Знову стикаюсь з ситуацією, коли допомагаєш людині (і знову - військовому), а вона тупо сідає на голову. Як же це заєбало, якщо чесно.

Ситуація: допомагаю чєлу з купою важливих речей, навіть збір був під його запит. Потім ще раз допомагаю, бо деякі речі згоріли. Потім починається розмова про те, що кореша побачили ремінь на АК і теж такий захотіли. Потім те саме з рюкзаком. А потім викатує список зі всякою дрібною хернею, за яку навіть соромно просити має бути. Хоча я купу разів казав, що збори у нас більш серйозні і на більш важливі речі. І от нахуй послати не хочу, але і купувати ремінь за 450 грн і рюкзак за 1к грн я єбав ну.

І не жалко ж грошей. Але вони якось потрібніше на Мавіки, тепло, тачки, ремонт тачок.

Ще був військовий, якому мій батя допомагав нормально. Потім виявилось, що тіп не їздить на передок взагалі. І просив у баті мого ментолові цигарки з капсулою блоками купувати.
Піздєц якийсь.

Звісно батя його відморозив. Бо коли, наприклад, дядька єбашив 4 місяці нонстоп в Бахмуті, то йому взагалі було похуй що курити. Навіть у підарів цигарки забирали.

Вже завтра.

Рататуй…