Королівський музей армії в Брюсселі. Частина 2.

Шкода, що телеграм трохи стискає фото, тому деякі викладу файлом в коментарях, якщо вам цікаво дивитись у гарній якості.

В дитинстві на 9 травня я з захопленням дивися військові паради, на вулиці був празднік, музика, вихідний день і все як у всіх. По телевізору крутили стрічки про війну, де наші предки звільняли рідні землі і брали Берлін.
З віком я перестав дивитись військові і історичні фільми, перестав слухати передачі по телевізору і не читав легенди про панфіловцєв і інших.
Бо все це міфи і брехня. Нагла, чорна, мерзенна, липка, гидка брехня. Війна вона про інше. Вона про горе, смерть, знищені міста і села, розірвані шлюби, вдов, безпритульних дітей і голод.
Підказки були ще в дитинстві. Такі як цей скромний обеліск в моєму селі на Чернігівщині. На ньому написані прізвища односельчан, які загинули на війні. А скільки таких сел і міст?
Трагедія, яка знищила останній звʼязок з предками.
Тож як тут радіти, коли хочеться ридати?

А к мертвым, выправив билет,
Все едет кто-нибудь из близких,
И время добавляет в списки
Еще кого-то, кого нет…
И ставит,
ставит
обелиски.

Амстердам. Частина 1.
Моє прибуття в Нідерланди мали б були потягом з Брюсселю, але через постійні страйки і забастовки у сфері транспорту, потяги були відмінені на невизначений термін. Прийшлось брати фліксбас як перевірений варіант. Якби б не допомога дуже світлої людини і волонтера на імʼя Павло, то я би так і не дістався би нікуди.

Саме місто дуже кіношне. Ти відчуваєш, наче це якісь декорації, до яких не встигаєш звикнути. Навіть звичні тобі вузькі вулички не виглядають типово. Звертаючи з центральних маршрутів можна годинами сидіти у затишних двориках. Затишний. Саме це слово описує Амстердам. Тобі не треба бігти на метро, немає метушні та мільйонів авто. Місто для пішоходів, і, звісно, велосипедистів. Велодоріжок тут більше ніж автомобільних доріг. І це розйоб. Самокатів тут не бачив, здається вони тут забороні, інформація уточнюється.
Легалайз трави та грибів. Жодної хімії. Але в перший вечір мені хотіли продати кокс і пропонували дівчат (ті, що нелегальні). Але у мене була своя програма 😅
Офіційні дівчата, які за склом на вулиці червоних ліхтарів як на мене тягнуть максимум на 2,5/5, бо україночки найкращі, це однозначно. Але для умовного турка чи араба вони будуть секс-бомбою. Для мене вони якісь повненькі та масивні. Фотографувати не став.
А ще місто максимально зелене і без 25-поверхівок.

Амстердам. Частина 2.
Як і будь-яка столиця Амстер англомовний, інтернаціональний, з багатьма туристами, мігрантами і жебраками. Навідміну від Шарлеруа безхатьки тут наглі і нахабні. Один у мене просив 2 євро хвилин 5 (не дав звісно), тому тримайте гаманці і телефони в такому місці, щоб не смикнули.
Взагалі центр бажано б прибрати від сміття і зробити публічні туалети закритими (так, вони виглядають як роздягальня на пляжі).
Ціни. Кусаються, але терпимо. Хочеш зекономити - купляй і бронюй раніше, харчуйся не в закладах і не купуй сувеніри.
Також раджу відвідати Зансе-Сханс, там прикольні млини, сироварні і краєвиди.
Цікаво було зустріти вірменську церкву і меморіал геноциду вірмен. Цікаво, бо відчуття, ніби більшість церков - тепер заклади харчування та жилі приміщення.