанський Загін в самому Сердці Капіталізму
Капітал навчився продавати все.
Символи опору легко побачити на одязі,
революцію можна розіпʼяти на стіні постером,
обличчя Команданте чудово виглядає на стінах торгівельних центрів.
Система харчується власною критикою, розчиняє її в дизайні, пакує у коробку й виставляє на вітрину.
А потім із пустель Аравійського півострова здіймається білий стяг.
На ньому — слова війни, смерті й непримиренного конфлікту:
Аллах великий (الله أكبر)
Смерть Америці (الموت لأمريكا)
Смерть Ізраїлю (الموت لإسرائيل)
Прокляття юдеям (اللعنة على اليهود)
Перемога ісламу (النصر للإسلام)
Хусити не приховують конфлікт за абстрактними словами про свободу, бунт, «альтернативну культуру» чи права ідентичності. Вони прямо вказують, проти кого спрямований спротив і що саме заперечується.
Проте ми не повинні піддаватися ані сліпому захопленню, ані автоматичному повторенню імперської риторики про «цивілізацію» та «варварство».
Нас цікавить передусім те, що стоїть за самим конфліктом: протистояння зовнішньому втручанню, боротьба за збройне визволення Ємену та опір імперіалістичній конʼюнктурі, у якій сильніші держави намагаються визначати долю слабшої країни.
Народи периферії, колонії та напів колонії, в жодному разу не є лише пасивною матерією в руках сильних цього світу. Їхня політична суб’єктність не стає меншою лише тому, що їхній спосіб спротиву незручний для західного споживача.
Хусити, незалежно від їхньої внутрішньої реакційності (яку неможливо оцінити крізь нашарування імперіалістичної пропаганди), є рухом Єменського збройного спротиву від американського імперіалізму та амбіцій бильзкосхідних коронованих бензоколонок.
Хусити це рух, що зміг вижити в самому серці світового капіталізму, на перетині артерій Суецу, Ормузу, Баб-ель-Мандебу. Сьогодні ж Ансар Аллах здатні перекрити одну з цих артерій.
Поділяти погляди хуситів зовні самого руху неможливо. Хусити є рухом спротиву зовнішнім до будь-якої абстракції. Боротьба хуситів це боротьба за конкретне визволення з конкретних умов.
Тому не має сенсу засуджувати хуситів як реакціонерів, натомість слід звертати увагу на значні досягнення їхньої боротьби.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM