Гражданин ✙ △
784 subscribers
528 photos
55 videos
2 files
59 links
Молодший офіцерський склад
Download Telegram
В 22.22 на этом стриме будет (если будет) запуск корабля SpaceX на МКС
Сегодня голосование до cкладу Громадської ради при НАЗК.
Это важно.

Если вы не знакомы с деятельностью кандидатов или их организаций, то можете довериться мне и проголосовать за № 2, 10, 17, 23, 24.

Линк:
https://gromrada.nazk.gov.ua
Шестерёнчатый механизм временно-вечного министра Авакова работает очень точно и безотказно. Но это преимущество превращается в недостаток, когда межу зубцами шестерёнок попадает камень и все останавливает. Камень - это Стерненко. Машина уже встала. Нам осталось только запустить этот механизм вспять и начать сажать тех, кто пытался посадить нас.
Сделаем серьёзный шаг завтра в Шевченковском суде.
Жду вас там в 10.00

Non rex est lex, sed lex est rex — Не царь является законом, а закон — царём.
Фото 93 окремої механізованої бригади з передової. Ніч була неспокійна
Последнее время широкими темпами распространяется мысль о полномасштабном вторжении ВС РФ под разными поводами. Некоторые граждане паникуют, некоторые готовятся к партизанской войне, а некоторые этого только и ждут.
Разрозненность украинского общества сопровождает его практически всю историю. Безусловно, можно смело говорить, что это базис, от которого мы не избавимся никогда.
Однако, катализатор внешней угрозы и образ единого врага в 2013-2015 годах показал, что в истории независимой Украины бывают моменты объединения всех проукраинских сил.
Но рано или поздно происходит новый раскол на множество разных лидеров и идей. Это мы видим сейчас. Это делает нас уязвимыми. И, пожалуй, это главная причина, по которой вторжение не будет иметь смысла. Нас будут захватывать изнутри. Уже захватывают. Противник делает все возможное для препятствия объединения проукраинского общества, это значит, что пришло время задуматься о едином мнении, единой позиции, едином символе, единой цели. Так победим.

In hoc signo vinces — Сим победиши
Режим тиші породжує настінну творчість Василя Симоненка
👍2
Відпустки бувають різні. Нещодавно успішно пройшов курс з тактичної медицини Медичного Батальону "Госпітальєри". Далі буде.
Привет. Хавать хочешь? Пошли тогда покуховарим. Суп с сардин сделаем, все равно тушняк только завтра будет. Что? Не сильно хотелось есть? Тогда давай сигарету. Та потому шо.
Ты ж знаешь. Я люблю пехоту. Поважаю десантов. Фанатею от морпехов. Танчики в кумирах. И дальше по ВУСовкам. Потому шо мы любим ЗСУ. Тех, у кого жизнь не стоит в первом приоритете. Есть поважней вещи.
Так от. Среди всех посад та спеціальностей есть военные медики: санинструкторы, фельдшеры, еще волонтеры и добровольцы-парамедики. Тут свои приколы, дивись.
Ты таскаешь в карманах красні «Прилуки» и мою зажигалку, а они забивают все перчатками. Тупо все. Очень. Много. Куртки, парки, кителя, убаксы, брюки. Все карманы забиты перчатками. Патронов много не бывает? Перчаток тоже!
У них обязательно будет с собой рюкзак. Обязательно ценой будет с бюджет міста Київ. Или больше, если забит нормально. Той рюкзак - то реликвия. Но он вечно сложен «не до конца». Основная деятельность парамеда, это дополнять и дополнять рюкзак расходниками, пока туда не влезет половинка реанимобиля.
Любишь после наряда капці обуть? Ну шлепки. Ага. А они напостой в берцаках ходят, кто знает когда работа пойдет. Та в разных лазят: м-таки, таланы уставные, криспачи. Ловы не. Ловы в ломбарде, бо он заложил их задля новых бандажей. По-любому.
И машина парамедика. Это как обычная машина, но в ней чутка разорвало рюкзак парамедика. Катеторы и системы в задниках сидений, в бардачке турникеты и ипп, в дверцах системы. Перчатки? Они в карманах же, забыл чтоль? Неуважний.
Так от. Они как и мы все. Они заступают в наряды. Они копают. Они ходят на СПхи. Они работают работу. Просто внимательней слушают радейку. Не снимают за зря обувь. Ищут взглядом аптечку на твоем бронике и вечно переживают. За тебе, меня и всех військовослужбовців лінії зіткнення.
(с) Ri Shevtsov
Война войной, а шаурма шаурмой.
Поки сєпари наймаються помститися за свого взводного, ми хаваємо шавуху. Піс.
Я люблю котів. Не через те, що вони пухнасті, мурчать чи ще щось. Вони заслуговують мою повагу тим, що не знають що таке відчай, не знають як це - перестати рухатись далі.
Дика природа надала йому шанс померти одразу при народженні як деякі його брати і сестри. Їх заживо зжерли блохи, коли вони ледь-ледь відкрили очі. Ще декількох, кого не сжерли, пізніше вбило при обстрілі. Потім настали холодні осінні ночі, де за чотири години доросла людина замерзає вщент. А він там 24 години на добу. Навіть зараз, в зимку. Він не має права шось обирати, він взагалі не знає шо таке право обирати. Єдине, що він може - знайти їжу або клянчити її у морпіхів, грітись там де тільки зможе, точніше там де знайде і максимально довго продовжувати своє, і так коротке, життя в умовах, де рік за два. Війна для нього і є мир. А миру в нашому розумінні для нього просто не існує.
Народжений на нулі - загине там же, так і не здавшись.
1
Колись радив вам тут почитати ту чи іншу літературу. Так от. Суботні поради повертаються. Гюнтер Кошоррек «Помни время шипов». Мемуари достойні того, щоб їх читали. Книга починається на околиці Сталінграда коли автору було 19 років і закінчуються американським полоном через майже три довгих роки. Скачати у всіх форматах можна тут: https://royallib.com/book/koshorrek_gyunter/gyunter_k_koshorrek_pomni_vremya_shipov.html
Dear Santa, I was a terrible boy this year. I destroyed what I loved, didn't pray enough, was rude, was in a fight. I know I didn't deserve a present this year. But I helped two guys, maybe this will somehow improve my situation. Please, Santa, let me live this year again. I promise I'll find a way and don't lose what I have lost.