Також ще один ракурс на відео від нашого друга цього історичного моменту для Бенфіки та Анатолія Трубіна.

«Йде 98 хвилина матчу ⏰ «Бенфіці» бракує одного гола, щоб вийти в плейоф Ліги чемпіонів...

Арбітр уже готовий дати фінальний свисток, але команда заробляє останній штрафний удар.

Анатолій Трубін іде в штрафний майданчик суперника… Подача, удар – гоооол! ⚽️

🤯 Український голкіпер забиває і виводить «Бенфіку» у плейоф Ліги чемпіонів.

Справжня футбольна казка!»

🔵 ФУТБОЛ УКРАЇНИ 🇺🇦

Тільки лінивий не писав за чудо гол українського воротаря «Бенфіки» - Анатолія Трубіна, тож і ми не будемо лінуватись та проведемо невелику аналітику.

Тож, цей гол напевно найдивовижніше що створили вітчизняні голкіпери за усю історію нашого футболу. Так, звичайно були неймовірні сейви Георгія Бущана за збірну, у свій час Лунін вивів у фінал Ліги Чемпіонів той самий «Реал Мадрид», який учора добив Анатолій (ото було б епічно, якби Анатолій уразив ворота саме Андрія, але на щастя того не сталося). Золоті часи були у багатьох воротарів, але це дійсно маленьке диво. На нашу думку голкіпер португальського клубу поки йде дуже рівно та впевнено. Старожили напевно пам’ятають нечисленні ляпи воротарів 00-х, які нам коштували то виходу на Чемпіонат Європи, то фіналу ЛЧ тощо.

Повертаючись до учорашнього голу, на моїй пам'яті тільки у наші ворота залітало щось подібне. Багатенько вже років тому, у матчі, який незрозуміло як «Шахтар» спромігся програти «Севільї» (хоча треба сказати, що іспанці в підсумку брали Кубок УЕФА 7 разів, та є беззаперечним рекордсменом, образивши в одному із фіналів «Дніпро»), тоді матч врятував та перевів у додатковий час Андрес Палоп, майже у ідентичній ситуації, що і Анатолій Трубін.

Але не єдиним Трубіним. Українських легіонерів різних європейських клубів, як прорвало. Можливо це натяк на майбутні матчі плей-офф на ЧС, які відбудуться у березні?!)

Буквально декілька днів тому, Руслан Маліновський поклав шедевр у ворота «Дженоа», вписавши цим своє ім'я одразу у декілька статистичних рекордів Серії А.
У кубку Туреччини одразу два українці записали на себе 3 голи та гольову передачу на двох (Данило Сікан – 2 голи, Арсеній Батагов 1+1). Звичайно порівнювати турецький футбол з то-5 ліг складно, але ті у свою чергу не перестають розкидатися грошима на трансферному ринку, тому сказати, що футбол турків не вартий уваги ми не можемо.

Після певної паузи, наші футболісти знов демонструють хороші результати.
Пригадуємо, як декілька років тому Артем Довбик став кращим нападником чемпіонату Іспанії, та як на двох з Віктором Циганковим поклали левову частку голів «Жирони». Був і непоганий старт Михайла Мудрика, впевнена гра Іллі Забарного та майже рекордна сума його трансферу у паризький клуб, серед українських футболістів - це друге місце. Але частково результативність більшості впала у подальшому.

Важко пригадати чи колись стільки вихованців української Прем'єр-Ліги грали у топових чемпіонатах Європи, ще й демонструючи такі результати. Але треба не забувати - головною хворобою українських гравців ще з часів Реброва та Шевченка - це невдалі подальші трансфери у клуби, які м'яко кажучи незрозуміло навіщо їх купували, не даючи ігрової практики та довіри у стартовому складі. Дуже сподіваємося, ще герої нашої статті у подальшому, якщо і перейдуть у інші клуби, то не як Довбик у «Рому» (тут навіть при тому, що йому частково завадила зміна тренера), та надалі будуть піднімати рівень майстерності, та радувати нас такими шедеврами. Адже так і до рекордних успіхів збірної недалеко, а чому ні - Греція у свій час змогла?!

У підсумку вищесказаного хочемо зауважити на те, що українським клубам треба більше приділяти увагу місцевим хлопцям з власних академій. Так, звісно трансфери українців закордон у більшій мірі були обумовлені причиною війни в Україні - багато футболістів поїхали по усьому світу шукати можливостей. По при те, ті самі легіонери з далеких країн, яких купують наші клуби, так само, при першій нагоді користуючись можливостями тікають з України, практично не несучи санкцій та штрафів при дійсних контрактах. На відміну від наших гравців, які як мінімум все одно представляють нашу збірну, а більшість під завершення кар'єри повертаються на рідні стадіони, несучи безцінний досвід молодим хлопцям.
Це зайвий раз показує, що ставка має бути на доморощених футболістів, адже вже не раз українці доказують, що ми футбольна країна. Ще більший успіх, що попри усе, наш чемпіонат все ще існує, та вітчизняні клуби спроможні вигравати навіть у єврокубкових зустрічах, хоча із результатами минулих сезонів ці здобутки важко порівнювати.

#Пропаганда_спорту
Представники блоку «Сегедка» на тренуванні.

Ексклюзивний атмосферний кадр із зустрічі.