Сегодня лучший день за всю войну.

Редис. Волына. Подтвердилось.

Командир вдома. Чекаємо на інших 🐻
Надія є

Розрахунок СПГ-9 4 батальону 128 гірсько-штурмової бригади на замаскованій позиції в районі села Водяне, Маріупольського напрямку, липень 2021
Була вдала охота на ворожого кулеметника, який не змінював позицію чотири дні поспіль.
#архів

Ты останешься с нами в нашей памяти навеки. Спасибо за Тиск, за общение, за советы, за то, что ты принял меня в Днепре тогда, за рассказы о ботанике, за таран бэхи, который войдёт в учебник истории, за то, что отдал Украине все от начала и до конца. Честь было знать тебя. Увидимся. Обязательно.

Можно сколько угодно ржать с пьяных мибилизированных россиян. Но победу это не приблизит. А вот ситуацию на фронте усложнит в неизвестной степени. Прогнозы давать дело неблагодарное, для этого у нас есть брат Арестович, но пару допущений, которые мы сделали с админом канала https://t.me/combat_penguin, озвучу.

Вариантов немного, но каждый из них имеет право на жизнь:
1. После "референдума" и аннексии территорий, после чего рф непременно объявит войну, вся орда плохо одетых, в старых зиз и на т-62 поедет мясом заваливать наш фронт. Вряд ли это будет Харьковищина или Херсонщина. Ставлю на Донбас+ЗП, возможна вторая попытка с РБ.
2. Русня выберет зимнюю паузу для обучения всей толпы и грамотного формирования нового корпуса [смех автора] и двинет весной 2023.
3. Ротация не задействованных частей и соединений на мобиков, а регуляров пошлют на поддержание фронта.

Я почему-то уверен в смешённом варианте, степень выбора каждого будет прямо зависеть от наших темпов наступления. Чем быстрее и активнее мы - тем быстрее они пошлют не обученную толпу.
Вроде бы и хорошо. Однако, снова-таки, нюансы. За последние 8 месяцев мир наблюдал террор в Буче, Изюмщине, и в многих других районах. Это дело рук обычных ванюшек. А теперь представим эту бухую толпу у нас на оккупированых территориях. Бедствие гражданских, очевидно, будет только хуже. А военным придётся больше работать и терять, естественно, больше.
Не оптимистично я настроен, извините.

Нічне чергування на позиції «Патріот» («Вегас») в зоні відповідальності 36 обмп, Водяне, Маріупольський напрямок, осінь 2020
Через пару днів тут буде поранений морпіх, а на сусідньому вопі двоє загине від снайпера
#архів

Наблюдательный пункт нм лнр на берегу реки Северский Донец в близи населенного пункта Трьохизбенка, Луганская обл., ноябрь 2020
#архів

Один друг-офіцер пише:
"Довірили мені вибрати пару позивних. Ну я і вибрав."

"Кто не с нами тот умный"
І інші надписи на стінах спостережного посту на позициї «Скіф» біля с. Водяне Маріупольского напрямку, грудень 2021
#архів

Всі великі міста зараз під ударами ракет. Київ особливо. Боляче, неприємно, але є один факт…
Міст Кличка > Кримський міст

Звук осіні на війні - це звук бензопил

Цікавий прикол. І досить смачний

Тиша. Вечір. Ніхто не стріляє. Тільки лиш рідкі виходи наших саушок перебивають звук генчіка зв’язківців, який працює скільки не для світла, скільки для живлення єдиного в селі старлінка. Звісно, що черги до нього десь такі самі як і черги до нової пошти в прифронтових містах. Топаю до стабіка, там теж тихо, роботи нема, і слава богу мабуть, бо значить втрат нема.. по ідеї. Вертаюсь в знеструмлену хату в знеструмленому селі десь на відшибі Донбасу, підкидаю дрова у пічку і вмощуючись на дивані розглядаючи кімнату, в якій за останні пів року війни жили походу всі, кому не лінь. Після господарів самої хати, тут жили наші механи, потім росіяни, потім знову наші, а тепер і я зі своїм екіпажем. Дві кімнати, кухня, ванна кімната, подвір’я з сараєм і гаражем. Заможно жили. Кондиціонер навіть на місці. А от від телевізору лишилось хіба що підвіска, пульт та спогади.
В великій кімнаті є невід’ємний атрибут будь-якої пост-радянської сім’ї - темно-коричнева антресоль із дорогим, по тим міркам, сервізом, який стоїть на кружевних білих скатертях. Всередені в новій рамочці фотографія маленької дитини та ще дві, жовті від часу, фотограції чоловіка та жінки. На вскидку фотографіям років 40.
На душі якось становиться не по собі. Дивлюсь книжки з тієї є антресолі: Борис Бабкін, Пушкін, Дюма, Гайдзюк, Поліна Дашкова, Донцова та ще здесяток книжок російських авторів, яких я ніколи не читав.
Не люблю Донбас. Не люблю за його моральну бідність. За відсутність культури та пасивність і агресію до пізнання чогось нового. Тут перемогла стабільність. Школа, технікум, завод або тюрма, діти, робота руками, телевізор, газети, смерть.
Більше половини людей з Донбасу до війн ніколи не були за не те що за кордоном - вони не виїзжати за межі своєї області. Вийняток, звісно, "вєлікая родіна" росія, де проживає більшість рідні і взагалі там порядок і ще більша стабільність "нє то что тут бардак". Серед людей похилого та середнього віку, новоросія в головах вже давно перемогла і майже нічим це не змінити.
Війна, на мою думку, вписується на Донбасі майже ідеально. Вона повинна була статись. Донбас її заслужив. Не заслужили її люди, які за нього гинуть.
Кутаюсь в спальнік, знов підкидаю дрова в піч, лягаю спати, бо робити тут майже нічого. Через помилки інших, пропалюю свою молодість.

Так склалось, що мені міські умови ближче ніж сільські. Я люблю комфорт. Дуже. Тому сьогодні в мене настрій піднявся майже до максимального, коли я нарешті помився. Нехай це завдяки тактичних губок, а не гарячого душу, але я тепер чистий і в чистій білизні.
Гігієна на війні є невід’ємною частиною морального духу. І тепер всі "тяготи і лішенія" здаються не такими страшними. Всіх обняв.

Забавно, але досі поражаюсь наскільки зсу це залупа. Знаходячись майже місяць з однією із механізованих бригад серії 6* і майже кожен день штурмуючи начмеда і ком мед роти, ми досі не добились того, щоб нам організували зв’язок з батальйонами. Ми власними ресурсами розгорнули стабік, самі знайшли зв’язківця і віджали радєйку, вийшли на піхоту і вуаля, у нас тепер є робота.
Поруч стоїть один осб, начмед якої забороняє адекватно рятувати поранених. Транекс тільки з його дозволу, заборона на нічні еваки, а протоколи він в рот їбав. Короч долбойоб.
Як сказав мій побратим Макарич: "Війна це нагромадження крінжу, і той у ній виграє, хто крінжує менше."

Просто лишу це фото тут

Друг Студент. Велика втрата для сім’ї Госпітальєрів… спочивай з миром