У цей світлий день, 24 серпня 2024 року, під Торецьком загинув мій брат, Дацюк Дмитро Юрійович, позивний Дємон.

Діма був військовослужбовцем 37 бригади морської піхоти якому ви допомогли закрити кілька зборів, за що я вам безмежно вдячний. Пішов на війну на початку літа 2023 року. Після навчань у Німеччині воював на Херсонщині, відбув півторамісячну ротацію в Кринках, воював під Вовчанськом і віддав Господу душу залишившись біля важкопораненого на спостережному пункті під Торецьком.

Дмитро був взірцевим старшим братом і в своєму милосерді не допускав кривди молодших. Жив яскраво, ніколи не цурався роботи, завжди був у доброму гуморі та мав сталеву волю. Озираючись на його біографію можу сміливо сказати, що в ньому жив дух Гайдамаччини.

У це велике свято пом'яніть його та всіх тих, хто віддав найцінніше за нашу Незалежність — своє життя.

5 вересня йому мало б виповнитись 32 роки. У Діми залишилась мати, бабуся, дружина і діти.

Упокой, Господи, душу мого брата і прости йому всі гріхи. Слава Україні!