Уряд Шмигаля отримав чергову «червону картку» від західних партнерів України. Зазвичай, навіть коли МВФ невдоволений результатами перемовин, його представники ввічливо мовчать. Нещодавно за підсумками місії в Україні Міжнародний валютний фонд заявив, що «потрібен більший прогрес». М’яке висловлювання справжніх дипломатів, яке мовою звичайної людини значить: «Ми ситі по горло!».

Це чіткий сигнал, що Україна втрачає залишки довіри Заходу через непрофесійність та корупцію уряду Шмигаля. Постійні затримки з розв’язанням питань, які західні партнери вважають ключовими, та загальна непрогнозованість дій стали візитною карткою чинного Кабміну.

На жаль, від його невігластва страждає і репутація України. Країна невпинно втрачає фундамент життєво необхідних реформ та позитивних змін, який заклала моя команда півтора року тому.

​​Уряд Шмигаля провалив забезпечення України теплом та електрикою. Через некомпетентність та корупційні оборудки державу чекає енергетичний локдаун із драматичними наслідками для простих громадян.

Взимку 2019/2020 років, за часів очолюваного мною уряду, накопичення вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ були більш ніж достатніми для стабільного та безпечного проходження осінньо-зимового періоду. Показників стабільного проходження зими і при цьому зниження платіжок для українців не було при уряді Гройсмана, який наразі марно намагається повернутися з політичного небуття. І, тим більше, немає і не буде при уряді Шмигаля. Порахуємо?

На момент призначення нового уряду ми зіткнулися з порожніми складами вугілля перед опалювальним сезоном (станом на 20 серпня 2019 року запаси вугілля на складах українських теплоелектростанцій становили 0,897 млн тонн, що було майже на 48% нижче рівня 2018 року). Вже на 15 листопада 2019 ми забезпечили наявність вугілля на складах генеруючих компаній на рівні 2 316 тис. тонн, що на понад мільйон тонн було більше за мінімальні гарантовані запаси, що формуються у міжопалювальний період. Ми з упевненістю розпочали опалювальний сезон 2019/2020 та у найкоротші строки змогли забезпечити необхідні запаси. Натомість Кабінет пана Шмигаля спромігся залишити українську енергетику в середині опалювального сезону 2020/2021 взагалі практично без вугілля. На 15 лютого 2021 року запасів вугілля на ТЕС лише 294,6 тис. тонн, це найнижчий показник за всю історію незалежності України.
Саме управлінці з КМУ, які видають себе за ефективних, відповідають за дефіцит вугілля у розпал опалювального сезону.

По-перше, станом на 14 лютого 2021 року на атомних станціях України працювало 10 з 15 енергоблоків — третина блоків перебувала у тривалому процесі ремонту. Через зрив графіків виходів з ремонтів блоків АЕС у листопаді — грудні 2020 навантаження на теплові електростанції та спрацювання вугілля збільшилися; та маємо ще один рекорд — найбільшу історичну аварійність в українській енергетичній системі.

Другий момент стосується “Центренерго”. Ця компанія, яка перебуває під, підкреслю, державним управлінням, мала на складах рівно стільки палива, щоб задовольнити потреби “Юнайтед Енерджі”, яка входить до сфери впливу олігарха Коломойського. Нагадаю, що Коломойський особисто саботував важливі ініціативи уряду, який я очолював, зокрема щодо зміни керівництва та приватизації “Центренерго”.

По-третє, державні регулятор і оператор НКРЕКП і “Укренерго” неодноразово чули крики “SOS”, що лунали від учасників енергетичного ринку України. Чинний уряд мав зробити хоча б елементарне — передбачити додаткову закупівлю вугілля. Але не зробив ні-чо-го.

Україна була змушена поновити імпорт електроенергії з Білорусі та РФ. Що очікуватиме українців в умовах подальшого похолодання? Наразі людей поставили перед реальністю, де потенційно у зимові морози вимикатимуть і електрику, і опалення.

Окремо зазначу, що зупинка атомних реакторів виглядає якщо не диверсією, то навмисним рішенням уряду на користь одного з олігархів. Падіння потужності генерації АЕС грає на руку вугільної галузі, отже, маємо справу з персональними домовленостями між паном Шмигалем та представниками олігархічних кіл.
У підсумку мушу констатувати — чинний Кабмін без зайвих вагань будує в Україні олігократію, прислуговуючи інтересам українських олігархів, а не українському народові. Зруйнувавши усі наші досягнення в енергетиці, Шмигаль впевнено веде українців до зубожіння, буквально до життя у холоді та темряві.

Що ми можемо протиставити цій сумній перспективі? Я впевнений, що єдине майбутнє, яке треба вибудовувати для України, це майбутнє без будь-яких олігархів. Це відмова від “договірняків” та “годівничок”. Адже ми були першим урядом, який перекрив корупційні потоки та почав напрацьовувати рівні правила гри для всіх, зокрема і для гравців енергетичного ринку.

Анатолій Шарій та інші інструменти російської пропаганди, як і Дубінський, повинні бути і будуть позбавлені доступу до соціальних мереж американського походження. Це питання часу. Недавнє рішення СБУ про притягнення Шарія до відповідальності нас трохи до цього наближає.

​​Минулого року Україна отримала зниження ціни на газ, а українці відчули це у своїх платіжках. Уряд, який я очолював, розробив механізм, що дозволив кожному теплопостачальнику зменшити платіжку для українців на 15%, а витрати споживача з лютого 2019 року знизились у приватному будинку на 36%, споживача у квартирі з центральним опаленням — на 26%.

Наразі ми спостерігаємо за черговою “грою на тарифах”, бо за рік не було зроблено нічого. Навпаки — тарифи зросли вдвічі, порівнюючи з 2019 роком, та нинішній уряд намагався героїчно вирішувати цю проблему, ніби її не існувало раніше. Отже, ми бачимо наспіх запропонований механізм вирівнювання ціни на газ за рахунок формування середньорічного тарифу. Окрім цього, тариф на транспортування газу, що виріс вдвічі, довелося штучно обмежувати — хоча логіка ринкового ціноутворення повинна була за рахунок оптимізації призвести до його здешевлення.

Різниця у платіжках за централізоване опалення для мешканців багатоквартирних будинків столиці для квартири 50,2 кв.м зросла на 40% — до 1385,40 грн, порівнюючи з аналогічним періодом 2019 р. — 989,90 грн. У січні 2021 р. різниця зросла на 17,5% — до 1559,61 грн, порівнюючи з аналогічним періодом 2020 р. — 1327,59 грн. Зверніть увагу на розрахунки в інфографіці:

Уряд, який я очолював, реально знизив тарифи. Ми довели, що професійна команда може ефективно працювати в інтересах людей, а не обслуговувати інтереси тіньових “господарів”.

​​Провів лекцію, присвячену пам'яті Зеновії Сохор Перрі – уродженки Бродів, професорки, науковиці, на тему “Революції і реформи в Україні: погляд зсередини” в Українському науковому інституті Гарвардського університету.
⠀
Революції і реформи – невід'ємний процес соціального розвитку України. Після Революції гідності 2014 року багато людей із громадянського суспільства і бізнесу увійшли в політику. “Вікно можливостей” було і після перемоги Зеленського. Але у владу як після Майдану, так і після виборів 2019 року потрапили не тільки свідомі професіонали, але і корумповані політики.
⠀
Наприклад, вчора активісту Сергію Стерненку одеський суд виніс політично мотивований вирок – 7 років тюрми. Чомусь жоден корупціонер не сів за ґрати, але проти активістів фабрикують справи. Йде справжня боротьба чесності й брехні, нових підходів і старих схем. Корупціонери завжди намагаються вставити “палки в колеса” тим, хто робить справжні реформи і закриває їхні корупційні потоки.
⠀
Тому нам потрібно закріплювати свої досягнення, щоб ніхто не міг зупинити фундаментальні перетворення в напрямі чесної політики, ефективної ринкової економіки, співпраці з ЄС і НАТО, розвитку відкритого і демократичного суспільства.

З інавгурації Джо Байдена минуло більше місяця. Проте на телефонній лінії між президентами США та України — тиша.

Втім, вона не може тривати надто довго. Звичайно, Байден зателефонує, але як тільки переконається, що його сигнал почули і правильно зрозуміли. Які сигнали чекають США від України — читайте докладніше в моїй колонці для НВ.

https://nv.ua/ukr/opinion/ukrajina-ssha-koli-bayden-podzvonit-zelenskomu-novini-ukrajini-50145665.html

Сьогодні США роблять для України більше, ніж влада. Державний департамент Сполучених Штатів ще раз довів — Америка буде допомагати нам у боротьбі з корупцією та засиллям олігархів.

Ще 10 днів тому я писав — арешт одного з менеджерів ПриватБанку означає, що кільце навколо олігарха стискається. Сьогодні США запровадили санкції проти одіозного Ігоря Коломойського. Він особисто причетний до топкорупції та вимивання коштів з українського бюджету. Олігархи безсоромно та нахабно привласнюють кошти українських громадян — нас із вами.

Наш уряд мав нульову толерантність до корупції і впроваджував справжні реформи, які били по “гаманцях” олігархів. Не буду приховувати, що Коломойський та його посіпаки були одними з ініціаторів моєї відставки.

Санкції проти Коломойського — важливий крок, але це тільки початок. Фактично олігарху нічого не загрожує, якщо він має “політичну кришу” у найвищих кабінетах української влади, численних лобістів, кишенькових депутатів та ще й медіазброю. Втім, санкції Сполучених Штатів — це чорна мітка для Коломойського та його оточення. Впевнений, що сьогодні соратники олігарха замисляться над своїм політичним майбутнім — чи варто стати персоною нон грата для США і зустрітися з американською Фемідою віч-на-віч. Досвід одного знаного медіакілера показує — не варто.

Українська влада має активізувати розслідування та переслідування усіх топкорупціонерів. Саме через корупціонерів та олігархів Україна не може стати конкурентоспроможною державою, а українці досі не отримали гідний рівень життя, соціального захисту, медицини, державних послуг.

Ми маємо солідаризуватися із західними партнерами. Парадоксально, що перші кроки роблять вони, а не український політичний клас. Сподіваюся, що санкції США стануть потужним сигналом для всіх, хто сумнівається або прагне укладати компроміси. Як писав класик, борітеся — поборете.

​​Санкції проти олігарха Ігоря Коломойського — це позитивний і логічний крок американської адміністрації проти топкорупціонерів в Україні. Але Державний департамент при всьому бажанні не зробить роботу за українську владу.

Боротьба з корупцією має бути системною, а не вибірковою. Тут не може бути «недоторканних». Якщо влада не буде протидіяти впливу олігархів, перекривати корупційні потоки, як це робив наш уряд, — Україна ніколи не побудує спроможні демократичні інститути.

Санкції — чіткий сигнал для великого бізнесу: «Ваша модель поведінки більше не припустима. Якщо ти дозволяєш собі грабувати країну і поводитися агресивно, це матиме наслідки».

Українська влада має виявляти ініціативу і нарешті перейти до конкретних дій. Ніхто не хоче мати справу з ненадійними партнерами, які розповідають про прихильність реформам, а одночасно захищають одіозних топкорупціонерів й укладають «договорняки» з олігархами. Політичний клас України має зробити свій вибір. І бути готовим до наслідків.

Ми свій вибір зробили давно і довели це реальними справами. Працюємо далі.

Дивіться мій коментар для «Радіо Свобода» за посиланням⤵️

Ще влітку 2019 року в Торонто на конференції з підтримки реформ Україна декларувала боротьбу за інвестиції.

Втім зараз бачимо, що обіцянки, які тоді давав Президент Зеленський, не справдились. Зокрема у питанні демонополізації, прозорих і незалежних судів та боротьби за інвестиції.

Висновок один, поки в Україні не буде верховенства права і олігархи витискатимуть бізнес, інвестицій нам не бачити. Міжнародні інвестори не будуть приходити у корумповане, не прагнуче до змін середовище.

Як Украіна втрачає інвестиції — описали із експослом Канади в Україні Романом Ващуком в статті.

Росія – це загроза не лише для України, але у першу чергу для демократії.
Тому світовим лідерам зараз саме час показати, що вони готові за неї боротися. Якщо сьогодні позиція Заходу буде такою ж непереконливою, як і в 2014 році, Путін піде далі і впливати дипломатичними методами буде вже пізно. Спільна і потужна реакція Заходу сьогодні як ніколи важлива. Україна має отримати план дій щодо членства в НАТО.

Сьогодні США запровадили нові санкції проти Росії. Це важливий крок. Ми бачимо, що після 7 років санкцій в Росії досі є ресурси і бажання збільшити напругу – це найяскравіший доказ, що санкцій недостатньо.

Економічна підтримка України, а головне – робота з Президентом Зеленським щодо проведення в Україні необхідних і дуже важливих реформ у сфері правосуддя, побудови антикорупційної інфраструктури, деолігархізації, приватизації, – будуть найкращою відповіддю Путіну. А Зеленський має отримати чіткий сигнал від Заходу, що Україна може заплатити дуже дорогу ціну, якщо він буде толерувати корупцію у своєму оточенні. І відповідальність за це лежатиме виключно на ньому.

Демократія для України – одне із найбільших досягнень за часи незалежності. А сьогоднішні дії є випробуванням не лише для української, але й для всіх світових демократій.

В умовах постійної військової загрози, ризики для демократії України суттєво зростають. Тому Заходу дуже важливо зараз знайти нові шляхи ефективного протистояння агресії Росії, а разом з тим чітко комунікувати Президенту України неможливість узурпації влади. Адже правосуддя – це функція виключно судової системи, що має бути незалежною від будь-яких зовнішніх впливів.

Про це говорили вчора під час дискусії щодо агресії Росії проти України, яка відбулась на базі Атлантичної Ради, разом із колишнім координатором санкцій в Державному Департаменті США Деніелом Фрідом, колишньою високопосадовицею Пентагону Евелін Фаркас та міністром оборони України в 2019-2020 рр Андрієм Загороднюком.

Основні тези усіх учасників дискусії в матеріалі Голосу Америки — https://bit.ly/2ORaPrD

Вчорашні санкції проти Росії є дуже важливим і серйозним кроком. Впевнений, що це лише початок.

При цьому, важливо не просто посилювати санкції, а й вдосконалювати сам підхід до їх впровадження. Мають з’явитись прогнозованість, сформульовані чіткі цілі впровадження і передбачене посилення санкцій у разі недосягнення цих цілей.

Це допоможе стимулювати агресора припинити свої незаконні дії. Схоже, у Вашингтоні це також чудово розуміють.

Окремо хочу відмітити, що дії США стали проактивними. Тепер вони діють на випередження, чого не можна сказати про українську владу. Тоді як США висилає російських дипломатів, РНБО займається контрабандистами, мінімізаторами оподаткування та чим завгодно, але не своїми прямими обов’язками – реакцією на справжні загрози національній безпеці.

Схоже, що влада США ставиться до загроз Україні серйозніше ніж українська.

​​Сьогодні ми, українці, відзначаємо 25 років нашої Конституції — головного закону нашої Держави, фундаменту наших прав і свобод.

Конституція — це не просто документ. Це дзеркало душі України. Це документ про нас з вами. Про українців. З усіма нашими сильними і слабкими сторонами, перемогами, протиріччями та, навіть, парадоксами.

В цей день я постійно згадую мого вчителя та одного з «батьків-засновників» України — Віктора Мусіяку. В день прийняття Конституції Віктору Лаврентійовичу виповнилося 50 років. Кожну спробу чергової провладної команди переписати Основний закон під себе, він сприймав як особисту трагедію…
Таких людей зараз дуже не вистачає.

Спочивайте з миром, Вікторе Лаврентійовичу. Ви виховали достойне покоління, і Ваша справа живе і житиме. А країна розвиватиметься і міцнішатиме!

З Днем Конституції!

​​Кілька років тому в Стенфорді була заснована спеціальна програма для лідерів держав, першим запрошеним учасником якої був Президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес. Другим – ключовий радник Президента США з національної безпеки та один з найавторитетніших американських генералів Герберт Реймонд МакМастер. Цього року ця велика честь випала мені.

Однією з ключових, на мою думку, ознак Стенфорду є те що вони сповідують максимальне поєднання теорії та практики, а тому запрошують лідерів-практиків приєднатись до спільноти, щоб поділитись зі студентами та колегами своїм досвідом державного управління.

Стенфорд – це явище. Це концентрація лідерів та ідеологів інтелектуального, політичного та технологічного світів.

Сьогодні, в час кризи демократії в світі, численних нових загроз в регіоні та викликів всередині України, особливо важливою є робота над донесенням ідеї про ключову роль України в стабільності та розвитку регіону. Про її визначальну роль у справі успіху демократії як домінуючого світового порядку.

Це і є моє основне завдання тут – спрямувати потенціал Стенфорду та Кремнієвої долини на просування інтересів України.

Не маю жодного сумніву, Україна – невід’ємний елемент демократичного цивілізованого світу і у нашої країни велике майбутнє.

Щиро дякую Майку Макфолу за запрошення долучитися до команди Фрімен Споглі Інституту міжнародних досліджень (FSI), а також моїм сьогоднішнім колегам – Кетрін Стонер, Ларрі Даймонду та Френсісу Фукуямі за дуже теплий прийом.

P. S. Будете в цих краях — заходьте в гості (Encina Hall, E104).

​​​​У світі немає кризи демократії. Це війна. І у цій глобальній війні за демократію Україна – головне поле битви.

Це головна тема моєї відкритої лекції в Стенфорді. Для мене була честь виступати перед слухачами та глядачами зі всього світу, студентами з України, професорами та викладачами.

Звідки ще кілька тижнів тому, обираючи цю тему, я міг знати, що цей наратив буде знову актуальним? – запитували мене мої колеги у Стенфорді. Відповідь проста. Останні 7 років для нас війна – це завжди гаряча тема. Щодня вона забирає життя та вбиває кулями, газом, пропагандою. От тільки ця війна давно перестала бути проблемою лише України.

Об’єктом російської агресії є у першу чергу наш вибір на користь демократії. Всі ці 7 років триває війна проти демократії і Україна в цій війні – головне поле битви. Я щиро вважаю, що програш України означав би програш всього демократичного світу.

І поки Захід говорить про свободу слова, право вибору, важливість достойного життя для кожного, Росія атакує світ антиваксівською пропагандою, втручається у вибори в США, Франції та інших країнах, кидає хвилю мігрантів на кордони з ЄС, бере в енергетичні заручники цілі країни.

На кожній зустрічі тут я наголошую, що десятки мільйонів людей у світі чекають, коли Захід прокинеться і зрозуміє, – війна за демократію вже триває. Тому я працюю над тим, щоб добитись реального розуміння, що війна – це не криза і зараз необхідні справжні кроки та сміливі рішення, а саме:

✔ переглянути санкційну політику на користь каскадних санкцій (час має працювати проти агресора);

✔ розробити за зразком плана Маршалла комплексний план зміцнення економіки та демократії України та інших вразливих демократій;

✔ переглянути логіку роботи інструментів безпеки ООН та унеможливити блокування рішень в умовах конфлікту інтересів;

✔дати Україні та іншим країнам політичний сигнал, що ми також є частиною “Колективного Заходу”. Для України таким сигналом є чіткий план дій щодо вступу в НАТО.

Позитивні відгуки, які я й досі отримую після лекції свідчать про те, що ми маємо відствоювати свою позицію та свої інтереси ще голосніше та жорсткіше. Нас готові чути та підтримувати.

Тому все буде добре, не перемикайтеся.

​​30 років тому відбувся референдум за незалежність України, який остаточно поховав СССР. «Імперію зла», як його влучно називають автори документального серіалу «Колапс» (раджу подивитись всім, особливо тих хто досі вважає, що незалежність України «сталася випадково»). З тих пір Росія багато зробила для формування Україні іміджу слабкої, залежної та несуб'єктної. Тому про нашу реальну незалежність світ всерйоз дізнався лише після анексії Криму та початку війни на Сході України.

Сьогодні Україна є історією успіху. Нам ще є над чим працювати, але очевидно, що у дуже складних історичних умовах ми змогли побудувати демократичне суспільство. За це і отримали «удар в спину» від північного сусіда, який боїться демократії «як чорт ладана». Зараз ми – епіцентр боротьби за демократію і те, наскільки Україна справиться з викликами, які ставить перед нами Росія, буде свідчити про стійкість демократії у світі.

Через тиждень, 8 грудня, (у річницю підписання Біловезьких угод) у Стенфорді ми проведемо конференцію, присвячену ролі України в світовій війні проти демократії, – «Демократія в Україні: 30 років після радянського колапсу».

У цей день ми, разом з колегами зі Стенфорду Френсісом Фукуямою, Кетрін Стонер, Стівеном Пайфером та Ларрі Даймондом прийматимемо дорогих гостей – патріотів сильної України Мирославу Гонгадзе та вільної Білорусі Віталія Шклярова, дипломата, колишню заступницю Генсека НАТО Роуз Готемюллер, професорів Сергія Плохія з Гарварду та Марту Дичок зі Східного університету Торонто, команду творців уже згаданого мною фільму Ярослава Лодигіна та Олександра Зінченка, числених друзів з української діаспори та багатьох інших.

Проведемо дві цікаві панелі і, звичайно, подивимось «Колапс: як українці зруйнували імперію зла». Поговоримо про феномен демократії в Україні та наш спільний досвід помилок та успіхів за останні 30 років. Досить підживлювати образ «бідного родича». Україна може багато чого навчити наших західних партнерів.

Конференція буде доступна онлайн для зареєстрованих учасників.

Реєструйтесь і долучайтесь. Буде цікаво. Давайте покажемо, що тема України актуальна і цікава не лише академічній спільноті.

Детальна програма і форма реєстрації – на сайті Стенфорду за посиланням🔽

​​Найкраща відповідь на виклики Росії – це сильна демократична Україна. Саме цей підхід до зовнішньої політики США щодо України має стати мейстрімом, над чим я і працюю.

Радий, що ці думки розділяє і мій колега у Стенфорді, колишній посол США в Росії Майкл Макфол. Разом ми випустили колонку в Washington Post і я впевнений, що наш голос буде почутий.

Повний текст колонки за посиланням 🔽

​​Україна – це головне поле битви (main battleground) за демократію в світі. Такого очевидного висновку ми дійшли під час останньої розмови з радником з нацбезпеки в кабінеті Президента США Дональда Трампа, тризірковим генералом армії США, моїм колегою по програмі у Стенфорді Гербертом МакМастером для його Youtube проекту Battlegrounds. Висновку очевидного для нас, але поки не очевидного для наших західних партнерів.

Ще місяць тому під час запису подкасту я наголошував: найкраща стратегія Заходу – це показати, що Україна є частиною “Заходу”. Посилення присутності сил НАТО в регіоні, більше спільних військових навчань, побудова спроможностей для відвернення загрози з повітря, моря та для об’єктів критичної інфраструктури – необхідні кроки, що продемонструють Росії, що військова агресія проти України обернеться для неї трагедією.

Запис нашої розмови з Гербертом можете знайти за посиланням https://bit.ly/3dosyiH.

Вже завтра, 8 грудня, ми разом з колегами Френсісом Фукуямою, Майклом МакФолом, Стівеном Пайфером, Кетрін Стонер та Ларрі Даймондом та гостями Роуз Готтемюллер, Сергієм Плохієм, Мартою Дичок, Мирославою Гонгадзе та Віталієм Шкляровим проведемо у Стенфорді конференцію, присвячену ролі України в світовій війні проти демократії, – “Демократія в Україні: 30 років після радянського колапсу”.

Конференція буде доступна онлайн для зареєстрованих учасників.

Реєструйтесь та долучайтесь!
🔽🔽🔽

​​30 років тому українці зруйнували СРСР. А зараз, 30 років потому, ми – основне поле битви у глобальній війні за демократію в світі.

Це саме той меседж, який ми хочемо, щоб розуміли та приймали наші міжнародні партнери. Радий, що мої колеги в Стенфорді підтримали мою ідею проведення конференції “Демократія в Україні: 30 років після радянського колапсу”. Я щиро вдячний усім спікерам та гостям заходу, які доєднались до нас у Стенфорді та онлайн: Френсісу Фукуямі, Кетрін Стонер, Стівену Пайферу, Ларрі Даймонду, модераторам дискусій Мирославі Гонгадзе та Віталію Шклярову, нашим гостям Роуз Готемюллер, Сергію Плохію, Марті Дичок, Норману Неймарку, авторам документального фільму “Колапс: як українці зруйнували імперію зла” Ярославу Лодигіну та Олександру Зінченку, а також численним гостям та глядачам з США, України, Канади та багатьом іншим.

Я не втомлюсь повторювати, що Україна сьогодні – головне поле битви у глобальній війні за демократію. Агресія Кремля спрямована на нас через наш демократичний вибір. Бо Україна змогла. Навіть у нашому складному регіоні ми стали демократією, нехай ще недосконалою, але точно демократією.

Заходу важливо зрозуміти, що Україна – не проблема, яку треба вирішити і забути. Україна – це рішення, це маяк демократії в регіоні. Наша перемога означатиме перемогу демократії в світі. Тому що сильна демократична Україна – найкраща відповідь на глобальні виклики Росії.

30 років тому Захід був близький до перемоги у Холодній війні, але побачив здатності України зруйнувати Радянський Союз. Тоді, на переломному етапі розпаду СРСР, Президент США приїхав в Україну з промовою, яка увійшла в історію як Chicken Kyiv speech. Це була помилка. Dear West, don’t chicken out this time.

В Москві затримали людину за 6-ту заповідь: «Не вбивай». Україна ніколи не буде такою.
Переможемо!

Довіра - фундамент вільного суспільства і його головна конкурентна перевага перед авторитарними, агресивними системами. Зараз це зрозуміло як ніколи раніше.

Знаю десятки прикладів, коли незнайомі люди передавали один одному великі гроші, техніку і навіть зброю за паролем «паляниця».
Перемогти таке суспільство неможливо.

А ми переможемо!

Шкода що не можу писати тут все що знаю, але як ж у нас круті люди є в спецслужбах.

Скажу так: колись одна з спецоперацій під Києвом точно потрапить в підручники диверсійної роботи. Красавці!

Креатив у нас в крові.

Переможемо!