їбануте відчуття, коли постиш якісь сміхуйочки, а паралельно скролиш фотографії з калюжами крові. відчуваю себе клоуном без краплі емпатії. напишу слова підтримки одеситам, але не напишу при наступному прильоті в іншому місті і це вже буде лицемірством.

криє кожного разу, тому останнім часом приємно листати бєлгородські канали і бачити згорівші авто, пойобані квартири і паніку. це небагато, але радий, що ці істоти теж поступово відчувають осколки своїми обличчями.

а всім нам хочу сказати банальне, нікому не потрібне, але щире:
"просто бережіть себе"