#Рецензія #Метод46
«Це не театр. Це вирок».
Коли театр виривається з лещат комфорту й починає бити током по нервовій системі, народжується щось подібне до «Методу 46». Але чи це мистецтво, чи просто естетизований струс мозку? Олекса Гладушевський робить зі сцени шибеницю. «Метод 46» - це фронтальна атака на комфорт, совість і мовчання, яке смердить хлоркою театральних гримерок.
⚡ Стиль Гладушевського відомий, його не сплутати, він вражає.
Починається все звабливо. Глядач потрапляє у світ а-ля гламур, шоу-бізнесова блискуча упаковка, студентська молодість акторів. А потім приходить ВІН. Майстер. І разом з ним - справжній жах.
Далі, як у лабораторії: героїнь роздягають (і буквально, і метафорично), показують їхню вразливість, страх, безпорадність. Глядачеві ніяково. Глядачеві соромно. Але не тому, що «нецензурно», а тому що правда.
🩸🔞 На межі театру та злочину.
«Метод 46» - це не артхаусна історія про маніпуляцію. Це сцена з допиту, де кожен співучасник.
Акторки, то не просто ролі, а живі свідки, які виживають. І саме це найстрашніше: відчуття, що це не «ролі», а повторна травматизація реального болю.
Гладушевський не залишає шансів: Ви не зможете відсидітися в темряві з думкою «це просто вистава». Це фільм жахів, знятий на документальному матеріалі. І саме тим він цінний. Білоус, Демченко, Сомов, Висоцький…
💁♂️🤷♂️ Ідея проти естетики:
Єдине, що можна поставити виставі у провину - це майже демонстративна зневага до тонких форм. Тут усе нервово, на надрив. Це не театр для поціновувачів образності й підтексту. Це театр молотком по лобі. Прямолінійність настільки безжальна, що подекуди хочеться втекти не через жах, а через брак кисню (а кисню під час показу не вистачало і в прямому, і в переносному сенсі. Сцена#6 точно не дня літніх показів)
🐦🔥 Що ж скажу в результаті ?
«Метод 46» — це театр посттравми. Театр, який не лікує, а рве рану ще ширше, щоб суспільство нарешті подивилося всередину. Це не комфортне мистецтво — це арт-злочин, якому хочеться аплодувати стоячи і водночас мовчки покинути залу, не зустрічаючись ні з ким поглядом.
Це не про театр. Це про нас. Про наше мовчання, наші виправдання, наше «не моя справа». І якщо після вистави вам хочеться забути деяких людей в своєму житті, то значить, усе зроблено правильно.
«Це не театр. Це вирок».
Коли театр виривається з лещат комфорту й починає бити током по нервовій системі, народжується щось подібне до «Методу 46». Але чи це мистецтво, чи просто естетизований струс мозку? Олекса Гладушевський робить зі сцени шибеницю. «Метод 46» - це фронтальна атака на комфорт, совість і мовчання, яке смердить хлоркою театральних гримерок.
⚡ Стиль Гладушевського відомий, його не сплутати, він вражає.
Починається все звабливо. Глядач потрапляє у світ а-ля гламур, шоу-бізнесова блискуча упаковка, студентська молодість акторів. А потім приходить ВІН. Майстер. І разом з ним - справжній жах.
Далі, як у лабораторії: героїнь роздягають (і буквально, і метафорично), показують їхню вразливість, страх, безпорадність. Глядачеві ніяково. Глядачеві соромно. Але не тому, що «нецензурно», а тому що правда.
🩸🔞 На межі театру та злочину.
«Метод 46» - це не артхаусна історія про маніпуляцію. Це сцена з допиту, де кожен співучасник.
Акторки, то не просто ролі, а живі свідки, які виживають. І саме це найстрашніше: відчуття, що це не «ролі», а повторна травматизація реального болю.
Гладушевський не залишає шансів: Ви не зможете відсидітися в темряві з думкою «це просто вистава». Це фільм жахів, знятий на документальному матеріалі. І саме тим він цінний. Білоус, Демченко, Сомов, Висоцький…
💁♂️🤷♂️ Ідея проти естетики:
Єдине, що можна поставити виставі у провину - це майже демонстративна зневага до тонких форм. Тут усе нервово, на надрив. Це не театр для поціновувачів образності й підтексту. Це театр молотком по лобі. Прямолінійність настільки безжальна, що подекуди хочеться втекти не через жах, а через брак кисню (а кисню під час показу не вистачало і в прямому, і в переносному сенсі. Сцена#6 точно не дня літніх показів)
🐦🔥 Що ж скажу в результаті ?
«Метод 46» — це театр посттравми. Театр, який не лікує, а рве рану ще ширше, щоб суспільство нарешті подивилося всередину. Це не комфортне мистецтво — це арт-злочин, якому хочеться аплодувати стоячи і водночас мовчки покинути залу, не зустрічаючись ні з ким поглядом.
Це не про театр. Це про нас. Про наше мовчання, наші виправдання, наше «не моя справа». І якщо після вистави вам хочеться забути деяких людей в своєму житті, то значить, усе зроблено правильно.
❤11🔥5💔1
Ти — режисер, але ніхто ще не дав тобі сцени?
Ми дамо тобі шанс, менторів, простір і прем’єру.
Втілюй свою ідею разом з «Феніксом».
«Фенікс» оголошує відкритий конкурс-пітчинг для режисерів-початківців та незалежних авторів.
Найкраща соціально-важлива ідея буде втілена в життя спільно з нашими менторами та продюсерами.
Ми хочемо дати можливість молодим режисерам реалізувати себе, створивши новий авторський проєкт з нуля в тандемі з нашою командою та наставництвом.
Програма пройде в 3 етапи:
1. Подай ідею до 01.08.2025;
2. Фінальний пітчинг — 5 відібраних режисерів презентують свої проєкти вживу перед командою та партнерами «Фенікса».
3. Оголошення переможця — це початок етапу розробки та акторського кастингу разом із нашою командою та продюсерською підтримкою.
Що отримає переможець:
• Повна реалізація проєкту;
• Продакшн-підтримка та промо;
• Прем’єра в Києві + фестивальні та гастрольні перспективи;
• При умові успіху премʼєри, перспектива показу закордоном.
Для кого:
• Початківці, студенти, випускники, молоді режисери, театрознавці, драматурги з режисерським баченням;
• Вік: 18+;
• Досвід та освіта бажані, але необов’язкові — важлива ідея та сміливість мислення.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeq31_cZLvFPCIVpgf4X8q2se746r97RclDVJaGEW_O7n8g2Q/viewform?usp=header
Ми дамо тобі шанс, менторів, простір і прем’єру.
Втілюй свою ідею разом з «Феніксом».
«Фенікс» оголошує відкритий конкурс-пітчинг для режисерів-початківців та незалежних авторів.
Найкраща соціально-важлива ідея буде втілена в життя спільно з нашими менторами та продюсерами.
Ми хочемо дати можливість молодим режисерам реалізувати себе, створивши новий авторський проєкт з нуля в тандемі з нашою командою та наставництвом.
Програма пройде в 3 етапи:
1. Подай ідею до 01.08.2025;
2. Фінальний пітчинг — 5 відібраних режисерів презентують свої проєкти вживу перед командою та партнерами «Фенікса».
3. Оголошення переможця — це початок етапу розробки та акторського кастингу разом із нашою командою та продюсерською підтримкою.
Що отримає переможець:
• Повна реалізація проєкту;
• Продакшн-підтримка та промо;
• Прем’єра в Києві + фестивальні та гастрольні перспективи;
• При умові успіху премʼєри, перспектива показу закордоном.
Для кого:
• Початківці, студенти, випускники, молоді режисери, театрознавці, драматурги з режисерським баченням;
• Вік: 18+;
• Досвід та освіта бажані, але необов’язкові — важлива ідея та сміливість мислення.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeq31_cZLvFPCIVpgf4X8q2se746r97RclDVJaGEW_O7n8g2Q/viewform?usp=header
❤6
#Рецензія #Арлезіанка
Сьогодні був запрошенний на один з премʼєрних показів вистави Дмитра Богомазова - «Арлезіанка». Це складна для сценічного втілення історія з тонкою психологією та непростим філософським підтекстом. Режисер трохи відійшов від оригіналу та переніс все в наші часи. Замість півдня старої Франції ми потрапляємо в західну американську провінцію. Постановка викликала в мене неоднозначні відчуття, якими поділюсь з повагою до всіх причетних та відразу наголошую, що ділюсь виключно своїми враженнями.
Почну з головного - акторська робота. Це те, що справді вразило та тримало мою увагу до кінця. І хоча я сподівався, що сьогодні гратиме Іван Довженко в дуеті з Мариною Кошкіною, я потрапив на інший акторський склад, від якого я нічого, окрім блискучої гри і не очікував. Ажнов, Смородіна, Ярема, Стальчук, Антропова, Самінін - вразили глибоким внутрішнім проживанням ролі. Як на мій погляд, то жодного разу не зрадили емоційній правді свого персонажа. Їх потужна присутність напевно тримала мене і після фіналу.
Що стосується режисерського рішення, то мені не вистачило ясності в загальному меседжі. Стилістика «дикого Заходу» - цікава і смілива ідея, але як глядач я не до кінця погоджуюсь, що це сильно допомогло у розкритті теми. Деякі сцени залишали по собі більше візуального враження, ніж драматичної глибини. Сценографія гарна, хоч в той самий час і проста (талант Петра Богомазова ніхто не відміняв). Історія, що має потенціал розбити серце, цього разу залишилася для мене дещо недоступною. Можливо, це такий режисерський підхід - залишити простір для інтерпретації. Але мені бракувало драматургічного фокусу, особливо в першій частині вистави.
Я не завжди люблю відвідувати перші покази, бо вони не завжди бувають найкращими, якщо розумієте про що я. Виставі треба трошки «настоятись», як гарному вину. Сьогодні було враження, що режисер трохи загрався у стиль, забувши про нерв. Замість трагедії - поза. Замість серця - витриманий інтер’єр. Складається враження, що нас ведуть не через історію, а через каталог режисерських рефлексій. І коли нарешті хочеться відчути - тебе знову вкидають у чергову фразу, яку можна сприймати як цитату. Все занадто «як по нотам». В моментах здавалось, що це мистецький інстаграм: гарно, естетично, але без пульсу.
Буду відвертим, ця вистава не для молоді. Мені здається, що набагато емпатичнішим буде глядач 30-35+, який віднайде себе та свою історію в тому чи іншому герої. Я завжди вважав, що театр - це дзеркало життя, але тут побачив селфі з фільтром: красиво, але себе не впізнаєш (знову ж таки, можливо мій життєвий досвід та вік цьому причина).
Вистава, безперечно, має художню цінність. Її варто подивитися хоча б заради гри Ажнова, Антропової, Яреми, Смородіни, Стальчука - саме вони оживили сцену й наповнили її правдою. Постановка залишає поле для роздумів, як про форму, так і про зміст. І саме в цьому, можливо, її головна цінність.
І все ж - я маю сказати це прямо: Дмитро Богомазов - один із найталановитіших українських режисерів кількох десятиліть. Впевнений, що Митницький пишався таким учнем. Я теж щиро захоплююсь його роботами. Але цього разу… цього разу - ні. Не зачепило. Не вразило. Не пробило.
Але навіть великі іноді мовчать.
P.S. * З часом все ж таки піду ще раз, але виключно з метою подивитись на дует Кошкіної та Довженка в цій виставі, а також дуже хочу побачити Богдановича у цій історії.
** Все частіше ловлю себе на думці, що останнім часом, ніхто з професійних театральних режисерів так не вражає в українському театрі, як Давід Петросян.
Сьогодні був запрошенний на один з премʼєрних показів вистави Дмитра Богомазова - «Арлезіанка». Це складна для сценічного втілення історія з тонкою психологією та непростим філософським підтекстом. Режисер трохи відійшов від оригіналу та переніс все в наші часи. Замість півдня старої Франції ми потрапляємо в західну американську провінцію. Постановка викликала в мене неоднозначні відчуття, якими поділюсь з повагою до всіх причетних та відразу наголошую, що ділюсь виключно своїми враженнями.
Почну з головного - акторська робота. Це те, що справді вразило та тримало мою увагу до кінця. І хоча я сподівався, що сьогодні гратиме Іван Довженко в дуеті з Мариною Кошкіною, я потрапив на інший акторський склад, від якого я нічого, окрім блискучої гри і не очікував. Ажнов, Смородіна, Ярема, Стальчук, Антропова, Самінін - вразили глибоким внутрішнім проживанням ролі. Як на мій погляд, то жодного разу не зрадили емоційній правді свого персонажа. Їх потужна присутність напевно тримала мене і після фіналу.
Що стосується режисерського рішення, то мені не вистачило ясності в загальному меседжі. Стилістика «дикого Заходу» - цікава і смілива ідея, але як глядач я не до кінця погоджуюсь, що це сильно допомогло у розкритті теми. Деякі сцени залишали по собі більше візуального враження, ніж драматичної глибини. Сценографія гарна, хоч в той самий час і проста (талант Петра Богомазова ніхто не відміняв). Історія, що має потенціал розбити серце, цього разу залишилася для мене дещо недоступною. Можливо, це такий режисерський підхід - залишити простір для інтерпретації. Але мені бракувало драматургічного фокусу, особливо в першій частині вистави.
Я не завжди люблю відвідувати перші покази, бо вони не завжди бувають найкращими, якщо розумієте про що я. Виставі треба трошки «настоятись», як гарному вину. Сьогодні було враження, що режисер трохи загрався у стиль, забувши про нерв. Замість трагедії - поза. Замість серця - витриманий інтер’єр. Складається враження, що нас ведуть не через історію, а через каталог режисерських рефлексій. І коли нарешті хочеться відчути - тебе знову вкидають у чергову фразу, яку можна сприймати як цитату. Все занадто «як по нотам». В моментах здавалось, що це мистецький інстаграм: гарно, естетично, але без пульсу.
Буду відвертим, ця вистава не для молоді. Мені здається, що набагато емпатичнішим буде глядач 30-35+, який віднайде себе та свою історію в тому чи іншому герої. Я завжди вважав, що театр - це дзеркало життя, але тут побачив селфі з фільтром: красиво, але себе не впізнаєш (знову ж таки, можливо мій життєвий досвід та вік цьому причина).
Вистава, безперечно, має художню цінність. Її варто подивитися хоча б заради гри Ажнова, Антропової, Яреми, Смородіни, Стальчука - саме вони оживили сцену й наповнили її правдою. Постановка залишає поле для роздумів, як про форму, так і про зміст. І саме в цьому, можливо, її головна цінність.
І все ж - я маю сказати це прямо: Дмитро Богомазов - один із найталановитіших українських режисерів кількох десятиліть. Впевнений, що Митницький пишався таким учнем. Я теж щиро захоплююсь його роботами. Але цього разу… цього разу - ні. Не зачепило. Не вразило. Не пробило.
Але навіть великі іноді мовчать.
P.S. * З часом все ж таки піду ще раз, але виключно з метою подивитись на дует Кошкіної та Довженка в цій виставі, а також дуже хочу побачити Богдановича у цій історії.
** Все частіше ловлю себе на думці, що останнім часом, ніхто з професійних театральних режисерів так не вражає в українському театрі, як Давід Петросян.
❤8👏5🤔2👀2
Сьогодні, з критикою на нас вийшла одна з підписниць каналу, стосовно рецензії на «Метод 46».
Хочу наголосити ще раз, що ці рецензії — це виключно мій погляд на побачене, мої думки та враження від загального сприйняття вистав, акторської роботи, та режисерського прояву. Якщо немає бажання толерувати це, то читати ніхто не заставляє. Я пишу без всякої задньої думки. Враховую всі плюси та мінуси (на свій розсуд), а погоджуватись чи ні — це вже рішення кожного 🙌
Хочу наголосити ще раз, що ці рецензії — це виключно мій погляд на побачене, мої думки та враження від загального сприйняття вистав, акторської роботи, та режисерського прояву. Якщо немає бажання толерувати це, то читати ніхто не заставляє. Я пишу без всякої задньої думки. Враховую всі плюси та мінуси (на свій розсуд), а погоджуватись чи ні — це вже рішення кожного 🙌
❤4
Поки абітурієнти готуються до творчого конкурсу в майстерню Олекси Гладушевського та Івана Шарана, а наша команда до нового театрального сезону, щоб представити глядачеві нові театральні вистави та перформативні проєкти, ми готові анонсувати найближчі освітні події червня-липня:
21.06 з 10:00 до 14:00 — пройде чотиригодинний акторський МК з Дмитром Олійником — викладачем акторської школи «Фенікс», актором театру драми та комедії на лівому березі Дніпра та театру «Золоті Ворота», актором кіно («БожеВільні», «Будинок «Слово». Нескінченний роман», «І будуть люди», «Крути 1918».
Реєстрація в Direct або @phoenix_film_acting_school;
В період з 15.07 по 20.07 у співпраці з Національним академічним театром імені І.Франка та студією Sweet. tv пройде триденна практична лабораторія дубляжу від Вʼячеслава Хостікоєва — актора театру, кіно та дубляжу. Представника однієї з найвідоміших акторських династій України — Сумських-Хостікоєвих. Актора Національного драматичного театру імені Івана Франка («Конотопська відьма», «Кайдашева сімʼя», «Тевʼє Тевель», «Безталана», «Люкс для іноземців»)
Реєстрація в Direct або @phoenix_film_acting_school;
21.06 з 10:00 до 14:00 — пройде чотиригодинний акторський МК з Дмитром Олійником — викладачем акторської школи «Фенікс», актором театру драми та комедії на лівому березі Дніпра та театру «Золоті Ворота», актором кіно («БожеВільні», «Будинок «Слово». Нескінченний роман», «І будуть люди», «Крути 1918».
Реєстрація в Direct або @phoenix_film_acting_school;
В період з 15.07 по 20.07 у співпраці з Національним академічним театром імені І.Франка та студією Sweet. tv пройде триденна практична лабораторія дубляжу від Вʼячеслава Хостікоєва — актора театру, кіно та дубляжу. Представника однієї з найвідоміших акторських династій України — Сумських-Хостікоєвих. Актора Національного драматичного театру імені Івана Франка («Конотопська відьма», «Кайдашева сімʼя», «Тевʼє Тевель», «Безталана», «Люкс для іноземців»)
Реєстрація в Direct або @phoenix_film_acting_school;
❤2
#Рецензія #Зрада
«Зрада»
Був запрошений вчора на виставу «Зрада» за режисурою Олександри Меркулової у Молодому театрі. І знову про кохання, але це вже не та франківська історія, де я майже створював для себе чернетку з цитат героїв «Арлезіанки», а історія в якій кожному буде легше знайти себе. Для мене це одна з тих вистав, у яких простий сюжет відкривається глядачеві, як складна психологічна історія про тонкі межі вірності, любові й егоїзму. Тут немає місця гучним ефектам чи зовнішньому пафосу, а режисерка робить ставку на нюанси, ледь вловимі зміни в героях, інтонації. Блискуча робота і художника-постановника. Такий мінімалізм і такий влучний. Вода та вогонь стануть основними провідниками символізму впродовж цієї історії. Я в цьому знайшов для себе цікавий підтекст, але не купляйте квитки на перший ряд ☔️
Думаю, що «Зрада» рішуче представляє той театр, у якому важливий не сам конфлікт, а глибина переживань героїв. Кожний із персонажів існує не як символ, а як жива, вразлива людина - із внутрішньою боротьбою, страхами й виборами. Найголовніший вибір для мене в цій історії - це питання: «Зраджую коханій людині, чи собі». У цій простій, навіть аскетичній сценічній рамці особливо відчувається здатність акторів не просто втілювати написаний текст, а відкривати в ньому нові, невидимі грані. А пластичні фрагменти завдяки чудовій фізичній підготовці додали неабиякий фрагмент шарму та естетики для глядача. Елеонора Кравченко дебютувала на сцені Молодого театру в якості головної героїні цієї вистави і вважаю, що це одна з найкращих її ролей та впевнена заявка про себе на ще одній столичній сцені.
«Зрада» буде чудовим вибором для тих, хто не чекає від театру простих відповідей, а цінує тонку роботу над стосунками, простір для власних роздумів, які неминучі вже під час перегляду. А чи зараз знаходячись зі своїми коханими людьми, чи впевнені ми, що кохаємо ? Такі вистави не відпускають одразу - вони залишають у пам’яті присмак особистої причетності й усвідомлення того, як тонко й непомітно ми самі іноді переступаємо межі, навіть не помічаючи цього.
«Зрада»
Був запрошений вчора на виставу «Зрада» за режисурою Олександри Меркулової у Молодому театрі. І знову про кохання, але це вже не та франківська історія, де я майже створював для себе чернетку з цитат героїв «Арлезіанки», а історія в якій кожному буде легше знайти себе. Для мене це одна з тих вистав, у яких простий сюжет відкривається глядачеві, як складна психологічна історія про тонкі межі вірності, любові й егоїзму. Тут немає місця гучним ефектам чи зовнішньому пафосу, а режисерка робить ставку на нюанси, ледь вловимі зміни в героях, інтонації. Блискуча робота і художника-постановника. Такий мінімалізм і такий влучний. Вода та вогонь стануть основними провідниками символізму впродовж цієї історії. Я в цьому знайшов для себе цікавий підтекст, але не купляйте квитки на перший ряд ☔️
Думаю, що «Зрада» рішуче представляє той театр, у якому важливий не сам конфлікт, а глибина переживань героїв. Кожний із персонажів існує не як символ, а як жива, вразлива людина - із внутрішньою боротьбою, страхами й виборами. Найголовніший вибір для мене в цій історії - це питання: «Зраджую коханій людині, чи собі». У цій простій, навіть аскетичній сценічній рамці особливо відчувається здатність акторів не просто втілювати написаний текст, а відкривати в ньому нові, невидимі грані. А пластичні фрагменти завдяки чудовій фізичній підготовці додали неабиякий фрагмент шарму та естетики для глядача. Елеонора Кравченко дебютувала на сцені Молодого театру в якості головної героїні цієї вистави і вважаю, що це одна з найкращих її ролей та впевнена заявка про себе на ще одній столичній сцені.
«Зрада» буде чудовим вибором для тих, хто не чекає від театру простих відповідей, а цінує тонку роботу над стосунками, простір для власних роздумів, які неминучі вже під час перегляду. А чи зараз знаходячись зі своїми коханими людьми, чи впевнені ми, що кохаємо ? Такі вистави не відпускають одразу - вони залишають у пам’яті присмак особистої причетності й усвідомлення того, як тонко й непомітно ми самі іноді переступаємо межі, навіть не помічаючи цього.
❤13
🌟 ACT in HAY - це творчий ретрит для тих, хто хоче вийти із зони комфорту й прокачати себе, як особистість !
📍 Буковель, HAY boutique hotel & spa by Edem Family | 🗓️ 3 дні, які запалять твою творчість!
Це не просто відпочинок - це вибухова суміш натхнення, практики, нетворкінгу й релаксу!
Що чекає?
🔥 Тренінги від зіркових коучів - прокачаєш харизму, голос, тіло, зрозумієш, як робити себе помітним!
💦 SPA та вечірні програми - відпочинок для душі й тіла!
🤝 Знайомства з тими, хто мислить в унісон - майбутні колеги, друзі, партнери та наставники!
Для кого?
Для акторів, продюсерів, блогерів, підприємців - для всіх, хто прагне вийти на новий рівень в кар’єрі й житті!
Реєстрація в Direct ✍️
📍 Буковель, HAY boutique hotel & spa by Edem Family | 🗓️ 3 дні, які запалять твою творчість!
Це не просто відпочинок - це вибухова суміш натхнення, практики, нетворкінгу й релаксу!
Що чекає?
🔥 Тренінги від зіркових коучів - прокачаєш харизму, голос, тіло, зрозумієш, як робити себе помітним!
💦 SPA та вечірні програми - відпочинок для душі й тіла!
🤝 Знайомства з тими, хто мислить в унісон - майбутні колеги, друзі, партнери та наставники!
Для кого?
Для акторів, продюсерів, блогерів, підприємців - для всіх, хто прагне вийти на новий рівень в кар’єрі й житті!
Реєстрація в Direct ✍️
Спеціальна гостя ACT in HAY - Олена Кравець!
Акторка, телеведуча й одна з найяскравіших особистостей української сцени - Олена Кравець - завітає на наш творчий ретрит у Буковелі, щоб провести цей час разом з Вами.
Чому це круто?
✅ Творчий шлях від КВК до великої сцени, акторки дубляжу та кіно - відверто й натхненно.
✅ Секрети побудови особистого бренду - як виділятися в кадрі, на сцені та в житті.
✅ Інсайти про роботу в команді, харизму й вміння тримати увагу глядача.
🌟 Хочеш відкритись, знайти свою особливу енергію й отримати цінні поради від справжньої профі ? Тоді мерщій бронювати місця на наш камерний ретрит, бо місць обмаль.
Приїздіть зарядитися, навчитися й отримати особисту пораду від неймовірної Олени Кравець - унікальної гості ACT in HAY!
Акторка, телеведуча й одна з найяскравіших особистостей української сцени - Олена Кравець - завітає на наш творчий ретрит у Буковелі, щоб провести цей час разом з Вами.
Чому це круто?
✅ Творчий шлях від КВК до великої сцени, акторки дубляжу та кіно - відверто й натхненно.
✅ Секрети побудови особистого бренду - як виділятися в кадрі, на сцені та в житті.
✅ Інсайти про роботу в команді, харизму й вміння тримати увагу глядача.
🌟 Хочеш відкритись, знайти свою особливу енергію й отримати цінні поради від справжньої профі ? Тоді мерщій бронювати місця на наш камерний ретрит, бо місць обмаль.
Приїздіть зарядитися, навчитися й отримати особисту пораду від неймовірної Олени Кравець - унікальної гості ACT in HAY!
Він знає, як перетворити ідею на бренд, а шоу - на подію, про яку говорить вся країна.
Володимир Завадюк - продюсер, команда якого стоїть за найгучнішими українськими телепроєктами нової ери. Він із командою адаптував для України культові світові формати, що збирають мільйони глядачів перед екранами й задають нові стандарти індустрії.
Керівник департаменту Big Brave Events 1+1 media, креатор, lgbtq+ активіст, фанат української культури, митець, та креативний продюсер ваших улюблених шоу:
🎙️ «Голос»;
💃 «Танці з зірками»;
✨ «Ліпсінк Батл»;
🎭 «Маскарад»;
🎄«Різдво. Ти не один»;
🙌 «Клуб 1%»;
🎶 Національного відбору на «Євробачення 2024» .
🇺🇦Марафони: Save Ukraine, Embrace Ukraine, Match for peace та інших проєктів
Володимир Завадюк - це один з архітекторів на нашому телебаченні. Він знає все про те, як створювати незабутній продукт, як запалювати зірок та створювати бренд, якому довіряють.
Для кого ця можливість ?
✔️ Для тих, хто хоче вибудувати сильний особистий бренд і стати лідером думок;
✔️ Для експертів, які прагнуть більшої впізнаваності своїх ідей та довіри;
✔️ Для творчих особистостей, які хочуть виділитися серед сотень інших;
✔️ Для всіх, хто розуміє: у сучасному світі головна валюта - це увага.
Володимир Завадюк знає, як зробити так, щоб ідею не просто помітили, а запам’ятали. Віднайдіть свою мотивацію та натхнення під час ретриту «ACT in HAY», щоб перетворити історію свого життя чи бізнесу на бренд, який обирають.
Якщо ти готовий бути помітним та хочеш змінити не тільки себе, а й ринок навколо, то скоріше реєструйся на наш преміум ретрит за посиланням в Direct
Володимир Завадюк - продюсер, команда якого стоїть за найгучнішими українськими телепроєктами нової ери. Він із командою адаптував для України культові світові формати, що збирають мільйони глядачів перед екранами й задають нові стандарти індустрії.
Керівник департаменту Big Brave Events 1+1 media, креатор, lgbtq+ активіст, фанат української культури, митець, та креативний продюсер ваших улюблених шоу:
🎙️ «Голос»;
💃 «Танці з зірками»;
✨ «Ліпсінк Батл»;
🎭 «Маскарад»;
🎄«Різдво. Ти не один»;
🙌 «Клуб 1%»;
🎶 Національного відбору на «Євробачення 2024» .
🇺🇦Марафони: Save Ukraine, Embrace Ukraine, Match for peace та інших проєктів
Володимир Завадюк - це один з архітекторів на нашому телебаченні. Він знає все про те, як створювати незабутній продукт, як запалювати зірок та створювати бренд, якому довіряють.
Для кого ця можливість ?
✔️ Для тих, хто хоче вибудувати сильний особистий бренд і стати лідером думок;
✔️ Для експертів, які прагнуть більшої впізнаваності своїх ідей та довіри;
✔️ Для творчих особистостей, які хочуть виділитися серед сотень інших;
✔️ Для всіх, хто розуміє: у сучасному світі головна валюта - це увага.
Володимир Завадюк знає, як зробити так, щоб ідею не просто помітили, а запам’ятали. Віднайдіть свою мотивацію та натхнення під час ретриту «ACT in HAY», щоб перетворити історію свого життя чи бізнесу на бренд, який обирають.
Якщо ти готовий бути помітним та хочеш змінити не тільки себе, а й ринок навколо, то скоріше реєструйся на наш преміум ретрит за посиланням в Direct
❤2
Більше 7 років безумовної підтримки, натхнення, щирих емоцій і правди в усьому. Таких, як вона більше не буде. Тетяна Леонардівна Шеліга - це легенда української сцени та кіно. Стільки болю в житті, але і стільки народної любові, любові та вірності друзів. Спочивай з миром, ти назавжди в памʼяті тих, кому була знайома. З великим болем і важкістю вимовляється сьогодні «прощавай»…
😢13