📍В грудні 2023 р. я торкнувся теми підступного удару в спину української громади Словаччини - ліквідації в кінці 2014 року з ініціативи Києва Генерального консульства України в Пряшеві. Цей акт став суттєвим фактором у грі на стороні російських гібридних операцій, завданням яких було сформувати стійкі антиукраїнські настрої в частині словацького суспільства.

📍Після невдалої спроби захопити Україну в результаті повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, російська федерація намагається створити на західному і південному флангах нашої держави недружній пояс, впливаючи на внутрішньополітичну ситуацію в Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії та Молдові.

📍Тому відновлення роботи Генконсульства України в Пряшеві стало архіважливим завданням, покликаним відновити форпост українства на теренах східної Словаччини та зруйнувати стратегію росії на політичну ізоляцію України.

📍Ситуація зрушилася з «мертвої» точки, і от нещодавно під час спільної прес-конференції з Міністром закордонних справ Словаччини Юраєм Бланаром Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга повідомив, що наприкінці 2025 р. Україна планує відкрити нове Генеральне консульство в Словаччині для захисту прав та інтересів українських громадян, які перебувають або проживають у цій країні. Це крок у межах ширшої стратегії поглиблення співпраці з європейськими сусідами і підтримки повоєнної відбудови України.

📍За наявною інформацією відкриття планують на грудень, зараз йде облаштування орендованої в Пряшеві будівлі, в якій працюватимуть 5 працівників Генконсульства.

📍Зазначу, що в Пряшівському університеті в навчальному році 2024-2025 навчалося 2500 українських студентів із загальної кількості 8000, що, погодьтеся, вражає.
20 вересня 2025 р. в будівлі Союзу русинів-українців Словаччини вперше відкрила свої двері новостворена суботня школа «Українські студії Прешов», яку відвідуватимуть 140 українських дітей, що стало ще одним вагомим кроком у підтримці наших земляків за кордоном.

📍Словацький напрямок, попри всю складність взаємовідносин сусідніх держав, рухається в позитивному для України руслі: наша держава отримує за кошти союзників словацькі боєприпаси та зброю на понад мільярд доларів у річному вимірі, закордонні поставки газу та електроенергії також здійснюються значною мірою через Словаччину, а фірми останньої готуються взяти участь у відновленні України після війни.

Тиск на Андріїва

📍Депутати та керівництво Ужгородської міськради не є суб'єктними. З липня 2023 р. вони у своїй більшості перебували під контролем ОДА та частково залишалися в орбіті олігархічних груп Закарпаття. Попри це депутатський корпус намагається «вклинюватися» у розподіл фінансових потоків Ужгородської міськради, чим «коригує» плани небожителів.

📍Нещодавно оприлюднений документ – проєкт рішення Ужгородської міськради про розпуск виконавчого комітету та відставку всіх заступників міського голови – свідчить про те, що архітектура влади, вибудувана в липні 2023 р. командою Микити, зазнала фіаско і потребує перезавантаження.
Виведення з гри заступника мера Євгена Плавайка, декласованого Службою безпеки України, призвело до часткової втрати контролю над процесами в УМР з боку керівництва ОВА.

📍Ужгородський міський голова Богдан Андріїв, якому не подобається статус споглядальника за тим, як мимо нього проходять багатомільйонні грошові потоки, почав виявляти невдоволення відведеною роллю. За наявною інформацією, він може отримувати всього до 20 відсотків «схематозу», хоча вважає, що заслуговує на значно більшу долю. У зв'язку з цим мер час від часу кладе депутатському корпусу з його бенефіціарами палки в колеса у вигляді вето на «шкурні» рішення.

📍Зараз проходить процес з'ясування відносин між зацікавленими сторонами конфлікту, але метою всіх цих процесів є боротьба за право знаходитися біля корупційного корита.

📍З недавніх пір інформаційний простір Закарпаття почав «освоювати» львівський активіст та колишній військовослужбовець Львівського обласного ТЦК, який нині знаходиться за межами України, — Іван Спринський.

📍Очевидно, що на рідній для блогера Галичині «хлібні» теми вичерпуються, і треба шукати щастя в сусідніх регіонах.

📍Пробну кулю активіст вирішив загнати в лузу очільників Закарпаття. Для цього оприлюднив публікацію загальновідомих фактів з життя нардепа Віктора Балоги і голослівно заявив, що останній «досі будує імперію на Закарпатті, лобіюючи призначення голів ВЦА». Допис проілюстрував фотографією голови Закарпатської облради Романа Сарая, а в коментарі до публікації пояснив, що, на його думку, Р. Сарай і голова Закарпатської ОДА Мирослав Білецький покривають кодло Балог.

📍Очевидно, що спонсорів для заохочення цієї тематики не знайшлося, адже Мирослава Білецького тривалий час безуспішно атакував, сидячи у Відні, екс-нардеп Ігор Мосійчук; замовники витратили купу грошей, не досягнувши мети, — М. Білецький, попри протидію групи місцевих нардепів, очолив Закарпатську ОВА.

📍Зате, очевидно, І. Спринського помітили закарпатські «колеги» по службі в ТЦК, які фігурували в масштабних корупційних схемах з фальшивими довідками для ухилянтів від служби в армії. Їх було взято під варту та звільнено із займаних посад, не дивлячись на високий дах в командному складі ЗСУ.

📍В цій площині варто розглядати наїзд Спринського на начальника Закарпатського обласного ТЦК Андрія Савчука, який використав для дискредитації останнього тему етнічного походження начальника Ужгородського РТЦК Армена Мірзабекова та нібито участі останнього в вірменському кримінальному угрупуванні.

📍Правда, львівський блогер-тцкашник в певний момент зрозумів, що перетнув межу у цьому напрямку, і змушений був «освідчитися» у коханні до великого вірменського народу.

📍За наявною інформацією відомо, що спецслужби перевірили викладені Іваном Спринським факти про нібито внесення за призначення на посаду начальника Ужгородського РТЦК 100 тисяч доларів учасниками етнічного злочинного угрупування. Армен Мірзабеков пройшов з цього приводу перевірку на поліграфі; викладені факти не підтвердилися.

📍Написавши публікацію, я побачив перед очима образ ротного з 68 бату ТРО — Армена Петросяна, з яким був знайомий з 1989 року, ще з часів студенства. Він безмежно любив свою рідну Перечинщину і героїчно загинув за Україну три роки тому — 17 вересня 2022 р., на його похорони в Перечині прийшла величезна маса народу, переважно українці, які щиро поважали представника вірменського народу.
Не варто розділяти суспільство на основі етнічної належності, особливо в час війни.

📍Урядова зустріч у Михайлівцях: як чеські вибори змінюють схему поставок словацької зброї Україні

📍17 жовтня 2025 року в словацькому місті Михайлівці відбудеться спільне засідання урядів Словаччини та України.
Про це повідомив словацький прем'єр Роберт Фіцо на вчорашній прес-конференції, що стосувалася побудови військового шпиталю в Пряшеві, яку він проводив спільно з міністром оборони Словаччини Робертом Калиняком.

📍Словацького міністра оборони застало зненацька запитання журналістки про планований найближчими днями візит до України. Роберт Калиняк заявив, що про свої поїздки він інформує за їхніми наслідками, а не до їх здійснення.

📍Тоді слово взяв Роберт Фіцо і повідомив, що поїздка Р. Калиняка пов'язана з майбутнім спільним засіданням урядів, яке відбудеться у результаті домовленості з президентом В. Зеленським та українським прем'єром Юлією Свириденко про зустріч високопосадовців країн. Також Р. Фіцо зазначив, що напередодні цієї події є необхідність двосторонніх зустрічей відповідних міністрів.

📍Очевидно, що необхідність зустрічі міністрів оборони України та Словаччини виникла, в тому числі, через наслідки парламентських виборів у Чехії, де перемогли правопопулістські партії на чолі з лідером партії ANO Андреєм Бабішем. Останній у ході виборчої кампанії пообіцяв скасувати чеську ініціативу президента Петера Павла щодо постачання снарядів Україні.

📍Проблема в тому, що головним постачальником снарядів для цієї схеми була Словаччина, яка заробляє на війні мільярди євро і на заводах якої виробляються сотні тисяч снарядів для України, але тільки невеликий відсоток їх йде безпосередньо до нашої держави. Решта ж боєприпасів контрактується через чеські фірми. Це робиться для того, щоб Роберт Фіцо, який напередодні виборів до словацького парламенту обіцяв своїм, великою мірою проросійським виборцям, що не відправить жодного набою до України, міг мати перед ними виправдання, мовляв, ми не поставляємо снаряди до України, а продаємо їх іншим країнам, і вони вже несуть відповідальність за подальшу долю боєприпасів.

📍Тому напередодні зустрічі урядів у Михайлівцях, на якій має йти розмова суто про економічну та гуманітарну співпрацю між Україною і Словаччиною, всі військові питання мають бути обговорені за зачиненими дверима між міністрами оборони, які вироблять новий механізм поставок словацького озброєння та боєприпасів. Можливо, цим питанням керуватимуть через структури НАТО.

📍А що стосується результатів виборів у Чехії та позиції Андрея Бабіша, то не варто надто засмучуватися. Він є бізнесменом-мільярдером і, очевидно, також захоче, щоб його країна продовжувала заробляти на воєнних поставках до України. Швидше за все, його позиція буде подібною до позиції Роберта Фіцо: своїм виборцям він говоритиме одне, а робитиме зовсім інше.

📍Ексголова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко звернув увагу на те, що 25 жовтня 2025 року завершуються повноваження голів громад та депутатів місцевих рад, але Конституцією України не передбачено продовження їх повноважень. Тому у Верховній Раді готуються проголосувати постанову щодо продовження повноважень голів громад і депутатів місцевих рад до кінця воєнного стану.

📍Я б сказав, що це фактично прикриття «фіговим» листом відсутності легітимності органів місцевого самоврядування.

📍Натомість В. Чубірко пропонує прийняття Президентом України рішення стосовно вертикалі, включаючи і місцеві органи влади. Потрібно створити військові адміністрації у всіх громадах так, як це зроблено в областях.
📍Слушна думка. На прикладі Закарпаття ми добре бачимо, що місцеві ради в час війни продовжують дерибанити бюджет, придумують нові схеми для розбазарювання земельних і майнових ресурсів. При цьому прикриваються «колективною безвідповідальністю»: за колегіально прийняті рішення немає кому понести кару. На слуху у нас найбільше Ужгородська міськрада та Оноківська сільрада, але й інші не пасуть задніх, просто менше про них чути.

📍Тому виникають ексцеси, подібні до жахливого випадку у Керецьківській сільраді, де депутати насміхалися над своїм колегою Сергієм Батрином, який просив зупинити злочинну трату коштів громади, і в результаті від безсилля вплинути на процеси підірвав себе та присутніх на сесії сільради трьома гранатами.

📍Про необхідність введення сільських військових адміністрацій, які підпорядковуватимуться напряму начальнику ОВА і не залежатимуть від примх депутатів, я писав одразу після теракту в Керецьках. Влада не хоче цього робити, бо їй вигідно непублічно впливати на потрібні їй рішення руками голів та депутатів місцевих рад. У випадку створення військових адміністрацій на місцевому рівні народ знатиме, що за все відповідає людина Президента, і тоді різко зменшиться бажання загрібати жар чужими руками.
Попереду є ще декілька тижнів, і ми незабаром побачимо, як вирішиться питання стосовно подальшого функціонування органів місцевого самоврядування.

📍Під час відрядження до Брюсселя очільника Закарпатської ОВА Мирослава Білецького знову поповзли чутки про незадоволення його роботою з боку керівництва ОП.
📍Зняти керівника області не є надскладною проблемою. Важче потім посадити в керівне крісло потрібну людину, адже на шляху до цього можуть виникнути непередбачувані перепони.
📍Для прикладу - ми досі не маємо начальника Ужгородської РВА, хоча Кабмін ще 7 січня 2025 р. погодив призначення на посаду Тараса Гайдука, якого лобіював заступник керівника ОП Віктор Микита. А далі щось пішло не так.
Ставити у пріоритет особисту відданість при кадрових рішеннях не завжди є найкращим варіантом.

Настав «зірковий» час посла Шандора
📍Повідомивши про зустріч з російським президентом Путіним у Будапешті, президент США Дональд Трамп не тільки підіграв диктатору, а й жваво вступив у виборчу кампанію на парламентських виборах (квітень 2026 року) в Угорщині на стороні Віктора Орбана.

📍Заява відбулася на фоні шпигунського скандалу з угорськими дипломатами у Брюсселі та зниження рейтингів урядової партії ФІДЕС, яка значно відстає в опитуваннях від опозиційної ТИСА Петера Мадяра.

📍Якщо порахувати таймінг, озвучений Трампом, про організаційні процеси наступного тижня за участю Держсекретаря Марка Рубіо з російськими колегами, то президент США запланував зустріч з російським президентом орієнтовно за два тижні.

📍У цей час Угорщина відзначатиме чергову річницю антирадянського повстання 1956 року під керівництвом тодішнього прем'єр-міністра країни Імре Надя, і опозиційні сили матимуть можливість використати цей момент для потужних антипутінських акцій. Уявіть собі картину: Путін у Будапешті, де 69 років тому Москва жорстоко придушила танками прагнення угорців до свободи. Опозиція отримує ідеальний привід для активних дій, а В. Орбан ризикує остаточно втратити залишки легітимності в очах виборців.

📍У цій ситуації пора проявити свій дипломатичний хист Послу України в Угорщині Федору Шандору.
Настав час вилазити з окопу і довести, що його місія полягає не тільки в висадці дерев, а й у відстоюванні українських національних інтересів.

📍Найближчими днями фахівці з МЗС мають підготувати для нашого посла ряд тез, які б були почуті не тільки у Будапешті, а й у Вашингтоні.
Це мають бути не стандартні заїжджені фрази, а гра на грані фолу, а можливо й за його межами. Тоді Федір Шандор має всі шанси перетворитися на дипломата-камікадзе, що пішов на самопожертву заради України.

📍«Путін у Будапешті — це плювок на могили героїв 1956-го», - досить стриманий меседж для початку комунікації українського посла.

📍На завершення: відомо, що Дональд Трамп може змінювати свою думку з якогось питання тричі на добу, тому не факт, що зустріч у Будапешті відбудеться, але завдяки потужній інформаційній хвилі необхідно використати максимально цю тему для просування українських ідей в Угорщині.

«Вбити» Білецького.
📍Команда гласного позаштатного співробітника оперативного підрозділу Служби безпеки України Д. Бігуса провела журналістське розслідування, метою якого є політичне «вбивство» голови Закарпатської ОВА Мирослава Білецького.

📍Тиждень тому в своєму телеграмі я писав, що над фігурою М. Білецького згущуються хмари, в ОП незадоволені його діяльністю. У центрі прийняття рішень держави добре знали, що незабаром в ефір вийде критичний матеріал, який дискредитуватиме не тільки керманича Закарпатської ОВА, але й систему управління в цілому.

📍Журналісти систематизували факти з відкритих джерел і яскраво подали майнові здобутки родини Білецьких — його колишньої дружини, тестя, двох синів, невістки та пов'язали вказаних осіб з відомими в Україні особами: ексміністром МВС Арсеном Аваковим, нардепом Валерієм Лунченком, нардепом Василем Петьовкою, експідсанкційним Валерієм Пересоляком та іншими. Стандартний «джентльменський» набір, який притаманний більшості українських високопосадовців. 📍При працевлаштуванні на посаду голови Закарпатської ОВА питань до М. Білецького з цього приводу не виникло, але після втручання журналістів, очевидно, не забариться реакція від НАЗК та НАБУ.

📍Найзахопливішим сюжетом у відео є шпигування за будинком батька колишньої дружини в Ужгороді, у якому, за твердженням розслідувачів, проживає М. Білецький. Камера, встановлена навпроти оселі, зафіксувала в гаражі будинку голову Закарпатської ОВА з водієм та колишню дружину М. Білецького.
Журналісти стверджують, що Мирослав Білецький виїхав на автомобілі, якого немає в автопарку Закарпатської ОВА та на якому встановлено номери прикриття. Останній факт свідчить, що керівник області вживає певних заходів безпеки, але їх явно недостатньо. На місці журналістів спокійно могли опинитися ворожі агенти з метою ліквідації голови Закарпатської ОВА…

📍Хто є замовником розслідування? Відповіді на це питання ми не отримаємо, але є розуміння того, що над процесом стоїть ляльковод, який вважає за краще залишатися в тіні. Прагнення голови Закарпатської ОВА грати в більш самостійну гру не викликало ентузіазму в столиці, і як наслідок маємо кризову ситуацію в керівництві області.

📍Однозначно, що Мирослав Білецький зазнав репутаційних втрат, і його подальше перебування на посаді залежатиме від того, як діятимуть у цій ситуації правоохоронні органи, які координуються з Офісу Президента. Але зазначу, що персональна відповідальність за майбутнє М. Білецького лежить на нашому землякові, заступнику керівника ОП Віктору Микиті, який пролобіював призначення на посаду свого заступника в ОВА.

P.S. Голова Закарпатської ОВА не ангел і мав у своєму житті непрості періоди. Про існування майбутнього очільника Закарпаття я дізнався задовго до початку його політичної кар'єри, восени 2004 р., за часів Помаранчевої революції, з уст виноградівчанина, у якого були мотиви особистого характеру для помсти. Відтоді як веду свій канал, у мене не було бажання і підстав ділитися чи якось скористатися отриманою інформацією понад двадцятирічної давнини. Мирослав Білецький є продуктом своєї епохи, який зміг вирватися з пут розрухи 90-х, і життєва траєкторія якого була скоригована в конструктивному руслі.

📍Колишній очільник Закарпатської ОВА Віктор Микита, коли відʼїжджав на посаду заступника керівника ОП з питань регіональної політики, думав, що в Закарпатській області все і надалі працюватиме за накатаною раніше схемою. Цього не відбулося.

Чому?
📍У Мирослава Білецького був свій шлях до сходження на посаду очільника Закарпатської ОВА: бізнес, депутатство, робота в облдержадміністрації. У В. Микити - військова служба в СБУ і одразу посада очільника Закарпатської ОДА, до якої у грудні 2021 року він був, мʼяко кажучи, не готовий. Але почалася війна, і ВМ зі створенням військової адміністрації відчув себе як риба у воді, і тому отримав кадрове підвищення.

📍Сталося так, що методи управління В. Микити не могли підійти для М. Білецького. У час війни архіважливими є питання координації діяльності правоохоронних органів головою ОВА. М. Білецький не може вести справи з силовиками на одній мові, як це робив В. Микита, який був своїм серед них. Фактично «мостом» із силовиками у вибудуваній у краї архітектурі влади мав і надалі бути Віктор Микита, який залишив за собою посаду керівника Закарпатської обласної організації партії «Слуга Народу», але цього не сталося через його перезавантаженість основною роботою в Офісі Президента. У цій «кухні» є дуже тонкі моменти, які не підлягають публічному обговоренню, і я не маю достатніх відомостей для їх ширшого висвітлення.

📍Наступні проблемні моменти у діяльності Закарпатської ОВА.
🔺У Закарпатській області відсутня половина голів РВА, виконувачі обовʼязків не можуть повноцінно їх замінювати.

🔺Перший заступник Василь Іванчо є рівноцінним гравцем на полі управлінських процесів краю. Він розбирається у сфері своїх повноважень краще за М. Білецького і робить все самостійно без якихось вказівок згори. Тому існує певне невелике напруження у стосунках.

🔺Заступник голови Закарпатської ОВА Ігор Шинкарюк понад рік виконує завдання в іншому важливому для держави місці і тягне на собі кілька вузькоспрямованих проєктів.

🔺Тільки кілька місяців тому Мирославу Білецькому вдалося провести свою людину на посаду заступника голови ОВА - Ростислава Пріцака.

🔺Мукачівська група (вже не клан) чекає дестабілізації в області, щоб повернути втрачені позиції, підливаючи час від часу масла у вогонь у вигляді підтримки маргінальних груп активістів.

📍У випадку відставки Мирослава Білецького кого поставити на його місце - знову силовика-генерала з-за меж області? Не найкращий варіант. Я колись дуже позитивно сприйняв появу в керівництві краю генерала СБУ Олексія Петрова. Як виявилося, це призначення було грубою помилкою керівництва країни.

📍Такого силовика можна знайти і на місці, він повністю в темі процесів у Закарпатті, але я не впевнений, що на новій посаді він належним чином зможе управляти державним механізмом.

📍В Офісі Президента незадоволені не тільки діяльністю голови Закарпатської ОВА, а й голови Закарпатської обласної ради Романа Сарая.
Не знаю, чи удостоїться Роман Дмитрович честі бути висвітленим у передачах провідних антикорупційників країни, тому має бути готовим до будь-яких несподіванок, як і особи, котрі входять до його найближчого оточення.

📍Роману Сараю закидають інертність, неспроможність самостійно тримати депутатський корпус в «загоні» та надмірне займання проблемами власного бізнесу.

Ситуацію робить пікантною те, що колишній голова облради Володимир Чубірко «не спить» і готовий втретє повернутися в омріяне крісло очільника обласної ради. Володимир Володимирович веде активну комунікацію з приводу неспроможності Р. Сарая керувати облрадою, його несамостійності та повного підпорядкування заступнику керівника ОП Віктору Микиті, що, на думку В. Чубірка, суттєво дискредитує незалежність органів місцевого самоврядування.

📍Враховуючи те, що В. Чубірко є інформатором НАБУ, можна розраховувати на те, що компромат, який він вишукує, в якийсь момент «вистрілить» і зіграє на його користь.

📍Легка турбулентність в рядах керівництва Закарпатської ОВА та Закарпатської облради має свої глибинні корені в конфлікті місцевих еліт, їх боротьбі за місце під «сонцем» та постійною оглядкою на можливість проведення у найближчому майбутньому виборчого процесу.

📍Але війна не зупиняється і може тривати ще кілька років.
Тому пропоную керівникам краю, крім іншого, зосередитись на ймовірних сценаріях розвитку подій, викликаних російською агресією, та шляхах подолання несподіваних викликів.

📍Враховуючи те, що у ворожих пабліках з'явилася інформація про необхідність ударів по залізничних тунелях в Карпатах для переривання ланцюга поставок ЗСУ, пропоную провести моделювання ситуації, коли виведеними з ладу ракетними ударами виявляться не тільки тунелі, а й автомобільні дороги через перевали, які з'єднують Закарпатську область з сусідніми регіонами України, буде порушено мобільний зв'язок та інтернет. На території Ужгородського, Мукачівського та Берегівського районів з'являться ворожі ДРГ, одягнені у форму ЗСУ, які здійснюватимуть напади на об'єкти державної влади та органів місцевого самоврядування в місцях компактного проживання угорської національної меншини. З'явиться маргінальна група, яка проголосить у соцмережах відновлення статусу республіки «Подкарпатська Русь» або проголошення «Карпаторусской Республики».

📍У той же час радикальні депутати в парламентах країн ЄС закликатимуть ввести на Закарпаття війська для захисту русинів та угорців, щодо яких українською владою здійснюється геноцид. З боку Угорщини до кордону з Україною підтягуються понтонні переправи та війська з метою запобігання гуманітарній катастрофі, як це було в кінці лютого 2022 р.

📍У мене є певне розуміння того, що робитимуть СБУ, ДПСУ, ЗСУ, Нацполіція, Нацгвардія. Їм просто треба підкоригувати діючі протоколи до певних умов.
📍Але хочеться, щоб у ситуацію, коли обірвано зв'язок з Києвом, «увійшло» й керівництво ОВА та облради. Щоб Мирослав Білецький та Роман Сарай чітко знали, що робити у такому випадку і як мають себе вести у цій ситуації владні структури.

📍Треба «відпрацювати» закарпатських нардепів та обранців облради, інших місцевих рад.
Що конкретно робитимуть при виникненні вищеописаної ситуації Віктор Балога, Василь Петьовка, Валерій Лунченко, Роберт Горват, Володимир Чубірко, Олександр Ледида, Іван Чубирко, Михайло Рівіс, міські голови Берегова Золтан Бабяк, Ужгорода Богдан Андріїв, Мукачева Андрій Балога, мер Чопа Валерій Самардак та інші ключові гравці закарпатського політикуму?

📍Пропоную «світлим» головам з облради та ОВА розділити головний сценарій на маленькі підсценарії і дати завдання пропрацювати їх до найменших подробиць.
Робочою назвою фінального документа може бути «Стратегія захисту Закарпатської області України на період до 2030 р.»

📍Вовчик, інформатор НАБУ, завів телеграм-канал, у якому висвітлює події в адмінбудівлі ОДА на площі Народній в Ужгороді.
📍У розповсюдженій інформації стверджується, що резонансне журналістське розслідування щодо родини начальника Закарпатської ОВА Мирослава Білецького було замовлено колегами з партії «Рідне Закарпаття», нардепами Василем Петьовкою та Валерієм Лунченком.

📍Також канал інформатора НАБУ повідомляє, що за «мочиловом» М. Білецького, окрім В. Петьовки та В. Лунченка стирчать вуха заступників Мирослава Білецького - Василя Іванчо та Ігоря Шинкарюка, які хочуть підсидіти свого «шефа» і зайняти посаду очільника області. З цією метою В. Іванчо та І. Шинкарюк систематично замовляють через журналіста Павла Федаку публікації про те, що нібито Білецьким у Києві незадоволені.

📍Ця версія цілком робоча. Тому пропоную, у тій частині, що стосується мене, пановам Іванчу та Шинкарюку пройти поліграф і довести абсурдність висунутих звинувачень. Та й очільнику ОВА так буде спокійніше працювати.

📍Що стосується взаємовідносин між Василем Петьовкою, Валерієм Лунченком та Мирославом Білецьким, то їх можна охарактеризувати приказкою, яку вживають словацькі експерти щодо політичної конкуренції: у політика є вороги, великі вороги і колеги по партії.

📍Початок свого візиту до Закарпатської області заступник керівника ОП Віктор Микита проілюстрував фотографією з очільником ОВА Мирославом Білецьким. Це свідчить про те, що розслідування Bihus Info не вплинуло на думку можновладців щодо голови Закарпатської ОВА.

📍Відставка М. Білецького засвідчила б слабкість позицій Віктора Микити, який відповідає за регіональну політику, у владних ешелонах та викликала б турбулентність у рядах «Рідного Закарпаття» — найбільшої фракції в Закарпатській обласній раді, до якої входить очільник краю. Голова облради Роман Сарай ще не проходив випробування «політичним вогнем», і тому дестабілізація роботи крайового парламенту є небажаною.

Існує ще варіант можливого переходу Мирослава Білецького на рівноцінну посаду, але це вже зі сфери припущень.

📍Заступнику керівника ОП Віктору Микиті під час останнього приїзду на Закарпаття дуже добре вдалося зіграти роль політичного популіста. Заява, що «Закарпаття це не Донбас і не новий Донбас. Закарпаття завжди було і буде Закарпаттям» позитивно відгукнулася в серцях місцевих жителів, яких протягом тривалого часу в соцмережах переконували, що саме Віктор Микита відповідальний за здачу області кланам зі східної України.

📍Якби подібну заяву зробив голова ОВА Мирослав Білецький, то йому б одразу «пришили» ярлик локал-сепаратизму, а в устах менеджера з оточення президента реверанс у бік закарпатців прозвучав досить органічно.

📍Цього ж дня Віктор Федорович відзначився «дублем», повідомивши, що два ресторани McDonald's, які торік відкрили в Мукачеві та Ужгороді, сплачують стільки ж податків, як уся лісова галузь Закарпатської області (17 млн грн протягом 2024 р.). З пересічних громадян мало хто зрозумів, про що йшла мова, але депутат Закарпатської облради Ірина Мацепура з цього приводу зазначила, що «йдеться про суму щонайменше в мільярд гривень».

📍В селищі Дубове Тячівського району, в якому зосереджуються потоки з кількох лісгоспів, щодня нелегально «обілечуються» мінімум 20 лісовозів на суму 1000 доларів з кожного, це 20 мільйонів гривень на місяць, які розподіляються по кишенях всієї владної вертикалі. Чомусь жоден з керівників краю не зміг вирішити цю проблему. Спроба СБУ, свого часу, втрутитися у роботу «Дубівського» хабу викликала шалений спротив місцевого населення та покровителів схеми в Києві, мало не призвела до масового кровопролиття. Створіть, Вікторе Федоровичу, умови, щоб лісівники платили ці кошти в бюджет, а не «наліво».

📍Гра в популізм не передбачає виправдань, а потребує нових яскравих тем. Тому найближчим часом ми побачимо, чи заяви В. Микити були зроблені з метою показати «хто ґазда в хижі», чи є входом у передвиборчий трек.

📍Зробивши заяву, що «Закарпаття це не Донбас і не новий Донбас. Закарпаття завжди було і буде Закарпаттям», заступник керівника ОП В.Микита забув сказати дуже важливе слово - Українським Закарпаттям.
📍Вся сепарня, яка тусується в Закарпатському котлі і сподівається на якісь інші сценарії має це добре засвоїти.
#УкраїнськеЗакарпаття

📍Корупційний скандал у найближчому оточенні президента затьмарив подію, яка стала відповіддю на розслідування журналістів Bihus Info про голову Закарпатської ОВА Мирослава Білецького. Видання СтопКор підсвітило діяльність колишніх соратників М. Білецького, народних депутатів від групи «Довіра» Василя Петьовки та Валерія Лунченка. Останніх підозрюють у стимулюванні бігусів зацікавитися «губернаторською» родиною.

📍Чесно зізнаюся, я не прочитав, що там пишуть про закарпатських нардепів, — всеукраїнський вал антикорупційного негативу такий потужний, що мозок відмовляється реагувати на містечкові теми.

📍Зазначу, що подальша доля М. Білецького, як голови Закарпатської ОВА, повністю залежить від думки заступника керівника ОП Віктора Микити. Його «вага» в ОП різко зросла останніми днями: В. Микита бере участь в операції з відволікання уваги громадськості від міндічгейту — супроводжує Президента в поїздці в прифронтові Херсонську та Запорізьку області.

📍Мене не здивує інформація, що в особі Віктора Микити керівник ОП Андрій Єрмак готує собі наступника. На всякий випадок.
Адже зовнішній орган управління НАБУ діє за класикою жанру — поступово підвищує температуру кипіння політичної напруги в країні. Услід за міндічгейтом готується ще більш вразливий скандал — фламіндічгейт, який стосуватиметься топ-корупції у сфері оборонної промисловості. У кого «полетять» голови наступного разу, невідомо…

📍Голова Закарпатської облради Роман Сарай мав змогу поспілкуватися з колегами по депутатському корпусу, які вже протягом кількох років перебувають у вигнанні. Мова йде про голову фракції КМКС Ласло Брензовича та депутата цієї ж фракції Чобо Пийтера.

📍Нагадую, що Л. Брензович має проблеми з СБУ і покинув Україну ще в грудні 2020 р. Ч. Пийтер, який залишив Україну напередодні повномасштабного вторгнення Росії, був фігурантом справи НАБУ щодо невнесення до декларації відомостей про дві компанії, зареєстровані ним у Будапешті, та був оголошений у розшук у січні 2023 р.

📍Зустріч відбулася в угорському місті Кішварда в ході урочистостей з нагоди 10-річчя Європейського об'єднання територіального співробітництва «Тиса» (ЄОТС Тиса).

📍Роман Сарай очолив облраду вже після виїзду вказаних колег з України, тому вперше в якості голови наживо зміг поспілкуватися з обома депутатами від «КМКС» Партії угорців України. Очевидно, що цей контакт був простою формальністю, адже голова обласної ради не може вирішити проблемні моменти вказаних депутатів, але симптоматично, що Ласло Брензович і Чобо Пийтер долучаються до офіційних зустрічей угорської та української сторін, які проходять на території Угорщини. Офіційний Будапешт цим самим нагадує, що нормалізація стосунків з Україною повинна стосуватися і його клієнтели.