Підбірка цифр із багатьма нулями.

• 118 млрд доларів – сумарно зовнішні вливання за час війни.

• 54 млрд доларів – допомога від ЄС.
• 41% вливань – це Європа, 26% - Америка, 11% - МВФ, 7%, - Японія, 5% - Канада.

• 74% бюджету – це зовнішні запозичення.

• Ми винні 47 млрд доларів Євросоюзу (це 28% усього боргу).
• 11% боргу – перед МВФ і 10% - перед Банком Реконструкції та Розвитку.

• Наш борг становить 88% ВВП.

ТИМ ЧАСОМ:

Влада продовжує фінансувати держапарат у розрахунку на надання послуг для 42 млн населення, хоча по факту його 25. Далі фінансуються неіснуючі громади та адміністрації тих громад, де не лишилося населення. Далі фінансується освіта, розрахована на 10 млн школярів, а їх по факту 3,7. При зменшенні населення в півтора раза витрати на мирну частину бюджету зросли на 500 млрд грн. Кошториси держапарату прив’язані до кошторисів мирного життя 42 млн людей.

Якщо не ми, то не ми.

Усе-таки треба нарешті визначитися: що робити з різкою антиамериканською риторикою й хейтерством, яке буйно цвіте в державі, чий одноосібний правитель укладає Угоду про Надра, тоді як у суспільстві друга сторона (Трамп) проходить з нищівними епітетами, найм’якший з яких «агент КГБ».

Усе-таки треба нарешті визначитися: Америка для нас ворог, про що захлинаються соцмережі, - чи стратегічний партнер, союзник і помічник.

Усе-таки треба нарешті визначитися, коли цар був Справжнім Патріотом: коли «не дав перетворити неньку в сировинну колонію Америки» - чи коли він не просто підписує угоду, але й жахає покаранням кожному, хто буде проти.

Я з самих початків був за підписання Угоди ще в першому її варіянті. Але що з народом, який у день зриву підписання Угоди в Овальному Кабінеті мало не пісяв од радості? Що тепер, братове-панове, де всі восторги й оргазми?

Who is absent today? Народ is absent today and forever:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=lyuHjGohqaA

Нині 118 років тому народилася Ірина Вільде. Віражне життя прожила: була заміжньою спочатку за упівцем, потім за кагебістом, потім її саму звинувачували в націоналізмі. Її брат воював у СС Галичина, а син прийняв іслам. Декілька цитат Ірини Вільде для розуміння її стилю думання.

• Уміти вчасно зійти з арени – це стосується не тільки блазнів.
• У чому різниця між казковими і сучасними «голими королями»? Казковий король не знав, що він голий. Сучасні «голі королі» знають, що вони голі, але їм про це ніхто не скаже.
• Авторитет, побудований нашвидко, може бути блискучим, але не довготривалим.
• Афоризми – духовна їжа в тюбиках.
• Дружба між народами вимагає взаємності.
• Заслухані у відголоси минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше: музику сьогоднішнього дня.
• Найкраще борошно само по собі не стане хлібом.
• Найбільше щасливих – серед звичайних.
• Нащадок коштує нам стільки самопожертви, що горе йому, якщо він не виправдає покладених на нього надій.
• Порівнювати чистоту душі з білиною снігу досить ризиковано: надто багато сажі у повітрі.
• Нема більшої проститутки, ніж політика.
• Що може бути більш трагічне, як безглузда, безцільна, нікому не потрібна, нічим не виправдана, абсурдна жертва…

Делікатне проханнячко: коли пишете схвильовано-радісні повідомлення про повернення наших азовців із полону – будьте ласкаві відредагувати: не з полону, а з евакуації.

У ті тяжкі травневі дні 3 роки тому президент вжив слово Евакуація. Саме цим словом українському народові було подано звістку про здачу Азовсталі. І Генштаб, і Міноборони, і особисто Верховний Головнокомандувач видавали тоді офіційні релізи такого змісту: «Здійснюється евакуація військових з Азовсталі – через гуманітарний коридор в окуповані Новоазовськ та Оленівку».

Мабуть, іншого евфемізму на позначення полону не могли вигадати ті, хто і тоді, й зараз так панічно переживають за свій віртуальний образ, аби, не дай Боже, трагічні новини з ними не асоціювалися.

Тому в усіх текстах, присвячених 3-річчю найбільшої поразки в цій війні (а втрата Маріуполя й усього Приазов’я дало змогу ворогові виконати основне своє завдання – прорубати сухопутний коридор до раніше анексованого Криму), варто використовувати офіційний термін Банкової – евакуація (а не полон).

Основне протистояння майбутнього – це протистояння США-Китай. Щоб розуміти його природу, ось викладка про те, на чому базується американо-китайська дуель.

1. Китай «створили» американці: останні 30 років Китай був найбільшим в Азії отримувачем прямих інвестицій від США завдяки тому, що китайська економіка була офшорною: дешева праця забезпечувала надвисокі доходи транснаціональним компаніям.

2. Китай 2 десятиліття накопичував торговельний надлишок у доларах, які мусів інвестувати в доларові активи. Інший варіянт – через Центробанк конвертувати в національну валюту (але тоді вона дорожчає). Тож Китай обрав менше зло: вертати частину доларів, отриманих від свого експорту, назад в економіку США – у вигляді капіталів.

3. Як наслідок: у США ставало більше доларів, американські ресурси дешевшали й доступ до них спрощувався. Низька вартість капіталів на ринках США була дуже на руку тим самим транснаціональним компаніям.

4. Таке віртуальне економічне утворення отримало назву Кимерика: Китай + Америка. Фінансовий центр Кимерики – у США, а всі виробництва – в Китаї, який завдяки цьому стійко зростав і здійснив світову експансію на базі сильних виробничих потужностей і робочої сили, яка за цей час набула достатньої кваліфікації.

5. Так Китай став світовим центром виробництва товарів: його світова частка вдвічі перевищує частку США, так само зайнятість населення у промисловості вдвічі перевищує американський показник.

6. Що хоче Трамп? Відмовитися від офшорного виробництва в Китаї (ще й демпінгового). Вернути виробничі потужності назад до США, адже їх тотальна зосередженість у Китаї підсилює його.

7. Гірша ситуація – з робочою силою у США, бо вона по-любому дорожча, затратніша й примхливіша.

8. Навіть якщо Америці й вдасться частково загнати виробничі потужності до США – то Китай усе одно не втратить лідерства, бо решта світу не піде стопами Америки.

На цьому скайп-етері мене запитували про таке:

- Чи дотисне Америка обох віслюків,

- Що буде, якщо Трампові все це осточертіє,

- Чи щось указує на готовність Америки лишатися того ровера з тиць-миць-переговорами,

- Яким чиному у цю тему вписується Угода про Надра,

- Чи присутні в ній безпекові бенефіти,

- Якими словами можна охарактеризувати Алхім (тут я чесно визнав, що не знаю такої мандавошки, але свою думку обширно висловив):
👇
https://www.youtube.com/watch?v=aY-qguOkQiA

Я вже втомився про це говорити…

Російська окупація – це окупація російською мовою.
Російська окупація – це ідеологічне знищення буков І, Ї, Є, Ґ.
Російська окупація – це одномовна російськомовність методом заміни мови на язик без права співіснування, лише замість.

Якраз у цьому слові - замість - полягає ідеологія їхнього існування. Не разом із, поруч із, поряд із – а замість. В їхньому геномі отсутствує здатність до співіснування з іншою ідентичністю – тому рецептів мирного співіснування на одному з окупантом просторі не існує. Якщо простори не розділити – окупант тебе замінить собою. Така його варварська замісна природа. Виживають лише підкорені.

Не буду лукавити. З цієї безумної війни руский язик вийде ще сильнішим. Мова окупанта стала мовою героїв (завдяки підмінопонятійним наративам про російськомовного солдата та патріота). Тому ця війна – в т.ч. за благоденствіє руского язика в Україні.

Таким є мій коментар до свіжого скандалу з рускомірною блогершою, за якою стоїть ціла челядь стокгольмськосиндромників, яких замахала укр.мова, а відтак, окупація їх, мабуть, не дуже то й засмутить.

Соціялка в Україні. Звіт за 2024 рік.

10% видатків йде на соціялку.

• 275 млрд – пенсії.
• 40 млрд – пільги й субсидії.
• 15 млрд - підтримка переселенців.
• 12 млрд – підтримка ветеранів війни.
• 5 млрд – підтримка інвалідів.

Екологія: 9,5 млрд.
Культура: 62 млрд (0,4% бюджету).
Медицина: 201 млрд.

Освіта: 412 млрд:
• 101 млрд – зарплати вчителям.
• 46 млрд – вища освіта.
• 2,8 млрд – харчування учнів.
• 1,4 млрд – підручники.
• 1 млрд – шкільні автобуси.

272 млрд – кредитування енергонезалежності й підприємництва.

4 млрд євро ми отримали за рахунок арештованих рос.активів.

Підхарює – це м’яко кажучи. Не важко уявити, як Трампа вибішує ця неоковирна гра в поламаний телефон, коли він почергово то одному глухому, то другому німому щось передає, щось розказує, щось тлумачить.

У цій нудній хитанці Трампа втримує лише особиста амбіція не перетворити «безглузду війну Байдена» в свою війну, тепер іще більше безглузду. Крім персонального реноме, Трампові зусилля більше ні на чому вже не базуються.

І неозброєним оком видно, що він із чистою совістю готовий хоч завтра закрити цю перемовницьку сагу, гучно траснути дверми, великодушно й одноразово дати нещасній жертві трохи залізяччя, щоб та не нила, й перемкнутися на Китай, на Тайвань, на Іран, на йєменських хуситів, на чорта лисого – лиш би спекатися неадекватів, «яким їсти не дай, а дай воювати до нескінченності».

Потрібна фінішна пряма. Або рішення по війні дотискаються, або ці спроби оголошуються невдалими, і тоді всі перегортають аркуш на наступну апокаліптичну главу. На її тлі напрочуд принизливо виглядає фотографування прибиральниць чеського парламенту з символом їхньої втечі з країни.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=aY-qguOkQiA

Сьогодні 165-річний ювілей індійського мудреця Рабіндраната Тагора. Кілька мерехтливих цитат брахмана Тагора:

• Велике йде поряд із Малим без страху. Середнє тримається осторонь.
• Песимізм – форма духовного алкоголізму.
• Людина гірша від тварини, коли вона тварина.
• Правда приходить як завойовник тільки тому, що ми забули, як приймати її як гостю.
• Той, хто застосовує силу, доводить свою слабкість.
• Ви не зможете перетнути море, просто стоячи і вдивляючись у воду. Не витрачайте час на марні бажання.
• Навіть зграя розбійників повинна дотримуватися певної моралі, аби не грабувати один одного.
• Я попросив у дерева: «Розкажи мені про Бога» - і воно зацвіло.
• Ми пізнаємо людину не по тому, що вона знає, – а тому, чОму вона радіє.
• Ріка істини тече через канали помилок.
• Якщо ти не бачиш сонця, не плач – через сльози ти не побачиш зірок.
• Людина втікає у шум натовпу, аби втопити там свій власний лемент.
• Доторкнушись, ми можемо вбити; віддаляючись, ми можемо володіти.
• Бути відвертим легко, коли не збираєшся казати всієї правди.
• Не удари молота, а танець води доводить гравій до довершеності.
• Пил мертвих слів пристав до тебе: омий душу мовчанням.

Соціологія КМІСу. Ставлення українців до Рідкісноземельної Угоди, непідтримку якої Зеленський закликав карати:

Як ця Угода вплине на Україну?
47% позитивно
22% негативно
19% ніяк

Регіональний зріз підтримки Угоди:
Центр 52% за
Південь 50% за
Захід 43% за
Схід 33% за

За угоду найбільше виступають ті, хто:
Хто підтримує Притулу 56%
Хто підтримує Гончаренка 55%
Хто підтримує Разумкова 52%
Хто підтримує царя 52%
Хто підтримує Кличка 50%
Хто підтримує Порошенка 46%
Хто підтримує Тимошенко 46%

Замість висновків:

1. Кожний четвертий українець (22%) категорично проти угоди й навіть схильний трактувати її мало не як державну зраду царя.

2. Кожен п’ятий (19%) ставить цій угоді нульове ККД, уважаючи, що вона ні на що не вплине.

3. Найнижчий показник підтримки угоди (33%), відповідно найвищий показник проти угоди (26%) – на Сході. Тобто: найбільше противиться та територія, на якій розташовані всі родовища.

4. Показово: найбільше проти угоди протестують опезежисти й ватники (32% прихильників Бойка проти угоди, 26% за).

5. 20% фан-клубу Зеленського – проти його угоди.

6. Угоду підтримують менше половини порошенківців (46% за, 20% проти) і менше половини тимошенківців (46% за, 22% проти).

7. Цар своєю психоемоційною нестійкістю зробив усе, аби скомпрометувати Угоду про Копалини, тож тепер він проламує угоду, яку підтримує менше половини населення (47%).

Не просто публікую реквізити для пожертв на існування каналу:
4149499392774418

А хочу пригадати самому собі, як 8 травня 2021 року в День перемоги над нацизмом я організував концерт Пісні Війни. На ньому звучали пісні нашої сучасної війни. На сцену впереміш з артистами виходили воїни, які з 2014 року боронили Україну, і співали пісні з війни 21 сторіччя. Для мене було принципово на противагу Дню Побєди зробити воєнний концерт 8 травня, коли весь світ відзначає перемогу над нацизмом. Як бачимо, не завершену.

00:07 Остап Дроздов - От як розказати
05:38 Назар Савко - Не руш сльозу, Лента за лентою
17:17 Олександр Шевченко – Солдат, Аеропорт
29:04 Богдан Ковальчин - Сепаратюга
38:57 Ігор Шолтис - Шульц, Мій дім
52:28 Петро Радейко - Мамо, не плач
01:01:09 Лєна Корнєєва - Кленова балада, Два кольори
01:12:24 Остап Дроздов - Українці мої
01:16:58 Софія Федина - 17-й рік, З нами Бог
01:29:58 Олександр Рожко - Байдужість, Не сумуй
01:41:13 Ірина Доля – Іванку, Щастя
01:52:14 Кулі - Дівчина з Майдану, Ми йдемо із Карпатського краю
02:02:22 Остап Дроздов - Не шкодую
02:07:56 Павло Табаков - Небесна Сотня, Дорога на Схід, Україно моя
👉
https://www.youtube.com/watch?v=2fBgFVY5I-w&t=7541s

Цей етер містить думки про:

- Наш тривалий досвід побєдобєсія,

- Правильну дату 8 травня,

- Індикаторний символізм 10 травня: куди пішов Захід, а в якій чорній дірі зосталися орки понині,

- Те, як Трамп виграшно вийде з ідеї припинення війни,

- Про згубність підходу «вже й так нема що втрачати».

Усе, що легко запам`ятовується, ні до чого не застосовується.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=QxBlOamowuY

На тему 10 травня, яке «може не настати».

10 травня – не просто дата в безумній історії Другої Світової й загалом ХХ сторіччя. 10 травня – це індикатор того, куди пішов світ, а куди почвалав «побєдітель».

10 травня – перший день епохи столітнього благоденствія, яке понині триває, всього західного світу. 10 травня – початок ери Миру, Прав Людини, Добробуту, Заможності, Безпеки, Рутинного Щастя.

10 травня західна цивілізація почала жити достойно й мудро, осмисливши всі криваві уроки тиранічних воєн і вивівши из них єдиноправильну науку «ні війні».

А сталінський побєдітель 10 травня вернувся в свій червоний концтабір, у барак безправ’я, у сральник во дворе, в трущобну розруху, в тортури й репресії, в планову економіку й позаплановий тоталітаризм, у черги за маслом, у безлімітні поклади вазеліну для упокореного бидла.

10 Травня – це день глобального розходження нарізно двох окремих світів – західного, до якого ми прагнемо примкнути, й совєтського, з яким ми воюємо так тяжко й надривно не лише на огненних полях юговосточного фронту, але і в культурі, в мові, в звичках, у колоніяльному наслідді, у посліді всього насраного в мізки на довгі роки.

10 травня – це день, коли Захід пішов назустріч сонячному ранку, а проклята небесами територія руского міра вернулася в свій облюбований морок, в якому гестапо діяло під вивіскою КГБ, а Аушвіц із Бухенвальдом мали ймення Соловки й ГУЛАГ.

Для когось 10 травня – нова зоря нового й радісного життя, а для когось – глибоководний дайвінг у чорну діру свого дикунства, відсталості й геноцидної натури.

Позавчора був День Піхоти, і дуже прикро, що він відзначався у стилі совєтських м’ясників на кшталт «піхота – цариця полів».

Все давно вже не так, і генерал Залужний уже описав фундаменталістику новітньої війни, в якій на вторинні ролі вже давно відійшла піхота, до якої трепетне ставлення збереглося хіба що в радянських генералів, вихованців сталінсько-жуківської школи війни.

Яка піхота може бути «царицею полів» під час новітньої Війни Дронів! Усе засадничо змінилося: поле бою, шляхи логістики, засоби ураження – все це стало ПОВНІСТЮ ВИДИМИМ із повітря. Дрони вже давно перемогли піхоту. Не лише вона, але й механізовані війська вже НЕ Є основним родом військ.

80% усіх уражень – це дрони й артилерія. Традиційною піхотною зброєю знищується мізерний відсоток ворога. Сенс на вістря фронту виставляти живу людину з автоматиком на плечах – якщо її видно як мішень на розстрільній позиції за кілька кілометрів?

Щойно піхота відкриває вогонь – її миттєво виявляють і знищують позицію одним артснарядом. Воюючий батальйон зараз – це мисливці на піхоту, яку стає все легше виявляти і ліквідовувати. Відсоток смертності в сучасній піхоті аномально високий і по суті непотрібний, бо перелам на полі бою роблять цілком інші засоби війни.

Це ж не Перша світова, і навіть не Друга. Зараз піхота ще яко-тако може вижити в напівзруйнованій міській забудові чи в джунглях заростей. А в степу чи на рівнині класична наступальна операція піхотою – це самогубство, пише Залужний.

Безпілотні системи – ось кістяк війни. Згорів дрон – склепав новий. А людину не вернеш. І результату від її звитяги ніякого. Тим паче, коли піхота – це робітничо-селянський мікс бусифікованих, запакованих і тих, кому не повезло.

У новітніх війнах піхоті не потрібна робота – піхоті потрібні роботи.

Ось такою колорадокраїною ми були перед самою війною. Травень-2021:

31% - однозначно за 9 мая.
41% - допускали подвійне відзначення і 8, і 9 травня при обов’язковому збереженні 9.

Сумарно: 72% виявляли прихильність до сталінського Дня Побєди. Ба більше: 80% українців сприймали його як свято зі значимим символізмом.

37% ті події трактували як «перемогу радянського народу у великій вітчизняній війні».

Совєтська інтерпретація тотально була поширена у Центральному, Південному та Східному регіонах. На сході адептів 9 мая було 42%. На Півдні 48%.

За рік до війни 29% підтримували георгіївську стрічку. Кожен 8-й мешканець Сходу (12%) ввважав Сталіна видатним діячем.

Пряма лінія між побєдобєсним світоглядом і нинішньою війною – найпряміша з усіх прямих ліній, відомих в евклідовій геометрії. 9 мая – це базовий маркер приналежності до руского міра. Він не обманить. Лише рускомірна людина насичує цей день традиційними для червоної доби наративами й символами.

Ворог на балістичних крилах прийшов до/по неї.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=QxBlOamowuY

Мого дідуся на фронт узяли 18-річним. Пройшов пів Європи, брав Берлін. Отримав 2 поранення в руку, був контужений. І ось – 9 травня.

У Берліні, вже після капітуляції, він забрів у напівзруйнований квартал і відчув біля потилиці затвор пістолета. Запала мертва тиша. Десь неподалік було чутно гуляння – а тут смерть стоїть у тебе за плечима. Дідусь розвернувся. І побачив перед собою замурзаного й переляканого німця – теж молодого, 19-річного. Той навів пістолет.

Стоячи 19-річним перед дулом пістолета такого ж 19-річного німця, дідусь …заплакав. Сльози одна за одною покотилися по його щоках. Від страху. Від безпомічності. Пройшовши війну, він уже готовий був стати однією з останніх її жертв.

Аж тут він побачив, що його німецький ровесник теж почав плакати. Вони обидвоє стояли на відстані зарядженого пістолета – й обидвоє плакали. Обидвоє – від страху і безпомічності.

Війна – це і є сльози того, хто не хоче помирати, і того, хто не хоче вбивати. Німець відпустив мого дідуся, зникнувши серед розвалин.

Із фронту дідусь повернувся зовсім іншим. Справа не лише в пораненнях, які давали про себе знати аж до самої старості. Він, як ніхто інший, знав, що таке 9 травня. Для нього це завжди був День Життя. День подарованого життя. День сліз, які стікали по щоках за мить до вистрілу. День великого людського милосердя. День, коли хочеться жити в мирі.

Через рік після повернення з фронту - 8 років сибірських таборів. Красноярський край, тайга, 40-градусні морози, лісоповал. Це теж була війна – війна за виживання, за повернення додому. Війна, в якій не було таких явних ворогів, як німці. Так вийшло, що німець подарував йому життя, а совєтський режим хотів забрати. Тому мій дідусь у свої неповні 30 уже пройшов дві війни.

Мого дідуся уже немає 15 років. Пройшовши і війну, і Сибір – він однаково ніс у собі і спогад, і правду. Розпад Союзу він сприйняв як персональне свято. Біля синьо-жовтого прапора він міг навіть зупинитися і постояти мовчки. Росію завжди вважав ворогом. На дух не терпів шовінізму. Він бачив, як русская голота грабувала берлінські підвали й гвалтували жінок по всьому маршруту фронту. З мого дідуся відкрито глузували, бо він із війни нічого краденого не віз додому.

День закінчення війни - 8 травня разом з усім світом. А кому кортить носитися з 9 травня, то він має стати тихим-претихим днем тихих-претихих історій. Не переможців – а простих людей, які побували в пеклі.

Поступки, втрата територій, віра-невіра в перемогу. Свіжа соціологія Центру Разумкова.

Ставлення до опцій кордонів:
39% кордони-1991
30% кордони-2022 (без ордло і Криму)
11% по поточній лінії фронту

Що люди розцінюють як перемогу:
26% вихід на кордони-1991
20% відмотка хоча б до 2022
18% розпад росії
12% лиш би все закінчити

Чим готові поступитися росії:
57% нічим
15% НАТОм
11% територіями

Конкретно по відмові від НАТО:
31% варто відмовитися
52% ні

Як окремі регіони відповіли на питання: чи треба виконувати вимоги путіна:
Південь: 33% так, 33% ні
Схід: 25% так, 56% ні
Центр: 26% так, 52% ні
Захід: 8% так, 74% ні

За повне виведення українських військ із 4 областей виступають:
14% Півдня
10% Сходу

Хто найбільше вважає, що 4 області й Крим мають бути офіційно визнані російськими:
15% Півдня
6% Сходу

Показники невіри в перемогу:
32% перемога неможлива, бо ресурси неспівставні
19% військова перемога нереальна

Хід війни у квітні. Аналітика.

• На 8% зросла інтенсивність боїв: 4644.
• Навіть під час «великоднього перемир’я» було 223 бої.

• Ворог окупував 175 кв км (на 52 кв км більше, ніж у березні).
• Немає тижня, щоби ми не втрачали території.

• Ворог готує штурм Слов’янсько-Краматорської агломерації, чим і завершить повну окупацію Донецької обл.
• Чисельна перевага ворога на цьому напрямку: 10 до 1.
• Для наступу на Лимансько-Торецькому напрямку готується 130 тисяч солдат, 700 танків, 2400 ББМ, 1500 гармат і мінометів.

• За рахунок дронів поле бою стало абсолютно прозорим, а лінія фронту стала 15-кілометровою зоною суцільної смерті. Знищення будь-якої цілі в цій зоні – гарантоване.

• У військовий спосіб війну виграти можна лише зруйнувавши саму спроможність ворога вести війну, що в принципі є неможливим і взагалі не залежить від лінії фронту.

• Україна почала перехід на корпусну систему замість крупних бригад по 5 тисяч людей.
• Трамп відновив експорт зброї до України на 50 млн доларів.
• На Рамштайні обіцяно військову допомогу на 21 млрд євро.

• Витрати російського бюджету на вербування контрактників зросли у 5 разів: 25 млн доларів на день.
• Бонус для добровольця – 17 тисяч доларів.
• Росія набирає до 40 тисяч осіб щомісяця.

• 50% артилерійських снарядів постачає Північна Корея (6 млн снарядів + 120 артилерійських установок, 120 реактивних систем залпового вогню, 148 балістичних ракет).

• Росія продукує 300 танків на рік і 300 дронів на день.

Цей відеоблог я назвав «Непозбувні ілюзії». На основі реферованої соціології спробував показати, як лицемірна, самодурна більшість формулює найвищі запити по війні, але не підтверджує їх власним прикладом чи дією.

Так і муруються замки на піску. Так і уявляються повітряні палаци. Так і костеніє полон мрій, де найвищі планки найлегше проголосити, а потім так і лишити неторкано-нездійсненними.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=nU0AA7IzijA