Тисячі людей знаходяться в нелюдських умовах у сирих камерах Кремля. Від зовсім молодих дівчат та хлопців до пенсіонерів з хронічними захворюваннями.
⠀
Цією петицією Центр Громадянських Свобод закликає міжнародні організації – ООН, Раду Європи, Європейський Союз, ОБСЄ, – а також держави, які беруть участь у цих організаціях, негайно вжити заходів, щоб врятувати життя незаконно позбавлених волі людей на території Росії та окупованих нею Криму і Донбасу.
⠀
http://chng.it/cMNgJ9bV4J
⠀
Ваш підпис і репост можуть змінити цей світ та врятувати життя!

На цій світлині не просто будівля, не просто плакати, не просто люди.

На цій світлині активісти і волонтери. Дівчата і хлопці, що протягом місяця проробили колосальну роботу, аби влада звернула увагу на тих, хто в полоні, на тих, хто звідти повернувся, і на тих, хто зник безвісти.

У попередніх постах ми дякували усім небайдужим, що долучились до нашої Всеукраїнської акції як інформаційно, так і фізично. А зараз ми дякуємо нашим волонтерам, що витрачали дні і ночі, щоб ці вимоги не перетворились на пустий звук.

Дякую!

Сьогодні Україна відзначає День захисника України, День українського козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці.
⠀
Ми вітаємо вас із цими святами. І дуже сподіваємось, що ті, хто змушений зустрічати їх у неволі, не втратять силу духу та обов'язково дочекаються повернення додому.
⠀
Хай Покрова вас всіх оберігає!

«Концтабір, де зникають люди» - слова, які найкраще описують катівню-тюрму «Ізоляція».
⠀
Колишній заручник Олег так згадує умови перебування в катівні: «Заґратовані вікна виходили на вулицю Світлого шляху. Аби ніхто не бачив, що відбувається усередині, скло вкрили білою фарбою. Ліжка – саморобні, зроблені із залізних кутків, накритих дерев'яними дверима та матрацами. Скрізь – відеонагляд. За нами спостерігали 24 години на добу». Варто зазначити, що камери пишуть не лише відео, а і звук.
⠀
Ночами бранцям не вимикали світло. Або не надавали можливості нормально сходити в туалет. У камерах не було унітазу, тільки пластикові бутлі. Їжа - пів мисочки каші вранці і пів мисочки каші ввечері.
⠀
В'язнів концтабору виводили на прогулянку переважно вночі в закритій секції в'язниці. За найменшу спробу привернути до себе увагу криком, непокору наказу працівника концтабору або за спробу до втечі — розстріл на місці, без попереджувальних у повітря.
⠀
«Є люди, які можуть спокійно лежати і читати книги, а є люди, яким навіть сидіти було заборонено, тобто вони просто стояли, як свічки. Один час не можна було сідати на нари, можна було сидіти тільки за столом. Потім за стіл не можна було сідати, всі просто стояли і ходили. Потім ніби дозволили сидіти на нарах, але не дозволяли лягати», - розповідає Станіслав Асєєв.
⠀
Але найстрашніше місце в «Ізоляції» - підвал. Там відсутній не тільки туалет, але і нари, питної води дають мало, у туалет не виводять. Від шуму величезних вентиляторів та нестачі повітря нестерпно болить голова. В'язні, які там перебували, не знали ні який зараз день, ні яка година.
⠀
Скільки точно людей наразі перебуває в катівні - невідомо. Проте зникають люди в «Ізоляції» як в прямому значенні цього слова, так і в переносному – їх вбивають. Там є ангари з великими ямами, куди скидають тіла і засипають зверху сміттям.

"Медведчуку – СТУСанів!" - під цим гаслом пройде, можливо, фінальне засідання у справі псевдоадвоката Медведчука проти видатного митця Василя Стуса.
⠀
16 жовтня о 10:00 в Дарницькому суді Києва (вул. Кошиця, 5а) ми дізнаємося, на чиєму боці судді: України, свободи слова і правди чи на боці російського агента, ката Стуса, зрадника української держави.
⠀
Організатори обіцяють влаштувати показ фільму про Стуса «Заборонений».
⠀
Прийди! Це важливо!

Текля Тихан (Костинюк) - діячка ОУН, політв'язень радянського режиму.
⠀
У 1940 році новоприбулі "визволителі" вивезли тринадцятилітню Теклю з родиною вуйка в Казахстан. У 1941 році вдалося домогтися дозволу повернутися додому.
⠀
У 1942 році вона вступила до підпільної націоналістичної організації "Юнацтво ОУН". Отримала конспіративне псевдо "Наталка".
⠀
У 1945 році заарештована військовими НКВС. Засуджена до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбувала у Красноярському краї (Сибір), а з 1950 року - у таборах особливого режиму на Балхаші (Казахстан).
⠀
Після смерті Сталіна почали переглядатись кримінальні справи ув’язнених. Звільняли тих, хто відбув уже дві третини свого терміну. У 1954 році Теклю Костинюк звільнили, але не дозволили повернутися в Україну.
⠀
В 1966 році вона повернулася на батьківщину та оселилася у м. Калуш Івано-Франківської області. З часом переїхала жити до Львова.
⠀
Була членом різних громадських товариств (Спілка політв'язнів, Ліга Українських жінок тощо). Жодна патріотична акція не обходилася без її присутності. Провела безліч зустрічей з молоддю, розповідаючи про трагічні й героїчні сторінки української історії.
⠀
В 2016 році Текля Тихан померла. Вона залишила по собі гарний зразок нескореності та дієвого патріотизму.
⠀
#ми_не_забули

Судове засідання за позовом очільника партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктора Медведчука проти видавництва Vivat розпочалося.

"Кум Путіна" подав до суду на книгу «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Варто зазначити, що 90% книги базується на документах КГБ, 10% – аналітика і переосмислення автора.

Ми вже тут! І ви підтягуйтесь, це засідання може стати вирішальним!

"Я йшов захищати Батьківщину не заради грошей, а за покликом серця"
⠀
Станіслав Паплінський переїхав до Івано-Франківська з Житомира. У складі 90-го батальйону він захищав один з терміналів Донецького аеропорту. Потім 197 днів пробув у полоні бойовиків.
⠀
Коли почалися воєнні дії на сході України, Станіслав одразу пішов до військкомату. Там йому запропонували служити у десантних військах. Хлопець, звісно, погодився – вважав великим щастям воювати на лінії вогню, там, де спекотно навіть за мінусової температури.
⠀
"Саме на передовій ти відчуваєш власну значимість і безцінну користь, яку приносиш для земляків", – каже Станіслав.
⠀
Два місяці воював на передовій – захищав Артемівськ, Опитне, Піски. А 20 січня, після останнього підриву на терміналі, їхав забирати поранених товаришів з аеропорту. Саме тоді їх броньована машина потрапила під обстріли.
⠀
У перший місяць Станіслава Паплінського разом з іншими полоненими "оселили" в підвальному приміщенні колишньої СБУ, в архівному відділі. Спали на полицях, де свого часу зберігалася документація. Їжу, зазвичай перлову кашу, приносили двічі на день у відрі. Гречка вважалася делікатесом. Тарілки і ложки мусили самі собі добувати. Хтось знайшов у закутку якусь банку, інший змайстрував ложку з картону, або ж сухарі слугували столовими приборами.
⠀
У полоні хлопця постійно били, імітували розстріл, усі зуби з лівого боку ротової порожнини вибили, намагалися відрізати палець, але він вчасно висмикнув руку.
⠀
До речі, "кіборг" відмовився від грошової компенсації за бойові поранення, а це близько двохсот тисяч гривень. Таку позицію воїн пояснює просто: "Я йшов захищати Батьківщину не заради грошей, а за покликом серця".
⠀
Найкраща реабілітація для Станіслава – творчість. Окрім того, що він продовжує писати пісні для свого гурту, також вчиться грати на гітарі, баяні, а ще – пише книгу власних спогадів про бої в Донецькому аеропорту та перебування в полоні.

Олександр Стешенко – молодий харків’янин, якого у квітні 2018 року викрали агенти ФСБ, коли чоловік намагався відвідати свого друга в окупованому Криму.
⠀
Олександра змушували зізнатися у підпалі будинку підконтрольного Росії муфтія Криму Еміралі Аблаєваю.
⠀
ФСБ інкримінувала йому членство у терористичній групі, яку нібито координували кримськотатарський діяч Ерол Велієв та СБУ.
⠀
Кремлівські кати змушували Олександра зізнатися у терористичній діяльності та свідчити проти людей, яких ФСБ представляла як його спільників.
⠀
Кожного дня Олександра душили кульками, роздягали, били струмом та обливали водою. Окрім цього, чоловіка тримали у нелюдських умовах підвального каземату.
⠀
Після декількох місяців катувань знесилений Олександр був змушений сказати на відео те, що вимагали кати. Він зізнався у злочинах, обмовив Ерола Велієва та своїх “спільників.”
⠀
Після цього Олександр перестав цікавити катів ФСБ. У серпні 2019 року його умовно-передчасно звільнили.
⠀
Олександр повернувся до рідного Харкова. Його мати так і не дочекалася сина – вона померла через важку хворобу за декілька місяців до його звільнення.
⠀
#катування

Максимальна увага!
⠀
Вже завтра судді нарешті винесуть остаточне рішення по справі за позовом Медведчука проти книги, яка засвідчує його злочин.
⠀
Кум Путіна подав до суду проти журналіста й історика Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat про заборону видання і поширення книги «Справа Василя Стуса» ще у вересні 2019 року. У цю п'ятницю, 16-го жовтня, судді пішли у нарадчу кімнату і вже в понеділок оголосять остаточний вердикт.
⠀
На чиїй стороні опиниться суд? "Адвоката", який прирік митця на смерть, чи небайдужих українців, які висвітлили злочин майже півстолітньої давнини.
⠀
Дарницький районний суд міста Києва (вул. Кошиця 5-а), 09:00.
⠀
Ми прийдемо. А ви?

Нові методи репресій: "Як не у в'язницю - то в психіатричну лікарню".
⠀
"Суд" м. Севастополь ухвалив рішення відправити політв'язня (фігуранта справи "Хізб ут-Тахрір") Олександра Сізікова на місяць на стаціонарну судово-психіатричну експертизу в Севастопольську психіатричну лікарню.
⠀
Сам О. Сізіков заперечує проти цього, так як вважає себе психічно здоровою людиною.
⠀
Крім того, російська влада занесла його до переліку учасників терористичних організацій. Через це йому недоступне отримання пенсії по інвалідності. Олександр має інвалідність першої групи - втратив повністю зір у 2009 році.
⠀
Водночас адвокат Еміль Курбедінов вважає, що Росія хоче визнати політв'язня неосудним і в такий спосіб позбавити волі, помістивши на примусове лікування на довгі роки.