Деталі про сьогоднішній ракетний обстріл. Спойлер, він знову унікальний, але давненько такого не було.

Стосовно унікальності, то півні частіше роблять "штатний" обстріл, ніж "унікальний". В таких випадках з'являється якась креативність, нововведення, чіткий прорахунок часу синхронізації ударів ракет з дронами і т.д. Таке враження, що унікальні - планують вищі штаби, а штатні - нижчі, де багато розуму не треба.

Перша деталь. Чому з'явились заголовки про Іскандер-І, якщо навіть букви і у півнів немає в алфавіті?)) Максимум, це можливі випробування "нового" Іскандера-1000 (логічна назва для збільшеної дальності до 1000км), який є просто зміненим балістичним Іскандером-М, із зменшеною БЧ, але більше палива для двигуна. Було 500кг на 500км, роблять тепер 300кг до 1000км. Логічно і раціонально. А Іскандер-і до чого?)

Друга. Рекордне збиття балістичних ракет. Навіть не так. РЕКОРДНЕ ЗБИТТЯ ЗА ОДИН РАЗ. Тому що, 8 листопада було запущено 32 БР (7 з них Кинджали), але збили наші ППО всього 9 ракет.

Сьогодні ж було запущено 18 балістичних ракет, а збили аж 14! Але не було запущено Кинджалів. І всеодно, це означає, що у нас не вистачало в листопаді ракет ПАК-3 для Петріотів, а сьогодні вже були. Нам їх передали якраз після нового року. І тут можна пов'язати роботу розвідки та дипломатичного корпусу.

Деталь третя. Робота розвідок.
Пояснюю. ГУР каже, що найближчим часом будуть масовані не просто ракетні удари, а саме балістичні. Бо розвідка півнів дізналась, що у нас мало ПАК-3 ракет і передала своїм, що ми зараз найбільш вразливі до цього типу ракет. Тому, маючи дані від нашої розвідки, дипломатичний корпус, а точніше вже Буданов на новій посаді - вибиває достатню кількість ракет ПАК-3 для відбиття саме балістичних ударів. Тому й такий рекорд у збитих 14 з 18 балістичних ракет)

Четверта. Ракета Циркон.
Думаю, за відсутності Кинджалів (можливо, пов'язано з проблемами з літаками Міг-31К, які заточені сугубо для запуску Кинджалів) та планування "унікального" удару, для комбінування крилатих (Х-101), балістичних (Іскандер-М/KN-23 та С-300), аеробалістичних гіперзвукових Цирконів та "Шахедів" і давав добро тільки вищий штаб для доповнення саме Цирконами. Плюс, після десятиріччя випробувань і допилювання цих гіперзвукових ракет для роботи не тільки проти кораблів, але й по цілевказанню по наземним цілям, та ще й НАЗЕМНОЇ установки, в умовах таких морозів - саме тестували Циркон.

Кинджали не змогли. Значить прийняли рішення перевірити наземний пуск, а не з фрегата, в морози, по наземній цілі - Циркону.

П'ята деталь. Головна. У півнів проблеми.

1. 1000 Шахедів одночасно запустити не можуть.
2. Запуск Кинджалів - проблематичний.
3. Використання Ту-160 - проблематиче, тому лише Ту-95МС з ракетами Х-101.
4. Ту-22 з ракетами Х-22 взагалі скоро історичним явищем буде, яке було дуже давно.
5. Циркон, хоч надводний, хоч наземний запуск - допилюють. Пуск штучний, з великим інтервалом, немає ракет.
6. Нинішні ракети Х-101 (з джерелами Defence Express) взагалі випущені в ПЕРШОМУ КВАРТАЛІ 2026 РОКУ! А де ж резерви попередніх років? Які в першу чергу треба запустити, щоб свіжіші ракети покласти в резерв? Тобто, з конвеєра ракети їдуть на програмування та одразу запускаються.
7. Використання ракет РМ-48У, що являються мішенями для навчання екіпажів С-300/400. Сама ж "мішень" створюється з старих ракет до цих же С-300, а значить також вміє в наземний удар.
8. Вони спішать використати останні ресурси для ударів по нашій енергетиці, поки є морози. Далі ці удари будуть не актуальні.
9. Спішать, бо на фронті штопор, відпав Купянськ, Покровськ не береться, Запоріжжя заглохло. СБС ставить рекорди у знищені півнів за добу. А колотить народ холодом, щоб почати говорити владі "зупиніть війну, бо всі нафіг перемерзнемо" - зараз саме воно.
10. Проблеми вони не бачать, як і в 22 році, коли щось нааналізуваа, що ми будемо півнів з квітами зустрічати. А вийшло вінками, з чорними пакетами.
Так і буде з теплом і світлом.
Вони нас просто не розуміють))

Сьогоднішній пост про унікальний обстріл і наш рекорд збиття балістичних ракет дуже вам зайшов. Дякую за підтримку і поширення!

Але я можу не тільки в аналіз, військову тематику та душнити в студії Військового телебачення. Можу ще й весело показувати деталі новин, які ви також могли пропустити.

Разом з Сергієм Мірошниченко запустили новий проект, де будемо весело і креативно показувати головні новини тижня. Весело, ще раз повторю)

Звісно, нічого ми не придумали, формат огляду новин, але як це все показати і показати - точно унікально. Тому, це відео для тих, кому ввечері треба щось веселе подивитись на півгодини, та й лягати спати)

Головна задача - тримати вашу ментальну кукуху цілою, як і постійна моя настанова.
Тримаймося цілісної маси 😎

П.С. Подивіться, в скажіть своє враження. Ми ж не просто мерзли як цуцики для цього відео))

Відео звісно треба дивитись за посиланням) 👇👇👇
https://youtu.be/_H8nPHLfMWw

Старий світовий порядок - не повернеться!

Це, напевно, найдовша промова, яку я повністю прочитав за останній час. Епоха тіктоку привчає мозок читати довго лише книжки, але такі промови, що проголосив в Давосі прем'єр-міністр Канади Марк Карні, - фундаментальні. Це наслідки роботи не лише одного, дуже миролюбивого президента. Він запустив набагато глибші процеси. І коли вже Канада на весь світ говорить про такі речі - нам усім треба буде затягувати пояси та дивитись на нові формати союзів та взаємодії країн. І головне - будувати власну Україну, з сильною економікою та Збройними Силами.

Ось повний текст, який обов'язковий для прочитання. І навіть якщо ви не будете його читати - я просто зобов'язаний його зберегти тут для історії.

«Для мене велика честь — і обов’язок — бути з вами в цей переломний момент для Канади та всього світу.

Сьогодні я говоритиму про розрив світового порядку, кінець гарної казки та початок жорстокої реальності, де геополітика великих держав не обмежена жодними рамками.

Але я також стверджую, що інші країни, зокрема середні держави, такі як Канада, не є безсилими. Вони мають потенціал побудувати новий порядок, який втілює наші цінності: повагу до прав людини, сталий розвиток, солідарність, суверенітет і територіальну цілісність держав.

Сила менш могутніх починається з чесності.

Щодня нам нагадують, що ми живемо в епоху суперництва великих держав. Що порядок, заснований на правилах, згасає. Що сильні роблять те, що можуть, а слабкі страждають так, як мусять.

Цей афоризм Фукідіда подається як неминучість — як природна логіка міжнародних відносин, що знову заявляє про себе. І зіткнувшись із цією логікою, країни мають сильну тенденцію підлаштовуватися, щоб вижити. Пристосовуватися. Уникати неприємностей. Сподіватися, що поступливість купить безпеку.

Це не спрацює.

Отже, які у нас є варіанти?

У 1978 році чеський дисидент Вацлав Гавел написав есе під назвою «Сила безсилих». У ньому він поставив просте запитання: як комуністична система підтримувала себе?

Його відповідь починалася з продавця овочів. Щоранку цей крамар вивішує у вітрині плакат: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Він у це не вірить. Ніхто в це не вірить. Але він все одно вішає плакат — щоб уникнути неприємностей, продемонструвати лояльність, не виділятися. І оскільки кожен крамар на кожній вулиці робить те саме, система зберігається.

Не лише через насильство, а й через участь звичайних людей у ритуалах, які вони особисто вважають фальшивими.

Гавел називав це «життям у брехні». Сила системи походить не від її істинності, а від готовності кожного поводитися так, ніби вона істинна. І її крихкість походить з того ж джерела: коли бодай одна людина перестає грати роль — коли продавець овочів знімає свій плакат — ілюзія починає тріщати.

Настав час для компаній і країн зняти свої плакати.

Десятиліттями такі країни, як Канада, процвітали в умовах того, що ми називали міжнародним порядком, заснованим на правилах. Ми приєднувалися до його інституцій, хвалили його принципи та отримували вигоду від його передбачуваності. Під його захистом ми могли проводити зовнішню політику, засновану на цінностях.

Ми знали, що історія про міжнародний порядок на основі правил була частково фальшивою. Що найсильніші робитимуть для себе винятки, коли це зручно. Що правила торгівлі застосовувалися асиметрично. І що міжнародне право застосовувалося з різною суворістю залежно від того, ким був обвинувачений чи жертва.

Ця фікція була корисною, а американська гегемонія, зокрема, допомагала забезпечувати суспільні блага: відкриті морські шляхи, стабільну фінансову систему, колективну безпеку та підтримку механізмів вирішення суперечок.

Тож ми вішали плакат у вікно. Ми брали участь у ритуалах. І здебільшого уникали вказувати на прірву між риторикою та реальністю.

Ця угода більше не діє.

Скажу прямо: ми перебуваємо в розпалі розриву, а не переходу.

Протягом останніх двох десятиліть низка криз у сферах фінансів, охорони здоров’я, енергетики та геополітики оголила ризики екстремальної глобальної інтеграції.

Останнім часом великі держави почали використовувати економічну інтеграцію як зброю. Тарифи як важіль тиску. Фінансову інфраструктуру як засіб примусу. Ланцюжки постачання як вразливості, які можна експлуатувати.

Ви не можете «жити у брехні» про взаємну вигоду через інтеграцію, коли інтеграція стає джерелом вашого підпорядкування.

Багатосторонні інституції, на які покладалися середні держави — СОТ, ООН, COP — архітектура колективного вирішення проблем — значно ослаблені.

Як наслідок, багато країн доходять однакових висновків. Вони повинні розвивати більшу стратегічну автономію: в енергетиці, продовольстві, критично важливих мінералах, у фінансах та ланцюжках постачання.

Цей імпульс зрозумілий. Країна, яка не може сама себе прогодувати, забезпечити паливом або захистити, має мало варіантів. Коли правила більше не захищають вас, ви повинні захищати себе самі.

Але давайте тверезо подивимося на те, куди це веде. Світ фортець буде біднішим, крихкішим і менш стійким.

І є ще одна істина: якщо великі держави відмовляться навіть від удаваних правил і цінностей заради безперешкодного переслідування своєї влади та інтересів, вигоди від «транзакційності» (прагматичних угод) стане важче відтворювати. Гегемони не можуть нескінченно монетизувати свої відносини.

Союзники будуть диверсифікуватися, щоб застрахуватися від невизначеності. Купувати страховку. Збільшувати кількість варіантів. Це відновлює суверенітет — суверенітет, який колись ґрунтувався на правилах, але дедалі більше базуватиметься на здатності протистояти тиску.

Як я вже сказав, таке класичне управління ризиками має свою ціну, але витрати на стратегічну автономію, на суверенітет, можна розділити. Колективні інвестиції в стійкість дешевші, ніж будівництво кожним власної фортеці. Спільні стандарти зменшують фрагментацію. Взаємодоповнюваність дає позитивний результат для всіх.

Питання для середніх держав, таких як Канада, полягає не в тому, чи адаптуватися до цієї нової реальності. Ми мусимо це зробити. Питання в тому, чи ми адаптуємося, просто будуючи вищі стіни, чи ми здатні на щось більш амбітне.

Канада була серед перших, хто почув цей тривожний дзвінок, що змусило нас докорінно змінити нашу стратегічну позицію.

Канадці знають, що наше старе, комфортне припущення про те, що наша географія та членство в альянсах автоматично гарантують процвітання та безпеку, більше не є дійсним.

Наш новий підхід ґрунтується на тому, що Александер Стубб назвав «реалізмом, заснованим на цінностях» — або, інакше кажучи, ми прагнемо бути принциповими та прагматичними.

Принциповими у нашій відданості фундаментальним цінностям: суверенітету та територіальній цілісності, забороні застосування сили (за винятком випадків, передбачених Статутом ООН), повазі до прав людини.

Прагматичними у визнанні того, що прогрес часто є поступовим, що інтереси розходяться, що не кожен партнер поділяє наші цінності. Ми взаємодіємо широко, стратегічно, з відкритими очима. Ми активно сприймаємо світ таким, яким він є, а не чекаємо на світ, яким ми хочемо його бачити.

Канада калібрує свої відносини так, щоб їхня глибина відображала наші цінності. Ми надаємо пріоритет широкій взаємодії, щоб максимізувати свій вплив, враховуючи нестабільність світового порядку, ризики, які це несе, і те, що стоїть на кону в майбутньому.

Ми більше не покладаємося лише на силу наших цінностей, а й на цінність нашої сили.

Ми розбудовуємо цю силу вдома.

З моменту приходу мого уряду до влади ми знизили податки на доходи, прибуток від капіталу та бізнес-інвестиції, усунули всі федеральні бар'єри для міжпровінційної торгівлі та прискорюємо інвестиції обсягом у трильйон доларів в енергетику, ШІ, критично важливі мінерали, нові торгові коридори та інше.

Ми подвоюємо наші витрати на оборону до 2030 року і робимо це так, щоб розбудовувати нашу вітчизняну промисловість.

Ми швидко диверсифікуємо зв'язки за кордоном. Ми домовилися про всеосяжне стратегічне партнерство з Європейським Союзом, включаючи приєднання до SAFE — європейських угод про оборонні закупівлі.

За останні шість місяців ми підписали дванадцять інших угод у сфері торгівлі та безпеки на чотирьох континентах.

За останні кілька днів ми уклали нові стратегічні партнерства з Китаєм і Катаром.

Ми ведемо переговори про пакти про вільну торгівлю з Індією, АСЕАН, Таїландом, Філіппінами, МЕРКОСУР.

Для вирішення глобальних проблем ми використовуємо «змінну геометрію» — різні коаліції для різних питань, виходячи з цінностей та інтересів.

Щодо України: ми є основним членом «Коаліції охочих» і одним із найбільших контрибуторів у її оборону та безпеку в розрахунку на душу населення.

Щодо суверенітету в Арктиці: ми твердо стоїмо поруч із Гренландією та Данією і повністю підтримуємо їхнє унікальне право визначати майбутнє Гренландії. Наша відданість Статті 5 є непохитною.

Ми працюємо з нашими союзниками по НАТО (включаючи країни Північної Європи та Балтії), щоб зміцнити північний і західний фланги альянсу, зокрема через безпрецедентні інвестиції Канади в радари заобрійного виявлення, підводні човни, літаки та війська на місцях. Канада рішуче виступає проти тарифів щодо Гренландії та закликає до цілеспрямованих переговорів для досягнення спільних цілей безпеки та процвітання в Арктиці.

У багатосторонній торгівлі ми підтримуємо зусилля з наведення мосту між Транстихоокеанським партнерством та Європейським Союзом, створюючи новий торговий блок чисельністю 1,5 мільярда людей.

Щодо критично важливих мінералів: ми формуємо «клуби покупців» на базі G7, щоб світ міг диверсифікувати постачання та відійти від концентрації в одних руках.

Щодо ШІ: ми співпрацюємо з однодумцями-демократіями, щоб у підсумку не бути змушеними обирати між гегемонами та технологічними гігантами (hyperscalers).

Це не наївний багатосторонній підхід. Це також не покладання на ослаблені інституції. Це побудова коаліцій, які працюють, крок за кроком, з партнерами, які мають достатньо спільних точок дотику, щоб діяти разом. У деяких випадках це буде переважна більшість націй.

І це створення густої мережі зв'язків у торгівлі, інвестиціях та культурі, на які ми зможемо спиратися у майбутніх викликах та можливостях.

Середні держави повинні діяти разом, бо якщо вас немає за столом, ви — в меню.

Великі держави можуть дозволити собі діяти поодинці. У них є обсяг ринку, військовий потенціал, важелі впливу, щоб диктувати умови. У середніх держав цього немає. Але коли ми ведемо переговори з гегемоном лише на двосторонній основі, ми ведемо їх з позиції слабкості. Ми приймаємо те, що нам пропонують. Ми змагаємося один з одним у тому, хто буде більш поступливим.

Це не суверенітет. Це імітація суверенітету при фактичному прийнятті підпорядкування.

У світі суперництва великих держав країни «посередині» мають вибір: змагатися одна з одною за прихильність сильних або об'єднатися, щоб створити третій шлях, що має вплив.

Ми не повинні дозволити зростанню «жорсткої сили» засліпити нас і приховати той факт, що сила легітимності, чесності та правил залишатиметься потужною — якщо ми вирішимо застосовувати її разом.

Це повертає мене до Гавела.

Що означало б для середніх держав «жити у правді»?

Це означає називати реальність своїми іменами. Перестати посилатися на «міжнародний порядок, заснований на правилах», так, ніби він досі функціонує згідно з рекламою. Називати систему тим, чим вона є: періодом загострення суперництва великих держав, де наймогутніші переслідують свої інтереси, використовуючи економічну інтеграцію як зброю примусу.

Це означає діяти послідовно. Застосовувати однакові стандарти до союзників і суперників. Коли середні держави критикують економічне залякування з одного боку, але мовчать, коли воно походить з іншого, ми продовжуємо тримати плакат у вікні.

Це означає будувати те, у що ми, за нашими словами, віримо. Замість того, щоб чекати відновлення старого порядку, створювати інституції та угоди, які функціонують саме так, як задекларовано.

І це означає зменшення важелів впливу, які уможливлюють примус. Розбудова сильної внутрішньої економіки завжди має бути пріоритетом кожного уряду. Міжнародна диверсифікація — це не просто економічна розсудливість; це матеріальна основа для чесної зовнішньої політики. Країни завойовують право на принципову позицію, зменшуючи свою вразливість перед ударами у відповідь.

Канада має те, чого хоче світ. Ми — енергетична наддержава. Ми володіємо величезними запасами критично важливих мінералів. У нас найосвіченіше населення у світі. Наші пенсійні фонди є одними з найбільших і найдосвідченіших інвесторів у світі. У нас є капітал, таланти та уряд з величезним фіскальним потенціалом для рішучих дій.

І у нас є цінності, до яких прагнуть багато інших.

Канада — це плюралістичне суспільство, яке працює. Наш публічний простір — гучний, різноманітний і вільний. Канадці залишаються відданими принципам сталого розвитку.

Ми є стабільним, надійним партнером — у світі, який є яким завгодно, тільки не стабільним — партнером, який будує та цінує відносини в довгостроковій перспективі.

Канада має ще дещо: усвідомлення того, що відбувається, і рішучість діяти відповідно.

Ми розуміємо, що цей розрив вимагає більшого, ніж просто адаптація. Він вимагає чесності щодо світу, яким він є.

Ми знімаємо плакат із вікна.

Старий порядок не повернеться. Ми не повинні за ним оплакувати. Ностальгія — це не стратегія.

Але на уламках розриву ми можемо побудувати щось краще, сильніше і справедливіше.

Це завдання середніх держав, яким є що втрачати у світі фортець і які можуть найбільше виграти у світі справжнього співробітництва.

Могутні мають свою силу. Але ми теж щось маємо — здатність перестати прикидатися, назвати реальність своїм ім'ям, розбудувати власну силу вдома і діяти разом.

Це шлях Канади. Ми обираємо його відкрито та впевнено.

І цей шлях широко відкритий для будь-якої країни, яка готова пройти його разом з нами.

Дуже дякую».

20 січня, 2026 рік
Виступ Прем'єр-міністра Канади Марка Карні в Давосі.

Я ще вчора ввечері дивився на це фото. Але, напевно, більше чекав реакції в мережі. Реакції - сподобались, ми ростемо)

І я здогадуюсь про вашу реакцію, тому що це не просто фото. Звісно треба звернути увагу на деталі, які тут є)

По перше, всі знають, як Трамп здоровається. Хоч з Макроном, хоч з іншими президентами. Він їх тягне до себе, та ще й може трясти рукою і довго не відпускати. Це і перевірка, і показ усім - хто тут бігбос. Ось такий він, нічого з ним вдієш, і нам з такими треба працювати.

По друге, це не просто фото з Давоса, не просто перша зустріч Буданова, в новій ролі, та Трампа. Це якраз ефект перевірки - хто тут новий голова офісу, з ким треба буде мати справу. І схил голови не просто так. Бо це знак поваги та сигнал визнання Трампа. Так треба поводитись з ним, щоб в далі мати гарні стосунки та позитивні рішення стратегічних перспектив. А вони ой як зараз нам потрібні.

Тому, ця зустріч в Давосі, всі промови інших лідерів, та трьохстороння зустріч на днях в ОАЄ - величезна стратегічна перспектива. І наша команда вже точно знає як вітатись, говорити та показувати повагу до Трампа.

Деталі, по останній ракетний обстріл. Унікальний 2.0 для цього тижня і етапу війни.

Вибачте, хто чекав аж до вечора. Треба було вирішити нагальні домашні задачі, а потім вже "факультатив", тобто інформування вас)

Минулий аналіз обстрілу на тижні визвав ажіотаж на 12к лайків і мільйонні охвати. Дякую за увагу, і хоча ще раз нагадати - що я нічого не розголошую, а всього лиш аналізую з відкритих джерел)

Постараюсь коротше, ніж минулий раз. Головне, що наші сили ППО - боги. Минулий раз рекорд збиття балістичних ракет (14 з 18), тепер - збиття 9 з 12 дуже складних ракет Х-32!!

Про роль штабів і чим відрізняються звичайні під унікальних обстрілів пояснив раніше. Цей обстріл знову унікальний, і знак керувався з ГШ РФ. Через використання вперше за роки ракет Х-32 та літаків Ту-22м3.

Задач у обстрілу було мінімум три.

1. Показ сили та безнаказаності перед переговорним процесом в ОАЕ. Що ми "можемо наступного разу ще більше, якщо не будуть взяті наші умови до виконання"
2. Енергетика. Зробити блекаут в Києві та Харкові. З цієї задачі випливає - народ може стати проти влади, щоб зупиняли цей холод в хатах та блекаут. А ще, допомогти першій задачі, щоб ми зробили демарш, та залишили переговорний процес. Показати світу, що ми не хочемо миру, пішли з переговорів в ОАЕ.
3. Зменшення нашого запасу ракет ПАК-3 до Петріоту. І тут треба окремо і детальніше пояснити. Бо це вже вибиття, саме цих ракет...

В минулому пості був у мене третій пункт, про роботу обох розвідок. І мало хто звернув на нього увагу. Так от півні приблизно знають, скільки ми отримали пак-3 ракет, для збиття гіперзвукових і балістичних ракет. І тому вже другий обстріл за тиждень - більшість ракет саме надважкі для усіх комплексів, але не для пак-3 перехоплювачів. Інтерцепторів, як кажуть на заході.

Так. Кинджали, Циркони, Іскандер-М і тепер протикорабельна Х-32 - все з метою перших двох пунктів, а головне - для вибиття наших резервів Пак-3.

Вони також не можуть зробити це все масово, щоб одразу перевантажити або систему ППО за одну атаку. Тому й запуск балістики і ракет Х-32 були по черзі. Бо рахували що зможемо збити, що залишилось у нас, скільки у них. Багатомільйонна розвідка ракетним боєм. Так, і таке вже спостерігаємо.

Ось тому і можуть бути розбіжності з тим, що люди бачать/чують про збиття/не збиття ракет, а в доповіді Повітряних сил інші цифри. Використання ракет пак-3 також рахують півні, і використають в наступній атаці.

І наступна атака - також буде на виснаження наших ракет пак-3. І тому не використають наддорогі ракети Кинджал. Ракета Х-32 для них вартує 3 млн доларів. Ракета ж Пак-3 для її збиття - 4-5 млн. А вартість Кинджалів точно вище. Просто математика війни, і півні почали рахувати гроші. Нарешті.

Звісно, балістичний Іскандер-М дешевший, і не треба використовувати літаки для їх запуску, але вони в меншій кількості та й дальність застосування кратно менша. На 500км до Києва треба по землі притягнути пускову установку. А навіть Ту-22 вже з 600ки роблять запуски.

Тому, наступні атаки також будуть з використанням балістики. І поки морози - найбільша вірогідність швидкої готовності наступної атаки. Слідкуйте за сигналами тривоги.

Стосовно Цирконів - знову парний запуск. Знову наземний з Криму. Минулий раз у Вінницьку область, перевіряли дальність і можливість взагалі запуску. Тепер - до Києва, перевіряли дальність польоту до 1000км. І тепер ми не збили їх, бо батареї Петріоту з РЛС в іншу сторону...
А це вже точно розтягування батарей, щоб частина почала "дивитись" на Південь. Тоді легше з Півночі буде їм пробитись та досягати перших двох пунктів. Але ми то все розуміємо ;)

Хотів коротше, наче вийшло. Чекаю на ваших реакцій, більше вже в коментах буду пояснювати. І повторюю - не зважаючи на критичну ситуацію в Києві, подумайте, якби на 50% ми менше збили. Щоб було тоді.

ППО - боги нашого сьогодення)

П.С. На фото Ту-22М3 з двома ракетами Х-32. Більше він нести не може, і це дуже добре, бо БЧ в 950 при ніякій точності - дуже важку ситуацію робила б...

П.С.2. Ми до сьогодні збили 3 ракети Х-22/32. ТРИ ракети з 412 запущених! З ЧОТИРЬОХСОТ ДВАНАДЦЯТИ! А сьогодні аж 9 з 12 ракет!!

Ну не Боги?)

Дуже круті новини підійшли на вечір.

Вчора підбивали підсумки за максимальне знищення півнячих цілей за 2025 рік. Звісно по безпілотній складовій, адже всі підрозділи вразили майже 820 ТИСЯЧ ворожих цілей! З них, 240 тисяч окупантів було саме ліквідовано!

Рейтинг підрозділів виглядає так:

1️⃣Птахи Мадяра
2️⃣Спецпідрозділ СБУ Альфа
3️⃣Група Лазаря
4️⃣Фенікс
5️⃣3 окрема штурмова бригада
6️⃣Ахіллес
7️⃣Рарог
8️⃣59 ОШБр БпС «Степові хижаки»
9️⃣NEMESIS
🔟Батальйон безпілотних систем 63 бригади

Особовий склад, що постійно займається зниженням популяції півнів на фронті - титани!

І окремо хочу привітати знайомих вам людей, командирів цих підрозділів. Героїв України отримали Олег Гуйт "Хасан" та Юрій Федоренко "Ахіллес"! Іменну вогнепальну зброю отримав вже новий заступник командувача Повітряних сил - Павло Єлізаров (екс командир Групи Лазаря). А Олег Ляшко, командир батальйону БПС 63 бригади, яка з 3ОШБр єдині в рейтингу з Сухопутних військ - отримав орден за заслуги!

2026 рік тепер точно буде роком рекордного знищення півнів. Масштабування та реформування СБС йде вверх, але ще далеко до піку. Півнів у полях менше не стає, але збільшується кількість засобів їх ураження. Я дуже радію таким результатам!

На росії все стабільно))

Дивився вечірні новини, щоб вам щось хорошого показати. Але, побачив цікавий прес-реліз одного підприємства, яке працює для фронту. І тут є що сказати.

Стосовно чергового масованого обстрілу, про який попереджав раніше - вже навіть монітори сьогодні написали. Півняча розвідка активно ведеться, готується унікальний обстріл 3.0.
А тепер до підприємства Техавіаком, яке зараз під прицілом правоохоронних органів...

Історія наче звичайна. ДБР підозрює, підприємство доводить, суд тримає під вартою керівників, поки сам не розбереться. Бо дійсно, якби все було ідеально показано - були б одразу вироки. Бо як це, під час війни - постачати неякісні міни на фронт. Правда?

Я пам'ятаю, на початку січня було декілька заголовків про міни. Але деякі ЗМІ не розібрались. Які міни, які підривачі, який ствол в того міномету. Хоча мова йшла про протипіхотні міни, а не мінометні. А тут дуже важливі деталі, і зараз їх розповім.

Я не хочу бути судом, проводити аналіз та визначити винного. Але я точно пам'ятаю, що робили ДБР з бронежилетами генерала Марченко. Я пам'ятаю скандали з мінами, коли військові записували відео, де 82-мм міна не влазила в 81-мм ствол міномета. Чи навпаки, 81-мм міна "калаталась" в стволі 82-мм міномету. А граната, яку військовий показував, що замість підривника УЗРГМ він показував жовтий порошок, а насправді, то виявилась югославська граната? Якщо ви не пам'ятаєте ці скандали - я їх але описав.

Ключове в цих всіх випадках - люди не розібрались. Кевлар/параарамід в бронежилетах під намоканням, не ті міни з мінометами, бо дуже схожі. З цих деталей вилазили скандали виробників мін, боєприпасів, та некомпетентність військових, які це все поставляли.

Якщо Техавіаком каже, що в 23-24 роках була проблема з гексагеном - то й ми пам'ятаємо, світову нехватку цієї ВР, через вигрібання снарядів з усього світу для нашої війни. Тоді всі контактували на 23-24 рік все що могли, що зможе залитись в снаряди. І були проблеми з поставкою снарядів. Арта тоді грала набагато більше ролі на полі бою, ніж дрони зараз.

Мені подобається позиція підприємства, хоча й ДБР вказує на прострочення контракту. Форс-мажор ні від кого не залежить, гексагену тоді не було на ринку. Але винне підприємство.

Коли по першому контракту вийшов форс-мажор, добре, що хоч АОЗ увійшло в розуміння, та заключили ще декілька контрактів. І почались поставки. І в 24 році все почало повертатися до строків здачі. В 25 році взагалі, по словах Техавіаком, все було виготовлено і поставлено на 100%.

І я пам'ятаю скандал з мінометними мінами, які недалеко, або взагалі не вилітали із ствола. Це була проблема вишибного заряду, який неправильно був запакований, порох набирався вологи. Все знайшли. І здається, навіть виробник мін не винен, бо вишибний заряд поставлявся окремо.

Я не бачив жодного медійного складалу з протипіхотними мінами. Я не чув про проблеми з ними від військових. Чув, що можна розібрати міну і дістати гексагену для скидів звідти, але так ніхто не робить, бо це "порушення правил поводження з боєприпасами" гг))

Одним словом. Поки я бачу, що в суді нічого не доведено. Вироків немає. Але бачу зупинку підприємства, яке роками поставляло міни для війська. Та ще й готова продукція, тобто міни - лежать на складах, арештовані. Галочку за справу хтось отримав. А хтось - не отримає багато мін на фронті...