Друга річниця найважчого дня в новітній історії України. Дня, коли настав час невідомості та важких рішень. Важко підбирати слова. Спогади стають комом в горлі.
В цей день згадайте тих, хто першими прийняв бій. Хто віддав усе що мав. Хто не втік з поля боя. Дав час для проведення мобілізації. Тих, хто поспіхом був відправлений на фронт для хоча б невеликої зупинки ворога. Це втрати які неможливо возмістити, адже в такі часи гинуть кращі.
Велика честь і шана всім, хто зустрів ворога мечем.
Наш обовʼязок перемогти.
Боротьба триває 🫡

Мій взвод займає топові місця по креативності 😅

Несколько часов назад по мне уебала ночная ФПВ пидоров.
Попала четко в кунг L200. А через 10 секунд начало рваться БК и наша авто осветило весь район 😅
Как мы остались живы я в душе не ебу.
Белогоровка идет нахуй дважды.
ПыСы. Ахмат все равно чай, рот ваш шатал

Останні три доби були пізда які активні. Щоб ви собі уявили, то за цей час мій взвод допомагав відбити декілька штурмів та кошмарив підорів в їх тилу. Результат їм на обличчя у вигляді золотого дощу, а саме підтверджених знищених 11 БТ + 4 ВТ (серед цього: танки, бмп, два ТОС Сонцепьок) та 6 о/с підорів (це не включаючи підарчуків які сиділи у техніці)
Ну і наєбнулі маленький склад ТМ)))
Як там Терни, підори?

Найстрашніше забувати голоса і обличчя….

Єба я вєртуху крутанув від 152. Не раджу 😁
Не трьохсотьтесь, пацани)

Пи.Си. жити буду, руки-ноги на місці, в уламках і опіках, але щасливий, що живий
Всіх обняв

Апдейт. То була градіна ¯\_(ツ)_/¯

Неделя прошла с момента ранения. Ожоги сходят, глаз по-тихоньку начинает видеть, осколки все еще сидят в тканях и доставать их говорят толку нет.
За годы войны давно понял, что красивая снаряга не делает тебя супер воином и не придает фарту. Шансы выжить выше, когда банально зашиваешься кевларом и на перманентном уровне ищешь укрытие на случай "если". Можно сколько угодно говорить про то, что мне просто повезло, но спасли жизнь мне в первую очередь навыки и опыт, а так же качественная броня от ТМ Балістика
Всем 🤙🏻🏴‍☠️

Л-лізин капають 🥲
Та за що

Але це пів біди. В Словʼянську чи Краме в дорогу обезбол дали у вигляді нефопама... внутрішньовенно.
Врятувало від лєнти те, що одразу попросив ондансетрон одразу і шлунок пустий

Не знаю сильно ли я внешне похож на ветерана б/д, но за меня кто-то заплатил в ресторане Мусафир. Причем сказали, что столик который заплатил уже ушел.
Дякую за добро этим людям
Приятно, что граждане ценят граждан 🤙🏻