#ВбиваємоЧас
Так як я недавно з друзями зміг розкошелитись на підписку netflix, то тепер весь свій вільний час я витрачаю не на перегляд відосів ютубу чи задротство в overwatch, а саме на серіали. Отооож, іноді я буду писати про те що взагалі на тому вашому хуєтфліксі за 300 гривень можна глянути.
Останні кілька днів я безвилазно дивлюсь серіал, який ви теж мали б вже давно глянути, і я взагалі не розумію як ми могли бути такими опездалами, щоб не зацінити цей шедевр. Говорю я звісно про спін-офф серіалу "Пуститися берега", а саме "Краще телефонуйте Солу"!
Якщо вам зайшли пригоди Хайзенберга, гарна мексиканська музика і цікаві персонажі, то дивитись цей серіал треба обов'язково. В ньому дуже круто розвиваються лінії другорядних персонажів (і не лише Сола), з'являється навіть Туко і його ще навіть ХОДЯЧИЙ і РОЗМОВЛЯЮЧИЙ дядько Гектор, що викликало в мене справді дитячий захват і зовсім недитячий стояк. Спойлерів не буде (я сам тільки на 3 сезоні), але гарантую, що глянути варто!
8 ходячих Гекторів з 10

А, ще!
Нетфлікс, братан, де українські саби на 2 сезоні Солянки? Перший сезон — є, третій — теж, другий — ..? А нема їх, братан, пиздуй з Толоки качати! От як так то?! ЗА ШО Я ПЛАЧУ СВОЇ КРОВНІ 300 ГРИВЕНЬ В МІСЯЦЬ, КУРВО, ААА?!

#Жиза
Сідайте дітки в коло, я повідаю вам дуже цікаву і неменш трагічну історію про четверту пару Наукового образу світу...
Отож, це був жаркий день 11-го вересня. Позаду мене вже було дву пари, які несли собою тяжкий вантаж Кореї в шостій циві та її ж війну з невеличким містом-державою. Попереду був НОС (назовімо його так), і сам Бог знав, що вона могла принести. Ніхто не знав, що там буде, але всі знали, що під її кінець, в 7:30 вечора, всі будуть стомлені як чорти.
Та все-ж, поборовши своє невимовне бажання піти з неї в обійми серіальчиків, і менш приємні обійми невиконаних лаб, моя бренна нога ступила в злополучний 215 кабінет. Все було непогано. Хоч я і був стомлений, а на фоні викладач сухо зачитував лекцію, пара йшла непогано: Я тихенько намагався намалювати Хайзенберга, а про лекцію я не переймався, бо викладач, який би сухий як Сахара він не був, скинув презентацію нам.
Тож совість моя була чиста: Я чесно відсидів четверту пару, навідміну від другої группи, у яких вона була взагалі єдиною, через що ніхто і не прийшов.
АЛЕ КРАДЕТЬСЯ ВЖЕ ПІЗДЕЦЬ СВОЄЮ УСМІШКОЮ ХИЖОЙ! І наш викладач вимовляє слова, які і понині стоять дзвоном в мене у вухах: Відмічати він нікого не буде, бо блядська Данія друга група не прийшла. Отож, всі мої страждання були марними...
Тож зібравши речі, я подивився своєму Хайзенбергу в очі, він поглянув одним оком на мене, другим на Кавказ, і ми з ним сумно пішли додому під народну німецьку пісню Was Ich Liebe.
День пройшов тяжко.

Блет, в четвертому сезоні Сола теж немає українських сабів. Не розумію, що за ненависть у Нетфлікса до України і парних чисел.
А взагалі третій сезон — топчик. Напруга, саспенс, інші розумні слова пов'язані з кінематографом — все це реалізовано просто на вищому рівні. Все ж, на арену вийшли курчата, і принесли з собою конфлікт команди ПокиХодячих і БратівАкробатів.
Надіюсь, 4 сезон буде неменш крутим

#Жиза
Знаєте ті меми, де порівнюється хвороба в дитинстві, і хвороба в більш дорослому віці? Так от, як виявилось це вам не хіханьки-хахоньки, а справді життєва ситуація!
Ded mode ON
Пам'ятаю, як було круто хворіти в школі — не ходиш на уроки, домашку не робиш тому що "У дитятка болить голова", і коли немає батьків, то годинами сидиш і задротиш...
А що тепер? Тепер ти хрін посидиш з друзями, від компа починає боліти голова (терпимо, але все ж), а лекції треба вчити, бо сесію не здаси! Я б назвав цю ситуацію Le Pizdec.
Тож пробачте, якщо не буде постів. Гадаю, мене можна зрозуміти. Ну а мораль цієї історії така: Бути дідом не так вже й круто

"Православний офіцер" Mike Franchina

І ще одна рубрика. Але ця буде не багатослівною. Тому що це... #КрасивіКартинки
Можете поставити їх на заставку, знайти цікавих художників, або ж навіть отримати натхнення. Я не знаю, робіть з ними що хочете, це ваша справа.

P.S. Більшість з них, напевне, буде похмурими, але це вже справа моїх смаків.

Недавно в мене з'явились вільні кошти, і я міг би їх вкласти в полімерку, нарешті зайнятись чимость корисним, скажімо так. Але як завжди щось пішло не так, а в Стімі підвернулись непогані скидки і...

От тому певний час і не було постів. Вибачаюсь перед собою, постараюсь виправитись і знову наклепати постів, щоб зникнути з чистим серцем. Жартую. Або ні. Або так. Або нахуй я пішов

Але от в чому я шарю (хоч і трішки), так це в фотошопі. Де ще можуть бути створені величні шедеври людської уяви такі як шлакоблокунь, чіліпиздрик чи бульбазавр-Лукашенко? Та ніде, тільки там.
Тому коли мені буває сумно чи просто немає чим зайнятись, я заходжу в милий мій ФШ і на світ народжується щось типу цього:

Знову нудні пари, знову їбанутий ФШ. Тут вже у мене не було якоїсь ідеї, тож я просто ліпив що в голову йшло.
Як ви могли помітити в голову лізла різна дурня, але вийшло... Цікаво, як на мене

Рівноцінний обмін, або феномен Сталевого Алхіміка
Часто люди поділяються на декілька таборів, коли мова йде про моменти радості/смутку в житті. Одні кажуть, що життя йде по принципу "зебри". Спочатку йде чорна полоса, а за нею точно-точно настане біла. А деякі взагалі вважають, що такої послідовності немає, і все твоє життя може пройти добре, або ж ні. Є ще люди, які взагалі не вірять в такі речі, що, можливо і правильно, але зараз не про них, тому вони йдуть смоктати залупу.
Я ж знаходжусь десь посередині. Моя думка полягає у тому, що якщо нам буває боляче, то обов'язково має настати момент радості, який би компенсував прожитий нами тяжкий досвід.
Так, довів цю думку до більш-менш цільного стану я саме після перегляду Сталевого Алхіміка (рекомендую глянути/почитати, до речі. Якось, може і про нього розповім), де саме на принципі рівноцінного обміну діяла "магія" світу манги. По ньому, також, жив і головний герой — Едвард Елрік (сасний хлопчина). І переглянувши свої погляди і СА, я подумав, що то справді гарний принцип, і, можливо навіть дієвий.
Пиздіти не буду, нам часто буває погано. Життя, все ж, не цукор, тому треба і потерпіти іноді. Але з часом все стає краще. Речі стають на краще, і от тобі кайфово просто від компанії друзів і барісти, яка запам'ятовує скільки цукру класти в твій капуч. І життя дивовижно виправляєтся хоч трішки, але на краще. Хоча до цього нам здавалось, що все хуйня, і взагалі "I hate my life and i hate you, i hate my wife and her boyfriend too".
Але знайте, дорогі мої, колись гівно пройде, і життя стане краще. Як мінімум, заради світлого майбутнього, яке я сам собі своїми силами і вірою влаштую, варто жити. Як мінімум, так вважаю я. А який шлях оберете ви, вирішувати тільки вам!
#ПростоДумки

Перевстановлення вінди то тааак весело!