Тепер офіційно 🫡

Вночі температура в палатці може сягати до -15. Приходиться протаплювати, щоб хоча б заснути в теплі
#будні

НГУ запропонувала таку аптечку нашому батальону.
Була послана нахуй і аптечка і пропозиція.
У 3 батальона ОЗСП Азов будуть аптечки по стандартам НАТО і навіть краще.
А цю хуйню най самі носять там в кабінетах. І дохнуть від неї.

"Док, шось хуйово вчора було, сьогодні теж. Можна температуру глянуть?"
Температура:

*була 39,9, але я втиканув сфоткать*

Колись в 2016-17 думали над дизайном, потім макет робити, обговорювали. І ось нарешті.
НІП Тиск має свій шеврон.
Дякую всім адмінам, дякую підписникам за активність.
Вічна слава і пам’ять Андронніку Грівасу 🫡
Честь була бути адміном цього комюніті.
Дякую за підгон.

Кто вообще делает броню из посуды????

История пишеться людьми. Безмежно рад, что я рядом с этими титанами. Помним погибших. Продолжаем бороться и готовимся к неизвестности.
Памяти Грека. 15.02.22. Мариуполь.

Фото зроблене за декілька годин до початку повномасштабного вторгнення.
Я вже звільнився з аудиту, допомагав комбату пакувати медичні рюкзаки, ледь не розбився з кращим другом на проспекті перемоги і вірив, що русня не попре… Але поперла.
Я не вірив в перемогу, але свідомо зібрав речі і зранку вже був на пункті збору в Михайлівському соборі. За день сформувавши группу, 25.02 висунувся до патрульної поліції на підсилення як бойовий медик.
Страху не було. Навіть коли ракета потрапила в будинок поруч, куди я висунувся вже через пару хвилин.
Але пост не про те.
Він про те, що минув рік. Рік війни, яка забрала в мене більшість друзів, забрала відчуття любові та лишила лише лють та ненавість.
Минув рік. Я живий. Змінив підрозділ. Але країна знову висить над прірвою і я знову не вірю в нашу перемогу через рожеві окуляри наших громадян.
Якщо їх не зняти і вже зараз не розпочати готуватись до ведення бойових дій - ми програємо. І тоді рік цей пройшов даремно.
Не очікуйте чуда. Його не буде. Чиніть опір. Бийтесь.