Вибачте за плєшового. Але наша програма: капіталізм нації, комунізм ворогам, починає активно втілюватися.

Підтримати процес можна замовивши наші футболочки.

Нагадуємо наші задачі

Зеленський нині збільшує де факто через фіскалізацію і роздуття витрат свого вєлікого будівництва за наші податки. А також ліквідовує корпоративне управління і ставить без конкурсів чиновників мільйонерів на посади.

Отже, не дивуйтеся нашій критиці цієї влади. Вона йде проти наших цінностей і принципів.

​​РОЛЬ ІНСТИТУТІВ У СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ

Виписки з Дугласа Норта

I. Кожна економічна і політична модель відповідає суворо визначеному набору інституційних обмежень. Ці набори радикально відрізняються і в часовому вимірі, і залежно від країни. Зміст кожної моделі залежить від тих інститутів, які вже сформувалися.

Інституційні обмеження утворюють той простір, в рамках якого діють організації. Це дозволяє побачити взаємодію між правилами гри і поведінкою гравців.

Чи буде гра з від'ємною сумою, нульовою або ж буде створений позитивний залишок – якраз і залежить від інститутів. Бідність країн третього світу багато в чому є результатом діяльності поганих інститутів. Це ж справедливо й відносно багатих країн.

Податки, регулювання, суди, закони та неформальні правила визначають політику як фірм, так і індивідів. Отже, економічна поведінка – це наслідок не тільки свободи волі гравців, які приймають рішення, але й інституційних обмежень, в рамках яких вони діють.

II. Усвідомлене включення інститутів в економічну теорію змусить критично поглянути на поведінкові моделі. Це дозволить зробити поведінку більш реалістичною, відійшовши від абстракцій на кшталт «вільної волі» або «теорії ігор».

Економісти спираються на припущення про здатність акторів встановлювати справжню причину труднощів, з якими вони стикаються. Вони знають витрати і вигоди альтернативи при виборі і завжди вибирають найкраще рішення. Все ще критично важливими є гіпотези про раціональний вибір і ефективний ринок. При цьому, неповнота інформації, складності зв'язків у навколишньому світі і суб'єктивність сприйняття вже очевидні. Ці труднощі можуть бути подолані додаванням інститутів у аналіз.

III. Ідеї ​​та ідеологія мають значення, а інститути вирішальною мірою визначають, наскільки це значення велике. Саме ідеї та ідеології формують ментальні конструкції, за допомогою яких індивіди інтерпретують навколишній світ і роблять вибір.

Структуруючи взаємодію між людьми, формальні інститути якраз і визначають ціну, яку ми платимо за свої дії. Простіше кажучи, це відбувається внаслідок зміни трансакційних витрат.

Вільна економіка виникає, коли інститути спрямовані на зниження витрат, спрощуючи вибір і перетворюючи оцінку всього різноманіття альтернативи в рутинне прийняття рішень.

IV. Розуміння того, як функціонує сучасна економіка потребує врахування складних і заплутаних взаємозв'язків між суспільством і економікою. Пряма задача інституційної теорії – спростити цей облік до того стану, щоб його можна було описати формально.

Сучасна макроекономічна теорія не зможе вирішити поставлені перед нею проблеми, поки її представники не визнають, що рішення, прийняті в рамках політичного процесу, мають критично важливий вплив на функціонування економіки. Потрібна глибша інтеграція політичного процесу в макроекономіку.

Учасник Клубу Авторів Капіталіста Олексій Білязе

Найпопулярніші у Європі лижі та сноуборди… українські. Кожен другий сноуборд та кожна друга пара лиш, яка продається в Австрії, Великій Британії, Німеччині, Франції та інших країнах. Лідером є СП “Фішер-Мукачеве” виробляє 180 моделей спортивно-бігових лиж і 130 моделей гірських лиж.

Фабрика виробляє продукцію не тільки австрійської марки Fischer, а й інших іноземних брендів, зокрема, Scott Usa, Stöckli, Tecno Pro, Hagan, Rossignol, Alpina, Splitkein, Tecno. Це свідчить про те що Україна все більше асоціюється як гарне місце для інвестицій.

Хочете дізнатися ще більше про українські продукти, які вподобали споживачі з усіх куточків планети?

Дивіться наше нове відео.

​​Друзі, випустивши нову футболку "Вільний ринок у нас в крові", нам на думку зійшло зробити серію пості про розвиток українського підприємництва. Придбати наші нові футболки можна за посиланням.

Олексій Алчевський - український промисловець, банкір, громадський діяч, маценат XIX століття.

За своє життя він створив одну з найбільших фінансово-промислових груп Російської імперії - банки, металургійні заводи, вугільні шахти, рудники, транспортні компанії. В 1890 роках його капітал оцінювався у 12 мільйонів карбованців, що сьогодні рівнозначно 550 мільйонам доларів США.

Алчевський практично один побудував усю промисловість південного сходу України. Серед найбільших підприємств, ним створених - Олексіївське гірничопромислове товариство і Донецько-Юр’ївське торговельно-промислове товариство, а також металургійні заводи в Маріуполі. Його заводи були єдиними побудованими на вітчизняних інвестиціях - решта були у власності британців або бельгійців. Він став засновником міста Алчевськ, яке згодом було назване на його честь.

Алчевський брав активну участь в українському національному русі. Очолював харківський гурток української інтелігенції - “Громаду”. Ініціював та профінансував створення першого пам’ятника Тарасу Шевченку. Тоді його спорудження було практично неможливим - російська влада активно переслідувала його пам’ять, усі звернення за дозволом про будівництво пам’ятника - відхилялися. Тому він розмістив його на території власної садиби, де прийти згадати пам’ять поета могли усі охочі. Його називали “фанатичним українцем”. За кошти підприємця будувалися церкви, лікарні, бібліотеки, школи.

Загинув Олексій дивним чином. За однією з версій - він сам кинувся під потяг. Та багато дослідників схиляються до думки, що це було замовне вбивство. Активи підприємця після смерті передали Московському торговому дому. Завдяки чому його власники, брати Рябушинські, стали найбагатшими у Росії.

Олексій Алчевський - яскраве свідчення російської брехні. Промисловий потенціал південного сходу України зароджувався саме в руках цього відданого українського патріота. А також західноєвропейських інвесторів. Росія ж до цього не доклала жодних зусиль. А навпаки, чинила спротив розвитку регіону, побоюючись українського національного відродження.

На фото - Олексій Алчевський (з лівого краю) з родиною.

Незалежній Україні дістався потужний промисловий потенціал від совіцького союзу. Проте в нових умовах колишня система не запрацювала, і підприємства, які раніше вважалися успішними — почали закриватися.

Чому з України не вийшло "другої Франції" і що стало причиною занепаду успадкованої промисловості?

Дивіться у нашому новому відео.

Єдина автоматична пральна машина совка - в’ятка-автомат. Ліцензія на її виробництво було куплено в 70-ті роки в італійської фірми «Мерлоні Проджеті» (згодом Індезіт) моделі 60-х років. Для її виготовлення теж використовувалося італійське устаткування.

Кількість пралок була обмеженою і мало жителів совка бачили хоч одну наживо. А про "в'ятку" ходили такі легенди: той, хто її бачив, казав, що вона бігала по хаті поки не самовб'ється (чи висмикнеться із розетки)

Ще більше про те чому совіцька промисловість не мала шансів на виживання в сучасній Україні у нашому новому відео.

20 жовтня 2011 був вбитий лівійський диктатор Муаммар Каддафі.

В наш ФБ інколи заходять картинки в яких розказується яким хорошим він був лідором, і як все прекрасно при ньому у Лівії було.

І хоч часто там багато перебільшень та брехні, не рідко зустрічається і правдива, хоч, на перший погляд "фантастична", але правда. Но звичайно про причини цього успєшнаво успєха ніхто з клубу любителів Муаммара не розкаже, а навпаки старатимуться, щоб склалось враження "що так можна всюди, а тим більше у нас".

Не рідко трапляється і відверта роспропаганда про те що американці спеціально його скинули, влаштувавши там революцію, щоб заволодіти їхніми ресурсами й знищити соціалістичний рай.

Звичайно правда інша. Трохи історії. На початку 20 століття Лівія була колонією Італії, яка містила не зовсім дружні регіони (Тріполітанію, Феццан, та Кіренаїку). Після Другої світової було прийнято рішення надати Лівії незалежність, також вирішили що найкращою формою правління для неї буде монархія. Але монархія не підійшла трайбалістській країні й 1 вересня 1969 року в країні відбувається воєнний переворот.

Спочатку постреволюційною владою стає "Рада Революційного Командування" до якої входили 12 членів. Каддафі став головнокомандувачем ЗС Лівії. Та з часом Муаммар підібрав усю владу під себе. Оскільки він був хорошим оратором йому вдавалось отримувати підтримку громадян. За перші 2 роки ним були повністю націоналізовані всі іноземні банки, а компанії що займалися видобутком нафти на 51%.

Молодому диктатору допомагало те що в країні почали знаходити все більше нафти високої якості. Нафтодолари допомогли йому реалізовувати різні проєкти, такі як соцжитло чи постачання води в регіони де була її нестача. До слова населення Лівії тоді було всього лиш 3 мільйони людей і так країна могла б жити довго і щасливо, як би Каддафі не був би тим ким він був. З самого початку Муаммар підтримував різні ідеї, наприклад панарабізм. І об'єднуватись він старався як із сусідніми арабськими країнами, так і з Єменом чи Сирією. Ну, і миролюбним він не був. Якщо якісь плани щодо сусідніх країн не вдавались, то він міг легко піти на воєнний конфлікт. Єдина сусідня країна яка не постраждала - Нігер.

Коли вже панарабізм точно став утопією, він захопився ідеєю об'єднання Африки. Проте Каддафі мало кому дійсно подобався на континенті, бо з одної сторони підтримував різні повстанські угруповування, а з іншої намагався підтримувати нормальні відносини з офіційними урядами. На Заході на це закривали очі, оскільки для них це були всього лиш "внутрішньоафриканські розбірки". Та згодом він почав підтримувати сепаратистів в Північні Ірландії та Басків в Іспанії.

Ну і саме він був першим хто ввів нафтове ембарго на країни що підтримували Ізраїль. А у 1986 році через конфлікт з США Лівія здійснює теракт в берлінському клубі "La Belle". через який загинуло 2 американських військових і одна працівниця закладу, а понад 200 людей отримало поранення. Через це США завдали ракетний удар по Лівії.

Як помсту Америці безумний диктатор в 1988 в небі над Шотландією підриває пасажирський літак, в результаті чого загинуло 270 людей, потім ще був збитий інший літак який летів до Парижа через Нігер - загинуло 170 людей.

А у 1992 році на Лівію були накладені санкції, через що країна втратила єдине джерело доходу (природні ресурси), і країна почала стрімко бідніти. В 1991 Каддафі все-таки здався і виплатив компенсацію жертвам терактів (а це 2,7 млрд$), але санкції одразу не зняли.

Ще в нього була ідея створити ядерну зброю, та і вона провалилась. Було ще не мало чого безумного, розказувати можна багато, тому одразу до кінця.

У 2011 почалася арабська весна, і лівійці також до неї приєднались. повстанці маючи підтримку Заходу змогли скинути та вбити Каддафі, але зберегти мир вони не змогли, в країні й досі триває громадянська війна, бо як виявилось, що її крім режиму практично нічого й не об'єднувало.

​​Так ось, як би він був спокійним диктатором, не встрягав би в різні конфлікти, не чинив терактів і не підтримував різні повстанські організації (особливо в Європейських країнах) то можливо він би й закінчив своє правління нормально, і передав би країну наступнику. Лідери інших арабських країн багаті вуглеводнями стараються триматися, і ніякий "поганий Захід" не намагається знищити умовний "Саудівський Рай", а навпаки, підтримує з СА хороші стосунки, купує в неї нафту, і продає їй свої товари.

Учасник клубу авторів капіталіста Юрій Миронко

Нарешті ми знайшли пояснення чому міжнародні корпорації досі не розкупили святу українську землю!

Придбати футболку "Masonic reptilians are dreaming about УКРАЇНСЬКИЙ ЧОРНОЗЕМ" та з іншими націонал-буржуазними принтами можна за посиланням.

Класика на капіталісті.

Якщо ти теж вважаєш, що немає ніякого "Великого будівництва Зеленського", а є лише ремонт і модернізація інфраструктури коштом платників податків, та ще й на майбутні витрати, бо часто підтримується грошовою емісією, то підтримай петицію.

Радянський союз все ж експортував трохи переробленої продукції в країни заходу. Але і тут були свої особливості.

Їх виробництво відбувалось за зовсім іншими стандартами, ніж на внутрішньому ринку. До прикладу, совіцький громадянин і не знав, що жигулі на експорт мав кондиціонер, гідравлічне управління руля, люк на даху й інші буржуазні надлишковості.

Бо виробник мав конкурувати з численними німецькими, японськими, італійськими, французькими й американськими авто. І тут важливо ще зазначити, що сімейство жигулі за основу має ліцензії Fiat, а устаткування для виробництва. особливо робототехніка, була японською.

Дивіться чому совіцька промисловість не мала шансів у незалежній Україні в нашому новому відео.