Ненавиджу понеділки

Яяяяяяяяяя (робоче)

Олег Снупдог - роз'єбав

⚠️ Я прийняв рішення про відправку ракет «Томагавк» в Україну, — Трамп

Відправка в Україну буде не своїм ходом, правда? Правда ж?

Раночку усім, кому теж не вистачило влітку сонечка

Сьогодні минає 29 років від прем’єри серіалу «Hey Arnold!» на каналі Nickelodeon.

Мультсеріал стартував 7 жовтня 1996 року і швидко став культовим завдяки своєму теплу, джазовому саундтреку та атмосфері великого міста, де кожен персонаж мав власну історію.
Арнольд із його впізнаваною овальною головою, дивакуватими друзями та мудрим серцем став символом 90-х — епохи, коли дитячі шоу ще вчили емпатії, а не просто шуміли на екрані.

«Hey Arnold!» створив Крейг Бартлетт (Craig Bartlett) — американський аніматор, сценарист і режисер, який до того працював у студії Will Vinton Productions (займалася пластиліновою анімацією) та навіть робив короткометражки для Pee-wee’s Playhouse.

Бартлетт почав із серії коротких анімаційних кліпів про хлопчика на ім’я Арнольд, зроблених у техніці stop motion для Nickelodeon — саме з них виріс повноцінний серіал. Його надихали Чарльз Шульц (Peanuts), урбаністика Портленда, де він виріс, і власні спогади про дитинство.

саундтрек "Hey Arnold!" — це одна з найнедооцінених музичних робіт 90-х.

Композитор Джим Ланг (Jim Lang) створив музику, яка взагалі не звучала як «дитячий мультсеріал». Це був урбан-джаз із фанковими басами, хіп-хоп-бітами і рідкісною меланхолією. Такий мікс задавав місту атмосферу живого, трохи втомленого мегаполіса — місця, де дитинство й дорослість існують поруч.

Арнольд слухає джаз на касетному плеєрі — і це не просто деталь, а буквально музичний код його характеру: він спокійний, розумний, трохи філософ, і вся музика серіалу — продовження цієї особистості. У кожній темі відчувається ритм великого міста — кроки по тротуару, шум машин, гудки автобусів. Навіть короткі музичні вставки (більше 300 штук написано для серіалу!) створюють враження, що ти в якійсь джазовій кав’ярні чи старому кварталі Нью-Йорка або Портленда. Цікаво, що більшість треків записували на живих інструментах, а не синтезаторах, — це рідкість для анімації 90-х.

Саундтрек став настільки культовим, що фанати створили ремікси, вініли та навіть л lo-fi альбоми на його основі. Його естетика лягла в основу сучасного "lo-fi hip hop" — так, того самого, під який тепер всі пишуть курсові.

Hey Arnold! не просто мав свій стиль, він звучав як реальне місто: тепле, вологе, живе й трохи сумне.

Що слухаєте сьогодні?

Це не йшло у мене з голови з того часу як побачив цю конячку)

Але в мене є фінальна відповідь на питання "хто ж Трамп"

Ну він

Як справи на роботі?

Ні дня без Hollow Knight

Пацанкині, ловіть лайфхак

У кожного є такий бро

Це брехня, там був інший білий порошок

В Києві відбій, можна і спати лягати

Це знову середа, чуваки!