Кадри знищення хаймарсу, петріота, вертольотів, які з'являються останнім часом - це результат довгої роботи РФ із розробки, виробництва та застосування БПЛА літакового типу.
Зараз не будемо про те, чому наша стратегічна зброя не маскується, чому не було попередження від РЕР - та інші організаційні косяки зі сторони військового керівництва. Поговоримо про те, чому в нас немає таких результатів, як у ворога.
Думка про те, що ми втратили перевагу та програємо у сфері оперативної аеророзвідки - це бачення бійців БПЛА, які в цю мить не мають змоги виконувати польоти через низький технічний та технологічний рівень наших літаків. Все, що ми розповімо вам далі - це крик душі, яким ми намагаємось звернути увагу громадськості на проблему. Вашу увагу. Якщо просто допоможете розповсюдити цей матеріал - вже зробите дуже добру справу.
Програємо війну БПЛА - програємо війну загалом.
Зараз не будемо про те, чому наша стратегічна зброя не маскується, чому не було попередження від РЕР - та інші організаційні косяки зі сторони військового керівництва. Поговоримо про те, чому в нас немає таких результатів, як у ворога.
Думка про те, що ми втратили перевагу та програємо у сфері оперативної аеророзвідки - це бачення бійців БПЛА, які в цю мить не мають змоги виконувати польоти через низький технічний та технологічний рівень наших літаків. Все, що ми розповімо вам далі - це крик душі, яким ми намагаємось звернути увагу громадськості на проблему. Вашу увагу. Якщо просто допоможете розповсюдити цей матеріал - вже зробите дуже добру справу.
Програємо війну БПЛА - програємо війну загалом.
🔥4👍2😢1
Причина нашого відставання суто організаційна.
З початку повномасштабного вторгнення багато спеціалістів із авіамоделювання, радіоелектроніки та ІТ за власною ініціативою та на власні кошти (та кошти волонтерів) почали розробляти та виготовляти літаки та модулі до них. Більшість таких гаражних виробництв використовувала та використовує китайське обладнання, від корпусу - до останнього мікрочіпу. Готові, дешеві та легкодоступні технологічні рішення дозволили швидко надати армії безпілотні крила.
Однак ці технології здебільшого цивільні, вони не створювалися для дії в умовах тотального подавлення, а радіус польотів та стійкість до метеорологічних умов не відповідають військовим потребам. ККД таких літаків відповідний.
На прикладі цієї сфери добре видно, як ефективно працює ринкова економіка. Так, людей, які зайнялися проблематикою, багато, за два роки було знайдено чимало ефективних рішень, розроблено унікальні модулі, ПО - і це результат матеріальної зацікавленості, відкриття нового величезного ринку.
Але всі нові рішення зберігаються у великому секреті, головним чином від колег, а не ворога. Це бажання максимально заробити призвело до того, що в кожному комплексі є щось круте - втім, замість того, щоб поєднувати найкращі розробки, виробники створюють 100500 подібних літаків. Кожен має свою родзинку, але в цілому їхній технологічний рівень нижчий від аналогів РФ.
Друга проблема, до якої приводить комерційна основа - пріоритет кількості над якістю, як тільки фірма отримує держзамовлення. Автору відомий випадок, коли виробництво поставляло завідомо неробочі борти, аби тільки виконати держзамовлення. Такий підхід одразу відображається на роботі підрозділів БПЛА. Замість того, щоб знаходити та нищити ворога, бійці ганяють на виробництво або усувають технічні проблеми власноруч. Технічно несправні літаки - це практично норма.
Все це призводить до відставання галузі, до того, що реалізувати потенціал тих же хаймарсів не вдається, бо немає чим дати стрім на відстанях 50+ км. Винятком є дуже дорогі комплекси, які більшості підрозділів просто недоступні.
Як результат, ворог переважає в кількості та якості розвідників, коригувальників, ударних дронів. І це означає, що будуть горіти наші хаймарси, наші ППО, наші склади, будуть гинути наші воїни. Але власники "високотехнологічних" фірм, що вже стали фактично олігархами, і далі нарощуватимуть прибутки.
З початку повномасштабного вторгнення багато спеціалістів із авіамоделювання, радіоелектроніки та ІТ за власною ініціативою та на власні кошти (та кошти волонтерів) почали розробляти та виготовляти літаки та модулі до них. Більшість таких гаражних виробництв використовувала та використовує китайське обладнання, від корпусу - до останнього мікрочіпу. Готові, дешеві та легкодоступні технологічні рішення дозволили швидко надати армії безпілотні крила.
Однак ці технології здебільшого цивільні, вони не створювалися для дії в умовах тотального подавлення, а радіус польотів та стійкість до метеорологічних умов не відповідають військовим потребам. ККД таких літаків відповідний.
На прикладі цієї сфери добре видно, як ефективно працює ринкова економіка. Так, людей, які зайнялися проблематикою, багато, за два роки було знайдено чимало ефективних рішень, розроблено унікальні модулі, ПО - і це результат матеріальної зацікавленості, відкриття нового величезного ринку.
Але всі нові рішення зберігаються у великому секреті, головним чином від колег, а не ворога. Це бажання максимально заробити призвело до того, що в кожному комплексі є щось круте - втім, замість того, щоб поєднувати найкращі розробки, виробники створюють 100500 подібних літаків. Кожен має свою родзинку, але в цілому їхній технологічний рівень нижчий від аналогів РФ.
Друга проблема, до якої приводить комерційна основа - пріоритет кількості над якістю, як тільки фірма отримує держзамовлення. Автору відомий випадок, коли виробництво поставляло завідомо неробочі борти, аби тільки виконати держзамовлення. Такий підхід одразу відображається на роботі підрозділів БПЛА. Замість того, щоб знаходити та нищити ворога, бійці ганяють на виробництво або усувають технічні проблеми власноруч. Технічно несправні літаки - це практично норма.
Все це призводить до відставання галузі, до того, що реалізувати потенціал тих же хаймарсів не вдається, бо немає чим дати стрім на відстанях 50+ км. Винятком є дуже дорогі комплекси, які більшості підрозділів просто недоступні.
Як результат, ворог переважає в кількості та якості розвідників, коригувальників, ударних дронів. І це означає, що будуть горіти наші хаймарси, наші ППО, наші склади, будуть гинути наші воїни. Але власники "високотехнологічних" фірм, що вже стали фактично олігархами, і далі нарощуватимуть прибутки.
👍4🔥1😢1
Із цієї ситуації ми бачимо один вихід:
З боку держави змусити виробників поєднувати зусилля, ставити чіткі технічні завдання, вести жорсткий контроль якості продукції, створювати державні КБ та державні виробництва.
Необхідна чітка політика, яка буде стосуватися і освіти, і науки, і виробництва. Це очевидний та абсолютно розумний підхід для воюючої держави. Але з очевидних проблем з корупцією він навряд чи буде реалізований. І головне - громадянське суспільство ніяк не зможе вплинути на галузь. Вона як була замкнена в собі, олігархічна та корупційна, так і залишиться такою.
Вирішити всі поточні проблеми галузі зможе поєднання зазначених вище заходів і робітничий контроль над КБ та виробництвами. Задля цього ми закликаємо всіх говорити про проблеми з дронами, а робітників галузі об'єднуватися та вимагати від керівництва та держави відповідних заходів.
Якщо програємо війну БПЛА - програємо війну загалом.
З боку держави змусити виробників поєднувати зусилля, ставити чіткі технічні завдання, вести жорсткий контроль якості продукції, створювати державні КБ та державні виробництва.
Необхідна чітка політика, яка буде стосуватися і освіти, і науки, і виробництва. Це очевидний та абсолютно розумний підхід для воюючої держави. Але з очевидних проблем з корупцією він навряд чи буде реалізований. І головне - громадянське суспільство ніяк не зможе вплинути на галузь. Вона як була замкнена в собі, олігархічна та корупційна, так і залишиться такою.
Вирішити всі поточні проблеми галузі зможе поєднання зазначених вище заходів і робітничий контроль над КБ та виробництвами. Задля цього ми закликаємо всіх говорити про проблеми з дронами, а робітників галузі об'єднуватися та вимагати від керівництва та держави відповідних заходів.
Якщо програємо війну БПЛА - програємо війну загалом.
🔥5❤1👍1
🤯 РИНОЧОК ЗНОВУ НЕ ПОРІШАВ 🤯
Деякі приватні землевласники на кордоні з рф та білоруссю готові зустрічати окупантів з білими прапорами, аби на їх ділянках не будували фортифікації — "BBC Україна".
❓Це вже здача держави чи ще правильний бізнес?
Ви знаєте, що таке "приватний кордон"? Це території на межі України та держав-сусідів, що за часів незалежності були відчужені з державної власності назад у приватну.
Під час війни раптово виявилося, що нові латифундисти не поспішають сприяти обороні рідної країни. Навіть більше - своїми діями вони прямо заважають будувати оборонні укріплення.
🤑 Це й не дивно, адже багато з "правильних бізнесменів" приватизували землі не для цільового використання. Експлуатуючи дірки в законодавстві, вони проводили цими землями шляхи контрабанди та нелегальної міграції. А приватна охорона захищала ділків від зайвих свідків та запитань.
Втім, можливо, це лише невеличкий клаптик землі, що не поставить під удар безпеку цілої країни? Судіть самі:
🔸у приватній власності сьогодні - понад 7 000 га прикордонних земель
🔹у комунальній власності - ще 6 000 га
‼️ при цьому кордон з РФ та Білоруссю - 4 400 га
І ці величезні території залишаються без надійного захисту тільки тому, що хтось вирішив "дуже ефективно" розпорядитися державною (тобто народною) землею.
❓Що робити?
Більш ніж рік тому влада ухвалила закон про примусове відчуження прикордонних земель на період воєнного стану. Але на практиці облаштовувати оборону військовим заважають брак фінансування, корупція та... самі місцеві жителі.
Хтось невдоволений зривом посівної, інші навіть не називають причин власного опору. Втім, так чи інакше, кожен день зволікання потенційно загрожує безпеці багатомільйонної країни.
💬 Мешканці Рівненщини так заявили групі по зведенню укріплень:
"Ми цього не допустимо, будемо стояти живим щитом! Будемо їх (окупантів — ред.) зустрічати з білими прапорами".
💵 Відчужуючи землі одною рукою, іншою держава продовжує пускати їх з молотка у приватні руки. Навіть під час війни. Ці закони, на відміну від оборонних, влада ухвалює напрочуд швидко. З 2024 року стартував уже другий етап земельної реформи - тепер землі с/г призначення можуть купувати не лише фізичні, а і юридичні особи.
❓Чим це загрожує українцям та за кого грає у цьому питанні держава? Відповідь очевидна.
Якщо терміново не буде побудовано якісних та глибоких укріплень, військові зможуть спиратися лише на ті, що вони вирили самотужки лопатами - а цього критично недостатньо. На відміну від ворога, який на окупованих землях звів глибоко ешелоновані та дуже якісні лінії оборони, українська влада зацікавилася цим питанням запізно. І навіть зараз ми бачимо, який опір чинять землевласники, що відчувають власну безкарність.
Ми ж хочемо завершити цитатою зі статті 13 Конституції України:
"Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу."
Деякі приватні землевласники на кордоні з рф та білоруссю готові зустрічати окупантів з білими прапорами, аби на їх ділянках не будували фортифікації — "BBC Україна".
❓Це вже здача держави чи ще правильний бізнес?
Ви знаєте, що таке "приватний кордон"? Це території на межі України та держав-сусідів, що за часів незалежності були відчужені з державної власності назад у приватну.
Під час війни раптово виявилося, що нові латифундисти не поспішають сприяти обороні рідної країни. Навіть більше - своїми діями вони прямо заважають будувати оборонні укріплення.
🤑 Це й не дивно, адже багато з "правильних бізнесменів" приватизували землі не для цільового використання. Експлуатуючи дірки в законодавстві, вони проводили цими землями шляхи контрабанди та нелегальної міграції. А приватна охорона захищала ділків від зайвих свідків та запитань.
Втім, можливо, це лише невеличкий клаптик землі, що не поставить під удар безпеку цілої країни? Судіть самі:
🔸у приватній власності сьогодні - понад 7 000 га прикордонних земель
🔹у комунальній власності - ще 6 000 га
‼️ при цьому кордон з РФ та Білоруссю - 4 400 га
І ці величезні території залишаються без надійного захисту тільки тому, що хтось вирішив "дуже ефективно" розпорядитися державною (тобто народною) землею.
❓Що робити?
Більш ніж рік тому влада ухвалила закон про примусове відчуження прикордонних земель на період воєнного стану. Але на практиці облаштовувати оборону військовим заважають брак фінансування, корупція та... самі місцеві жителі.
Хтось невдоволений зривом посівної, інші навіть не називають причин власного опору. Втім, так чи інакше, кожен день зволікання потенційно загрожує безпеці багатомільйонної країни.
💬 Мешканці Рівненщини так заявили групі по зведенню укріплень:
"Ми цього не допустимо, будемо стояти живим щитом! Будемо їх (окупантів — ред.) зустрічати з білими прапорами".
💵 Відчужуючи землі одною рукою, іншою держава продовжує пускати їх з молотка у приватні руки. Навіть під час війни. Ці закони, на відміну від оборонних, влада ухвалює напрочуд швидко. З 2024 року стартував уже другий етап земельної реформи - тепер землі с/г призначення можуть купувати не лише фізичні, а і юридичні особи.
❓Чим це загрожує українцям та за кого грає у цьому питанні держава? Відповідь очевидна.
Якщо терміново не буде побудовано якісних та глибоких укріплень, військові зможуть спиратися лише на ті, що вони вирили самотужки лопатами - а цього критично недостатньо. На відміну від ворога, який на окупованих землях звів глибоко ешелоновані та дуже якісні лінії оборони, українська влада зацікавилася цим питанням запізно. І навіть зараз ми бачимо, який опір чинять землевласники, що відчувають власну безкарність.
Ми ж хочемо завершити цитатою зі статті 13 Конституції України:
"Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу."
🔥5🤬3🤡1
ТАНЦІ З БУБНОМ ДОВКОЛА ЦІН НА СВІТЛО
💡Кому вигідно тримати нас маріонетками?
Безкінечно можна дивитися на три речі: на вогонь, на воду, і на те, як українська влада маніпулює підняттям цін на електроенергію.
📺 Тиждень тому на фоні поновлених атак ворога на енергосистему знов завірусилися новини про можливе підняття вартості кіловату.
Дехто навіть поспішив навести економічне обґрунтування збільшення ціни до 5.5 грн/кВт
🗣 Українці традиційно підняли хвилю обурення і владі довелося швиденько "давати задню", пояснюючи, що аж настільки піднімати ніхто не збирається. Але піднімати, звісно ж, будуть.
Тарифні питання уже традиційно нагадують американські гірки: влада то обіцяє підвищення, то запевняє, що взагалі мала на увазі зовсім інше.
❓Для чого це відбувається і кому вигідні такі маніпуляції?
Перше, що впадає в око - це відвернення уваги від нагальних скандалів та болючих тем. Тарифи очевидно цікавлять ледь не 100% населення, а тому завжди є зручним приводом зсунути приціл журналістів від корупційних оборудок, надприбутків банків або недобудованих укріплень на кордоні.
Друге, що хвилює владу трохи менше (сподіваємося), ніж питання захисту держави - це її рейтинги. Після війни очевидно встане питання виборів, і контроль над невдоволеним суспільством буває тяжко втримати навіть зараз. Інша справа - нагадати, що у нас у всіх спільний ворог (правда), і що у піднятті тарифів винуваті виключно російські обстріли (неправда).
Із другої причини закономірно випливає третя - обурення українців у соцмережах та на вулицях - це дуже зручний індикатор ставлення до влади в цілому. Рейтинги довіри до керманичів важко назвати позитивними (особливо на фоні прийняття нових мобілізаційних законів, корупційних скандалів та невтішних новин з фронту). А жива розмова у коментарях ФБ як ніщо інше прекрасно відображає, про що насправді думають українці на третій рік великої війни.
❓Однак повернемося до найголовнішого питання: хто ж усе-таки винен у піднятті цін на електроенергію? Чи можна було запобігти масштабним руйнуванням? Чи були у влади час та кошти "прикрити" енергосистему засобами ППО, зберігши людські життя, цінні ресурси та гроші в кишенях українців?
👇На це питання ми відповімо в наступних постах. А поки що пропонуємо вам подумати над відповіддю самостійно. І обов'язково діліться в коментарях своїми думками!
ПРОЛОМ
💡Кому вигідно тримати нас маріонетками?
Безкінечно можна дивитися на три речі: на вогонь, на воду, і на те, як українська влада маніпулює підняттям цін на електроенергію.
📺 Тиждень тому на фоні поновлених атак ворога на енергосистему знов завірусилися новини про можливе підняття вартості кіловату.
Дехто навіть поспішив навести економічне обґрунтування збільшення ціни до 5.5 грн/кВт
🗣 Українці традиційно підняли хвилю обурення і владі довелося швиденько "давати задню", пояснюючи, що аж настільки піднімати ніхто не збирається. Але піднімати, звісно ж, будуть.
Тарифні питання уже традиційно нагадують американські гірки: влада то обіцяє підвищення, то запевняє, що взагалі мала на увазі зовсім інше.
❓Для чого це відбувається і кому вигідні такі маніпуляції?
Перше, що впадає в око - це відвернення уваги від нагальних скандалів та болючих тем. Тарифи очевидно цікавлять ледь не 100% населення, а тому завжди є зручним приводом зсунути приціл журналістів від корупційних оборудок, надприбутків банків або недобудованих укріплень на кордоні.
Друге, що хвилює владу трохи менше (сподіваємося), ніж питання захисту держави - це її рейтинги. Після війни очевидно встане питання виборів, і контроль над невдоволеним суспільством буває тяжко втримати навіть зараз. Інша справа - нагадати, що у нас у всіх спільний ворог (правда), і що у піднятті тарифів винуваті виключно російські обстріли (неправда).
Із другої причини закономірно випливає третя - обурення українців у соцмережах та на вулицях - це дуже зручний індикатор ставлення до влади в цілому. Рейтинги довіри до керманичів важко назвати позитивними (особливо на фоні прийняття нових мобілізаційних законів, корупційних скандалів та невтішних новин з фронту). А жива розмова у коментарях ФБ як ніщо інше прекрасно відображає, про що насправді думають українці на третій рік великої війни.
❓Однак повернемося до найголовнішого питання: хто ж усе-таки винен у піднятті цін на електроенергію? Чи можна було запобігти масштабним руйнуванням? Чи були у влади час та кошти "прикрити" енергосистему засобами ППО, зберігши людські життя, цінні ресурси та гроші в кишенях українців?
👇На це питання ми відповімо в наступних постах. А поки що пропонуємо вам подумати над відповіддю самостійно. І обов'язково діліться в коментарях своїми думками!
ПРОЛОМ
🔥4🤬1
😱МИШІ З'ЇЛИ ВСЕ ППО😱
Чому обіцяний захист енергетики провалився?
💡У попередньому пості ми вже писали про те, чому українська влада раз за разом гойдає народ на гойдалках підвищення тарифів.
Сьогодні поговоримо про пряму загрозу енергетиці ззовні - російські ракетні удари та засоби ППО, які мали б від них захищати... чи ні?
💥Знищення Трипільської ТЕЦ стало тим "смаженим півнем", який нарешті клюнув як українське суспільство, так і його очільників. Вдало пережита зима - зовсім не гарантія такого ж вдалого літа. І хоча стосовно опалення можна розслабитися (поки що!), світло та вода ризикують знову приходити в наше життя за графіками.
❓Чи було питання захисту енергетики розглянуте заздалегідь?
Так. З вересня минулого року Уряд та Президент регулярно звітували про виділення коштів на захист енергетики та критичної інфраструктури. Втім, весняні обстріли РФ продемонстрували, що до повного захисту Україні ще ой як далеко. Можливо, ті самі миші, що колись з'їли зерно, повернулися і взялися за державні кошти?
😡 Влада поспішила звинуватити союзників у неквапливості поставок. Розумний хід, якби не одне "але" - допомога від Заходу не припиняється.
А тут іще і самі енергетики обурилися прямим звинуваченням "згори". Ось, що думає з цього приводу Святослав Павлюк - виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України». За посиланням повний текст та ще багато цікавого...
💬 "Електрична підстанція високої напруги - це гектари або десятки гектарів (...) [устаткування - ред.] Все таке обладнання є крихким та вразливим (...) Такий величезний об’єкт неможливо захистити бетонними блоками, мішками з піском чи іншими зовнішніми спорудами, їх можна прикрити лише засобами ППО"
І хоча Кабмін знову заявив про виділення кругленької суми для закупівлі РЕБ, перспективи захисту та відновлення енергетики виглядають не дуже світлими.
🤔 Утім, можливо, це хворобливе питання можна перекласти на здорові голови регіональної влади?
❓Як турбуються мери та губернатори про стан енергетики? Чому вигідніше пустити журливу сльозу над руїнами, аніж забезпечити превентивний захист?
👇Про це - у наступному пості.
А в коментарях чекаємо на ваші думки - чи достатньо влада робить для захисту енергетичного сектору?
ПРОЛОМ
Чому обіцяний захист енергетики провалився?
💡У попередньому пості ми вже писали про те, чому українська влада раз за разом гойдає народ на гойдалках підвищення тарифів.
Сьогодні поговоримо про пряму загрозу енергетиці ззовні - російські ракетні удари та засоби ППО, які мали б від них захищати... чи ні?
💥Знищення Трипільської ТЕЦ стало тим "смаженим півнем", який нарешті клюнув як українське суспільство, так і його очільників. Вдало пережита зима - зовсім не гарантія такого ж вдалого літа. І хоча стосовно опалення можна розслабитися (поки що!), світло та вода ризикують знову приходити в наше життя за графіками.
❓Чи було питання захисту енергетики розглянуте заздалегідь?
Так. З вересня минулого року Уряд та Президент регулярно звітували про виділення коштів на захист енергетики та критичної інфраструктури. Втім, весняні обстріли РФ продемонстрували, що до повного захисту Україні ще ой як далеко. Можливо, ті самі миші, що колись з'їли зерно, повернулися і взялися за державні кошти?
😡 Влада поспішила звинуватити союзників у неквапливості поставок. Розумний хід, якби не одне "але" - допомога від Заходу не припиняється.
А тут іще і самі енергетики обурилися прямим звинуваченням "згори". Ось, що думає з цього приводу Святослав Павлюк - виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України». За посиланням повний текст та ще багато цікавого...
💬 "Електрична підстанція високої напруги - це гектари або десятки гектарів (...) [устаткування - ред.] Все таке обладнання є крихким та вразливим (...) Такий величезний об’єкт неможливо захистити бетонними блоками, мішками з піском чи іншими зовнішніми спорудами, їх можна прикрити лише засобами ППО"
І хоча Кабмін знову заявив про виділення кругленької суми для закупівлі РЕБ, перспективи захисту та відновлення енергетики виглядають не дуже світлими.
🤔 Утім, можливо, це хворобливе питання можна перекласти на здорові голови регіональної влади?
❓Як турбуються мери та губернатори про стан енергетики? Чому вигідніше пустити журливу сльозу над руїнами, аніж забезпечити превентивний захист?
👇Про це - у наступному пості.
А в коментарях чекаємо на ваші думки - чи достатньо влада робить для захисту енергетичного сектору?
ПРОЛОМ
🤬3👍2🔥1
💡НАВІШО ППО? БАБИ ІЩЕ НАДОНАТЯТЬ!💡
📄 У минулих постах ми обговорили найболючішу тему останніх місяців – а саме удари по енергетиці. Тут ми писали про те, чому влада спекулює питанням цін на електроенергію. А тут думали, а чи достатньо роблять очільники держави для захисту енергосектору.
🔥 Сьогодні остання тема нашої трилогії. Поговоримо про місцеву владу.
Обстріли Харкова як ніщо інше демонструють кривавість та безпринципність ворога. У той час як десятки харків’ян гинуть чи травмуються через щоденні удари, мільйони сидять без світла та води.
❓Що робити? Як захищати величезне місто біля самого кордону з РФ?
Минулого вересня міський голова попереджав харків’ян про непрості часи та заявляв, що міська влада «дуже серйозно підходить до укріплення об’єктів, від яких залежить життєдіяльність міста. Працюємо для того, щоб унеможливити удари ворога по ним, або мінімізувати минулі ризики» (нагадаємо, що після ударів минулого року опалювальну систему Харкова перезапускали 8 разів!)
⚡️Утім, обстріли навесні 2024 практично повністю знищили енергетичну інфраструктуру міста. Терехов поспішив зазначити, що на швидке відновлення сподіватися не варто. Місто негайно перевели на віялові відключення, а електротранспорт почав «оживати» лише тиждень тому.
Кожен розуміє, що це не остання атака РФ на енергосистему. І у містян є власні причини не вірити владі. Цитуємо військового, волонтера та блогера Романа Доніка (повний текст тут):
💬 «От що мене доводить прямо до сказу, так це *** ліцемірство Харківських чинуш обласного та міського рівня.
Коли майже рік тому начальник військового гарнізону, бригадний генерал Мельник криком кричав на нарадах що треба […] створювати масово мобільні проти шахедні групи щоб закрити небо над Харковом, всім було начхати. Голова ВЦА, просто морозився, мер морозився, […] просто ігнорували його пропозиції, а потім взагалі почали не запрошувати на наради.
А зараз прямо послухати Сінєгубова, як вони героїчно відновлюють та відновлюють. Чуваки, дешевше не допустити руйнувань, аніж потім відновлювати. Хоча може в цьому і був сенс цих всіх зволікань. Щоб побільше грошей "освоїти" на відновленні»
💡Харків – яскравий приклад сумнівної підготовки міської влади до захисту енергетики. Але це не єдиний приклад.
🔸У вашому місті, напевно, досі збираються люди з вимогою збільшити видатки на ЗСУ.
🔸На вашій вулиці, скоріше за все, уже озеленили клумби на гроші, яких би вистачило на десяток дронів.
🔸У вашому домі, можливо, уже списали на ремонті лічильників гроші, які б мали піти на фронт.
У обстрілах енергосистеми винна Росія. І тільки Росія.
Але хто винен у тому, що обіцяний захист інфраструктури залишився на папері?
❓Чи справді було зроблено все, що могло бути?
Прочитайте та поширте ці 3 дуже важливі пости.
І давайте думати разом.
ПРОЛОМ
📄 У минулих постах ми обговорили найболючішу тему останніх місяців – а саме удари по енергетиці. Тут ми писали про те, чому влада спекулює питанням цін на електроенергію. А тут думали, а чи достатньо роблять очільники держави для захисту енергосектору.
🔥 Сьогодні остання тема нашої трилогії. Поговоримо про місцеву владу.
Обстріли Харкова як ніщо інше демонструють кривавість та безпринципність ворога. У той час як десятки харків’ян гинуть чи травмуються через щоденні удари, мільйони сидять без світла та води.
❓Що робити? Як захищати величезне місто біля самого кордону з РФ?
Минулого вересня міський голова попереджав харків’ян про непрості часи та заявляв, що міська влада «дуже серйозно підходить до укріплення об’єктів, від яких залежить життєдіяльність міста. Працюємо для того, щоб унеможливити удари ворога по ним, або мінімізувати минулі ризики» (нагадаємо, що після ударів минулого року опалювальну систему Харкова перезапускали 8 разів!)
⚡️Утім, обстріли навесні 2024 практично повністю знищили енергетичну інфраструктуру міста. Терехов поспішив зазначити, що на швидке відновлення сподіватися не варто. Місто негайно перевели на віялові відключення, а електротранспорт почав «оживати» лише тиждень тому.
Кожен розуміє, що це не остання атака РФ на енергосистему. І у містян є власні причини не вірити владі. Цитуємо військового, волонтера та блогера Романа Доніка (повний текст тут):
💬 «От що мене доводить прямо до сказу, так це *** ліцемірство Харківських чинуш обласного та міського рівня.
Коли майже рік тому начальник військового гарнізону, бригадний генерал Мельник криком кричав на нарадах що треба […] створювати масово мобільні проти шахедні групи щоб закрити небо над Харковом, всім було начхати. Голова ВЦА, просто морозився, мер морозився, […] просто ігнорували його пропозиції, а потім взагалі почали не запрошувати на наради.
А зараз прямо послухати Сінєгубова, як вони героїчно відновлюють та відновлюють. Чуваки, дешевше не допустити руйнувань, аніж потім відновлювати. Хоча може в цьому і був сенс цих всіх зволікань. Щоб побільше грошей "освоїти" на відновленні»
💡Харків – яскравий приклад сумнівної підготовки міської влади до захисту енергетики. Але це не єдиний приклад.
🔸У вашому місті, напевно, досі збираються люди з вимогою збільшити видатки на ЗСУ.
🔸На вашій вулиці, скоріше за все, уже озеленили клумби на гроші, яких би вистачило на десяток дронів.
🔸У вашому домі, можливо, уже списали на ремонті лічильників гроші, які б мали піти на фронт.
У обстрілах енергосистеми винна Росія. І тільки Росія.
Але хто винен у тому, що обіцяний захист інфраструктури залишився на папері?
❓Чи справді було зроблено все, що могло бути?
Прочитайте та поширте ці 3 дуже важливі пости.
І давайте думати разом.
ПРОЛОМ
🔥4🤬2
І НАВІТЬ СМЕРТЬ НЕ РОЗЛУЧИТЬ ВАС. З БОРГАМИ
📄 Верховна Рада України оприлюднила текст законопроекту 11220. Законотворці хочуть відібрати в людей право отримати спадщину від померлих родичів, якщо в тих були борги.
Депутати хочуть змінити статті 1273 (відмова від спадщини) та 1274 (відмова від спадщини на користь іншої людини) Цивільного кодексу України. Це забере в українців можливість уникати конфіскації майна їхніх померлих родичів кредиторами.
💬 Пояснювальна записка до законопроекту каже: «Це робиться для того, щоб приховати активи боржника від стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями. Тим самим завдається шкода кредиторам».
❓Ми зі свого боку хочемо задати питання депутатам - що поганого в тому, що кредиторам завдається шкода? Чому держава взагалі стала на захист кровопивць, які заганяють населення України в боргове ярмо? Хіба кредитори - це та категорія громадян, про добробут якої зараз так необхідно піклуватись?
🤬 Коли в черговий раз постало питання «Кого підтримати у споконвічному протистоянні людей та лихварів?», влада обрала останніх, чим знову проявила своє антинародне нутро.
ПРОЛОМ
📄 Верховна Рада України оприлюднила текст законопроекту 11220. Законотворці хочуть відібрати в людей право отримати спадщину від померлих родичів, якщо в тих були борги.
Депутати хочуть змінити статті 1273 (відмова від спадщини) та 1274 (відмова від спадщини на користь іншої людини) Цивільного кодексу України. Це забере в українців можливість уникати конфіскації майна їхніх померлих родичів кредиторами.
💬 Пояснювальна записка до законопроекту каже: «Це робиться для того, щоб приховати активи боржника від стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями. Тим самим завдається шкода кредиторам».
❓Ми зі свого боку хочемо задати питання депутатам - що поганого в тому, що кредиторам завдається шкода? Чому держава взагалі стала на захист кровопивць, які заганяють населення України в боргове ярмо? Хіба кредитори - це та категорія громадян, про добробут якої зараз так необхідно піклуватись?
🤬 Коли в черговий раз постало питання «Кого підтримати у споконвічному протистоянні людей та лихварів?», влада обрала останніх, чим знову проявила своє антинародне нутро.
ПРОЛОМ
🤬5
Цей громадянин заплатить за все
З 4 по 10 вересня проходять зустрічі представників Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) з представниками Міністерства фінансів та Національного банку України. Кредитори вважають що недостатньо обібрали Україну і вимагають від чиновників запроваджувати кабальні нові реформи для українців, які передбачають підвищення податків, посилення інфляції гривні та легалізацію свавілля бізнесу через так звану «дерегуляцію». У разі невиконання даних умов, МВФ шантажує України невидачею нових позик. І держава не може нічого зробити у відповідь, адже знаходиться в стані бюджетного дефіциту
з 2002 року.
Хочеться задати резоне запитання - і де тут хоч близько незалежність, день якої Україна святкувала два тижні тому? Коли представники якоїсь кредитної організації диктують уряду, які закони він має приймати - це не незалежність, а ганьба! Але замість того, щоб в черговий раз писати про очевидний факт того, що МВФ є чистим злом, пропонуємо згадати, через що система публічних фінансів України опинилась в настільки жалюгідному положенні.
Починаючи з 2002 року і донині видатки кожного державного бюджету України перевищували надходження. Щоб компенсувати цю різницю Україна позичала у іноземних кредиторів, в тому числі - і МВФ. І якщо бюджетний дефіцит з 2014 по 2024 роки можна було б спробувати пояснити збройною агресією сусідньої держави - то основними трьома причинами бюджетного дефіциту у 2002-2013 рока були корупція і несплата податків. І після 2014 року ці процеси також нікуди не зникли. Найбільш злісними неплатниками податків є контрабандисти та бізнес, який ховає свої прибутки від оподаткування у офшорах та платить "зарплати в конвертах". З частини цих прибутків найбільші підприємці купували собі продажних політиків, задачею яких було створення законів, направлених на збільшення їхніх прибутків. Даних політиків взагалі не хвилювало майбутнє України і її взаємовідносини з кредиторами. Єдиними їхніми задачами були прийняття вигідних для олігархів законів і встигнути накрасти якомога більше суспільних коштів, поки знаходишся на посаді.
І навіть теперішні вимоги МВФ не являються невигідними для українського олігархату, адже підняття податків вдарить лише по дрібному і середньому бізнесу, який на відміну від олігархів, їх реально сплачує. А велика інфляція - то взагалі золота жила для підприємців-експортерів, бо валютна виручка залишається на тому ж рівні, а реальні витрати на фонд заробітних плат скорочуються через знеціненню валюти.
Головне питання залишається відкритим - чому наймані робітники в черговий раз мають розплачуватись за борги, які були накопичені олігархатом за понад 2 десятиліття? Чого в Україні донині не прийнято антиофшорного законодавства? Чому в Україні досі немає прогресивної системи оподаткування, як в країнах Євросоюзу, до якого на словах політиків Україна йде? Чого антикорупційні органи викликають у корупціонерів сміх замість страху? І чи не краще було б для розрахунку з кредиторами націоналізувати приватну власність олігархів, а не вішати це ярмо на шиї людей праці?
ПРОЛОМ
З 4 по 10 вересня проходять зустрічі представників Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) з представниками Міністерства фінансів та Національного банку України. Кредитори вважають що недостатньо обібрали Україну і вимагають від чиновників запроваджувати кабальні нові реформи для українців, які передбачають підвищення податків, посилення інфляції гривні та легалізацію свавілля бізнесу через так звану «дерегуляцію». У разі невиконання даних умов, МВФ шантажує України невидачею нових позик. І держава не може нічого зробити у відповідь, адже знаходиться в стані бюджетного дефіциту
з 2002 року.
Хочеться задати резоне запитання - і де тут хоч близько незалежність, день якої Україна святкувала два тижні тому? Коли представники якоїсь кредитної організації диктують уряду, які закони він має приймати - це не незалежність, а ганьба! Але замість того, щоб в черговий раз писати про очевидний факт того, що МВФ є чистим злом, пропонуємо згадати, через що система публічних фінансів України опинилась в настільки жалюгідному положенні.
Починаючи з 2002 року і донині видатки кожного державного бюджету України перевищували надходження. Щоб компенсувати цю різницю Україна позичала у іноземних кредиторів, в тому числі - і МВФ. І якщо бюджетний дефіцит з 2014 по 2024 роки можна було б спробувати пояснити збройною агресією сусідньої держави - то основними трьома причинами бюджетного дефіциту у 2002-2013 рока були корупція і несплата податків. І після 2014 року ці процеси також нікуди не зникли. Найбільш злісними неплатниками податків є контрабандисти та бізнес, який ховає свої прибутки від оподаткування у офшорах та платить "зарплати в конвертах". З частини цих прибутків найбільші підприємці купували собі продажних політиків, задачею яких було створення законів, направлених на збільшення їхніх прибутків. Даних політиків взагалі не хвилювало майбутнє України і її взаємовідносини з кредиторами. Єдиними їхніми задачами були прийняття вигідних для олігархів законів і встигнути накрасти якомога більше суспільних коштів, поки знаходишся на посаді.
І навіть теперішні вимоги МВФ не являються невигідними для українського олігархату, адже підняття податків вдарить лише по дрібному і середньому бізнесу, який на відміну від олігархів, їх реально сплачує. А велика інфляція - то взагалі золота жила для підприємців-експортерів, бо валютна виручка залишається на тому ж рівні, а реальні витрати на фонд заробітних плат скорочуються через знеціненню валюти.
Головне питання залишається відкритим - чому наймані робітники в черговий раз мають розплачуватись за борги, які були накопичені олігархатом за понад 2 десятиліття? Чого в Україні донині не прийнято антиофшорного законодавства? Чому в Україні досі немає прогресивної системи оподаткування, як в країнах Євросоюзу, до якого на словах політиків Україна йде? Чого антикорупційні органи викликають у корупціонерів сміх замість страху? І чи не краще було б для розрахунку з кредиторами націоналізувати приватну власність олігархів, а не вішати це ярмо на шиї людей праці?
ПРОЛОМ
🔥5❤1👍1
У Токіо робочий тиждень скорочується до 4 днів.
З квітня 2025 року в Токіо планується запровадження 4-денного робочого тижня для всіх державних службовців. За словами губернаторки Токіо Коїке Юріко, таке рішення дозволить містянам не обирати між кар'єрою та доглядом за дітьми. В Японії наразі відбувається гостра демографічна криза і, на відміну від правих популістів, які пропонують неефективні безглузді методи боротьби зі скороченням населення, на кштал заборони абортів, муніципальна влада Токіо подивилась в корінь проблеми, який полягає в відсутності часу на особисте життя для працівників у сучасному корпоративному світі.
Цей експеримент в Токіо може стати показовим прикладом, що скорочення тривалості робочого часу із збереженням повноцінного рівня зарплати є необхідним кроком для подолання соціальних криз, в яких загруз сучасний світ. За останнє десятиліття експерименти зі скорочення робочого тижня багаторазово проводились у різних країнах світу. Їхнім результатом стало значне покращення самопочуття робітників при збереженні стабільного рівня продуктивності праці та рівню доходів для компаній, що прийняли участь в експериментах. Ми щиро сподіваємось, що скорочення тривалості робочого дня або тижня стануть загальноприйнятою практикою у всіх країнах та галузях економіки. Витрата майже всього часу людиною на роботу та побутові справи руйнує родини, позбавляє можливості реалізувати творчий потенціал та не дає людині змоги виправити кар'єрне положення, завдяки вивченню нових навичок у вільний час, якого просто немає. Якщо ми дійсно бажаємо побудувати світ для людей - то маємо прагнути до волі від постійної роботи, що поглинає майже весь час життя!
З квітня 2025 року в Токіо планується запровадження 4-денного робочого тижня для всіх державних службовців. За словами губернаторки Токіо Коїке Юріко, таке рішення дозволить містянам не обирати між кар'єрою та доглядом за дітьми. В Японії наразі відбувається гостра демографічна криза і, на відміну від правих популістів, які пропонують неефективні безглузді методи боротьби зі скороченням населення, на кштал заборони абортів, муніципальна влада Токіо подивилась в корінь проблеми, який полягає в відсутності часу на особисте життя для працівників у сучасному корпоративному світі.
Цей експеримент в Токіо може стати показовим прикладом, що скорочення тривалості робочого часу із збереженням повноцінного рівня зарплати є необхідним кроком для подолання соціальних криз, в яких загруз сучасний світ. За останнє десятиліття експерименти зі скорочення робочого тижня багаторазово проводились у різних країнах світу. Їхнім результатом стало значне покращення самопочуття робітників при збереженні стабільного рівня продуктивності праці та рівню доходів для компаній, що прийняли участь в експериментах. Ми щиро сподіваємось, що скорочення тривалості робочого дня або тижня стануть загальноприйнятою практикою у всіх країнах та галузях економіки. Витрата майже всього часу людиною на роботу та побутові справи руйнує родини, позбавляє можливості реалізувати творчий потенціал та не дає людині змоги виправити кар'єрне положення, завдяки вивченню нових навичок у вільний час, якого просто немає. Якщо ми дійсно бажаємо побудувати світ для людей - то маємо прагнути до волі від постійної роботи, що поглинає майже весь час життя!
👍3🔥2❤1
13 жовтня директор Київської Школи Економіки Тимофій Милованов дав інтерв‘ю виданню «Українська Правда», яке викликало значний резонанс у суспільстві. Найбільш контроверсійним його висловлюванням стало наступне:
– Скільки трудових мігрантів треба залучити для позитивних змін в економіці України?
– Мільйонів 10. Готуйтеся до нової України. Якщо ми самі не навчимося бути розумнішими, будемо імпортувати не десятками тисяч, а мільйонами. В основному на робітничі професії.
Український бізнес істерично скиглить про дефіцит працівників. Роботодавцям вже не вистачає батраків, готових працювати за копійки. Робітників не вистачає через ряд причин. Однією з них стало масове залучення населення до Сил Оборони України та оборонних галузей промисловості. Також ситуацією з нестачею кадрів загострили відсутність чітких строків служби в армії та некомпетентність деяких командирів, в результаті яких частина чоловіків перестала виходити з дому навіть на роботу, щоб уникнути мобілізації. Ще однією суттєвою причиною дефіциту кадрів став виїзд за кордон молоді, віком до 23 років. Саме в молодих людях, які тільки розпочинають свою кар’єру вітчизняні «акули бізнесу» вбачали найбільш ласу здобич і залучали їх до роботи на найбільш низькооплачуваних посадах. І тепер ця група людей отримала змогу переїхати в країни з більш гідними умовами праці. Неоліберали знайшли спосіб порятунку нещасного бізнесу, якому не вистачає батраків у завозі трудових мігрантів в Україну. Здебільшого це люди з країн Південної Азії, таких як Індія та Бангладеш. Замість створення гідних умов для українських працівників, неоліберальна відповідь на дефіцит кадрів полягає у масовій експлуатації прекаризованих іноземців.
Варто відмітити, що донедавна Україна мала доволі прогресивне законодавство щодо працевлаштування емігрантів. У пункті 3 статті 41-1 закону "про зайнятість населення" містилась вимога, що зарплата іноземців має становити не менше 10 мінімальних заробітних плат (80 000 грн за нинішнім розміром мінімалки). Така вимога залишала можливість для іноземців влаштовуватись на роботу в Україні і захищала їх від використання у якості дешевої робочої сили. Але восени 2022 року цю норму було прибрано із закону, щоб українському бізнесу ніщо не заважало платити іноземним робітникам жалюгідні зарплати. Особливо цинічно це виглядає на фоні тодішніх подій - замість фокусування на потребах армії та підготовки до гуманітарної катастрофи через перші обстріли енергетичних об'єктів парламентарі переймалися про те, як би погіршити умови праці іноземним робітникам!
Любителі вільного ринку говорять про мігрантів, не як про людей, а як про якийсь товар, котрий можна "придбати", «імпортувати» або «завезти». Про жодну повагу до людської гідності емігрантів у неолібералів навіть не йде мови. З їхньої точки зору це просто зручний ресурс, якому нікуди буде піти від нахабного роботодавця. Висока вірогідність, що «ефективні власники» компаній, в яких працюватимуть емігранти будуть ставити перепони на інтеграції іноземців в українське суспільство. Адже натуралізований мігрант буде куди більш схильним змінювати місце роботи, шукати кращі умови праці і намагатись відстоювати свої трудові права та соціальні інтереси на робочому місці. Наслідками таких кадрових підходів може стати стрімке зростання рівня ксенофобії в Україні і ще більша політична поляризація українського суспільства довкола питання міграції. В Україні буде зростати гнів людей через незадовільний рівень життя. А різноманітні шовіністи спрямовуватимуть цей гнів на мігрантів, а не на бізнес, через який і є головною причиною деградації рівня життя.
– Скільки трудових мігрантів треба залучити для позитивних змін в економіці України?
– Мільйонів 10. Готуйтеся до нової України. Якщо ми самі не навчимося бути розумнішими, будемо імпортувати не десятками тисяч, а мільйонами. В основному на робітничі професії.
Український бізнес істерично скиглить про дефіцит працівників. Роботодавцям вже не вистачає батраків, готових працювати за копійки. Робітників не вистачає через ряд причин. Однією з них стало масове залучення населення до Сил Оборони України та оборонних галузей промисловості. Також ситуацією з нестачею кадрів загострили відсутність чітких строків служби в армії та некомпетентність деяких командирів, в результаті яких частина чоловіків перестала виходити з дому навіть на роботу, щоб уникнути мобілізації. Ще однією суттєвою причиною дефіциту кадрів став виїзд за кордон молоді, віком до 23 років. Саме в молодих людях, які тільки розпочинають свою кар’єру вітчизняні «акули бізнесу» вбачали найбільш ласу здобич і залучали їх до роботи на найбільш низькооплачуваних посадах. І тепер ця група людей отримала змогу переїхати в країни з більш гідними умовами праці. Неоліберали знайшли спосіб порятунку нещасного бізнесу, якому не вистачає батраків у завозі трудових мігрантів в Україну. Здебільшого це люди з країн Південної Азії, таких як Індія та Бангладеш. Замість створення гідних умов для українських працівників, неоліберальна відповідь на дефіцит кадрів полягає у масовій експлуатації прекаризованих іноземців.
Варто відмітити, що донедавна Україна мала доволі прогресивне законодавство щодо працевлаштування емігрантів. У пункті 3 статті 41-1 закону "про зайнятість населення" містилась вимога, що зарплата іноземців має становити не менше 10 мінімальних заробітних плат (80 000 грн за нинішнім розміром мінімалки). Така вимога залишала можливість для іноземців влаштовуватись на роботу в Україні і захищала їх від використання у якості дешевої робочої сили. Але восени 2022 року цю норму було прибрано із закону, щоб українському бізнесу ніщо не заважало платити іноземним робітникам жалюгідні зарплати. Особливо цинічно це виглядає на фоні тодішніх подій - замість фокусування на потребах армії та підготовки до гуманітарної катастрофи через перші обстріли енергетичних об'єктів парламентарі переймалися про те, як би погіршити умови праці іноземним робітникам!
Любителі вільного ринку говорять про мігрантів, не як про людей, а як про якийсь товар, котрий можна "придбати", «імпортувати» або «завезти». Про жодну повагу до людської гідності емігрантів у неолібералів навіть не йде мови. З їхньої точки зору це просто зручний ресурс, якому нікуди буде піти від нахабного роботодавця. Висока вірогідність, що «ефективні власники» компаній, в яких працюватимуть емігранти будуть ставити перепони на інтеграції іноземців в українське суспільство. Адже натуралізований мігрант буде куди більш схильним змінювати місце роботи, шукати кращі умови праці і намагатись відстоювати свої трудові права та соціальні інтереси на робочому місці. Наслідками таких кадрових підходів може стати стрімке зростання рівня ксенофобії в Україні і ще більша політична поляризація українського суспільства довкола питання міграції. В Україні буде зростати гнів людей через незадовільний рівень життя. А різноманітні шовіністи спрямовуватимуть цей гнів на мігрантів, а не на бізнес, через який і є головною причиною деградації рівня життя.
❤1👍1🤬1