#MH17

Я добре пам'ятаю той день, 17 липня 2014 року. Вже йшов Бог зна який день обстрілів. Ми стояли біля терикону шахти Капітальна-Должанський. Прямо під териконом - кордон з росією, а кожен вечір починався з обстрілів з території тієї ж дири на карті світу.

Ми постійно спостерігали, як снаряди летіли через нас, по табору двох батальйонів 72 бригади, а після евакуації російського селища під териконом - почали знімати і нас з того терикону...

Ми бігали, ховались, але не залишали терикон. Телефони включались тільки щоб самому подзвонити, додому чи на штаб батальйону.

День, 17 липня 2014 року застав мене під териконом, на схилі з української сторони. Чому саме там був - не пам'ятаю. Десь в обід міг спуститись поспати під дерево, щоб не така спека була, тому що окрім літа - навколо був повністю чорний терикон використаної руди... Спати спускались на нашу сторону, бо арті важче попасти на український схил терикону - всі снаряди летіли з росії, тому тільки український схил рятував. З території України, звісно, ніхто не стріляв по нам...

І от я включаю телефон, щоб подзвонити додому, спитати як справи, сказати, що живий. І чую - хтось кричить, що росія все, її зараз задавлять, напевно скоро війна закінчитися. Біжу дуже швидко і карабкаюсь по «балконах» до вершини терикону, щоб там телефон ловив нашу мережу, а не мокшанську.

Включив. Сотні смс. Перші слова - тримайтесь, скоро все закінчиться, росія сама себе поховала.
Дзвоню додому - я живий, що там по новинах??

РОСІЯ ЗБИЛА ЛІТАК!! СКОРО РОСІЯ І ВІЙНА ЗАКІНЧАТЬСЯ, СКОРО ПОВЕРНЕТЕСЬ ДОДОМУ!!

Я поняття не мав про який літак йде мова, і чого росія його збила, така гонорова. Я не мав води, бензину і досить патронів - я хотів повернути усіх живими додомів...

В голові все закрутилось, забилось серце, з'явились сили в руках, навколо все меркне.

ВІЙНА, закінчиться на днях, поїдемо додому.
Залишимо Донбас, живими, на конях...

І раптом усі думки, що склались чомусь в риму розбиває звук. Тихенький знак наче бензопилки, але десь високо в небі - ми вже всі знали цей звук. Ми вже знали, що через декілька секунд після появи безпілотника над нами - розпочнеться обстріл...

Але як же так? Вони ж збили міжнародний літак, все має закінчитись, їх мають покарати і в нас має закінчитись війна!?

Але я встигаю лишень сказати в телефон, що мене викликає штаб, мені треба йти. Я не встиг сказати, що війна не закінчилась. Московським військам по барабану на той літак, а я брешу про штаб, бо до нього далеко, а я сам на кордоні. Що вже почув вихід чотирьох снарядів і розумію, що це по нам. Дрон висів чітко над нами, в білий день. Я встиг лише крикнути в рацію - ВИХОДИ, ПО НАМ!! І вже через десятки секунд реактивний звук прильоту снарядів, які перелетіли терикон і впали на поле з соняшниками. Не влучили, але треба далі бігти, бо твоє місце стояння вже відмічене і по тобі прицілились...

Мокшанам фіолетово на той збитий МН17, і війну на Донбасі вони просто так не закінчать. Я МІГ БИ ще раз нагадати, що на теперішній час живі ще сотні і тисячі воїнів, які на власні очі бачили обстріли українських військ з території мокшан та проходи військової техніки росії в Україну, але бачу, що владі це не потрібно для свідчень проти росії. Навіть в Вікіпедії написано ХТО збив літак МН17, а у нас він сам впав і це трагедія. Але у нас в другому місці трагедія, нажаль...

Європа погодила 18-й пакет санкцій проти росії, північних потоків, 105 кораблів тіньового флоту, багатьох банків та нафтопереробного заводу росії в Індії.

І одразу полетіли шахеди по Україні...

Прогнозувати нові хвилі ракетних атак по Україні - це як прогнозувати епохи хаосу з Проблеми трьох тіл (імба, а не трилогія)). Але, після невеликого затишшя, коли Кіт зе Кет був в Україні - мокшани накопичили великі запаси ракет і Шахедів. Тому, скоро масовані атаки - продовжаться. Майте це на увазі.

Окрім застереження про атаки, не можу не розказати, що Німеччина замовила закупівлю в США цікавий наземний комплекс Typhon (не плутати з літаком Typhoon :)), який не унікальний в своєму роді для запуску крилатих ракет, але дозволяє запускати одразу дві крутих ракети. Ракети Томагавк та зенітні SM-6, одразу.

Нагадую, що Томагавки - крилаті ракети, що можуть долетіти до цілі на відстані (середня для усіх Блоків) 2000 км. І головна їхня проблема для нас - що вони морського чи підводного базування...
Тобто, з землі їх просто так не запустиш, якщо немає спеціальної установки.

Не унікальний, бо в Європі є своя розробка для запуску крилатих ракет LCM. Але, напевно, Німеччині треба вже і одразу мати рішення запуску крилатих ракет з землі, без використання літаків. Та й Томагавків виготовлено тисячі, а ракет LCM - ні.

А якщо не давати Тауруси, бо ескалація.jpg, то можна дати пускові Typhon. А ракети дадуть американці. При чому, може й не тільки зенітні SM-6 ;)

P.S. на фото старт Томагавка з пускової Typhon. І ще рік тому, такі батареї Америка розгорнула на Філіппінах)

Він знепритомнів у повітрі, втратив контроль над парапланом і врізався в басейн готелю, травмувавши одного зі співробітників.

За кілька годин до смерті Баумгартнер опублікував історію в Instagram з підписом: “Занадто сильний вітер”.

Парашутист став відомим у 2012 році завдяки співпраці з Red Bull, коли здійснив стрибок із гелієвої кулі з висоти близько 39 кілометрів над Землею. Це був найвищий пілотований політ на повітряній кулі та найвище вільне падіння на той час.

https://bukvy.org/ekstremal-feliks-baumgartner-zagynuv-pid-chas-polotu-na-paraplani-u-vitsi-56-rokiv/

⁩💥 ⁨Оператори СБС ухилилися від ракети та уразили ЗРК противника

🔥 На Донеччині оператори 413-го батальйону «Рейд» Сил безпілотних систем виявили та уразили зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10».

🔴 Під час розвідувальної місії БПЛА «Рейду» був помічений противником, який одразу здійснив пуск ракети. Однак пілот зманеврував і ухилився від удару. Після невдалої спроби екіпаж ЗРК сховав установку в лісосмузі.

🔹 Завдяки збереженню апарата та майстерності операторів, «Стрілу» вдалося вистежити під час зміни позиції і завдати по ній точного удару. Установку ППО було уражено разом із екіпажем.

🇺🇦 СБС: На крок попереду!

🐷 Окупанти шукали нашу позицію — тепер шукають свої кінцівки 😏

🔴 У більшості випадків малі штурмові групи окупантів висуваються без чіткого плану. Їхнє керівництво дає настанови на кшталт: "до того дерева", "до тієї посадки", "до того укриття, а далі закріплюйтеся" 🤡

🔥 Після фіксації ворожого руху, на їхню ліквідацію вилітають оператори БПЛА 4-го батальйону оперативного призначення "Сила Свободи" Бригади "Рубіж". Їхній план, на відміну від окупантів, чіткий і зрозумілий — зупинити просування групи в наш бік.

🔹 У цій підбірці ви можете відчути різницю між двома принципами роботи: "Піти кудись, не знаючи куди" та "Знайти і знешкодити" 🫡

💥 Оператори 14-го окремого полку БпАК Сил безпілотних систем продовжують полювати за пріоритетними цілями ворога.

🔥 Цього разу в результаті злагодженої роботи аеророзвідників групи “Сірко” та операторів ударних БпЛА на Курському напрямку було виявлено та уражено російський ЗРК “Тор”.

🔴 Ворожий комплекс двічі намагався збити ударний БпЛА полку, а після невдачі – покинути скомпрометовані позиції. Проте система захоплення цілі українського дрона спрацювала краще за ППО росіян вартістю в десятки мільйонів доларів.

🔹 У війні технологій зарозумілий мисливець дуже швидко сам стає здобиччю.

💥 ⁨Бійці СБС знищили рідкісний РЕБ противника

🎯 На одному з напрямків фронту оператори 424 батальйону Svarog Сил безпілотних систем виявили та знищили експериментальний російський комплекс радіоелектронної боротьби «КОП-2» («Комплекс обнаружения и подавления – 2»)

🔴 Цей зразок – чергова спроба противника знайти ефективну протидію українським БПЛА. «КОП-2» сканує ефір у широкому діапазоні, виявляє частоту, на якій працює дрон, і намагається заглушити його потужним сигналом. Це дорога та рідкісна техніка, яку окупанти застосовують для прикриття важливих об'єктів – наприклад, установок ППО.

🔹 Проте в реальному бою «КОП-2» не витримав зустрічі з операторами батальйону Svarog. Перше їхнє точне влучення вивело обладнання з ладу, а наступне – повністю знищило комплекс.

🇺🇦 СБС: На крок попереду!

🔥“Примари” ГУР в небі над Донбасом: ліквідація ворожих комплексів ППО триває

🔰 Воїни спецпідрозділу ГУР МО України “Prymary” продовжують системно послаблювати російську протиповітряну оборону. Тепер – на Донецькому напрямку.

🎥На відео – кадри ураження дороговартісної техніки окупаційних військ.

💥Під точні удари дронів спецпризначенців потрапили:

▪️ три радіолокаційних станції “подльот 48Я6-К1”;

▪️ дві радіолокаційні станції “ніобій-СВ”;

▪️ дві пускові установки комплексу “С-300В”

▪️ радіолокаційна станція “П-18”.

⚔️Збройна боротьба триває!

🇺🇦 Слава Україні!

Треба відмітити, що всі ці РЛС бачать на сотні кілометрів в глиб нашої території. І стоять до сотні кілометрів від ЛБЗ. Тому знищення таких ДУЖЕ пріоритетних цілей, та ще й на таких відстанях керованими дронами - дуже крута робота!

✊Успішний рейд: спецпризначенці ГУР знищили трьох кадирівців у глибокому тилу противника

🔴 Бійці підрозділу ГУР МО України “Легіон “Свобода Росії” влаштували успішну засідку на бойовиків росгвардійського підрозділу “ахмат” поблизу села Велика Білозерка.

🤫17 липня воїни Легіону непомітно подолали понад 30 кілометрів углиб тимчасово окупованої Запорізької області, знищили ціль і без втрат повернулися із завдання.

🔥 Унаслідок підриву автомобіля було ліквідовано трьох “ахматівців”. Також під час операції здобуто інформацію про логістику, техніку та командні пункти ворога.

🔊 Легіон “Свобода Росії” звертається до представників усіх народів, пригноблених москвою, а також до військовослужбовців окупаційних військ: ваші життя для кремлівського командування — розхідний матеріал.

🔥 Теорія великого вибуху по-донбаськи, або народження наднової! 💥

Вчора і сьогодні Усік з нічною атакою перекрили більшість інформаційного простору. Навіть більше фейки про Дюбуа та розмародерений магазин на Лукянівці. Але треба трохи подивись на територію ворога. І треба переносити туди увагу всіх, півнів в тому числі.

Акцентую, що через колосальну перевагу півнів у "людях" - ми знищуємо їх менше, ніж вони роблять нового поповнення. Так. Скільки б ми за добу не знищили - цього всеодно мало. Тому вони й мають просування.

Але це зовсім інша ситуація з технікою, особливо спеціальною та специфічною. Дороговартісна - означає важко замінна, особливо по термінах.

І тут підрозділ Химери, Головного управління розвідки - проводить вже третю операцію по знищенню такої техніки!

Перші дві були в Криму, і ми тоді вперше побачили і дізнались нові спроможності наших дронів, які за дуже багато кілометрів - спокійно і керовано знищують цілий ряд РЛС, які ворог використовує для повітряного контролю. В більшості - на нашій території.

Вчорашня операція знову додала в список знищених РЛС різних діапазонів - Противник, Польот, Каста (перша і друга), Ніобій СВ та декілька РЛС сімейства Небо.

Метрові РЛС (за діапазоном) дуже великі, далеко бачать, але мають великі похибки. Така ж найстаріша, яку вразили за три рази - радянська П-18. У нас до речі, є дуже крутий проапгрейддений аналог власного виробництва ;)

Дециметрові - набагато менші, меньше дальність виявлення та супроводження, але дуже велика точність за можливість слідкувати за дуже швидкими цілями.

Знищені пускові установки ЗРК С-300В напевно були бонусом, тому що третя операція націлена саме на РЛС. І не просто РЛС власних С-300/400, а саме великі РЛС радіотехнічних військ.

Висновки.
Три операції - це вже стабільність. І стабільно в півнів вирізають очі. Так, в них вони не в одиничному екземплярі, але їх завжди не вистачає. А з такими операціями - ще й вікна можливостей у нас з'являться. І не тільки по ЛБЗ - а й, наприклад, постійні завади польотам цивільній авіації. Плани Ковьор мають бути по всьому оркостану, а кожен півень має страждати не менше нас.

Тому, після ще декількох таких операцій (а нагадую, що цих три операції з величезною кількістю РЛС за останні декілька тижнів - ми ніколи не робили) має бути щось грандіозне. Просто так півням очі не вирізають ;)

Просто писані роками становлення успішних країн правила - не стимул для нашого розвитку та роботи на перемогу...

Лана Зеркаль:

Історія з НАБУ – це про українськи граблі. Граблі, на яких українськи еліти танцюють, наспівуючи пісню про європейські цінності та знищуючи свою репутацію і можливість побудови успішної країни заради контрольованої безкарності для обраних.

Успішних демократичних країн, що стало розвиваються, не так багато. І всі вони мають три спільні чинники:

- Перший – еліти пишуть закони для себе та розповсюджують їх дію на інших. Тобто правила однакові для всіх без винятку.

- Другий – стабільність інститутів не залежить від зміни їхніх очільників. Наприклад, політичні партії та громадські організації створюються не під одну особу.

- Третій – і, насправді, ключовий з них – колективний контроль еліт за інструментами насильства. Це означає, що контроль за діяльністю правоохоронних органів не має бути сконцентрований в один руках. Цей принцип забезпечує баланс в системі стримувань та противаг.

Як це працює в демократичних країнах, ми мали змогу нещодавно переконатися на прикладі президента Південної Кореї Юн Сок Йоля, який під гаслами “захисту від антидержавних сил” намагався ввести в країні військовий стан, акумулювати контроль над силовими структурами й армією в своїх руках та нівелювати роль парламенту. Результат – імпічмент і звинувачення екс-президента у державній зраді. І для Південної Кореї – це не випадковість. Починаючи з 1987 року, девять президентів країни перебували під кримінальними переслідуваннями за корупцію та перевищення повноважень, і тільки двом з них вдалося уникнути судових вироків. Вироки отримали не тільки екс-президенти, але й більшість людей з їхнього “кола довіри”: міністри, радники, лояльні до влади представники великого бізнесу і навіть родичі.

Так працює судова система та верховенство права, коли політичні еліти дотримуються принципів єдиних правил для всіх та колективного контролю над силовими інструментами. Тоді навіть статус очільника держави не позбавляє тебе від відповідальності перед законом.

Результат – мрія будь-якого українського президента. ВВП країни – 1,8 трильйона доларів, ВВП на душу населення – 34 тисячі доларів. Країна входить у топ-3 держав світу за інвестиціями в R&D – понад 4,5% ВВП.

Тепер повернемося в Україну… Ніщо інше не могло би так швидко та без торгу об’єднати “Слуг”, ОПЗЖ і БЮТ, як розуміння того, хто є спільним ворогом. НАБУ та САП.

Нам може не подобатися продуктивність роботи НАБУ та САП, їхні підходи до ведення розслідувань чи кадрової політики. Але позбавлення цих органів незалежності не вирішує цих проблем.

Ефективність антикорупційних або будь-яких інших правоохоронних органів, контроль над якими зосереджений в одних руках, має лише один сенс: працювати саме на ці руки. І тоді це вже не про європейські цінності, а про нові українські цінники.

Валерій Пекар:

Отже, давайте розбиратися, що вчора сталося. Спробую бути настільки стислим, наскільки можливо, хоча це зашкодить точності формулювань, але точність можна додати згодом, як буде час.

Останні 11 років в Україні діяла неписана угода щодо того, щоб не ліквідовувати здобутки Революції Гідності — передусім курс в Європу. Поки ця угода діяла, кожній владній команді пробачали чимало речей, бо зберігалося головне. Знаючи про особливу чутливість європейських партнерів до питання корупції у верхніх ешелонах влади та незалежності антикорупційних органів, значна частина суспільства сприйняла вчорашні події як розворот від європейського курсу. А це те, на чому тримається вся країна, — на мрії про європейське, а не російське майбутнє.

Зауважу, що про юридичні тонкощі можна сперечатися, але це не має сенсу. Здоровий глузд каже: незалежність розслідувачів — це відсутність політичного контролю з боку тих, кого вони розслідують, інакше все перетворюється на фарс. Нагадаю, формування антикорупційної інфраструктури не було завершено — не вистачило голосів для внесення змін в Конституцію. Також зауважу, що до роботи антикорупційних органів були численні претензії. Але все це не має значення, бо другорядне. Ця справа соціально-політична, а не юридична.

Швидке ухвалення закону з численними порушеннями регламенту Верховної Ради, тиском на членів Парламенту, негайним підписанням в умовах, коли найважливіші для оборони країни та наповнення бюджету закони не підписуються місяцями, виглядала як крок до створення авторитарного режиму, як дії в напрямку наближення до росії. (Я вже не кажу про те, що народні депутати – фігуранти розслідувань вчора голосували, маючи явний конфлікт інтересів.)

Отже, в очах значної частини суспільства був порушений соціальний договір. Зі свого боку, люди відчули себе вільними від своєї частини соціального договору — не критикувати владу, обмежувати себе самоцензурою, не вступати у протистояння, розуміючи надзвичайні виклики для країни та відсутність виборів на горизонті.

Очевидно, що антиєвропейські та авторитарні тенденції наростали поступово й спостерігалися вже певний час. Їх всі бачили, але діяв цей неписаний соціальний договір. Це створило ілюзію, що суспільного спротиву нема, і вело до накопичення помилок. Критична маса врешті сформувалася, і планка впала.

Як завжди буває в українській новітній історії, жабку варили повільно, але жабка в якийсь момент усвідомила, що відбувається, й вистрибнула.

Вчорашні події показали, що активна частина суспільства, усвідомлюючи ризики спротиву у час воєнного стану, не вважає себе більше зв’язаною самообмеженнями. Багатотисячні мітинги у Києві та інших великих містах були стихійними й непідробними. Так звучить Майдан, так звучить голос невдоволених громадян, в яких забирають майбутнє.

Важливо, що у вчорашніх подіях брала участь переважно молодь — ті люди, для яких Євромайдан є історією, легендою, які виросли в умовах впевненості в незмінності європейського курсу. Водночас приєдналися й інші покоління, було видно чимало ветеранів війни. Для старших ключовою думкою було: «Невже знову? Ну скільки ж можна?» (“I can’t believe I still have to protest this shit”). Для молодших ключові гасла були пов’язані з їхнім відчуттям, що в них забирають європейську й демократичну мрію й натомість підсовують російський авторитарний шлях («Україна не росія», «Мій батько загинув не за це» тощо).

Тонка грань самообмежень і самоцензури громадян вчора була перейдена. З іншого боку, влада обрала свою позицію: не слухати суспільство, йти на конфронтацію. Все це вже бувало, чим закінчиться, відомо.

Тепер поговоримо про типові заперечення з боку тих, хто критикує вчорашні протести.

По-перше, кажуть, що НАБУ і САП не заслуговують на такий захист. Це правда, до них чимало питань, і значна частина суспільства їх не любить. Але, підкреслю, протест був не за НАБУ і САП, а проти розвороту європейського вибору.