Площа Толбухіна: два швидких рішення.

Несприятливе планування площі Толбухіна щодня відбирає час у тисяч пішоходів. Побачити, як їде твій тролейбус чи лишає зупинку твій трамвай, поки ти стоїш на світлофорі, тут абсолютно нормально. І ми хотіли би запропонувати два рішення, що не потребують значних змін для реалізації.

Перше: задіяти тротуар вздовж Люстдорфської дороги, що нині відрізаний і не використовується. Для цього потрібно два нових регульованих переходи, фази яких співпадатимуть з відповідними автомобільними. Нині це 28 сек з північного боку і 82 сек з південного. Значної перешкоди авто не виникне: за час наших спостережень лише 1–4 машини повертали праворуч за одну фазу. Але для пішоходів це скоротить шлях майже вдвічі.

Друге: подовжити «зелену» фазу для пішоходів, що перетинають Люстдорфську дорогу з південного боку площі. Зараз для переходу 37 м виділено лише 16 секунд. Звісно, цього замало, і пішоходи лишаються на острівці ще на 86 секунд до наступної фази. Загалом на перехід витрачається не менше двох хвилин. Жоден транспорт не чекатиме стільки на зупинці. У дощ, сніг, ожеледь пішоходи чекають посеред вулиці або намагаються перебігти її за одну фазу. Очевидно, що потрібна одна цілісна фаза. Враховуючи середню швидкість руху пішохода близько 1.38 м/с, адекватним вбачається 28–30 секунд. Це лише на 12–14 секунд більше за існуючу фазу.

Ми щиро впевнені у тому, що колись площа має пройти повноцінну реконструкцію з моделюванням потоків. Але навіть зараз можна швидко та бюджетно оптимізувати використання її інфраструктури. Це ті самі малі рішення, що мають великий позитивний вплив на життя людей.

У Львові після восьми років ревіталізації готується до відкриття Jam Factory Art Center у колишній «Фабриці Повидла».

Власне, фабрикою повидла архітектурний комплекс, добудований на початку XX ст., став лише за Радянської окупації, а початково використовувався для виробництва спиртних напоїв. У 2015 р. австрійський історик та меценат Гарольд Біндер заявив про наміри створити тут арт-простір, а у 2019 за проєктом австрійського бюро Atelier Stephan Rindler почалися будівельні роботи.

Офіційне відкриття центру відбудеться 18 листопада, але вже нині маємо змогу оцінити результат праці архітекторів. Діліться своїми думками в коментарях. А за фото велика подяка підписнику.

Ніколи не зайве нагадувати, що Максим Микитась — чорт, а Корпорація «Укрбуд» — зграя чортів.

Фото: Денис Казанський

І трохи «було-стало» для розуміння масштабу проведених робіт.

Фото «до» — з FB-сторінки Jam Factory Art Center.

У Вінниці завершили реконструкцію вулиці Батозької від залізничного вокзалу до вулиці Академіка Янгеля. Тут проклали нові трамвайні колії, оновили зупинки, тротуари та озеленення, створили велоінфраструктуру.

Почнімо з позитивного. Колії вкладені якісно, вагони їдуть плавно, втім, повільно. Останнє викликане штучним обмеженням швидкості, яке, будемо сподіватися, знімуть згодом.

Радують також віденські зупинки — вони підігнані саме під рівень нижньої сходинки вагонів «Tram 2000», що забезпечує кращу доступність. Автобусні ж зупинки обладнані кассельськими бордюрами, що дозволяють водіям під'їжджати впритул до посадкової зони. Знову, інклюзивність.

Що не радує? Однозначно не радують тротуари, про що вже писалося. Вони асфальтовані та пусті — жодних вуличних меблів. Велодоріжки фізично не відділені від пішохідної зони й це ще один недолік. Далі — озеленення. Воно на вулиці є, втім, справляє враження банального висадженого «для галочки». Справедливості заради, тут поки не робитимемо поспішних висновків.

Що маємо у підсумку? Вінничани провели доволі непогану реконструкцію, вкотре довівши, що місто не є аутсайдером, втім, і лідером його назвати важко — одиночними вдалими рішеннями, як от віденські зупинки, касселькі бордюри чи сама наявність велодоріжок, уже мало кого здивуєш. Вінниці потрібен рух уперед, який було б добре побачити у наступних проєктах.

Фото: Victor Perlov, Train_UZ_avr