ГАЗ І ГАЛЬМА СТАРІННЯ
(уривок з “Книжки для дорослих”)
Вічне життя і молодість шукають уже не перше тисячоліття, але, здається, нічого, крім продажу душі дияволу, людська свідомість не вигадала. Та й те – лише в художній літературі. Наука теж підводить – замість щоб запропонувати чипування, латексну шкіру, пластир із сумішшю гормонів і психотропних речовин чи бодай заморожування до кращих часів науково-технічного поступу, нас розчаровують до глибини душі рептильного мозку, бо кажуть:
Головними чинниками, що визначають тривалість життя і відсутність хронічних хвороб, є спадковість, гроші, рівень стресу і здатність з ним упоратися, а також раціон, регулярні фізичні навантаження, некуріння, здорова вага й обмежене споживання алкоголю.
Оце і все. Самій сумно. Це – програма-мінімум. Та якщо у 50 років відповідати бодай цим вимогам і продовжувати в тому ж дусі, то можна прожити в середньому на 12–14 років довше, ніж якщо робити все навпаки.
Генетика. Дослідження так званих блакитних зон – місцевостей, де багато довгожителів, – свідчить, що здатність прожити довгі та повноцінні роки залежить від уже згаданих раціону, фізичної активності, а ще від спілкування з іншими людьми та – цього не уникнути – від генетики. Частота генів довгожительства і їхніх поєднань дуже мала. Хіба на вже згаданих островах чи в закритих спільнотах довгожителів частота таких генів у популяції зростає, бо всі одне одному рідня.
Ген – певна функціональна ділянка ДНК, або ж локус на хромосомі, як казали раніше. У кожного гена зазвичай існує кілька варіантів – алелів. Тому гени в значенні локусів на хромосомах у нас однакові. А от їхні варіанти різняться. Коректніше навіть говорити про частоту алелів та про алелі довголіття, а також про чинники, що впливають на їхню роботу чи «мовчання».
«Хороші» гени – це такі їхні алелі, що пов’язані з більшою тривалістю життя і меншою схильністю до певних хвороб. Цей вислів умовний і об’єднує варіанти різних генів: наприклад, певні гени переносника жирів кров’ю, ген переносника серотоніну крізь клітинні мембрани, інгібітори трипсину в легенях тощо. Такі гени пов’язані, наприклад, з нижчою ймовірністю розвитку пізньої хвороби Альцгеймера, меншою схильністю до депресивних станів і синдрому подразненого кишківника та більшою стійкістю до хронічного обструктивного захворювання легенів відповідно.
Поняття «хороші» гени означає, що за цих умов цей ген може дати кращу якість життя, і межі наших можливостей визначає спадковість. Лише в цих межах ми можемо впливати своїм способом життя на його якість. Вище за голову не стрибнеш. Крім цього, замало наявності певного алеля гена – він має бути активним. Як у тому анекдоті: «Якби він ще працював, ціни б йому не було».
У молодості та в середньому віці в загальному заліку чинників, що визначають тривалість життя, внесок генетики навряд чи перевищує третину, а водночас дві третини зумовлені середовищем і способом життя. Проте що далі за 50 років, то сильніша роль генетики. Без «хороших» генів до 100 чи хоча б до 80 років не дожити, бо від цього значно залежить ризик серцево-судинних хвороб і деменції. Але пам’ятайте, що навіть «добру» генетику вбиває поганий спосіб життя.
Далі читайте в книзі
(уривок з “Книжки для дорослих”)
Вічне життя і молодість шукають уже не перше тисячоліття, але, здається, нічого, крім продажу душі дияволу, людська свідомість не вигадала. Та й те – лише в художній літературі. Наука теж підводить – замість щоб запропонувати чипування, латексну шкіру, пластир із сумішшю гормонів і психотропних речовин чи бодай заморожування до кращих часів науково-технічного поступу, нас розчаровують до глибини душі рептильного мозку, бо кажуть:
Головними чинниками, що визначають тривалість життя і відсутність хронічних хвороб, є спадковість, гроші, рівень стресу і здатність з ним упоратися, а також раціон, регулярні фізичні навантаження, некуріння, здорова вага й обмежене споживання алкоголю.
Оце і все. Самій сумно. Це – програма-мінімум. Та якщо у 50 років відповідати бодай цим вимогам і продовжувати в тому ж дусі, то можна прожити в середньому на 12–14 років довше, ніж якщо робити все навпаки.
Генетика. Дослідження так званих блакитних зон – місцевостей, де багато довгожителів, – свідчить, що здатність прожити довгі та повноцінні роки залежить від уже згаданих раціону, фізичної активності, а ще від спілкування з іншими людьми та – цього не уникнути – від генетики. Частота генів довгожительства і їхніх поєднань дуже мала. Хіба на вже згаданих островах чи в закритих спільнотах довгожителів частота таких генів у популяції зростає, бо всі одне одному рідня.
Ген – певна функціональна ділянка ДНК, або ж локус на хромосомі, як казали раніше. У кожного гена зазвичай існує кілька варіантів – алелів. Тому гени в значенні локусів на хромосомах у нас однакові. А от їхні варіанти різняться. Коректніше навіть говорити про частоту алелів та про алелі довголіття, а також про чинники, що впливають на їхню роботу чи «мовчання».
«Хороші» гени – це такі їхні алелі, що пов’язані з більшою тривалістю життя і меншою схильністю до певних хвороб. Цей вислів умовний і об’єднує варіанти різних генів: наприклад, певні гени переносника жирів кров’ю, ген переносника серотоніну крізь клітинні мембрани, інгібітори трипсину в легенях тощо. Такі гени пов’язані, наприклад, з нижчою ймовірністю розвитку пізньої хвороби Альцгеймера, меншою схильністю до депресивних станів і синдрому подразненого кишківника та більшою стійкістю до хронічного обструктивного захворювання легенів відповідно.
Поняття «хороші» гени означає, що за цих умов цей ген може дати кращу якість життя, і межі наших можливостей визначає спадковість. Лише в цих межах ми можемо впливати своїм способом життя на його якість. Вище за голову не стрибнеш. Крім цього, замало наявності певного алеля гена – він має бути активним. Як у тому анекдоті: «Якби він ще працював, ціни б йому не було».
У молодості та в середньому віці в загальному заліку чинників, що визначають тривалість життя, внесок генетики навряд чи перевищує третину, а водночас дві третини зумовлені середовищем і способом життя. Проте що далі за 50 років, то сильніша роль генетики. Без «хороших» генів до 100 чи хоча б до 80 років не дожити, бо від цього значно залежить ризик серцево-судинних хвороб і деменції. Але пам’ятайте, що навіть «добру» генетику вбиває поганий спосіб життя.
Далі читайте в книзі
Була на Сніданку з 1+1. Ще говорити і говорити про все це. Поки ось https://www.youtube.com/watch?v=RDs7JaF5sew&ab_channel=%D0%A1%D0%BD%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BA%D0%B71%2B1
YouTube
Правда і міфи про вакцини від коронавірусу: біологиня Дарка Озерна
Вона розділила суспільство на два табори. Вакцинація в Україні породжує численні суперечки і велику кількість міфів. Ми знайшли відповіді на найчастіші запитання щодо вакцини. Як її вдалося так швидко розробити? Випробувати? І як взагалі вона працює? Про…
“КЛЯТА СІМЕЙНА ЛІКАРКА НЕ ПРИЇХАЛА”
Або трагічна історія про ковідну пацієнтку, швидку, і телесюжет
Нині довелося бачити сюжет на телеку про те, що реформували невідкладну допомогу і первинку, і страшне. Літня жінка в селі дуже маломобільна, нездужала, донька тричі викликала швидку, а ті казали, аби зверталися до сімейної, і та призначала аналізи. Сімейна ж лікарка казала, аби та прийшла ногами по аналізи. Пацієнтка померла.
Сюжет не нейтральний: він висвітлює сімейну лікарку і всю реформу як щось вбивче. Співчуваю доньці постраждалої. І хочу сказати таке.
Швидка мала забрати людину у важкому стані, навіть без тестів на ковід чи КТ легенів. Сімейна лікарка телефоном мала запитати про симптоматику, і підняти медичну картку пацієнтки, і поглянути, які в тої хронічні хвороби. Донька майже немобільної людини мала би бути вакцинована, аби зменшити ризик зараження. І міряти пульсоксиметром сатурацію крові в матері.
Це не звинувачення всіх і вся. Це нагадування про те, що є досить стандартні дії, що домагають приймати рішення і рятувати життя.
Ознаки ковіду навіть без тесту:
- В регіоні висока захворюваність на ковід
- Пропав нюх
- Бракує дихання
- Катаральні симптоми і гарячка можуть бути, а можуть і ні.
Ознаки важкого перебігу ковіду, коли потрібна госпіталізація і є ризик сумного фіналу, якщо зволікати (він в разі важкого перебігу завжди є, і досить високий, але). Бодай одна ознака з переліку - треба забирати пацієнта.
- Сатурація менша за 90% (є настанови, що порог 94%)
- Диспное (бракує дихання) навіть в стані спокою, що навіть речення на одному подиху не договорити
- Зміни в свідомості, ясності мислення, пригальмованість і сонливість, синюшність, анурія (не пісяти довго), тремтіння, важко стояти – то все ознаки браку кисню
- Біль в грудині як при серцевій недостатності.
- Є ще такі критерії, як частота дихання понад 30 актів за хвилину,
- Та інфільтрація понад 50% легенів.
А ось фактори ризику, за яких до пацієнтів з ковідом треба особливо уважно ставитися:
Хронічні хвороби (нирок, серця і судин, діабет 2 типу)
Генетичні хвороби чи синдроми (муковісцидоз, синдром Дауна)
Зайва вага чи ожиріння (індекс маси тіла понад 25, і це не через перекачаність)
ВІЛ
Деменція
Хронічне обструктивне захворювання легенів
Стероїдна терапія
Вагітність
Пережита трансплантація органів
Цереброваскулярна хвороба
Куріння зараз чи в минулому (привітики)
Рак.
Хочу звернути увагу, що перелічене не є протипоказом для вакцинації.
Але так, імунна система може бути не вогонь, і не зреагувати норм ані на вакцину, ані на хворобу.
Які є варіанти зменшення власних ризиків, кожен вирішує сам.
А настанови туточки. Може, згодяться комусь.
Купіть пульсоксиметр і наполягайте на госпіталізації, коли треба.
Або трагічна історія про ковідну пацієнтку, швидку, і телесюжет
Нині довелося бачити сюжет на телеку про те, що реформували невідкладну допомогу і первинку, і страшне. Літня жінка в селі дуже маломобільна, нездужала, донька тричі викликала швидку, а ті казали, аби зверталися до сімейної, і та призначала аналізи. Сімейна ж лікарка казала, аби та прийшла ногами по аналізи. Пацієнтка померла.
Сюжет не нейтральний: він висвітлює сімейну лікарку і всю реформу як щось вбивче. Співчуваю доньці постраждалої. І хочу сказати таке.
Швидка мала забрати людину у важкому стані, навіть без тестів на ковід чи КТ легенів. Сімейна лікарка телефоном мала запитати про симптоматику, і підняти медичну картку пацієнтки, і поглянути, які в тої хронічні хвороби. Донька майже немобільної людини мала би бути вакцинована, аби зменшити ризик зараження. І міряти пульсоксиметром сатурацію крові в матері.
Це не звинувачення всіх і вся. Це нагадування про те, що є досить стандартні дії, що домагають приймати рішення і рятувати життя.
Ознаки ковіду навіть без тесту:
- В регіоні висока захворюваність на ковід
- Пропав нюх
- Бракує дихання
- Катаральні симптоми і гарячка можуть бути, а можуть і ні.
Ознаки важкого перебігу ковіду, коли потрібна госпіталізація і є ризик сумного фіналу, якщо зволікати (він в разі важкого перебігу завжди є, і досить високий, але). Бодай одна ознака з переліку - треба забирати пацієнта.
- Сатурація менша за 90% (є настанови, що порог 94%)
- Диспное (бракує дихання) навіть в стані спокою, що навіть речення на одному подиху не договорити
- Зміни в свідомості, ясності мислення, пригальмованість і сонливість, синюшність, анурія (не пісяти довго), тремтіння, важко стояти – то все ознаки браку кисню
- Біль в грудині як при серцевій недостатності.
- Є ще такі критерії, як частота дихання понад 30 актів за хвилину,
- Та інфільтрація понад 50% легенів.
А ось фактори ризику, за яких до пацієнтів з ковідом треба особливо уважно ставитися:
Хронічні хвороби (нирок, серця і судин, діабет 2 типу)
Генетичні хвороби чи синдроми (муковісцидоз, синдром Дауна)
Зайва вага чи ожиріння (індекс маси тіла понад 25, і це не через перекачаність)
ВІЛ
Деменція
Хронічне обструктивне захворювання легенів
Стероїдна терапія
Вагітність
Пережита трансплантація органів
Цереброваскулярна хвороба
Куріння зараз чи в минулому (привітики)
Рак.
Хочу звернути увагу, що перелічене не є протипоказом для вакцинації.
Але так, імунна система може бути не вогонь, і не зреагувати норм ані на вакцину, ані на хворобу.
Які є варіанти зменшення власних ризиків, кожен вирішує сам.
А настанови туточки. Може, згодяться комусь.
Купіть пульсоксиметр і наполягайте на госпіталізації, коли треба.
ДУЖЕ СТИСЛА ПОРАДА ЩОДО ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ
Вона не сподобається людям в білих пальтах.
Жалійтеся і пліткуйте з колегами. Це наш захист від газлайтингу, самонавіювань і омани. Це ризиковано - відкриватися, можуть здати. Та здебільшого “повірка годинників” колег, що зазвичай “посміхаються і машуть” в токсичному робочому середовищі, призводить до
Полегшення. “Не я одна така”
Єднання. Ви не можете самотужки робити італійські забастовки, коли вам, приміром, не купили латексні рукавиці в лабораторію, ще й знімають десятину з грантових грошей на зп на потреби лаби.
Підтримку. Колегу, що як відмінник старається, коли ти зі шкури пнешся і проклинаєш долю, а все марно, важко вважати за свого. Коли ви з’ясуєте, що are standing in the same shoes, відчуєте співпричетність.
Сміливість. То не ви “приречена кончена людина, що не може працювати”. Тут справді щось не те коїться. Звідси варто валити, поки живі.
Я не наводитиму численні приклади з життя моїх друзів, доведених роботодавцями до вигорання.
Звісно, нас доводять до вигорання з нашої несвідомої на те згоди, ба навіть за сприяння нас самих, що вирішили йти героїчним жертовним шляхом. Я зараз без сарказму.
Та численні приклади, зібрані за моє некоротке життя в різних сферах, свідчать: є місця роботи, де всі вигорають. Про тих, хто пішов, мовчать і ніц не кажуть наступникам. Ну хіба у день звільнення. Розмовляйте з колегами, коли вам не той-во навантаження і ставлення до вас. Інакше є сильний ризик того, що ви будете варитися у власному соку, поки не висохнете остаточно і не підете в нікуди ні з чим, хіба з вигоранням. Краще піти раніше. Краще діяти як профспілка. Краще, аби звільнили (бажано не бути ФОПом і не писати заяву власноруч), аніж отримати пів року непрацездатності і хвороби опісля. Кажуть, треба говорити з менеджментом. Так, але що робити, коли менеджер почне газлайтити (то все не так, тобі здається), стращати, чи робити анестезію обіцянками? Керівники робіт, де всі вигорають, рідко є емпатійними людьми. Вони часто токси: нарциси, макіавелісти і психопати, саме тому все так паршиво на роботі, а вони радісно лізуть на гору вез зайвих вагань, і кажуть те, що в тренді чи потрібно для маніпуляцій.
Тут є про що сперечатися. Що я хочу сказати - не мовчіть, коли вигораєте. Вам може здаватися, що то все ви нездара. А насправді довкола все давно палає, і краще валити.
Вона не сподобається людям в білих пальтах.
Жалійтеся і пліткуйте з колегами. Це наш захист від газлайтингу, самонавіювань і омани. Це ризиковано - відкриватися, можуть здати. Та здебільшого “повірка годинників” колег, що зазвичай “посміхаються і машуть” в токсичному робочому середовищі, призводить до
Полегшення. “Не я одна така”
Єднання. Ви не можете самотужки робити італійські забастовки, коли вам, приміром, не купили латексні рукавиці в лабораторію, ще й знімають десятину з грантових грошей на зп на потреби лаби.
Підтримку. Колегу, що як відмінник старається, коли ти зі шкури пнешся і проклинаєш долю, а все марно, важко вважати за свого. Коли ви з’ясуєте, що are standing in the same shoes, відчуєте співпричетність.
Сміливість. То не ви “приречена кончена людина, що не може працювати”. Тут справді щось не те коїться. Звідси варто валити, поки живі.
Я не наводитиму численні приклади з життя моїх друзів, доведених роботодавцями до вигорання.
Звісно, нас доводять до вигорання з нашої несвідомої на те згоди, ба навіть за сприяння нас самих, що вирішили йти героїчним жертовним шляхом. Я зараз без сарказму.
Та численні приклади, зібрані за моє некоротке життя в різних сферах, свідчать: є місця роботи, де всі вигорають. Про тих, хто пішов, мовчать і ніц не кажуть наступникам. Ну хіба у день звільнення. Розмовляйте з колегами, коли вам не той-во навантаження і ставлення до вас. Інакше є сильний ризик того, що ви будете варитися у власному соку, поки не висохнете остаточно і не підете в нікуди ні з чим, хіба з вигоранням. Краще піти раніше. Краще діяти як профспілка. Краще, аби звільнили (бажано не бути ФОПом і не писати заяву власноруч), аніж отримати пів року непрацездатності і хвороби опісля. Кажуть, треба говорити з менеджментом. Так, але що робити, коли менеджер почне газлайтити (то все не так, тобі здається), стращати, чи робити анестезію обіцянками? Керівники робіт, де всі вигорають, рідко є емпатійними людьми. Вони часто токси: нарциси, макіавелісти і психопати, саме тому все так паршиво на роботі, а вони радісно лізуть на гору вез зайвих вагань, і кажуть те, що в тренді чи потрібно для маніпуляцій.
Тут є про що сперечатися. Що я хочу сказати - не мовчіть, коли вигораєте. Вам може здаватися, що то все ви нездара. А насправді довкола все давно палає, і краще валити.
ЧЕКАП ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
«Перевірити щитовидку» – класична порада українських діагностичних лабораторій і дієтологів. Людині часто призначають пакетний аналіз всіх можливих гормонів, а потім прописують біологічно-активні добавки про всяк випадок. Що кажуть офіційні медичні настанови щодо регулярних планових перевірок здоров’я щитоподібної залози?
Перша настанова: не займатися самолікуванням. Наразі немає свідчень щодо користі скринінгових обстежень щитоподібної залози в безсимптомних дорослих невагітних людей поза групами ризику.
Друга настанова: робити необхідний мінімум, а не все можливе. Зокрема, скринінговим аналізом є рівень тиреотропного гормону (ТТГ). Саме він каже щитоподібній залозі, скільки потрібно виробляти гормону тироксину та його форм. Якщо не все ок, далі йде вільний тироксин. За ним, якщо щось не ок - Т3 і Т4 зв'язаний. Але ж хто рахує гроші. З іншого боку, якщо суттєва підозра, що не все ок, то простіше гамузом все зробити, а не ходити як по свячену воду, в чергах з охочими здати на антитіла антиваксами стояти.
Якщо ТТГ замало, є підозра на гіпертиреоз (надмірну активність щитоподібної залози) або на так званий вторинний гіпотиреоз (недостатню активність). Якщо ТТГ забагато, то підозрюють первинний гіпотиреоз.
Найпоширенішою формою гіпертиреозу є автоімунна хвороба Граве, коли замість гормону ТТГ на його рецептори діють власні антитіла і запускають синтез гормонів щитовидною в обхід контролю з боку гіпоталамусу. Петля зворотного зв’язку обривається.
Найпоширенішою а формою гіпотитеозу є хвороба Хашимото, де зному фігурують власні антитіла, але вони щитоподібну залозу нищать.
Гіпотиреоз останній може бути і субклінічним – тобто ТТГ забагато, але вільний тироксин в нормі. Рівень зв’язаного з білками тироксину і трийодтиронину може сильно варіювати в залежності від обставин, як от вживання низки ліків, але активна форма то вільний тироксин.
Які є симптоми, групи ризику і навіщо виокремлювати невагітних?
Симптоми недостатньої активності щитоподібної залози (гіпотиреозу):
втомлюваність;
слабкість;
набір ваги або проблеми із її зниженням;
сухе жорстке волосся;
втрата волосся;
непереносимість холоду (ніхто не мерзне, крім тебе);
біль в м’язах;
закрепи;
депресивний стан;
дратівливість;
порушення менструального циклу;
втрата лібідо.
Зазвичай, спостерігаються далеко не всі наведені симптоми водночас. А ще для кожного згаданого симптому можливі й інші причини. Саме тому радять уникати самолікування.
Групи ризику, в яких з більшою ймовірністю може бути надлишок ТТГ в крові (саме в такому формулюванні, а не інакше):
люди, що пережили опромінення шиї і голови;
жінки;
люди старшого віку;
люди, які мають захворювання щитоподібної залози в особистому чи сімейному анамнезі;
люди з діабетом 1 типу;
люди з синдромом Дауна;
Вагітні.
В Україні вагітні жінки на ранніх етапах вагітності обов’язкового проходять скринінг роботи щитоподібної залози. Але доцільніше перевіряти стан щитоподібної залози перед вагітністю, щоб не було хибних результатів аналізів і можна було вчасно вжити заходів з корекції стану. Без цього можуть бути проблеми зі зачаттям, або розвитком плоду.
Симптоми надмірної активності щитоподібної залози:
знервованість і роздратованість;
непереносимість спеки і пітливість;
тремтіння (дрижальний термогенез);
втрата ваги або нездатність її набрати;
підвищена активність кишечника;
набряклість щитовидної залози;
тахікардія (часте серцебиття);
порушення менструацій;
тонка і волога шкіра;
нерівномірний ріст волосся та нігтів;
порушення сну.
Рівень ТТГ може бути низький у людей:
жінок (що так, що так з щитоподібною ризик в жінок)
африканського походження;
із дефіцитом йоду в раціоні;
що мають хвороби щитоподібної залози в родині;
старшого віку;
що вживають ліки з вмістом йоду.
«Перевірити щитовидку» – класична порада українських діагностичних лабораторій і дієтологів. Людині часто призначають пакетний аналіз всіх можливих гормонів, а потім прописують біологічно-активні добавки про всяк випадок. Що кажуть офіційні медичні настанови щодо регулярних планових перевірок здоров’я щитоподібної залози?
Перша настанова: не займатися самолікуванням. Наразі немає свідчень щодо користі скринінгових обстежень щитоподібної залози в безсимптомних дорослих невагітних людей поза групами ризику.
Друга настанова: робити необхідний мінімум, а не все можливе. Зокрема, скринінговим аналізом є рівень тиреотропного гормону (ТТГ). Саме він каже щитоподібній залозі, скільки потрібно виробляти гормону тироксину та його форм. Якщо не все ок, далі йде вільний тироксин. За ним, якщо щось не ок - Т3 і Т4 зв'язаний. Але ж хто рахує гроші. З іншого боку, якщо суттєва підозра, що не все ок, то простіше гамузом все зробити, а не ходити як по свячену воду, в чергах з охочими здати на антитіла антиваксами стояти.
Якщо ТТГ замало, є підозра на гіпертиреоз (надмірну активність щитоподібної залози) або на так званий вторинний гіпотиреоз (недостатню активність). Якщо ТТГ забагато, то підозрюють первинний гіпотиреоз.
Найпоширенішою формою гіпертиреозу є автоімунна хвороба Граве, коли замість гормону ТТГ на його рецептори діють власні антитіла і запускають синтез гормонів щитовидною в обхід контролю з боку гіпоталамусу. Петля зворотного зв’язку обривається.
Найпоширенішою а формою гіпотитеозу є хвороба Хашимото, де зному фігурують власні антитіла, але вони щитоподібну залозу нищать.
Гіпотиреоз останній може бути і субклінічним – тобто ТТГ забагато, але вільний тироксин в нормі. Рівень зв’язаного з білками тироксину і трийодтиронину може сильно варіювати в залежності від обставин, як от вживання низки ліків, але активна форма то вільний тироксин.
Які є симптоми, групи ризику і навіщо виокремлювати невагітних?
Симптоми недостатньої активності щитоподібної залози (гіпотиреозу):
втомлюваність;
слабкість;
набір ваги або проблеми із її зниженням;
сухе жорстке волосся;
втрата волосся;
непереносимість холоду (ніхто не мерзне, крім тебе);
біль в м’язах;
закрепи;
депресивний стан;
дратівливість;
порушення менструального циклу;
втрата лібідо.
Зазвичай, спостерігаються далеко не всі наведені симптоми водночас. А ще для кожного згаданого симптому можливі й інші причини. Саме тому радять уникати самолікування.
Групи ризику, в яких з більшою ймовірністю може бути надлишок ТТГ в крові (саме в такому формулюванні, а не інакше):
люди, що пережили опромінення шиї і голови;
жінки;
люди старшого віку;
люди, які мають захворювання щитоподібної залози в особистому чи сімейному анамнезі;
люди з діабетом 1 типу;
люди з синдромом Дауна;
Вагітні.
В Україні вагітні жінки на ранніх етапах вагітності обов’язкового проходять скринінг роботи щитоподібної залози. Але доцільніше перевіряти стан щитоподібної залози перед вагітністю, щоб не було хибних результатів аналізів і можна було вчасно вжити заходів з корекції стану. Без цього можуть бути проблеми зі зачаттям, або розвитком плоду.
Симптоми надмірної активності щитоподібної залози:
знервованість і роздратованість;
непереносимість спеки і пітливість;
тремтіння (дрижальний термогенез);
втрата ваги або нездатність її набрати;
підвищена активність кишечника;
набряклість щитовидної залози;
тахікардія (часте серцебиття);
порушення менструацій;
тонка і волога шкіра;
нерівномірний ріст волосся та нігтів;
порушення сну.
Рівень ТТГ може бути низький у людей:
жінок (що так, що так з щитоподібною ризик в жінок)
африканського походження;
із дефіцитом йоду в раціоні;
що мають хвороби щитоподібної залози в родині;
старшого віку;
що вживають ліки з вмістом йоду.
ПОЛІОМІЄЛІТ В УКРАЇНІ
В нас уже два кластери
Минулого місяця на Рівненщині зафіксували випадки поліомієліту в родини, що не вакцинувала дітей з “релігійних міркувань”.
Вчора повідомили про ще два осередка – уже на Закарпатті. Один випадок пов’язаний з рівненським, а інший – ні, збудники генетично дещо різняться. Тобто в нас є щонайменше 2 кластери поліомієліту. Далі буде.
На Закарпатті один з найнижчих рівнів охоплення вакцинацією - 49%. Для колективного імунітету потрібно щонайменше 95%. Тадам. В решті регіонів не значно краще, і середній показник країною майже 60%.
Де він узявся?
Резервуаром поліовірусів є людина. А передається він орально-фекальним шляхом, тобто брудні руки, побут, ясла, садочки. Тільки від людей і узявся.
Чому ж тоді так довго не було інцидентів? Стежте за руками
Бо 1) є вакциновані люди 2) Невакциновані при зараженні в 70% не мають симптомів (не розслаблятися. Ніхто не гаратнує, що ви будете в цих 70%). 3) Майже 25% відчувають застуду, слабкість, діарею тощо, і за поліо ніхто не дума 4). Решті не щастить.
Решта, хто розвинув симптоматику, можуть видужати. Можуть через роки мати пізній поліомієліт, що проявляється в слабкості і втраті м’язевої маси. Можуть розвинути параліч (найчастіше, ніг). Можуть померти, бо паралізувало нейрони, що контролюють дихання.
Це означає, що більшість випадків циркуляції просто непомітні.
А можна заразитися через вакцину?
Зараз буде оверкіл. Дочитайте до кінця.
Є два шляхи, яким можна запобіти тільки масовою вакцинацією. – вакциноасоційований поліомієліт в дітей, що отримали пероральну вакцину (краплі) і мали при цьому імунодефіцитні стани + антитіла від матері. Досить рідкісна річ.
Є штами поліомієліту, що походять від вакцин (circulating vaccine-derived poliovirus, cVDP) – людину вакцинували пероральною атенуйованою (ослабленою) вакциною, вона через фекалії пішла далі. Страшне. Якщо така штука потрапила до рота вакцинованої людини, ВИЖИЛА, (що сумнівно, бо вона була напів убита) то нічого не буде. Радісно подохне, і ланцюг обірветься.
Якщо вона потрапить до невакцинованої людини, то може бути життя, розмноження, мутація, передача далі, і так допоки не станеться той 2 випадок на 100, коли поліомієліт вражає кінцівки чи хребет, і про це передають в новинах.
Ах який жах, то що, вакцини небезпечні???
Безпечні.
По-перше, спалахи штамів, що походять з вакцини, а також привезених з-за кордону (Пакістан, Афганістан) спиняють у кілька раундів масової вакцинації. І це зупиняє. Спи-ня-є сплах.
По-друге, вакцинуйте дітей (самі ж-бо вакциновані), і при охоплення бодай 95% не буде жодних cVDP. Як роса на сонці. Як зник другий штам поліовірусу завдяки вакцинації, і решта мали би згинути, але наші люди не дають.
По-третє, з 2016 року в Україні, слідом за рештою світу, перші два раунди вакцинації роблять ІНАКТИВОВАНОЮ вакциною, яку колють. Вона ніяк ніде нікуди ніколи не може втікти і цикрулювати та мутувати. А уже потім наступні раунди роблять атенуйовану оральну вакцину.
Ах так. Спалахи поліомієліту в Україні та решті буцім-то досить цивілізованих країн зконцентровані довкола релігійних громад.
Посилання тут, тут, і там, і ще там. Читайте.
В нас уже два кластери
Минулого місяця на Рівненщині зафіксували випадки поліомієліту в родини, що не вакцинувала дітей з “релігійних міркувань”.
Вчора повідомили про ще два осередка – уже на Закарпатті. Один випадок пов’язаний з рівненським, а інший – ні, збудники генетично дещо різняться. Тобто в нас є щонайменше 2 кластери поліомієліту. Далі буде.
На Закарпатті один з найнижчих рівнів охоплення вакцинацією - 49%. Для колективного імунітету потрібно щонайменше 95%. Тадам. В решті регіонів не значно краще, і середній показник країною майже 60%.
Де він узявся?
Резервуаром поліовірусів є людина. А передається він орально-фекальним шляхом, тобто брудні руки, побут, ясла, садочки. Тільки від людей і узявся.
Чому ж тоді так довго не було інцидентів? Стежте за руками
Бо 1) є вакциновані люди 2) Невакциновані при зараженні в 70% не мають симптомів (не розслаблятися. Ніхто не гаратнує, що ви будете в цих 70%). 3) Майже 25% відчувають застуду, слабкість, діарею тощо, і за поліо ніхто не дума 4). Решті не щастить.
Решта, хто розвинув симптоматику, можуть видужати. Можуть через роки мати пізній поліомієліт, що проявляється в слабкості і втраті м’язевої маси. Можуть розвинути параліч (найчастіше, ніг). Можуть померти, бо паралізувало нейрони, що контролюють дихання.
Це означає, що більшість випадків циркуляції просто непомітні.
А можна заразитися через вакцину?
Зараз буде оверкіл. Дочитайте до кінця.
Є два шляхи, яким можна запобіти тільки масовою вакцинацією. – вакциноасоційований поліомієліт в дітей, що отримали пероральну вакцину (краплі) і мали при цьому імунодефіцитні стани + антитіла від матері. Досить рідкісна річ.
Є штами поліомієліту, що походять від вакцин (circulating vaccine-derived poliovirus, cVDP) – людину вакцинували пероральною атенуйованою (ослабленою) вакциною, вона через фекалії пішла далі. Страшне. Якщо така штука потрапила до рота вакцинованої людини, ВИЖИЛА, (що сумнівно, бо вона була напів убита) то нічого не буде. Радісно подохне, і ланцюг обірветься.
Якщо вона потрапить до невакцинованої людини, то може бути життя, розмноження, мутація, передача далі, і так допоки не станеться той 2 випадок на 100, коли поліомієліт вражає кінцівки чи хребет, і про це передають в новинах.
Ах який жах, то що, вакцини небезпечні???
Безпечні.
По-перше, спалахи штамів, що походять з вакцини, а також привезених з-за кордону (Пакістан, Афганістан) спиняють у кілька раундів масової вакцинації. І це зупиняє. Спи-ня-є сплах.
По-друге, вакцинуйте дітей (самі ж-бо вакциновані), і при охоплення бодай 95% не буде жодних cVDP. Як роса на сонці. Як зник другий штам поліовірусу завдяки вакцинації, і решта мали би згинути, але наші люди не дають.
По-третє, з 2016 року в Україні, слідом за рештою світу, перші два раунди вакцинації роблять ІНАКТИВОВАНОЮ вакциною, яку колють. Вона ніяк ніде нікуди ніколи не може втікти і цикрулювати та мутувати. А уже потім наступні раунди роблять атенуйовану оральну вакцину.
Ах так. Спалахи поліомієліту в Україні та решті буцім-то досить цивілізованих країн зконцентровані довкола релігійних громад.
Посилання тут, тут, і там, і ще там. Читайте.
Іронічно-пізнавальне відео про те, що може впливати на нашу ДНК і викликати мутації, і це не вакцини. А дуже навіть навпаки. І що робити, аби зменшити свої ризики. Запобігти стопудово нічому ніколи не можна. Мова тільки про імовірності. https://www.youtube.com/watch?v=E1T5prkQH3M&ab_channel=DariaOzerna
YouTube
Чи впливають вакцини на ДНК? Правда, яка вам не сподобається
Чи впливають вакцини на нашу ДНК?
Чи можуть віруси вбудовуватися в наш геном?
Що збільшує ризик розвитку мутацій в наших клітинах?
Чи призведуть ті мутації до появи луски чи третього ока?
Як знизити ризик раку?
Правда, яку знають ой не всі лікарі. А як знають…
Чи можуть віруси вбудовуватися в наш геном?
Що збільшує ризик розвитку мутацій в наших клітинах?
Чи призведуть ті мутації до появи луски чи третього ока?
Як знизити ризик раку?
Правда, яку знають ой не всі лікарі. А як знають…
РИЗИКИ ПРО КОВІДІ
Уже сказано-переказано про це діло, але людям не до шмиги тема про хронічні хвороби, сформовані до ковіду, як фактор ризику. І про генетику, яка уже яка є. Нам подобається вважати, що наша власна реакція на вірус SARS-CoV2 то фатум, як Бог дасть, так і буде. Тому можна нехтувати запобіжниками, ібо… ібо..
Менше з тим. Є три головні групи ризику. Мова йде про ризик померти
Старечі і крихкі. Це не ейджизм. Це медичний термін frailty, ветхість, крихкість, божа кульбабка. Повна протилежність “моцному старигану”. Людина напівпрозора, м’язів немає, підвестися важко, йти важко, рука тримає руку онука чи правнука, але ледве-ледве, і стиснути не в змозі. Оце перша група ризику. На жаль, люди з вираженою “старечістю” мають малі шанси прожити ще 5 років. А тут ще й ковід.
Таке неприємно читати, але ілюзії не допоможуть.
Люди з однією чи кількома хронічними хворобами. Хронічні хвороби зрідка бувають по одній, бо розвиваються вони внаслідок накладання способу життя на генетику, а і те, і друге в кожної людини спільне для всього тіла. Важко мати здорове серце на тлі атеросклерозу, діабету чи харчування суто фастфудом, навіть коли маса тіла норм.
Понад 80% передчасних смертей в Україні стається через хронічні хвороби. Людина з хронічним захворюванням, навіть за умов належного менеджменту хвороби (а таке буває рідко на наших теренах) проживе менше, ніж могла би. В будь-якому разі. А тут ще ковід. Який на тлі такого анамнезу розгортається швидко і потужно.
Ожиріння. Маса тіла то таке, про що нині згадувати зась. Але це фактор ризику чи наслідок хронічних хвороб (або і те, і друге воночас), і саме по собі обтяження в разі ковіду.
Які можна зробити з цього корисні висновки? Окрім вакцинуватися, а не вимахуватися, особливо як ви у групі ризику.
Стареча крихкість менеджиться важко: то і силові навантаження, і посилене харчування з більшою часткою білкової їжі, і подолання сенільної анорексії і можливо депресії. Можна почати зі запровадження в раціон овочево-м’ясних-чи рибних юшок. Висока концентрація нутрієнтів, ковтати відносно легко.
Довго варили, процідили, посолили, закип’тили, розлили в окремі чисті банки, закрутили. Щось заморозили, щось в холодильник. Так менше роботі і не псується. Частину жиру можна зняти опісля з охолодженої юшки - він буде нагорі.
Ще одна річ в раціоні це набіл (кисломолочна продукція, звикайте до питомо української лексики) та яйця.
Люди з хронічними хворобами – жодних сюрпризів – мають пильнувати і менеджити свій стан разом з лікарем та з опорою на аналізи. Та згідно з медичними настановами, а не чиїмись фантазіями.
Звідси порада: запитайте в лікаря, чи він знає англійську, і на які протоколи спирається в роботі. Якщо психане – ну і арріведерчі, Рома. Якщо знає і тямить – запишається, подякує за питання і добре все розповість. От і лайфхак як обирати лікаря без ботоформи на док.юа
Уже сказано-переказано про це діло, але людям не до шмиги тема про хронічні хвороби, сформовані до ковіду, як фактор ризику. І про генетику, яка уже яка є. Нам подобається вважати, що наша власна реакція на вірус SARS-CoV2 то фатум, як Бог дасть, так і буде. Тому можна нехтувати запобіжниками, ібо… ібо..
Менше з тим. Є три головні групи ризику. Мова йде про ризик померти
Старечі і крихкі. Це не ейджизм. Це медичний термін frailty, ветхість, крихкість, божа кульбабка. Повна протилежність “моцному старигану”. Людина напівпрозора, м’язів немає, підвестися важко, йти важко, рука тримає руку онука чи правнука, але ледве-ледве, і стиснути не в змозі. Оце перша група ризику. На жаль, люди з вираженою “старечістю” мають малі шанси прожити ще 5 років. А тут ще й ковід.
Таке неприємно читати, але ілюзії не допоможуть.
Люди з однією чи кількома хронічними хворобами. Хронічні хвороби зрідка бувають по одній, бо розвиваються вони внаслідок накладання способу життя на генетику, а і те, і друге в кожної людини спільне для всього тіла. Важко мати здорове серце на тлі атеросклерозу, діабету чи харчування суто фастфудом, навіть коли маса тіла норм.
Понад 80% передчасних смертей в Україні стається через хронічні хвороби. Людина з хронічним захворюванням, навіть за умов належного менеджменту хвороби (а таке буває рідко на наших теренах) проживе менше, ніж могла би. В будь-якому разі. А тут ще ковід. Який на тлі такого анамнезу розгортається швидко і потужно.
Ожиріння. Маса тіла то таке, про що нині згадувати зась. Але це фактор ризику чи наслідок хронічних хвороб (або і те, і друге воночас), і саме по собі обтяження в разі ковіду.
Які можна зробити з цього корисні висновки? Окрім вакцинуватися, а не вимахуватися, особливо як ви у групі ризику.
Стареча крихкість менеджиться важко: то і силові навантаження, і посилене харчування з більшою часткою білкової їжі, і подолання сенільної анорексії і можливо депресії. Можна почати зі запровадження в раціон овочево-м’ясних-чи рибних юшок. Висока концентрація нутрієнтів, ковтати відносно легко.
Довго варили, процідили, посолили, закип’тили, розлили в окремі чисті банки, закрутили. Щось заморозили, щось в холодильник. Так менше роботі і не псується. Частину жиру можна зняти опісля з охолодженої юшки - він буде нагорі.
Ще одна річ в раціоні це набіл (кисломолочна продукція, звикайте до питомо української лексики) та яйця.
Люди з хронічними хворобами – жодних сюрпризів – мають пильнувати і менеджити свій стан разом з лікарем та з опорою на аналізи. Та згідно з медичними настановами, а не чиїмись фантазіями.
Звідси порада: запитайте в лікаря, чи він знає англійську, і на які протоколи спирається в роботі. Якщо психане – ну і арріведерчі, Рома. Якщо знає і тямить – запишається, подякує за питання і добре все розповість. От і лайфхак як обирати лікаря без ботоформи на док.юа
ДІТИ І ПЕРЕКУСИ
Що робити, коли дитина з’їла шалену бджілку з ведмедиком барні
Люди без дітей, або зі уже дорослими дітьми, як один кажуть, що не можна дітям перекушувати. Чи, бодай, он-о, органічна петрушка, чим не перекус?.. (відсилка до “Французького виховання”).
Більш наближені до реальності батьки дітей років до 12 в курсі, що діти стають голодними раптово, а солодке чатує на кожному кроці.
Одним словом, зараз мова не про те, як це жахливо, коли діти їдять солодке, а про те, як зменшити ризики в цьому разі.
Після перекусу дати яблуко чи іншу досить жорстку їжу.
Це допоможе очистити поверхню зубів шматками яблука і слиною. Хоча кому те яблуко смакуватиме після ведмедика?..
За цим же принципом діємо далі:
Жуйка без цукру (але може бути таке, що від цих сорбітолів болить живіт. Тоді не треба). Вона витягає все, що поналипало, і сприяє слиновиділенню.
Полоскання рота просто водою.
Чистка зубів (хто носив брекети, ті в курсі, що корона не падає, і чистити зуби посеред дня після їжі в громадській вбиральні це норм)
Використання ополіскувача для зубів
Використання піни для очищення зубів (як ополіскувач, тільки можна вичавлювати до рота одразу)
Дітям, в яких вилізли постійні кутні зуби, можна герметизувати їхню поверхню. Так буде менше псуватися.
Дітям, старшим за 3 роки, двічі на рік варто робити насичення зубів фтором.
Ну і нагадаю: дитяча паста для будь-якого віку мусить бути з фтором.
Діти можуть користуватися тою ж пастою, що і дорослі - питання лише в кількості пасти на щітці.
Після чищення зуби не треба полоскати.
Зуби чистити треба точно проти ночі, і ще раз тоді, коли вам зручно - вранці чи в обід, чи коли все дістало. Вам вирішувати.
Що робити, коли дитина з’їла шалену бджілку з ведмедиком барні
Люди без дітей, або зі уже дорослими дітьми, як один кажуть, що не можна дітям перекушувати. Чи, бодай, он-о, органічна петрушка, чим не перекус?.. (відсилка до “Французького виховання”).
Більш наближені до реальності батьки дітей років до 12 в курсі, що діти стають голодними раптово, а солодке чатує на кожному кроці.
Одним словом, зараз мова не про те, як це жахливо, коли діти їдять солодке, а про те, як зменшити ризики в цьому разі.
Після перекусу дати яблуко чи іншу досить жорстку їжу.
Це допоможе очистити поверхню зубів шматками яблука і слиною. Хоча кому те яблуко смакуватиме після ведмедика?..
За цим же принципом діємо далі:
Жуйка без цукру (але може бути таке, що від цих сорбітолів болить живіт. Тоді не треба). Вона витягає все, що поналипало, і сприяє слиновиділенню.
Полоскання рота просто водою.
Чистка зубів (хто носив брекети, ті в курсі, що корона не падає, і чистити зуби посеред дня після їжі в громадській вбиральні це норм)
Використання ополіскувача для зубів
Використання піни для очищення зубів (як ополіскувач, тільки можна вичавлювати до рота одразу)
Дітям, в яких вилізли постійні кутні зуби, можна герметизувати їхню поверхню. Так буде менше псуватися.
Дітям, старшим за 3 роки, двічі на рік варто робити насичення зубів фтором.
Ну і нагадаю: дитяча паста для будь-якого віку мусить бути з фтором.
Діти можуть користуватися тою ж пастою, що і дорослі - питання лише в кількості пасти на щітці.
Після чищення зуби не треба полоскати.
Зуби чистити треба точно проти ночі, і ще раз тоді, коли вам зручно - вранці чи в обід, чи коли все дістало. Вам вирішувати.
ВАКЦИНАЦІЯ І “РЕПРОДУКТИВНА ФУНКЦІЯ”
Але пост не про вакцинацію й ковід
Про щеплення від вірусу папіломи людини чи коронавірусу подекуди кажуть, що “вони викликають безпліддя”. Як саме, ясна річ, ніхто не уточнює, бо не уявляє, як влаштована репродуктивна система і де вакцина могла би щось напартачити. Натомість, шановне панство чомусь не переймається іншими чинниками, які діють на життєздатність і притомність майбутніх яйцеклітин та сперматозоїдів. А вони є.
Ендометріоз в жінок.
В 40% випадків ендометріоз веде до проблем зі зачаттям у природний спосіб (буває потрібно робити екстракорпоральне запліднення). Тривожний сигнал (але не універсальний діагностичний критерій) це біль внизу спини, живота, під час місячних і поза ними)
Синдром Полікістозних яєчників (СПКЯ).
Комплексна проблема, коли надто високий рівень андрогенів (чоловічих статевих гормонів), гірсуїтизм (волосся не там, де треба), тканини втрачають чутливість до інсуліну, вага не піддається контролю і акне. Стан складний, невідомо, не причина, де наслідок, і менеджити важко. Років 10 тому були публікації про на 40% більшу поширеність СПКЯ серед лесбійок, але відтоді тему ніхто не підтримав, і ті роботи не цитують.
Аменорея (пропали місячні)
Аменорея може бути як і через брак гормонів гіпофізу, так і через надмірні фізичні та ментальні навантаження і недостатнє живлення. Класика жанру - балерини, гімнастки, триатлетки тощо. З-поміж них буває й вагітність, яку не помічають до місяця п’ятого (менструацій не було і немає, ніхто не лякається)
Передчасне вичерпання фолікулярних резервів
(закінчилися потенційні яйцеклітини). Свої резерви можна оцінити за допомогою аналізу на антимюлерів гормон, до слова.
Вік.
В кожної свій, але після 37 в середньому шанси завагітніти тут і зараз в цьому циклі зменшуються.
Хіміотерапія.
В цьому разі перед терапією лікарі мали повідомити про допоміжні технології, аби врятувати яєчники.
Мутагенні речі, як-от куріння, вжиток алкоголю (міцного особливо і на тлі куріння і харчування вафлями артек), анатомічні зміни внутрішніх статевих органів також зменшують шанси на появу двох смужок в цьому циклі. Тобто мова йде про імовірності і час очікування, та потребу в допоміжних репродуктивних технологіях.
А тепер - що в чоловіків?
Загалом, в 40-50% пара не може мати дітей через проблеми чоловіка з фертильністю. Мова не про безпліддя (безплідні 2 - 16% чоловіків в залежності від країни), а про імовірності тут і зараз. Коли в кожного з партнерів фертильність занепадає з часом і через активні дії, то ймовірність зачаття падає відповідно. Нині маємо тренд на суттєве зниження фертильності чоловіків (є еякулят, немає кому запліднювати). Навіть з-поміж чоловіків до 30 за останнє десятиліття якість сперми впала на 15%. Найбільший відсоток безблідних чоловіків чи тих, в кого знижена фертильність, саме в перенаселених країнах. Там все погано з інфекціями і способом життя, а фертильні люди успішно розмножуються за себе і за того хлопця.
Безпліддя в чоловіків може бути викликано свинкою (епідемічним паротитом) в дорослому віці, тривалим перегрівом яєчок (частіше внаслідок розширення вен калитки), неопущенням яєчок, хромосомними аномаліями (але тут є шанс - допоміжні репродуктивні технології), лікуванням раку, опроміненням чи контактом з низкою хімічних сполук.
Куріння, надмірне споживання алкоголю, істотне недоживлення (наприклад, буде бракує цинку), діабет 2 типу, надмірні тренування, урогенітальні неполіковані інфекції – все це може знижувати кількість зрілих повноцінних рухливих здатних до запліднення сперматозоїдів в еякуляті.
В багатьох виринають приклади людей з малою соціальною відповідальністю, харчуванням, зляганням, буханням і курінням казна-як, та купою дітей-соціальних сиріт. Такі приклади наводять як контраргумент щодо впливу способу життя на фертильність. Але ми не знаємо, скільки подібних людей мають істотні проблеми з фертильністю.
Але пост не про вакцинацію й ковід
Про щеплення від вірусу папіломи людини чи коронавірусу подекуди кажуть, що “вони викликають безпліддя”. Як саме, ясна річ, ніхто не уточнює, бо не уявляє, як влаштована репродуктивна система і де вакцина могла би щось напартачити. Натомість, шановне панство чомусь не переймається іншими чинниками, які діють на життєздатність і притомність майбутніх яйцеклітин та сперматозоїдів. А вони є.
Ендометріоз в жінок.
В 40% випадків ендометріоз веде до проблем зі зачаттям у природний спосіб (буває потрібно робити екстракорпоральне запліднення). Тривожний сигнал (але не універсальний діагностичний критерій) це біль внизу спини, живота, під час місячних і поза ними)
Синдром Полікістозних яєчників (СПКЯ).
Комплексна проблема, коли надто високий рівень андрогенів (чоловічих статевих гормонів), гірсуїтизм (волосся не там, де треба), тканини втрачають чутливість до інсуліну, вага не піддається контролю і акне. Стан складний, невідомо, не причина, де наслідок, і менеджити важко. Років 10 тому були публікації про на 40% більшу поширеність СПКЯ серед лесбійок, але відтоді тему ніхто не підтримав, і ті роботи не цитують.
Аменорея (пропали місячні)
Аменорея може бути як і через брак гормонів гіпофізу, так і через надмірні фізичні та ментальні навантаження і недостатнє живлення. Класика жанру - балерини, гімнастки, триатлетки тощо. З-поміж них буває й вагітність, яку не помічають до місяця п’ятого (менструацій не було і немає, ніхто не лякається)
Передчасне вичерпання фолікулярних резервів
(закінчилися потенційні яйцеклітини). Свої резерви можна оцінити за допомогою аналізу на антимюлерів гормон, до слова.
Вік.
В кожної свій, але після 37 в середньому шанси завагітніти тут і зараз в цьому циклі зменшуються.
Хіміотерапія.
В цьому разі перед терапією лікарі мали повідомити про допоміжні технології, аби врятувати яєчники.
Мутагенні речі, як-от куріння, вжиток алкоголю (міцного особливо і на тлі куріння і харчування вафлями артек), анатомічні зміни внутрішніх статевих органів також зменшують шанси на появу двох смужок в цьому циклі. Тобто мова йде про імовірності і час очікування, та потребу в допоміжних репродуктивних технологіях.
А тепер - що в чоловіків?
Загалом, в 40-50% пара не може мати дітей через проблеми чоловіка з фертильністю. Мова не про безпліддя (безплідні 2 - 16% чоловіків в залежності від країни), а про імовірності тут і зараз. Коли в кожного з партнерів фертильність занепадає з часом і через активні дії, то ймовірність зачаття падає відповідно. Нині маємо тренд на суттєве зниження фертильності чоловіків (є еякулят, немає кому запліднювати). Навіть з-поміж чоловіків до 30 за останнє десятиліття якість сперми впала на 15%. Найбільший відсоток безблідних чоловіків чи тих, в кого знижена фертильність, саме в перенаселених країнах. Там все погано з інфекціями і способом життя, а фертильні люди успішно розмножуються за себе і за того хлопця.
Безпліддя в чоловіків може бути викликано свинкою (епідемічним паротитом) в дорослому віці, тривалим перегрівом яєчок (частіше внаслідок розширення вен калитки), неопущенням яєчок, хромосомними аномаліями (але тут є шанс - допоміжні репродуктивні технології), лікуванням раку, опроміненням чи контактом з низкою хімічних сполук.
Куріння, надмірне споживання алкоголю, істотне недоживлення (наприклад, буде бракує цинку), діабет 2 типу, надмірні тренування, урогенітальні неполіковані інфекції – все це може знижувати кількість зрілих повноцінних рухливих здатних до запліднення сперматозоїдів в еякуляті.
В багатьох виринають приклади людей з малою соціальною відповідальністю, харчуванням, зляганням, буханням і курінням казна-як, та купою дітей-соціальних сиріт. Такі приклади наводять як контраргумент щодо впливу способу життя на фертильність. Але ми не знаємо, скільки подібних людей мають істотні проблеми з фертильністю.
“ПІДНЯТИ ІМУНІТЕТ”
І чому його можна хіба занапастити
Щойно стає холодніше за +10, всіх починає цікавити, як же ж “підняти імунітет”, а мені хочеться запитати, а нахіба ви його роняли?..
Де саме ми очікуємо покращення імунної відповіді? Різних ланок, галужень, петель впливу і взаємодій між клітинами імунної системи, судин, бактеріями кишківника тощо стільки, що легше описати родовід в Грі Престолів. Тому важко говорити про якесь неспецифічне посилення завдяки настоянці якоїсь рослини.
А от зіпсувати здатність імунної системи бути адекватною – заввиграшки. Тож наводжу шкідливу пораду: “що робити, аби вронити імунітет”.
Спіть якомога гірше: лягайте то по 3 ночі, то в 9 вечора, інколи спіть вдень, і ніколи не майте чіткого режиму сну та бадьорості. заливайтеся кавою упродовж дня, вставайте на пробіжки в 6 ранку, коли ще темно, читайте все з телефону і не вимикайте нічник. Бажано, щоб він був блакитним. В спальні опалення має бути на максимумі, а вікна щільно зачинені. Безпосередньо перед сном бажано поїсти смаженої картоплі зі сирою цибулею. Якщо вам важко заснути, випийте склянку чогось міцного.
Порушений сон добряче поламає налаштування імунної системи, так що запалення вийде з-під контролю, Т хелпери будуть не тих типів, що треба, і природні кілерні клітини проморгають всіх уражених вірусом чи пухлинних падлюк.
Стресуйте чимдужче. Немає такої речі, що не могла би стати приводом для волання. Кава залила плиту? Пташка ляпнула на куртку? В інтернеті хтось неправий? Коханий не прибрав свою тарілку сам? Дитина впала в супермаркеті і вимагає кіндера? Подружка запостила сторіз з курорту? Все це привід вважати життя зіпсованим назавжди. Прокрутіть кожну ситуацію в голові разі зо двадцять. Розкажіть кільком людям, а потім напишіть пост. І хай тільки хтось посміє сказати, що то не варте переживань, що мовляв, є смерть, бідність, хаос, загроза життю – от де стрес, а у вас то перипетії. Баньте мерзотника і ще раз подумайте про те, яке життя сповнене негараздів.
Кортизол, що виділяється під час гострої стресової реакції, в принципі потрібен. Але коли кортизолу постійно хоч залийся, тоді нейрони нарешті починають гинути, колаген в шкірі руйнуватися, а всі налагоджені процеси в імунній системі йдуть шкереберть.
Відмовтеся від рослинних продуктів назавжди. Жодних яблук, картоплі, петрушки, горошку, буряків, сочевиці, волоських горіхів, та гарбузів з баклажанами. Темні олії типу оливкової, набіл чи кімчі теж в жодному разі не їжте. Бо там всюди як не клітковина, так улюблені кишковою мікробіотою поліфеноли. Як бактерії їх поїдять, то в імунній системі (яка в кишківнику добряче так базується) лад і спокій. Реакції толерантності і запалення збалансовані, жирні кислоти з коротким ланцюгом утоврюються, серотонін в кишківнику синтезується і на клітини імунної системи впливає… Воно вам треба?. Ні.
Тому їжте тільки білий рис, білий хліб, солодощі, масла та маргарини, все приготоване у фритюрі, чи запаковане і тривалого зберігання. Запивайте то все горілкою чи колою, а луччє разом. То є найкращий шлях до дисбіозу.
Якщо що - пийте антибіотик. Нежить, головний біль, підозра на ковід – все це привід закинутися антибіотиком останнього покоління. Щоб одна таблетка гривень 450 коштувала, тоді це тема. Антибіотик доб’є всіх корисних бактерій, що колись у вас жили, що, своєю чергою, зіпсує і без того хиткі налаштування імунної системи. Всім відомо (шуткую), що є неабиякий функціональний зв’язок між мікробіотою кишківника, легенів та імунною системою. Антибіотики можуть стати останньою крапленю при ковіді, якщо потреби в них не було. Супір, правда?
Ніколи не тренуйтеся. Фізично активні старші люди мають значно кращу імунну відповідь: як вроджену, так і специфічну, та розвивають потужнійший імунітет після вакцинації. Воно вам нада?..
Або, як тренуєтеся, хай це будуть марафони чи триатлон. Після них якійсь час імунна система занепадає.
І чому його можна хіба занапастити
Щойно стає холодніше за +10, всіх починає цікавити, як же ж “підняти імунітет”, а мені хочеться запитати, а нахіба ви його роняли?..
Де саме ми очікуємо покращення імунної відповіді? Різних ланок, галужень, петель впливу і взаємодій між клітинами імунної системи, судин, бактеріями кишківника тощо стільки, що легше описати родовід в Грі Престолів. Тому важко говорити про якесь неспецифічне посилення завдяки настоянці якоїсь рослини.
А от зіпсувати здатність імунної системи бути адекватною – заввиграшки. Тож наводжу шкідливу пораду: “що робити, аби вронити імунітет”.
Спіть якомога гірше: лягайте то по 3 ночі, то в 9 вечора, інколи спіть вдень, і ніколи не майте чіткого режиму сну та бадьорості. заливайтеся кавою упродовж дня, вставайте на пробіжки в 6 ранку, коли ще темно, читайте все з телефону і не вимикайте нічник. Бажано, щоб він був блакитним. В спальні опалення має бути на максимумі, а вікна щільно зачинені. Безпосередньо перед сном бажано поїсти смаженої картоплі зі сирою цибулею. Якщо вам важко заснути, випийте склянку чогось міцного.
Порушений сон добряче поламає налаштування імунної системи, так що запалення вийде з-під контролю, Т хелпери будуть не тих типів, що треба, і природні кілерні клітини проморгають всіх уражених вірусом чи пухлинних падлюк.
Стресуйте чимдужче. Немає такої речі, що не могла би стати приводом для волання. Кава залила плиту? Пташка ляпнула на куртку? В інтернеті хтось неправий? Коханий не прибрав свою тарілку сам? Дитина впала в супермаркеті і вимагає кіндера? Подружка запостила сторіз з курорту? Все це привід вважати життя зіпсованим назавжди. Прокрутіть кожну ситуацію в голові разі зо двадцять. Розкажіть кільком людям, а потім напишіть пост. І хай тільки хтось посміє сказати, що то не варте переживань, що мовляв, є смерть, бідність, хаос, загроза життю – от де стрес, а у вас то перипетії. Баньте мерзотника і ще раз подумайте про те, яке життя сповнене негараздів.
Кортизол, що виділяється під час гострої стресової реакції, в принципі потрібен. Але коли кортизолу постійно хоч залийся, тоді нейрони нарешті починають гинути, колаген в шкірі руйнуватися, а всі налагоджені процеси в імунній системі йдуть шкереберть.
Відмовтеся від рослинних продуктів назавжди. Жодних яблук, картоплі, петрушки, горошку, буряків, сочевиці, волоських горіхів, та гарбузів з баклажанами. Темні олії типу оливкової, набіл чи кімчі теж в жодному разі не їжте. Бо там всюди як не клітковина, так улюблені кишковою мікробіотою поліфеноли. Як бактерії їх поїдять, то в імунній системі (яка в кишківнику добряче так базується) лад і спокій. Реакції толерантності і запалення збалансовані, жирні кислоти з коротким ланцюгом утоврюються, серотонін в кишківнику синтезується і на клітини імунної системи впливає… Воно вам треба?. Ні.
Тому їжте тільки білий рис, білий хліб, солодощі, масла та маргарини, все приготоване у фритюрі, чи запаковане і тривалого зберігання. Запивайте то все горілкою чи колою, а луччє разом. То є найкращий шлях до дисбіозу.
Якщо що - пийте антибіотик. Нежить, головний біль, підозра на ковід – все це привід закинутися антибіотиком останнього покоління. Щоб одна таблетка гривень 450 коштувала, тоді це тема. Антибіотик доб’є всіх корисних бактерій, що колись у вас жили, що, своєю чергою, зіпсує і без того хиткі налаштування імунної системи. Всім відомо (шуткую), що є неабиякий функціональний зв’язок між мікробіотою кишківника, легенів та імунною системою. Антибіотики можуть стати останньою крапленю при ковіді, якщо потреби в них не було. Супір, правда?
Ніколи не тренуйтеся. Фізично активні старші люди мають значно кращу імунну відповідь: як вроджену, так і специфічну, та розвивають потужнійший імунітет після вакцинації. Воно вам нада?..
Або, як тренуєтеся, хай це будуть марафони чи триатлон. Після них якійсь час імунна система занепадає.
ПРОДОВЖЕННЯ ПОСТУ ЗІ ШКІДЛИВОЮ ПОРАДОЮ ПРО ТЕ, ЯК ВРОНИТИ ІМУНІТЕТ Якщо захворіли – ні за що, за жодних обставин не їжте юшки чи бульйони. Там амінокислота глутамін, яка за інфекцій чи відновлення після травм стає основним паливом клітин імунної системи. А без неї вони кепсько почуваються і не активуються на виклики навіть.
Тому захворіли? Тільки мед, мед, і ще раз мед. Ну, хіба разом з пилком, елеутерококом та імбиром.
Постарайтеся захворіти на кір. Кір викликає так звану імунну амнезію, коли на кілька років клітини пам’яті, навчені попередніми хворобами і вакцинації, не подають виду і жодної участі в імунній відповіді не беруть. Можна хворіти всім по новій. Шикардос!..
Не вакцинуйтеся. Нема що вводити в тіло шматки збудника, які не ладні викликати хворобу. От буде вірус чи бактерія – тоді тіло саме розбереться. А так просто чомусь навчати імунну систему, аби вона потім хутко зреагувала?.. А раптом не згодиться, що тоді робити з тими антитілами в крові? Тиша. Тож-бо й воно.
Сподіваюся, зі сарказмом у вас ок. Бо ж різне трапляється.
Тому захворіли? Тільки мед, мед, і ще раз мед. Ну, хіба разом з пилком, елеутерококом та імбиром.
Постарайтеся захворіти на кір. Кір викликає так звану імунну амнезію, коли на кілька років клітини пам’яті, навчені попередніми хворобами і вакцинації, не подають виду і жодної участі в імунній відповіді не беруть. Можна хворіти всім по новій. Шикардос!..
Не вакцинуйтеся. Нема що вводити в тіло шматки збудника, які не ладні викликати хворобу. От буде вірус чи бактерія – тоді тіло саме розбереться. А так просто чомусь навчати імунну систему, аби вона потім хутко зреагувала?.. А раптом не згодиться, що тоді робити з тими антитілами в крові? Тиша. Тож-бо й воно.
Сподіваюся, зі сарказмом у вас ок. Бо ж різне трапляється.
ПРО ВАКЦИНУ АСТРА ЗЕНЕКА І ТРОМБОЗИ
і чого бракувало в інформаційній кампанії
Астра-Зенека в Україні всьо. В частини переданих нам партій закінчився термін придатності, частину не привезли, щось доколюють де-не-де зараз, поки придатне. Уже розпочали утилізацію такою кількості вакцин, що можна було би запобігти 2000 смертей.
Але навесні піонери вакцинації отримували саме цю вакцину, поки в інтернетах волали про тромбози і ускладнення та призупинення вакцинації. Потім з’явилися інші вакцини, відкрили вакцинацію для всіх охочих, і якось загуло. Але осад залишився. Та зараз можна спокійно поглянути на ситуацію.
Дійсно, упродовж кількох тижнів після введення векторні вакцини: від Астра-Зенека, Янссен/Джонсон і Джонсон, та простигосподи московитський Спутнік – в жінок дітородного віку зростає ризик тромбозів. Тоді на весні тільки й розмов було, що про м̶о̶р̶е тромбози і призупинення вакцинації АЗ в низці країн.
Є така річ, як вакциноіндукована імунна тромботична тромбоцитопенія. “Тромбоцитопенія” означає, що тромбоцитів в крові меншає, бо вони десь взялися згустками.
“Вакциноіндукована імунна” натякає на роль щеплення та імунної системи в змінах стану тромбоцитів крові.
Тромбоцити то буквально уламки клітин, що беруть участь в згортанні крові та реакціях запалення.
Ознаками того, що не всі пішло як слід з тромбоцитами, є таке:
Раптом сильно і довго болить голова
Легко утворюються синці, малі гаматоми, якісь червоні цятки під шкірою
Болить в грудях чи в животі
Бракує дихання
В очах двоїться
Є судоми чи схоже на них
Кінцівки набряклі та червоні
Кінцівки холодні та бліді (або/або)
Якщо є щось з переліку, і людина була щеплена в період 4-28 днів до того, то треба зробити аналіз крові. Якщо мазок крові цілком нормальний, хіба тромбоцитів не видно, а самих їх менше за 150 * 10^9 то схоже на початок тромбоцитопенії. Що тоді?
Тоді треба мазок, той самий D-димер і не відходячи від лікарні - КТ чи МРТ судин голови, шиї, і тканин довкола судин. Є ризик того, що розвивається тромбоз венозних синусів.
Все це звучить дуже загрозливо. В нас є темник “не давати медичних порад в медіа”, і він слушний. А про таке тим паче ніхто би не казав, бо відлякало би він Астра Зенеки навіть біологів з продвинутими лікарями.
Я згодом скажу за тромбоцитопенію і ковід (хвороба також провокує тромбози в мозкові!..), а поки переповім гайдлайн про терапію.
Гепарин не колоти (гепарин “розчиняє” тромби, а тут отак парадоксально)
Тромбоцитарну масу не переливати
Пероральний прийом антикоагулянту (інгібітор фактору згортання Ха)
IVIG (intavenous immunoglibulin) - лікарі знають, то продвинута терапія, в аптеці не купиш.
Таке явище після вакцинації траплялося в одному випадку на 533 тисячі провакцинованих. UPD Хоча в Норвегії було більше значно - 1 на 26 тисяч
А що там ковід? Може, перехворіти було би надійніше за вакцинацію?.. А ні. В третини не надто важкохворих на ковід була імунна тромбоцитопенія від час інфекції. А з-поміж важкохворих таких було понад половина. Були і смертельні випадки, і повторні випадки, і тромбоцитопенія, що наставала уже після хвороби (late onset). Тобто хвороба становить значно більші ризики, ніж вакцинація.
А ще, а ще, векторними вакцинами збиралися щепити передусім групи ризику, серед які далеко не всі люди – жінки дітородного віку, що ризикували мати тромбози. Фактично, люди, що відмовилися від свого пріоритетного права вакцинації навесні, продовжили своє перебування в зоні ризику. Може, хтось не дожив до вакцинації іншою вакциною. А хтось не вакцинувався з принципу.
А тепер шо. Тепер уже все.
і чого бракувало в інформаційній кампанії
Астра-Зенека в Україні всьо. В частини переданих нам партій закінчився термін придатності, частину не привезли, щось доколюють де-не-де зараз, поки придатне. Уже розпочали утилізацію такою кількості вакцин, що можна було би запобігти 2000 смертей.
Але навесні піонери вакцинації отримували саме цю вакцину, поки в інтернетах волали про тромбози і ускладнення та призупинення вакцинації. Потім з’явилися інші вакцини, відкрили вакцинацію для всіх охочих, і якось загуло. Але осад залишився. Та зараз можна спокійно поглянути на ситуацію.
Дійсно, упродовж кількох тижнів після введення векторні вакцини: від Астра-Зенека, Янссен/Джонсон і Джонсон, та простигосподи московитський Спутнік – в жінок дітородного віку зростає ризик тромбозів. Тоді на весні тільки й розмов було, що про м̶о̶р̶е тромбози і призупинення вакцинації АЗ в низці країн.
Є така річ, як вакциноіндукована імунна тромботична тромбоцитопенія. “Тромбоцитопенія” означає, що тромбоцитів в крові меншає, бо вони десь взялися згустками.
“Вакциноіндукована імунна” натякає на роль щеплення та імунної системи в змінах стану тромбоцитів крові.
Тромбоцити то буквально уламки клітин, що беруть участь в згортанні крові та реакціях запалення.
Ознаками того, що не всі пішло як слід з тромбоцитами, є таке:
Раптом сильно і довго болить голова
Легко утворюються синці, малі гаматоми, якісь червоні цятки під шкірою
Болить в грудях чи в животі
Бракує дихання
В очах двоїться
Є судоми чи схоже на них
Кінцівки набряклі та червоні
Кінцівки холодні та бліді (або/або)
Якщо є щось з переліку, і людина була щеплена в період 4-28 днів до того, то треба зробити аналіз крові. Якщо мазок крові цілком нормальний, хіба тромбоцитів не видно, а самих їх менше за 150 * 10^9 то схоже на початок тромбоцитопенії. Що тоді?
Тоді треба мазок, той самий D-димер і не відходячи від лікарні - КТ чи МРТ судин голови, шиї, і тканин довкола судин. Є ризик того, що розвивається тромбоз венозних синусів.
Все це звучить дуже загрозливо. В нас є темник “не давати медичних порад в медіа”, і він слушний. А про таке тим паче ніхто би не казав, бо відлякало би він Астра Зенеки навіть біологів з продвинутими лікарями.
Я згодом скажу за тромбоцитопенію і ковід (хвороба також провокує тромбози в мозкові!..), а поки переповім гайдлайн про терапію.
Гепарин не колоти (гепарин “розчиняє” тромби, а тут отак парадоксально)
Тромбоцитарну масу не переливати
Пероральний прийом антикоагулянту (інгібітор фактору згортання Ха)
IVIG (intavenous immunoglibulin) - лікарі знають, то продвинута терапія, в аптеці не купиш.
Таке явище після вакцинації траплялося в одному випадку на 533 тисячі провакцинованих. UPD Хоча в Норвегії було більше значно - 1 на 26 тисяч
А що там ковід? Може, перехворіти було би надійніше за вакцинацію?.. А ні. В третини не надто важкохворих на ковід була імунна тромбоцитопенія від час інфекції. А з-поміж важкохворих таких було понад половина. Були і смертельні випадки, і повторні випадки, і тромбоцитопенія, що наставала уже після хвороби (late onset). Тобто хвороба становить значно більші ризики, ніж вакцинація.
А ще, а ще, векторними вакцинами збиралися щепити передусім групи ризику, серед які далеко не всі люди – жінки дітородного віку, що ризикували мати тромбози. Фактично, люди, що відмовилися від свого пріоритетного права вакцинації навесні, продовжили своє перебування в зоні ризику. Може, хтось не дожив до вакцинації іншою вакциною. А хтось не вакцинувався з принципу.
А тепер шо. Тепер уже все.
ЧЕРВОНІ ПРАПОРЦІ РАКУН
На що звертати увагу, аби вчасно піти до лікаря
Одного, точного і безпечного способу перевірити, чи не утворилася в тілі пухлина, наразі теж немає. Навіть якщо зробити сканування томографом, залишиться багато питань, а страху побільшає, бо низка виявлених сумнівних цяток, найімовірніше, виявляться ніякими не пухлинами. Та практично для кожного типу пухлин є свої червоні прапорці – тривожні сигнали – та способи перевірки, зокрема регулярні, відносно недорогі й неінвазивні.
Ось перелік червоних прапорців. Якщо є принаймні один із цих симптомів, слід піти до лікаря. Починають із сімейного, який має спрямувати до спеціаліста вторинної ланки чи на обстеження. Тут важливо не робити двох речей: не панікувати і не зволікати.
У людини, якій понад 40 років (раніше – навряд), постійні інфекції органів дихання, кашель кров’ю, кашель понад три тижні. Зауважте, це можуть бути симптоми ХОЗЛ чи туберкульозу. Не набагато, але все ж краще, ніж рак. На візит до лікаря – конче у будь-якому разі.
*Білі й червоні цятки в ротовій порожнині, виразки, які не гояться понад три тижні.
*Незбагненна ґуля на шиї, щелепі, губах чи в роті.
*Людині понад 55 років, у неї різка втрата ваги без дієт, постійне нетравлення, нудота або блювота (три тижні майже щодня).
*Важко ковтати.
*Постійна потреба в ліках для зменшення кислотності шлунка.
*Вік 40+ та раптова втрата ваги, болі в тулубі.
*Вік 50+ і ректальна кровотеча.
*Вік 60+ і зміна туалетних звичок.
*Постійне вживання ліків проти геморою чи діареї без рецепта. У нас вся країна все без рецепта купує, але це недобре.
*Нова родимка.
*Стара родимка змінила колір, форму, стала асиметрична чи опукла.
*Кров у сечі.
*Проблеми із сечовипусканням чи поява потреби бігти в туалет, бо нетримання.
*У горлі дере понад 4 тижні, й людина живе на льодяниках від болю в горлі.
*Незрозуміла опуклість на молочній залозі у віці 30+.
*У віці 50+ одна пипка молочної залози деформується, виділення із молочних залоз.
*Змінилася шкіра на молочній залозі.
*Жовтяниця.
*Біль незрозумілої природи внизу живота, в куприку.
*Постійне здуття живота.
*Різка втрата ваги без причин та виразних симптомів.
*Ректальні чи вагінальні кровотечі (менструація не береться до уваги).
*Печія у поєднанні з проблемним ковтанням.
*Асиметрія в тілі (одна нога повніша, одна пипка провисла чи продавилася).
*Сильний свербіж шкіри.
*Втомлюваність.
*Втрата апетиту.
*Швидке насичення.
*Дуже сильне потовиділення вночі (і це не симптом пременопаузи).
Наявність тривожного сигналу геть не означає, що це точно рак. Існує багато інших причин, як-от діабет, синдром подразненого кишківника, депресивний розлад, інфекційна хвороба тощо, проте в будь-якому разі ці симптоми свідчать про те, що потрібна медична допомога.
У нас, українців, є шкідлива схема поведінки, коли ми терпимо біль чи дискомфорт, ще й вважаємо це чеснотою, доказом нашої сили, виявом зайнятості або «критичного мислення» в сенсі недовіри до медицини тощо. Насправді ж, коли ми переносимо «на зубах» хвороби, ми поводимося інфантильно, бо не хочемо визнати проблеми, і погіршуємо свої прогнози на лікування. Що раніше починається терапія раку, то кращі перспективи. Наприклад, 90 % людей, у яких рак прямої кишки виявили на ранній стадії та відразу почали лікування, проживуть ще принаймні 10 років. Якщо рак діагностували на пізній стадії, цей показник впаде до 5%
Які обстеження та з якою періодичністю слід проходити, аби вчасно виявити можливу пухлину, читайте в “Книжці для дорослих. Як старшати, але не старіти”.
На що звертати увагу, аби вчасно піти до лікаря
Одного, точного і безпечного способу перевірити, чи не утворилася в тілі пухлина, наразі теж немає. Навіть якщо зробити сканування томографом, залишиться багато питань, а страху побільшає, бо низка виявлених сумнівних цяток, найімовірніше, виявляться ніякими не пухлинами. Та практично для кожного типу пухлин є свої червоні прапорці – тривожні сигнали – та способи перевірки, зокрема регулярні, відносно недорогі й неінвазивні.
Ось перелік червоних прапорців. Якщо є принаймні один із цих симптомів, слід піти до лікаря. Починають із сімейного, який має спрямувати до спеціаліста вторинної ланки чи на обстеження. Тут важливо не робити двох речей: не панікувати і не зволікати.
У людини, якій понад 40 років (раніше – навряд), постійні інфекції органів дихання, кашель кров’ю, кашель понад три тижні. Зауважте, це можуть бути симптоми ХОЗЛ чи туберкульозу. Не набагато, але все ж краще, ніж рак. На візит до лікаря – конче у будь-якому разі.
*Білі й червоні цятки в ротовій порожнині, виразки, які не гояться понад три тижні.
*Незбагненна ґуля на шиї, щелепі, губах чи в роті.
*Людині понад 55 років, у неї різка втрата ваги без дієт, постійне нетравлення, нудота або блювота (три тижні майже щодня).
*Важко ковтати.
*Постійна потреба в ліках для зменшення кислотності шлунка.
*Вік 40+ та раптова втрата ваги, болі в тулубі.
*Вік 50+ і ректальна кровотеча.
*Вік 60+ і зміна туалетних звичок.
*Постійне вживання ліків проти геморою чи діареї без рецепта. У нас вся країна все без рецепта купує, але це недобре.
*Нова родимка.
*Стара родимка змінила колір, форму, стала асиметрична чи опукла.
*Кров у сечі.
*Проблеми із сечовипусканням чи поява потреби бігти в туалет, бо нетримання.
*У горлі дере понад 4 тижні, й людина живе на льодяниках від болю в горлі.
*Незрозуміла опуклість на молочній залозі у віці 30+.
*У віці 50+ одна пипка молочної залози деформується, виділення із молочних залоз.
*Змінилася шкіра на молочній залозі.
*Жовтяниця.
*Біль незрозумілої природи внизу живота, в куприку.
*Постійне здуття живота.
*Різка втрата ваги без причин та виразних симптомів.
*Ректальні чи вагінальні кровотечі (менструація не береться до уваги).
*Печія у поєднанні з проблемним ковтанням.
*Асиметрія в тілі (одна нога повніша, одна пипка провисла чи продавилася).
*Сильний свербіж шкіри.
*Втомлюваність.
*Втрата апетиту.
*Швидке насичення.
*Дуже сильне потовиділення вночі (і це не симптом пременопаузи).
Наявність тривожного сигналу геть не означає, що це точно рак. Існує багато інших причин, як-от діабет, синдром подразненого кишківника, депресивний розлад, інфекційна хвороба тощо, проте в будь-якому разі ці симптоми свідчать про те, що потрібна медична допомога.
У нас, українців, є шкідлива схема поведінки, коли ми терпимо біль чи дискомфорт, ще й вважаємо це чеснотою, доказом нашої сили, виявом зайнятості або «критичного мислення» в сенсі недовіри до медицини тощо. Насправді ж, коли ми переносимо «на зубах» хвороби, ми поводимося інфантильно, бо не хочемо визнати проблеми, і погіршуємо свої прогнози на лікування. Що раніше починається терапія раку, то кращі перспективи. Наприклад, 90 % людей, у яких рак прямої кишки виявили на ранній стадії та відразу почали лікування, проживуть ще принаймні 10 років. Якщо рак діагностували на пізній стадії, цей показник впаде до 5%
Які обстеження та з якою періодичністю слід проходити, аби вчасно виявити можливу пухлину, читайте в “Книжці для дорослих. Як старшати, але не старіти”.
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПНЕВМОНІЇ
Був в п’ятницю, але пишу зараз
Пневмонія це запалення легенів. Воно може закінчитися смертельно. Але далі ви можете не знати.
Пневмонія є однією з головних причин смерті дітей до 5 років та дорослих 65+. Якщо ви вважаєте, що як і всі бактерійні інфекції, пневмонії можна дати ради за допомогою антибіотиків, то в мене прикрі новини – бактерії різних видів і штамів набувають дедалі ширшої стійкості до антибіотиків - можна не вгадати одразу, ще й попутньо занапастити мікробіоту кишківника. А якщо та пневмонію причепилася в лікарні, і викликана так званим госпітальним штамом, то лікувати буде практично неможливо – вони стійкі до багатьох антибіотиків водночас. Тому хворіти дуже ризиковано.
Найчастіше пневмонію спричиняють бактерії стрептококи, зокрема, Streptococcus pneumoniae. Їх ще називають пневмококами.
Зрада в тому, що стрептококи різних видів і штамів кожного виду можуть з нами непомітно співіснувати якійсь час, чи навіть все життя. В третини дітей без жодних симптомів можна висіяти збудника пневмонії. Тобто якщо плюнути/зробити в інтелігентніший спосіб інокуляцію, то в чашці Петрі виросте кілька різних колоній, і стрептококів в тому числі. Це і є бакт.посів
5–10% дорослих, в яких немає дітей, є носіями S. pneumoniae
20–60% школярів можуть бути носіями
50–60% військовослужбовців є носіями
Не показуйте ці дані Кличку, а то закриє школи і військові частини назавжди.
Хоча ми, на щастя, не хворіємо на пневмонію часто і масово. Чому? Бо для розвитку пневмонії потрібні передумови.
Такі ГРЗ, як нежить і ларингит, спричинені локальними вірусними інфекціями і обмежені місцем виникнення хвороби. Далі вони не спускаються.
Бронхіт, також вірусна інфекція, може справді охопити нижні дихальні шляхи і потрапити в легені, де і відкривається шлях для бактерійної інвазії пневмококів. Бронхіт не лікують антибіотиками, як решту вірусних ГРЗ. Нагадаю, що дієвих противірусних дієвих препаратів для таких випадків немає, що б нам не казали в рекламі. І про всяк випадок, як то в нас заведено, антибіотики при бронхіті не призначають. Бо вірусам до лампочки ті антибіотики. Але є винятки, про які буде далі.
Та найчастіше кашель від захворювань верхніх дихальних шляхів не “спускається” в легені - пневмонія є наслідком системної вірусної інфекції – грипу чи ковіду, і виникає одразу там. Так, пневмонія викликається пневмококами, але перший крок до пневмонії то вірусна інфекція чи якась трясця з імунною системою. В разі грипу чи ковіду імунна система може дати маху, а бактерії, що чатували в нашій носоглотці, колонізують дедалі нижчі дихальні шляхи. Поки не дістануться альвеол легенів. В нормі в легенях їх таки мали би знищити guardians of Galaxy себто альвеолярні макрофаги. Але не цього разу.
Іншими причинами прориву кордону та колонізації пневмококами легенів можуть бути:
імуносупресія кортикостероїдами,
вроджений чи набутий стан імунодефіциту, разом з ВІЛ без АРТ (антиретровірусної терапії)
браку материнських антитіл в немовляти на повністю штучному вигодовуванні чи передчасно народженому,
значний стаж куріння
Старіння імунної системи і втрата ефективності (в людей старшого віку, який в одних країнах починається в 80+, а в інших в 55+)
А також астма і хронічне обструктивне захворювання легенів.
Так ось. При бронхіті можуть призначити антибіотики таким категоріям хворих:
Передчасно народженим дітям
Тим, кому 80+
В кого хронічні хвороби серця, легенів, нирок чи печінки
Людям з імуносупресією
Людям з муковісцидозом (генетична хвороба)
Список близький до переліку причин розвитку пневмонії без етапі грипу чи ковіду. А як зрозуміти, чи то пневмонія, чи ще ні, буде в наступному пості.
Був в п’ятницю, але пишу зараз
Пневмонія це запалення легенів. Воно може закінчитися смертельно. Але далі ви можете не знати.
Пневмонія є однією з головних причин смерті дітей до 5 років та дорослих 65+. Якщо ви вважаєте, що як і всі бактерійні інфекції, пневмонії можна дати ради за допомогою антибіотиків, то в мене прикрі новини – бактерії різних видів і штамів набувають дедалі ширшої стійкості до антибіотиків - можна не вгадати одразу, ще й попутньо занапастити мікробіоту кишківника. А якщо та пневмонію причепилася в лікарні, і викликана так званим госпітальним штамом, то лікувати буде практично неможливо – вони стійкі до багатьох антибіотиків водночас. Тому хворіти дуже ризиковано.
Найчастіше пневмонію спричиняють бактерії стрептококи, зокрема, Streptococcus pneumoniae. Їх ще називають пневмококами.
Зрада в тому, що стрептококи різних видів і штамів кожного виду можуть з нами непомітно співіснувати якійсь час, чи навіть все життя. В третини дітей без жодних симптомів можна висіяти збудника пневмонії. Тобто якщо плюнути/зробити в інтелігентніший спосіб інокуляцію, то в чашці Петрі виросте кілька різних колоній, і стрептококів в тому числі. Це і є бакт.посів
5–10% дорослих, в яких немає дітей, є носіями S. pneumoniae
20–60% школярів можуть бути носіями
50–60% військовослужбовців є носіями
Не показуйте ці дані Кличку, а то закриє школи і військові частини назавжди.
Хоча ми, на щастя, не хворіємо на пневмонію часто і масово. Чому? Бо для розвитку пневмонії потрібні передумови.
Такі ГРЗ, як нежить і ларингит, спричинені локальними вірусними інфекціями і обмежені місцем виникнення хвороби. Далі вони не спускаються.
Бронхіт, також вірусна інфекція, може справді охопити нижні дихальні шляхи і потрапити в легені, де і відкривається шлях для бактерійної інвазії пневмококів. Бронхіт не лікують антибіотиками, як решту вірусних ГРЗ. Нагадаю, що дієвих противірусних дієвих препаратів для таких випадків немає, що б нам не казали в рекламі. І про всяк випадок, як то в нас заведено, антибіотики при бронхіті не призначають. Бо вірусам до лампочки ті антибіотики. Але є винятки, про які буде далі.
Та найчастіше кашель від захворювань верхніх дихальних шляхів не “спускається” в легені - пневмонія є наслідком системної вірусної інфекції – грипу чи ковіду, і виникає одразу там. Так, пневмонія викликається пневмококами, але перший крок до пневмонії то вірусна інфекція чи якась трясця з імунною системою. В разі грипу чи ковіду імунна система може дати маху, а бактерії, що чатували в нашій носоглотці, колонізують дедалі нижчі дихальні шляхи. Поки не дістануться альвеол легенів. В нормі в легенях їх таки мали би знищити guardians of Galaxy себто альвеолярні макрофаги. Але не цього разу.
Іншими причинами прориву кордону та колонізації пневмококами легенів можуть бути:
імуносупресія кортикостероїдами,
вроджений чи набутий стан імунодефіциту, разом з ВІЛ без АРТ (антиретровірусної терапії)
браку материнських антитіл в немовляти на повністю штучному вигодовуванні чи передчасно народженому,
значний стаж куріння
Старіння імунної системи і втрата ефективності (в людей старшого віку, який в одних країнах починається в 80+, а в інших в 55+)
А також астма і хронічне обструктивне захворювання легенів.
Так ось. При бронхіті можуть призначити антибіотики таким категоріям хворих:
Передчасно народженим дітям
Тим, кому 80+
В кого хронічні хвороби серця, легенів, нирок чи печінки
Людям з імуносупресією
Людям з муковісцидозом (генетична хвороба)
Список близький до переліку причин розвитку пневмонії без етапі грипу чи ковіду. А як зрозуміти, чи то пневмонія, чи ще ні, буде в наступному пості.
МОЖНА ДЯКУВАТИ НА ПАТРЕОНІ
Якщо вам цінне і подобається те, що я роблю, якщо мої фахові відповіді на ваші питання ставали в пригоді, хочете читати телеграм і далі та дивитися іронічно-пізнавальні відео, читати Ozerna Leaks з неопублікованими текстами, і мати моральне право задавати питання по роботі – ласкаво прошу ставати патронами.
Ось тут
Якщо вам цінне і подобається те, що я роблю, якщо мої фахові відповіді на ваші питання ставали в пригоді, хочете читати телеграм і далі та дивитися іронічно-пізнавальні відео, читати Ozerna Leaks з неопублікованими текстами, і мати моральне право задавати питання по роботі – ласкаво прошу ставати патронами.
Ось тут
МОЗ попереджає, Озерна запобігає pinned «МОЖНА ДЯКУВАТИ НА ПАТРЕОНІ Якщо вам цінне і подобається те, що я роблю, якщо мої фахові відповіді на ваші питання ставали в пригоді, хочете читати телеграм і далі та дивитися іронічно-пізнавальні відео, читати Ozerna Leaks з неопублікованими текстами, і мати…»
ЯК ДІАГНОСТУЮТЬ ПНЕВМОНІЮ
Її діагностують за допомогою аналізу крові на С-реактивний білок та рентгену легенів. Антибіотики призначають з огляду на рівень С-реактивного білка, а не просто так.
Як в нас заведено робити? От людина кашляє уже другий тиждень. Перший тиждень - на ногах, другий уже вдома, бо всіх довкола той кашель лякає. Пішла до лікаря. “Ой не подобається мені цей кашель!.. Так довго”, – і призначають антибіотик. Особливо, якщо це на тлі високої температури.
Окей, але в разі бронхіту кашель може тривати до 6 тижнів після видужання. Передайте це хтось у відділи освіти. Якщо кашель триває понад 3 місяці, тоді це хронічний бронхіт. Але все одно не пневмонія.
Запалення легенів підозрюють, коли мова йде про захворювання нижніх органів дихання - бронхів і легенів зокрема. Для цього легені треба принаймні прослухати, та зробити аналіз крові на рівень С-реактивного білка. Це такий маркер запалення.
Якщо його понад 100 мг/л, то призначають антибіотики одразу.
Ось гайдлайн про антибіотики в разі пневмоній, на які захворіли не в лікарні.
Ось – про лікування пневмоній, нажитих під час госпіталізації (в цьому разі все гірше, бо госпітальні штами бактерій стійкі до низки антибіотиків).
Ці гайдлайни не для самолікування, а для звірки годинників, коли лікуватимуть вас чи близьких.
Якщо С-реактивного білка від 20 до 100 мг/л, то антибіотики на низькому старті – щойно пацієнту погіршає, їх призначають без вагань.
Якщо С-реактивного білка до 20 мг/л, то про антибіотики мова не йде.
І тут вимальовується проблемна зона, та підказка водночас. Людина кашляє, ймовірно, висока температура, все погано. Лікар не приходить, каже записуйтеся і йдіть до мене. Навіть як прийшли, він навряд чи направить на аналізи, чи їх візьмуть іншого дня до якоїсь 10 години ранку, якщо то поліклініка. Приходьте знову (дурних нема). Ще й натщесерце (хоча в цьому разі немає потреби здавати “голодну кров”). Імовірно, лікар призначить антибіотики про всяк випадок, хоча це може і не бути потрібним.
Виглядає так, що якщо людина може дійти до лікаря, то треба одразу здавати кров на аналіз. Або замовляти послугу “забір крові вдома”
Але це ще не все. Потрібно оцінити важкість стану пацієнту з пневмонією, аби прийняти рішення щодо госпіталізації. Але про це - в наступному пості
Її діагностують за допомогою аналізу крові на С-реактивний білок та рентгену легенів. Антибіотики призначають з огляду на рівень С-реактивного білка, а не просто так.
Як в нас заведено робити? От людина кашляє уже другий тиждень. Перший тиждень - на ногах, другий уже вдома, бо всіх довкола той кашель лякає. Пішла до лікаря. “Ой не подобається мені цей кашель!.. Так довго”, – і призначають антибіотик. Особливо, якщо це на тлі високої температури.
Окей, але в разі бронхіту кашель може тривати до 6 тижнів після видужання. Передайте це хтось у відділи освіти. Якщо кашель триває понад 3 місяці, тоді це хронічний бронхіт. Але все одно не пневмонія.
Запалення легенів підозрюють, коли мова йде про захворювання нижніх органів дихання - бронхів і легенів зокрема. Для цього легені треба принаймні прослухати, та зробити аналіз крові на рівень С-реактивного білка. Це такий маркер запалення.
Якщо його понад 100 мг/л, то призначають антибіотики одразу.
Ось гайдлайн про антибіотики в разі пневмоній, на які захворіли не в лікарні.
Ось – про лікування пневмоній, нажитих під час госпіталізації (в цьому разі все гірше, бо госпітальні штами бактерій стійкі до низки антибіотиків).
Ці гайдлайни не для самолікування, а для звірки годинників, коли лікуватимуть вас чи близьких.
Якщо С-реактивного білка від 20 до 100 мг/л, то антибіотики на низькому старті – щойно пацієнту погіршає, їх призначають без вагань.
Якщо С-реактивного білка до 20 мг/л, то про антибіотики мова не йде.
І тут вимальовується проблемна зона, та підказка водночас. Людина кашляє, ймовірно, висока температура, все погано. Лікар не приходить, каже записуйтеся і йдіть до мене. Навіть як прийшли, він навряд чи направить на аналізи, чи їх візьмуть іншого дня до якоїсь 10 години ранку, якщо то поліклініка. Приходьте знову (дурних нема). Ще й натщесерце (хоча в цьому разі немає потреби здавати “голодну кров”). Імовірно, лікар призначить антибіотики про всяк випадок, хоча це може і не бути потрібним.
Виглядає так, що якщо людина може дійти до лікаря, то треба одразу здавати кров на аналіз. Або замовляти послугу “забір крові вдома”
Але це ще не все. Потрібно оцінити важкість стану пацієнту з пневмонією, аби прийняти рішення щодо госпіталізації. Але про це - в наступному пості
ЩО РОБИТИ, КОЛИ У ВАС ЧИ В БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ КОВІД
Написано за медичними настановами без деталізації дій лікарів
Знайте типові симптоми ковіду: кашель, гарячка, втрата нюху і смаку, а також задишка і тривожність як наслідок, запаморочення, втома, головний біль, м’язовий біль, та біль в горлі.
Знайте інші симптоми ковіду: сонливість, відсутність апетиту, біль чи дискомфорт за грудиною.
Міряйте сатурацію крові. Якщо перебіг відносно легкий, немає задишки і сонливості, можете цього не робити з частотою намазу. Але якщо не все ок, то сатурацію і температуру міряють тричі на день (ранок, обід, вечір), та фіксують письмово показники.
Знайте симптоми важкого перебігу, і коли побачите таке в себе чи в інших – викликайте 103:
Бракує дихання навіть в стані спокою. Промовте “Я не можу завершити це речення”. Якщо таки не можете, то 103
Сатурація 92 і менше
Запаморочення
Забули, коли пісяли
Шкіра холодна і волога, липка від поту
Губи сині
Важко піднятися з ліжка
Сильна тривожність і неспокій
Кашель кров’ю
Протягом години стало значно гірше дихати.
Пам’ятайте, що краще не лежати на спині. На боці, на животі з подушкою під животом-грудною кліткою (положення пронації)
Пам’ятайте, що є групи ризику щодо розвитку пневмонії – ті, хто не можу кашляти, в кого ослаблена імунна система (після трансплантації), стареча кволість. (В цьому дописі я перефразую медичні настанови. Оці поради щодо “пам’ятайте”, “знайте”, “усвідомте” це про те, що дива може не статися і слід розуміти ризики та вірогідні сценарії розвитку хвороби)
Пийте більше, ніж зазвичай, чи нагадуйте хворим пити теплу рідину. Втрати рідини при хворобі більші.
Температуру можна знижувати парацетамолом чи ібупрофеном. Парацетамолу можна щонайбільше 4 грами упродовж доби і за 4-6 разів (тобто 500-1000 мг за раз). Про поріг температури для збивання медичні настанови мовчать. Кажуть орієнтуватися на біль і гарячку.
Припиняйте пити жаропонижуючі, щойно температура нормалізується
Менеджіть інші, нековідні причини нестачі дихання, якщо вони. Це може бути хронічне обструктивне захворювання легенів, астма, чи набряк легенів, чи непрохідність (емболізм) легеневих вен. Останні два стани самотужки не розрулити. І разі ХОЗЛ чи астми люди переважно в курсі свого діагнозу, та мають ліки.
Провітрюйте кімнату, і стежте за температурою - там не має бути спекотно.
При відчутному браку кисню (дивіться вище) - госпіталізація і кисень.
Поясніть хворим, що неспокій, відчуття приреченості і тривоги при ковіді - це неприємно і страшно, але очікувано. Це мине.
Коли тривожність нестерпна, лікар може призначити транквілізатори. Так буде легше всім.
Не пийте антибіотики про всяк випадок, і хай хтось розумний і міцний поговорить з лікарем, який призначає антибіотики “про всяк випадок”. Пригадайте пункт 6 про групи ризику, та пункт 4 про важкий перебіг. Якщо ані одне, ані друге - не ваш випадок, антибіотики, скоріше за все, не потрібні.
Майте на увазі, що вірусам антибіотики до одного місця, і що сплюндрована антибіотиками мікробіоти кишківника та геніталій не пришвидшить одужання від ковіду. Сповільнить.
Їжте щось повноцінне та білково-вуглеводне + клітковина + кисломолочні продукти. Орієнтир – 1,5 грами білка/кг маси тіла. Це може бути м’ясо-овочевий бульйон та вівсянка, яку треба довго варити. Гречка. Омлет. Банани (легко жувати, ковтати, калорійні та калієві). Шоколад. Йогурт чи кефір.
Особливо важливо адекватно харчуватися людям зі старечою кволістю (бабулька-божа кульбабка, холодні напівпрозорі руки, худорлявість шкіра-кістки, давно не хочеться їсти).
Розумійте, що додаткові кінські дози вітамінів чи мінералів не поставлять на ноги людину, що до ковіду не мала їх дефіциту. Вакцинуйтеся, якщо досі цього не зробили. Якщо хворіли, і минуло понад 3 місяці, гайда вакцинуватися. Розумію, що це нікого не переконає, але буде дивним це не написати.
Написано за медичними настановами без деталізації дій лікарів
Знайте типові симптоми ковіду: кашель, гарячка, втрата нюху і смаку, а також задишка і тривожність як наслідок, запаморочення, втома, головний біль, м’язовий біль, та біль в горлі.
Знайте інші симптоми ковіду: сонливість, відсутність апетиту, біль чи дискомфорт за грудиною.
Міряйте сатурацію крові. Якщо перебіг відносно легкий, немає задишки і сонливості, можете цього не робити з частотою намазу. Але якщо не все ок, то сатурацію і температуру міряють тричі на день (ранок, обід, вечір), та фіксують письмово показники.
Знайте симптоми важкого перебігу, і коли побачите таке в себе чи в інших – викликайте 103:
Бракує дихання навіть в стані спокою. Промовте “Я не можу завершити це речення”. Якщо таки не можете, то 103
Сатурація 92 і менше
Запаморочення
Забули, коли пісяли
Шкіра холодна і волога, липка від поту
Губи сині
Важко піднятися з ліжка
Сильна тривожність і неспокій
Кашель кров’ю
Протягом години стало значно гірше дихати.
Пам’ятайте, що краще не лежати на спині. На боці, на животі з подушкою під животом-грудною кліткою (положення пронації)
Пам’ятайте, що є групи ризику щодо розвитку пневмонії – ті, хто не можу кашляти, в кого ослаблена імунна система (після трансплантації), стареча кволість. (В цьому дописі я перефразую медичні настанови. Оці поради щодо “пам’ятайте”, “знайте”, “усвідомте” це про те, що дива може не статися і слід розуміти ризики та вірогідні сценарії розвитку хвороби)
Пийте більше, ніж зазвичай, чи нагадуйте хворим пити теплу рідину. Втрати рідини при хворобі більші.
Температуру можна знижувати парацетамолом чи ібупрофеном. Парацетамолу можна щонайбільше 4 грами упродовж доби і за 4-6 разів (тобто 500-1000 мг за раз). Про поріг температури для збивання медичні настанови мовчать. Кажуть орієнтуватися на біль і гарячку.
Припиняйте пити жаропонижуючі, щойно температура нормалізується
Менеджіть інші, нековідні причини нестачі дихання, якщо вони. Це може бути хронічне обструктивне захворювання легенів, астма, чи набряк легенів, чи непрохідність (емболізм) легеневих вен. Останні два стани самотужки не розрулити. І разі ХОЗЛ чи астми люди переважно в курсі свого діагнозу, та мають ліки.
Провітрюйте кімнату, і стежте за температурою - там не має бути спекотно.
При відчутному браку кисню (дивіться вище) - госпіталізація і кисень.
Поясніть хворим, що неспокій, відчуття приреченості і тривоги при ковіді - це неприємно і страшно, але очікувано. Це мине.
Коли тривожність нестерпна, лікар може призначити транквілізатори. Так буде легше всім.
Не пийте антибіотики про всяк випадок, і хай хтось розумний і міцний поговорить з лікарем, який призначає антибіотики “про всяк випадок”. Пригадайте пункт 6 про групи ризику, та пункт 4 про важкий перебіг. Якщо ані одне, ані друге - не ваш випадок, антибіотики, скоріше за все, не потрібні.
Майте на увазі, що вірусам антибіотики до одного місця, і що сплюндрована антибіотиками мікробіоти кишківника та геніталій не пришвидшить одужання від ковіду. Сповільнить.
Їжте щось повноцінне та білково-вуглеводне + клітковина + кисломолочні продукти. Орієнтир – 1,5 грами білка/кг маси тіла. Це може бути м’ясо-овочевий бульйон та вівсянка, яку треба довго варити. Гречка. Омлет. Банани (легко жувати, ковтати, калорійні та калієві). Шоколад. Йогурт чи кефір.
Особливо важливо адекватно харчуватися людям зі старечою кволістю (бабулька-божа кульбабка, холодні напівпрозорі руки, худорлявість шкіра-кістки, давно не хочеться їсти).
Розумійте, що додаткові кінські дози вітамінів чи мінералів не поставлять на ноги людину, що до ковіду не мала їх дефіциту. Вакцинуйтеся, якщо досі цього не зробили. Якщо хворіли, і минуло понад 3 місяці, гайда вакцинуватися. Розумію, що це нікого не переконає, але буде дивним це не написати.
ПРО КАВУ
Кофеїн — мала пронирлива молекула, що завиграшки долає бар’єри між кровотоком і мозком, чи кров’ю і тестікулами, чи проходить крізь плаценту.
В мозку, особливо в деяких його ділянках (мозочок, гіпокамп, таламус) є аденозинові рецептори, А1 та А2. Вони блокують вивільнення нейромедіаторів в синапсах. Що більше аденозину, то сильніш нас хилить до сну. Кофеїн може до аденозинових рецепторів приєднуватись і блокувати їх. Одним словом, кофеїн заважає мозку самогальмуватися по мірі втоми.
Це призводить до зростання рівня дофаміну, норадерналіну та глютамату, а тому — до запобігання сонливості, до збудження, інколи — покращення пам’яті та уваги. Такі чудові зміни настають на 30–60 хвилині після вживання кави.
Разом із збудженням, зростає і активність симпатичної нервової системи (тої, що реагує на всілякий шухер і нам дає чарівні копняки в потрібний момент), тому зростатиме тривожність. П’єте каву і читаєте новини?.. Ну-ну, з кожною чашкою зради більшатиме.
І тут постає цікавий момент: до кофеїну і його ролі в наведенні різкості з часом виникає звикання — аденозинових рецепторів стає все більше і більше, і кофеїну всіх заблокувати бракує, а от симпатична нервова система все одно реагує генерацією непозбувної бентеги. І що більше кави — то сильніше. На рис. зверху озвучна ще одна теза: коли є кофеїн, то зменшується рівень стимулянту норепінефрину, і вже без кофеїну стає ніяк.
Звикання можливе не лише на рівні мозку: так, наприклад, 250 мг кофеїну (2 порції кави) в не-кавоманів також підіймають тиск, а звичні до кавових вливань люди не реагують підвищенням тиску, але симпатична нервова система активується однаково в усіх.
Отже. Якщо ви п’єте багато кави (це 4+ чашки на день), то кава вас так не проактивує, як вам би того хотілося. Мозок звикає, навіть серце не буде тьохкати, як на першому побаченні, ви будете збільшувати дозу, але неспокій та інші ефекти, про які далі, пребудуть із вами замість сили.
Цікава трапилася стаття про схильність до хвороби Паркінсона і вживання кави. Було досліджено аж 1458 людей із хворобою, та 931 здорова особа, і всі вони пили багато кави.
І виявили, що ті, хто мають генотип СС за геном GRIN2A (рецептор глутамату NMDA, якщо це комусь щось скаже) має на 18% менші шанси розвинути хворобу Паркінсона за умов заливання очей кавою, а генотип ТС — на 59% меншу. Щоб кава зменшили якісь ризики, мало її пити - треба мати особливий генотип. Можна не дізнаватися, що там з ним - любите каву, вам від неї не зле, то і пийте на здоров’я.
Кофеїн — мала пронирлива молекула, що завиграшки долає бар’єри між кровотоком і мозком, чи кров’ю і тестікулами, чи проходить крізь плаценту.
В мозку, особливо в деяких його ділянках (мозочок, гіпокамп, таламус) є аденозинові рецептори, А1 та А2. Вони блокують вивільнення нейромедіаторів в синапсах. Що більше аденозину, то сильніш нас хилить до сну. Кофеїн може до аденозинових рецепторів приєднуватись і блокувати їх. Одним словом, кофеїн заважає мозку самогальмуватися по мірі втоми.
Це призводить до зростання рівня дофаміну, норадерналіну та глютамату, а тому — до запобігання сонливості, до збудження, інколи — покращення пам’яті та уваги. Такі чудові зміни настають на 30–60 хвилині після вживання кави.
Разом із збудженням, зростає і активність симпатичної нервової системи (тої, що реагує на всілякий шухер і нам дає чарівні копняки в потрібний момент), тому зростатиме тривожність. П’єте каву і читаєте новини?.. Ну-ну, з кожною чашкою зради більшатиме.
І тут постає цікавий момент: до кофеїну і його ролі в наведенні різкості з часом виникає звикання — аденозинових рецепторів стає все більше і більше, і кофеїну всіх заблокувати бракує, а от симпатична нервова система все одно реагує генерацією непозбувної бентеги. І що більше кави — то сильніше. На рис. зверху озвучна ще одна теза: коли є кофеїн, то зменшується рівень стимулянту норепінефрину, і вже без кофеїну стає ніяк.
Звикання можливе не лише на рівні мозку: так, наприклад, 250 мг кофеїну (2 порції кави) в не-кавоманів також підіймають тиск, а звичні до кавових вливань люди не реагують підвищенням тиску, але симпатична нервова система активується однаково в усіх.
Отже. Якщо ви п’єте багато кави (це 4+ чашки на день), то кава вас так не проактивує, як вам би того хотілося. Мозок звикає, навіть серце не буде тьохкати, як на першому побаченні, ви будете збільшувати дозу, але неспокій та інші ефекти, про які далі, пребудуть із вами замість сили.
Цікава трапилася стаття про схильність до хвороби Паркінсона і вживання кави. Було досліджено аж 1458 людей із хворобою, та 931 здорова особа, і всі вони пили багато кави.
І виявили, що ті, хто мають генотип СС за геном GRIN2A (рецептор глутамату NMDA, якщо це комусь щось скаже) має на 18% менші шанси розвинути хворобу Паркінсона за умов заливання очей кавою, а генотип ТС — на 59% меншу. Щоб кава зменшили якісь ризики, мало її пити - треба мати особливий генотип. Можна не дізнаватися, що там з ним - любите каву, вам від неї не зле, то і пийте на здоров’я.
І ЩЕ РАЗ ПРО ПНЕВМОНІЮ
Спробую завершити цю корисну сагу
Як дізнатися, наскільки стан важкий?
Запаморочення, людина дезорієнтована, марить - 1 бал
30+ подихів на хвилину - 1 бал
Низький тиск (діастолічний менший за 60 мм рт ст, систолічний менший за 90) - 1 бал
Вік 65+ 1 бал (це британська настанова, в Україні люди відповідають британському 65+ років на 7 раніше)
Нуль балів? Ризик померти менший за 1%. Лікуйтеся вдома
1-2 бали - помірний ризик смерті через пневмонію, 1-10%
3-4 бали - ризик суттєвий, понад 10%.
1% означає, що на 100 випадків може бути один смертельний.
Чи от людину госпіталізували, і в лікарні виявили, що то пневмонія. Які прогнози? Шкала оцінки стану та сама, але +1 критерій (і це натяк, що можна зробити для діагностики)
Запаморочення, марення, втрата відчуття часу, де я? - 1 бал
Підвищений азот в сечі (7 ммоль/літр і більше) - 1 бал
30+ подихів а хвилину - 1 бал
Низький тиск (діастолічний менший за 60 мм рт ст, систолічний менший за 90) - 1 бал
Вік 65+ 1 бал (це британська настанова, в Україні люди відповідають британському 65+ років на 7 раніше) - 1 бал
0-1 бали - ризик малий (до 3%)
2 - помірний ризик (3-15%)
3-5 - ризик померти понад 15%.
Ця інформація не для того, що попсувати вам зараз настрій. Але коли щось стається, починається жахливий страх невизначеності, і мало хто з лікарів заморочується спілкуванням з пацієнтами і близькими. А так - хоч щось. Хоча не всім людям % про щось говорять.
Як зменшити ризик розвитку запалення легенів?
Ми уже знаємо, що збудники пневмонії в багатьох випадках живуть з нами та в нас в очікуванні на слушну нагоду дістатися альвеол. Тому наша задача - підтримувати умови, за яких пневмококкам буде важко поткнутися далі за носоглотку.
Багатьом може не сподобатися, але це – вакцинація від грипу, ковіду та пневмонії. Особливо критично це малим дітям і старшому поколінню, бо саме вони ризикують пневмонію не пережити.
Пневмонія загрожує тим, хто потрапляє на ШВЛ після інсульту. З вакцинацією ризики цього будуть менші. Замість щоб сказати “а ви не переживайте інсульт”, можна розповісти про можливість вакцинації. А з інсультом то інша тема - пильнуйте тиск (вимірюванням і прописаними таблетками, раціоном і схудненням)
Низькі температури (менше за +5 за Цельсієм) роблять дихальні шляхи вразливішими до ураження вірусами. Коли холодно, і якщо перемерзнути, то ризик пневмонії суттєво зростає.
Забруднене повітря також збільшує ризики, що з легенями стане гірше. PM 10, NO, NO2, NOX (всі оксиди азоту) та CO роблять свій внесок в госпіталізації з пневмоніями.
Тут можна сказати “не мерзність і не дихайте”, але це тупо.
Спробую завершити цю корисну сагу
Як дізнатися, наскільки стан важкий?
Запаморочення, людина дезорієнтована, марить - 1 бал
30+ подихів на хвилину - 1 бал
Низький тиск (діастолічний менший за 60 мм рт ст, систолічний менший за 90) - 1 бал
Вік 65+ 1 бал (це британська настанова, в Україні люди відповідають британському 65+ років на 7 раніше)
Нуль балів? Ризик померти менший за 1%. Лікуйтеся вдома
1-2 бали - помірний ризик смерті через пневмонію, 1-10%
3-4 бали - ризик суттєвий, понад 10%.
1% означає, що на 100 випадків може бути один смертельний.
Чи от людину госпіталізували, і в лікарні виявили, що то пневмонія. Які прогнози? Шкала оцінки стану та сама, але +1 критерій (і це натяк, що можна зробити для діагностики)
Запаморочення, марення, втрата відчуття часу, де я? - 1 бал
Підвищений азот в сечі (7 ммоль/літр і більше) - 1 бал
30+ подихів а хвилину - 1 бал
Низький тиск (діастолічний менший за 60 мм рт ст, систолічний менший за 90) - 1 бал
Вік 65+ 1 бал (це британська настанова, в Україні люди відповідають британському 65+ років на 7 раніше) - 1 бал
0-1 бали - ризик малий (до 3%)
2 - помірний ризик (3-15%)
3-5 - ризик померти понад 15%.
Ця інформація не для того, що попсувати вам зараз настрій. Але коли щось стається, починається жахливий страх невизначеності, і мало хто з лікарів заморочується спілкуванням з пацієнтами і близькими. А так - хоч щось. Хоча не всім людям % про щось говорять.
Як зменшити ризик розвитку запалення легенів?
Ми уже знаємо, що збудники пневмонії в багатьох випадках живуть з нами та в нас в очікуванні на слушну нагоду дістатися альвеол. Тому наша задача - підтримувати умови, за яких пневмококкам буде важко поткнутися далі за носоглотку.
Багатьом може не сподобатися, але це – вакцинація від грипу, ковіду та пневмонії. Особливо критично це малим дітям і старшому поколінню, бо саме вони ризикують пневмонію не пережити.
Пневмонія загрожує тим, хто потрапляє на ШВЛ після інсульту. З вакцинацією ризики цього будуть менші. Замість щоб сказати “а ви не переживайте інсульт”, можна розповісти про можливість вакцинації. А з інсультом то інша тема - пильнуйте тиск (вимірюванням і прописаними таблетками, раціоном і схудненням)
Низькі температури (менше за +5 за Цельсієм) роблять дихальні шляхи вразливішими до ураження вірусами. Коли холодно, і якщо перемерзнути, то ризик пневмонії суттєво зростає.
Забруднене повітря також збільшує ризики, що з легенями стане гірше. PM 10, NO, NO2, NOX (всі оксиди азоту) та CO роблять свій внесок в госпіталізації з пневмоніями.
Тут можна сказати “не мерзність і не дихайте”, але це тупо.