Як психотерапевтка і підприємиця, я бачу, як багато талановитих людей втрапляють у пастку нереалістичних очікувань або знецінюють власні справжні досягнення. Ця внутрішня боротьба виснажує енергію і блокує розвиток. Замість руху вперед, ти ходиш по колу сумнівів або розчарувань від зіткнення з реальністю.

В мене є рішення – ПОВЕРНУТИ СОБІ СВОБОДУ БУТИ СОБОЮ ТА ПОЧАТИ РУХАТИСЯ УПЕРЕД!

І я запрошую того, кому це відгукується, на мій інтенсивний 2-годинний воркшоп.

Я не буду просто видавати теоретичну інформацію, завалювати тебе домашніми завданнями, я чутиму тебе. Ми будемо говорити про саме твої особливості. Синергія у групі допоможет тобі побачити, що ти не самотній у своєі вразливості.
Ми зануримося у підсвідомість і палернем коучингом. Маленька група, великі інсайти.

На моєму воркшопі ти:
✓ Розберешся з корінням твоїх складнощів з самооцінкою через глибинні проективні методики
✓ Визначиш свій РЕАЛЬНИЙ розмір у професії
✓ Навчишся формувати адекватну, стабільну самооцінку
✓ Складеш персональний план професійного розвитку на 6 місяців

Реєстрація у direct.
Залишилося 5 місць.

Мій 1-й досвід групової терапії.

Звісно, мені було страшно.
Страшно, бо це був довгий проєкт. Бо з цими людьми треба було жити якийсь час: бути собою, витримувати інших. А це непросто.

У звичайному житті, якщо людина тобі не до душі — просто перестаєш спілкуватися. А тут — не вийде.
І десь у глибині — тривога: а що, якщо я їм не сподобаюсь?

Та я навіть не дозволяла собі такі думки. Психічні захисти старанно тримали межу — все «робилося саме».
От і сиділа я з обличчям «спробуй до мене підійди» і поглядом «все мені тут уже ясно». Відкидання наперед, називається😏

Знайомо?

А ще — у мене був сильний перенос на ведучу. Як на материнську фігуру.
Що б вона не казала — я сприймала це з тривогою й внутрішнім опором.
Я тоді ще не завершила сепарацію з мамою, тому хотілося заперечити кожне слово.

І це був лише початок. А вже скільки всього всередині піднімалося…

Потім почала потроху помічати інших людей. Вони всі різні. Вони всі щось у тобі зачіпають. І це — водночас і складно, і неймовірно цінно.
Бо розумієш: тут відбувається щось глибоке. Те, що справді працює.
Було страшно, але я залишалася.
І поступово — відкривалося: стільки тепла, стільки підтримки.
Але спочатку я цього не бачила — була у своїх проєкціях, у своїй броні.

Потім було ще багато груп.
І щоразу я була трохи іншою.
Я бачила, який шлях я пройшла — у взаємодії, у спостереженні за собою і за «іншими», в усвідомленні того, що всім буває важко, просто — по-різному.
А іноді — однаково. І це дуже підтримує.

Групова терапія змінила мене.
Мій світогляд, мій спосіб бачити людей, світ, себе.
Я стала іншою — приймаючою, спокійною, впевненою.

Тому зараз я обожнюю вести групи. Бо хочу, щоб якнайбільше людей змогли пройти свій шлях змін. Сміливо, чесно, у безпечному колі підтримки.

Якщо тебе зачепив мій текст —
можливо, ти вже готовий до своєї групової подорожі.
Я запрошую тебе до своєї онлайн-групи.

Дорогий психолог, ось нарешті настав наш професійний день! Дякую тобі за те, що вислуховуєш годинами інших, але при цьому ніколи не маєш часу на власні монологи в душі. За те, що вмієш проникливо кивати головою, коли насправді думаєш про список продуктів на вечерю.

Бажаю тобі клієнтів, які приходять вчасно і не забувають гаманець вдома. Терпіння, коли хтось в сотий раз розповідає ту саму історію, ніби ти її ще не чув. І звичайно ж, міцного крісла, яке витримає вагу чужих проблем!

Нехай твої власні ресурси відновлюються швидше, ніж ти встигаєш їх витрачати. Пам'ятай: ти не просто слухаєш людей — ти єдина людина, яка знає, що "просто послухати" — це найскладніша робота у світі.

З професійним святом, терапевте! І не забудь сам записатися на сеанс. Бо хто ж допоможе психотерапевту, якщо не інший психотерапевт?​​​​​​​​​​​​​​​​

Фільм, що торкнувся найглибших шарів.
За останній час «Бруталіст» справив на мене, мабуть, найсильніше враження. Дивилася його три дні частинами (бо 3,5 години — це виклик для мами маленької дитини), а потім ще стільки ж днів поверталась до нього подумки.

Фільм-сагa, який занурює у глибини травми, пошуку себе, ідентичності та мовчазної боротьби за право бути собою.

«Бруталіст» дуже тонко і водночас потужно показує, як історія одного чоловіка (і архітектора) — це завжди історія цілої епохи.
Рекомендую до перегляду тим, хто не боїться відчути.
Це стрічка, яку більше проживаєш, ніж просто дивишся.

Особливо мене вразили дві теми: прагнення до самовираження та ціна творчості й потягу до влади як компенсації внутрішнього відчуття нікчемності.

Фокус важливіший за дію. Чому?

Вам знайоме відчуття, коли ви щось робите, біжите до мети, вкладаєтесь, а результат… десь нижче очікувань? Можливо, справа не в дії, а у фокусі. І зараз я поясню це - на стику фізики, психології та енергії.

Ейнштейн говорив: E=mc². Тобто енергія - це маса, помножена на швидкість світла у квадраті. Іншими словами: вага об’єкта та його швидкість створюють енергію. Але що керує цим напрямком руху? У фізиці - вектор. А в психології - фокус уваги.

Ньютон довів, що тіло під дією кількох сил рухається відповідно до геометричної суми всіх цих сил. Якщо це перевести в нашу внутрішню систему - наші дії завжди результат не лише бажання, а й травм, сумнівів, автоматизмів. Тобто, навіть якщо ви хочете вгору, але несете у собі невидиму силу зсередини вниз, - вектор сумарного руху буде десь посередині. Не туди, куди ви прагнули.

Третій закон Ньютона: кожній дії завжди протистоїть рівна й протилежна сила. А тепер уявіть: ви хочете нове - але всередині є опір змінам. Ви прагнете прориву - але не дали собі безпеку, аби його витримати. Виходить, чим більше зусиль, тим більший тиск у відповідь - якщо фокус не піднятий вище точки цілі.

Саме тут вступає теорія парадоксальних змін Арнольда Бейссера. Вона стверджує: зміна відбувається не тоді, коли ми намагаємось стати кимось іншим, а коли повністю стаємо собою. Приймаючи свою масу, швидкість, опір - ми починаємо взаємодіяти зі світом чесно. І лише з цього місця може народитися справжній рух, без внутрішньої війни.

І ще глибше - теорія полярності. Якщо ми хочемо світла, але тікаємо від темряви - ми залишаємося в боротьбі. Але якщо обійняти обидва полюси - ціль і страх, дію і тишу, злість і ніжність - ми стаємо повними. І наш фокус уже не розірваний. Він спрямований, ясний, сильний.

Автор: психологиня Анастасія Матюшевська

ГЕНЕТИКА ТА ПСИХІАТРІЯ

📊 Генетика психічних розладів безсумнівно відіграє свою роль — і цю роль можна виміряти.
Іноді її внесок відносно невеликий, іноді — дуже значний, але у будь-якому психіатричному розладі, який ми вивчаємо, генетика фігурує завжди.

🔬 Загальна генетична природа психічних розладів
У сучасних дослідженнях усе частіше звучить ідея про спільне "генетичне ядро" психічних захворювань.
Стає дедалі очевидніше, що депресія, шизофренія, біполярний розлад — це не абсолютно ізольовані стани, а різні прояви спільних генетичних факторів, які передаються у різних поєднаннях.
А от у якій формі ці фактори проявляться — залежить від так званих периферійних генів і способу життя конкретної людини.

Те, як клініцисти бачать і класифікують психічні розлади, часто дуже відірване від їхньої біології на рівні генів. Але що більше ми дізнаємося про генетику, то ближче час, коли діагнози базуватимуться саме на біологічних основах. І тоді всім стане легше.

Автор - генетик Олександр Коляда

🌿 Якщо ти мама, партнерка, жінка, яка працює— і ловиш себе на тому, що втомилася жонглювати ролями — запрошую тебе на терапевтичну онлайн-зустріч.

Буде цікава вправа про баланс ролей, запитання й відповіді від мене, і, звісно, просто поділимося наболілим та підтримаємо одне одного.

Як я обираю колег-психотерапевтів, яких рекомендую: 7 чітких критеріїв

Я рідко даю рекомендації колегам. Не тому, що не поважаю чи не довіряю — а тому, що для мене хороший терапевт — це не набір сертифікатів і не перелік шкіл, у яких він навчався. Це щось значно тонше. Це про глибину особистості, про внутрішню роботу, яку він робить щодня — з собою і в контакті з клієнтом.

Я говоритиму не про освіту, не про членство в асоціаціях і не про кількість годин супервізії — це має бути за замовчуванням. Я говоритиму про ті риси, які не можна купити, здати екзамен чи красиво оформити в резюме.

Для мене психотерапевт, який справді відбувся:

1. уміє сумніватися й не вважає себе носієм істини;

2. визнає свої помилки — не тільки в теорії, а прямо у стосунках з клієнтом, і знає, як виправити їх не через захист, а через щирість;

3. витримує той непростий момент, коли клієнт не хоче змінюватися — і не поспішає рятувати, переконувати чи «робити краще»;

4. знає, як його власні особистісні особливості — включно з тіньовими сторонами — впливають на процес терапії, і не ховається від цього знання;

5. живе з тонкою тривогою, що він міг би бути кращим, уважнішим, глибшим — і ця тривога не паралізує, а тримає його в контакті з професійною скромністю;

6. не працює з усіма підряд, бо знає свої межі, жанр і стиль;

7. вміє бути людиною, а не роллю — і саме тому в кімнаті з ним можна дихати.

Такий терапевт — це не ідеал. Це людина, яка вчиться постійно, сумнівається чесно, визнає свою обмеженість, і при цьому залишається уважною присутністю.
І саме таких я можу — з повагою — рекомендувати.

І мені хочеться вірити, що і я, і вся команда Psyland відповідаємо цим критеріям.
Якщо вам близька моя позиція — запрошую на до мене терапію або із задоволенням порекомендую когось зі спеціалістів моєї команди.

Зрілість сексуальних стосунків: погляд психоаналізу.

"Загальну схему сексуальної зрілості можна побудувати вздовж направляючих ліній, що дозволять нам включити в оцінку більш пізнього розвитку елементи ранніх об'єктних стосунків.

1. Найраніший рівень дозрівання пов'язаний із сексуальним інтересом, що зароджується як інтерес до власного тіла, що переживається в первинних стосунках з матір'ю. Інша людина використовується лише для забезпечення мастурбації, і цінність мають лише відносини з внутрішніми об'єктами, злитими з Self. Власне задоволення є єдиним мірилом успішності, як це спочатку було в мастурбації та у стосунках з «хорошою матір'ю», яка спочатку хоче дуже мало для себе. Суб'єкт хоче, щоб об'єкт залишався злитим з ним, щоб уникнути ризику втрати та відокремленості. Відхилення виникають, якщо цей рівень стає найвищою точкою задоволення від взаємодії, якої вдалося досягти індивіду. Він також є нормальною складовою більш зрілих сексуальних відносин.

2. Для другого рівня характерний сексуальний інтерес, походження якого пов'язане з інтересом до матері як до об'єкта сепарації. У цьому випадку метою сексуальної активності є близькість, але спочатку це близькість, спрямована на те, щоб отримати від об'єкта віддзеркалююче почуття безпеки, надійності та благополуччя, незважаючи на сепарацію від нього. Взаємне сексуальне задоволення не стає головною метою - воно лише захищає прив'язаність до матері, яка є надійною і приносить задоволення. Цей рівень також є нормальним компонентом більш високоорганізованої взаємодії, його можна вважати «незрілим» тільки в тому випадку, якщо це найвище досягнення, доступне індивіду або парі.

3. Тільки коли індивід досягає третього рівня, на якому сексуальний інтерес пов'язаний з едипальними стосунками, співпраця і взаємне сексуальне задоволення виявляються серед його основних цілей, хоча при цьому має залишатися місце для задоволення, яке включає у гнучкий обмін між партнерами більш ранні форми взаємодії. Тільки на цьому рівні повною мірою виявляється той різновид сексуальної гри, яка асоціюється з «генітальною сексуальністю» і поєднує догенітальну ніжність і тілесну генітальність.

4. До цього моменту пара має основу для подальших спільних досягнень, що походять з успішного латентного і підліткового розвитку, - сублімації енергії в дітях, роботі і творчих продуктах близькості, співпраці та впевненості у своїх силах.

У напрямку сексуальної зрілості

Почасти це означає те ж, що сказав Джон Боулбі: розвиток впевненості у своїх силах і повноцінної дорослої продуктивності ґрунтується на безпечній прив'язаності і здатності бути автономним, що з неї витікає.
У дорослому житті сексуальність потенціально здатна оживляти зв'язок між внутрішніми фігурами з нашого минулого і нашею сім'єю, збираючи воєдино купу аспектів фізичного і емоційного розвитку, і привносячи в наше теперішнє проблеми і втіху з минулих стосунків. У цьому процесі секс формує тілесний зв'язок. Він діє на несвідомому рівні, укріплюючи люблячу прив'язаність до первинних об'єктів, незважаючи на численні життєві проблеми, що постійно їй загрожують".

(з книги Девіда Е. Шарфа "Сексуальні стосунки. Секс і сім’я з точки зору теорії об’єктних стосунків")

Три кризи, без яких неможливо подорослішати

Ти колись замислювалась, що дитина тричі «ламає» свій світ, перш ніж стає дорослою?
• У 3 роки — криза втрати всемогутності: світ раптом не крутиться навколо тебе.
• У 7–8 років — криза обмеженості: ти вперше бачиш, що твої сили й здібності не безмежні.
• У підлітковому віці — криза ідентичності та сепарації: час бунту, пошуку себе й відокремлення від батьків.

І про це і про доступно та змістовно описано у цьому інтерв’ю з психологом Ларисою Дідковскою. Радію що такий якісний матеріал нарешті з’явився українською мовою та задоволенням рекомендую до просмотра.

Посварилася я нещодавно зі своєю подругою маркетологом.

Сперечались на тему, що є екологічно в просування і де маркетинг виходить за межі етики.

Отже, ми вирішили зробити з лимонів лимонад – та зняли цю дискусію в форматі подкасту. Істина народжується в суперечці – як то кажуть.

Перша частина подкасту - проблеми у просуванні бренда експерта зі сторони маркетинга. Друга - зі сторони етики та психології.

Поки що репощу 1 частину:

– З чого почати експерту і що можна делегувати?
– Чому не складається з СММниками?
– Як будувати комунікацію без маніпуляцій?
– Де маркетинг штовхає, а психіка гальмує?
– І чому аудиторія мовчить, коли ти наче "все правильно робиш"?

Вісім років я просуваю себе як психолог. Вісім років — то опускаю руки, то пробую щось нове. За цей час було десятки спроб співпраці з різними маркетологами, невдалі рекламні кампанії та кілька дуже дивних колаборацій.

Але сьогодні в мене вже є понад 20 тисяч читачів у соцмережах, стабільна практика із середнім чеком 2000 грн та власна спільнота розвитку та психологічної підтримки.
І я відчуваю, що настав час ділитися досвідом.

• Що насправді “під капотом” особистого бренду?
• Що дратує, викликає опір і виснажує у просуванні психолога?
• Як побудувати стабільну практику й не вигоріти, «танцюючи перед телефоном»?

Про це я багато дискутувала зі своєю подругою-маркетологинею — і ми записали два класні подкасти. Їх можна знайти на YouTubе.

А якщо вас справді цікавить просування в соцмережах, і ви хочете знайти свій шлях у Digital-просторі та своє місце серед інших експертів, я запрошую вас на безкоштовний вебінар із просування для фахівців допомагаючих професій.

‼️Напишіть мені в особисті повідомлення або у instagram, і я надішлю вам посилання в закритий Telegram.

1. Тобі потрібно показувати результати своєї роботи, але вони частіше залежать від клієнта, ніж від тебе. І взагалі — іноді саме зупинка чи прийняття свого безсилля для клієнта є результатом. Але як про це написати в соцмережах, де всі хочуть тільки історії успіху?

2. Тобі потрібно описувати конкретні приклади своєї роботи — тобто кейси клієнтів. Але робити це зовсім неетично. І що тоді?

3. Тобі треба стрибати перед камерою, знімати якісь трендові Reels, хоча пів години тому в тебе була важка сесія з людиною, яка втратила близького.

4. Ти хочеш писати про глибину, про невизначеність, безсилля та втрату сенсів — ті данності буття, з якими якраз і допомагає справитися психотерапія. Але цей сумняк ніхто не хоче читати і точно не продає.

5. А коли ти вже зриваєшся і намагаєшся боротися за увагу «дієвими методами» — викладаєш провокативне фото чи піднімаєш гостру тему, то відповідь може прилетіти: «#тижпсихолог».

6. Але ж обісратися у своєму житті ти теж не маєш права. Бо хто піде на терапію до психолога, який зараз розлучається або приймає антидепресанти?

І все ж я вдячна тим сміливим психотерапевтам, які, попри все, продовжують говорити правду — сувору, іноді зовсім не продаючу. Саме вони олюднюють образ терапевта.

Та не варто забувати: все ж таки, щоб успішно просувати свої послуги, важливо шукати баланс між світом реклами та реальністю.

А ось як це зробити ми з можю подругою-маркетологінею говоритимемо на нашому безоплатному вебінарі «Терапія бренду».
Напиши слово ясність у коментарях чи у Direct — то я пришлю тобі посилання.

З честю анонсую свою участь у XX Всеукраїнській гештальт-конференції з доповіддю про один із найактуальніших викликів сучасної психотерапії.
Цифрова епоха кардинально змінила природу терапевтичних відносин.

Онлайн-присутність терапевта виходить за межі кабінету, створюючи нові форми впливу на клієнтів і актуалізуючи питання меж, етики та відповідальності.

Як цифровий контент впливає на терапевтичний альянс?
Які виклики постають перед процесами перенесення та контрперенесення в епоху соціальних мереж?

У доповіді досліджуватиму ці питання через призму гештальт-підходу. Запрошую колег до діалогу з метою формування нових етичних стандартів для української гештальт-спільноти в цифрову епоху.