🇵🇱 Польські Файли 🇵🇱

❗️

ЗАМАХ ЯКИЙ ХОТІЛИ ЗАМОВЧАТИ

ℹ️

5 вересня 1924 року президент Станіслав Войчєховскі приїхав із першим візитом до Львова, щоб з’явитися на Targach Wschodnich. Замах стався на розі вулиць Коперника та Легіонів, коли в бік відкритого екіпажа Войчєховского кинули бомбу, яка впала позаду нього, декілька хвилин продиміла, однак не вибухнула, тож жертв не було. У пізнішому звіті з процесу матеріал назвали «петардою».

💣

Бомбу змайстрував інженер Теодор Яцура, який згодом зазнав критики серед лав УВО через недієздатну бомбу. Лише пізніше стало відомо, що причиною невдачі стала не недбалість майстра, а надмірна конспіративність УВО – один із посередників зберігав вибухівку у пічці, засипавши попелом, через що вона відсиріла.

🔫

Виконавцем замаху був Теофіл Ольшанський з Української Військової Організації, який зміг утекти. Його затримали німці 3 жовтня під час нелегального перетину кордону поблизу Битома. За це був засуджений на два тижні ув’язнення з відстрочкою виконання на рік після внесення застави. Згодом отримав у Німеччині статус політичного біженця. 2 вересня 1925 року він виїхав до Мар’єнбурга(нині Мальборк), звідки повернувся до Берліна, не повідомивши місця проживання.

👮

🔍

Влада хотіла неодмінно розслідувати замах. Цим зайнявся комісар поліції Міхал Кайдана, відомий своєю ненавистю до українців. Та в ході цього розслідування його жертвою став єврей. Одна з хористок Львівської опери вказала на 23-річного Станіслава Штайґера – мовляв, вона особисто бачила, як той кинув бомбу у президента. Підозрюваного негайно заарештували. Комісар Кайдана відрапортував про успішне розслідування замаху.

🗞

Та вже через три дні після замаху львівська єврейська газета «Хвиля» надрукувала анонімне звернення лідерів УВО, які наголошували на власній відповідальності за замах та вказували на неправомірність цього нападу польської влади на Сіоністську партію і єврейську громаду. Однак польська поліція проігнорувала це звернення, бо намагалася уникати публічного визнання українського опору. Натомість єврей Штайґер був зручнішим винуватцем, якого слідство ще і пов’язало з комуністами, діяльність яких була заборонена в тодішній Польщі президентом Войцеховським.

Лише після того, як Ольшанський у присутності німецької поліції проголосив заяву про свою причетність, резонанс у міжнародних медіях призвів до того, що польській поліції довелося випустити Штайґера 17 грудня 1925 року

Польська сторона вимагала передачі справи Ольшанського, що зрештою й відбулося, попри навмисне зволікання з німецького боку та дозоване надання інформації через пересилання цензурованих матеріалів справи. Німецька преса порівнювала процес Штайгера зі справою Дрейфуса.

🗞

Джерельні матеріали про замах дуже скупі, оскільки влада його замовчувала, щоб приховати проблеми з українською меншиною на Східних Кресах. Також усередині країни інформація про нього не була загальнодоступною: більшість медіа про нього промовчала, попри детальний опис того дня візиту президента до Львова, наприклад, варшавський «Tygodnik Ilustrowany» подав репортаж про візит Войцехівського до Львова без згадки про спробу замаху, а «Gazeta Lwowska» лише згадала про спробу зірвати урочистості. Цей епізод оминув у своїй книзі й ад’ютант Войчєховского Херник Комте, який досить детально описував у ній свою службу поруч із президентом.

❗️

Попри недосягнення мети, замах все одно набув розголосу та привернула увагу до українського спротиву польській окупаційній владі. Як наслідок, жоден польський президент більше не наважувався відвідати ані Львів, ані Галичину загалом аж до Другої Світової війни

✅

🇵🇱

Польські Файли

🇵🇱

✅

Please open Telegram to view this post

VIEW IN TELEGRAM

👀8👍5🤨2❤1

511 views17:13