Короче, на годиннику майже 8-ма година, я не спав цілу ніч, тому що можу собі це дозволити, і, схоже, я знайшов найсмішнішу річ за сьогодні. Можливо, це пов’язано з моєю дикою любов’ю до Гобліна, але то не точно.

П.С. Якщо ви якимось, неймовірним для мене чином, змусите мене зайнятись сексом — прийміть той факт, що в кінці ви почуєте це.

У нас було чотири літри пива, одна пляшка текіли, 0.7 літрів вина, для приготування глінтвейну, недопита пляшка абсенту, шампанське для того, щоб пити під бій курантів красиво, і ціле море закусок, салатиків та консервації. Не те, щоб це все було вкрай необхідно для святкування Нового року, але якщо вже збираєшся пити під час святкування, то до цього треба відноситись серйозно.

Ну, і тут теж, гадаю, варто опублікувати вітання.
Я ніколи не очікував, що тут теж буде яка не яка аудиторія. З самого початку створення цього каналу він був просто певним криком у пустоту, нагадуванням що в мене щось, та відбувається. Тепер, це крик на декількох людей, до чого я і досі не можу звикнути. Хто зна, може тут колись знову будуть пости з роздумами. Але мені таки треба звикнути до цих дивних 4-х людей, які тут сидять... Що складно.
Але загалом, не знаю як у вас, але у мене, якщо так проаналізувати, рік пройшов... Терпимо. Якимось чином була здана сесія, я таки почав переклад, та і просто вижив. Ще, можливо, отримав свої антитіла корони, але то не точно. І знати напевне, якщо чесно, я взагалі не хочу.
Тож так, хоч цей рік і був купою п'ятикратно перевареного калу, були в ньому і непогані моменти. І я щиро надіюсь, що у вас він пройшов добре. Бо, курво, хоч ви і дикі створіння, але так чи інакше я вас люблю-шаную наскільки можу. Чи може то просто страх мене в цьому запевнює, я хз.
Отож, з новим роком, барбариски мої! Надіюсь, рік бика принесе у ваше життя радість, на яку ви заслуговуєте, а не яйця, які статуям биків зазвичай полірують.
Stay true! 💜

Проклятий зимній муд
P.S. Нова глава сьогодні

Будь проклятий той клін, і ця клята зима. Я вже який раз пройобую свої очікування, тож нова глава вийде завтра. Максимум то післязавтра, що маловірогідно.
Чесно, вже сам задовбався настільки підводити себе та вас, але що поробиш? На вулиці зима, яка доконує і без того стомленого мене. Тому ще раз вибачайте

Аєєє, переклад закінчено! Скоро поставлю на таймер главу і пост, який ви можете очікувати сьогодні зранку (не хочу публікувати її зараз, в 3 години ночі, турбуючи ще й людей для публікації).
Отож, дякую за увагу, і можете очікувати тут пост-два з малюнками і, можливо, ще щось. Якщо я не просиджу весь свій відпочинок за грою в сімс чи R6S...

Мало хто знає, але при створенні манги Дзюндзі Іто (так я його тут буду називати, що ви мені зробите, я в іншому місті) надихався творчістю Єви Морозової, творця ШКЯ. За її геніальність її кличуть Євангеліоном, а також російським Кодзімою ☝️

God have mercy on me...

Гадаю, варто вже сідати за переклад, а мила-не-мила акула буде чекати свого зіркового часу з іншою купою закинутих робіт

А, ну і якщо комусь цікаво звідки я взяв цю ідею. Але обережно: Гололайф викликає залежність сильнішу, ніж будь-яка інша. Я попався на крючок з милої акулки і собачки, але ви... Ви ще чисті, непорочні душі! Не повторюйте моїх помилок.
Але хто я такий щоб вам щось казати, так? Ось, тримайте: https://youtu.be/SvYRzyjevwE

Якось я знову на місяць забив на цей канал, уж вибачайте, тому, гадаю було б непогано зробити такий невеличкий звітик по тому, що там було і що тут є.
Отож, як ви вже напевне знаєте, у мене полетіла відеокарта. Чому? Тому що в онлайн-ігри мені грати заборонено, і я про це знаю, але, так чи інакше не можу зупинитись. Відчуття перемоги, єдності з командою, тисяча і одни людина, що знають мою маму, ну, ви розумієте. Відремонтувати я її понесу десь наприкінці місяця, тому що втратити ноут зараз, коли мені потрібно виконувати їбучу практику від блядського універу, я не можу.
З цього витікає те, що я не можу користуватись фотошопом, в якому я виконую переклад, і це хріново. Дуже. АЛЕ я вирішив трохи змістити направленість нашої групи з перекладу манги, на переклад... Ще дечого. Багато казати не буду, так як це має бути сюрприз, але як казав класик: "Ти хочеш знати що ми перекладаємо, тому тобі треба скрін роботи, його я тобі дам. Не погано було б також знати назву проекту. Назву я НЕ ДАМ.". Тому тут вже побачите як вийде. Надіюсь, як раз наприкінці цього місяця-на початку наступного.
От, ну і ще я чисто заради експерименту вирішив вкласти трішки коштів в Dogecoin, з чого я підняв 5 чистих долярів, і сиджу тепер з лицем аки Стонкс. Але так як останнім часом він помалу падає, то треба буде, напевно, виводити їх. Але як невеличкий еееексперимент — було цікаво. (не думайте, що я закликаю вас починати торгувати електронними валютами. То небезпечна справа, і прогоріти там легше, ніж палець у дупу запихнути)

От такі справи. Треба буде, напевно, частіше постити сюди хоч щось (хоча б меми з, прости господи, тіктоку чи реддіту), але тут вже як вийде. Робота не вовк, а вовк то хижий ссавець з роду пес (Canis) родини псових (Canidae). Peace 💜

Хто здогадається звідки це — тому чмок в пупок

Я, перекладаючи любовні оповідання в три години ночі дня всіх закоханих.

Закоханість

Таке буває рідко, але цей день почався у мене на подив добре. Ніжний, помаранчевий колір неба, легкий сніжок для атмосфери, і відсутність їбучого вітру, який доводить твої руки до обмороження 4-ої степені за лічені секунди під час перекуру змусили мене плюнути, та накатати пост про мої почуття. І почати, звісно ж, з Дня Св. Валентина, або ж просто дня Всіх Закоханих.
Як же я довго ненавидів цей день. Кожного клятого 14 лютого втекти від цих сердечок та сюсюкань було просто неможливо. Ба навіть більше, якийсь чорт на ім'я Валік (що за дебільне ім'я, тобою що, стіни фарбують?) придумав, що найкращий спосіб виразити свою любов — це якісь картонки з цитатами типу "Брат, закрий очі, що ти бачиш, Брат? Нічого, Брат. Це мій світ без тебе, Брат. Брааат". І звісно ж цю фігну підцепили всі: Від канцелярії, яка живе одними лиш валентинками, і до шкіл/університетів, які уявляють себе голими малюками зі зброєю, Купідонами тобіш.
І от, кожного року, десь та виставлялась злощасна коробка, в яку всі вкидали ці картонки, які продавались за ніхуйову таку валюту, щоб потім, наприкінці робочого дня роздати кому треба. І звісно ж, якщо тобі дуже пощастило не мати гарної зовнішності, та відкритості до всіх і кожного, то єдине що ти отримував — це слова "Ну, наступного року отримаєш", або ж валентинку такого розміру, що її і під мікроскопом толком не роздивишся. Надіюсь, всім зрозуміло, що ненависть до цього свята цілком оправдана, бо він вже повністю перетворюється на якийсь культ.
Але от я, стою, курю, милуюсь прекрасним світанком (так, я пишу цей пост зранку, все продумано. Все ж, мою шизу треба приймати порціями) і от що подумав: А саме свято то нормальне, просто ці опездали звели його до статусу культу. Тому от вам my manifest.
Сонечки, барбариски мої, дихайте повним життям, живіть повними грудьми. Те, що якісь їбаньки кажуть вам, що це просто свято для закоханих — така ж дурниця, як і наявність у них самих інтелекту. В першу чергу, це свято любові. Любові до вашої роботи, до людей, що вас оточують (no homo, але якщо вони не проти...), до такої дрібниці як приємний ранок і, якщо вам пощастило більше ніж мені, до тієї особливої людини на яку більшість вашої любові і йде, і повертається. Якщо ж у вас її немає — у вас досі є попередні пункти, не засмучуйтесь. Тож бажаю вам того, щоб таким був не один день в рік, а весь рік взагалі, і щоб вам кожного дня дарили любов, яка викличе у вас посмішку. А не відписку, як мені подарував сьогодні один Віталя (Так, я за всіма вами слідкую, навіть коли ви чіпаєте свого/свою малавах).
І пам'ятайте: Якщо вам здається, що вас ніхто не любить, то викиньте цю дурню з голови. Вас люблю я, тому що ви, з незрозумілих мені причин, досі тут, і читаєте цей текст. Який ще й немаленький, як мій пісюлець через що вам ще більше поваги та любові з моєї сторони 💜💜💜

А мій день почався на подив добре...

Ля, зарендеріть мені так весь серіал, це занадто круто виглядає

Звертайтесь

Так, боже, дякую, дякую! Діабло 2, одна із перших ігор мого дитинства, нарешті отримує ремастер. Після скількох років! Тепер буду задротити так само, як і в старі-добрі часи. Але з гарненькою графікою і нормальним розширенням. Ви мене вибачте, але я кінчив в штани