З нового готелю на площі Міцкевича у Львові, де довгі роки була пустка після згоряння минулої будівлі, вже частково зняли риштування, а між верхніми вікнами увімкнули підсвітку.

У фейсбуці та місцевих каналах несуться дискусії і щодо підсвітки, і щодо архітектури, і щодо доцільності сучасних будівель в історичному центрі загалом. Останнє — питання не дискусійне, та решту пунктів не зле обговорити в коментарях, адже думки справді розходяться.

Перші фото, за які подяка підписникам — готель зараз. Останні — як було раніше, як мало бути за втіленим проєктом, як мало бути початково (проєкт відхилили буцімто через шкоду історичному середовищу, що дуже сумнівно) та як могло стати у нульових.

Про реконструкцію проспекту Волі у Луцьку ви могли читати тут уже неодноразово, та тепер роботи офіційно завершені й варто оглянути результат ще раз.

Безперечно, стало краще. Тротуари стали зручнішими, з'явилися велодоріжки. Не подобається рішення вимостити їх бруківкою, що з часом може почати «ходити» під колесами, втім, це менша проблема. Острівці безпеки — добре, але підняти їх вище було б точно не зайвим.

Недоліки різного масштабу в реконструкції, як писалося раніше, є. Втім, це перший подібний проєкт у місті та приклад справді якісної трансформації, тож у загальному Луцьк можна лише похвалити та побажати масштабування позитивного досвіду.

А якщо ви з Луцька, діліться своїми враженнями від оновлення проспекту у коментарях.

Фото: Ігор Поліщук

У Західній Європі ви могли неодноразово помічати культуру будівництв і реконструкцій. Будмайданчик завжди огороджений естетичним парканом, тимчасовий прохід для пішоходів не викликає огиди й загалом кожен робочий елемент складає приємне враження, є певним знаком якості.

А що у Києві? У Києві тимчасовий перехід на Дегтярівській — підперті камінням випиляні з палетів криві дошки.

Це те, до чого ми всі звикли. Це, певно, не найбільша проблема у місті зараз. Та саме з таких дрібниць складається загальна картина. Саме такі дрібниці, зрештою, формують враження від реконструкції

За фото подяка підписнику. Друге фото для порівняння: тимчасовий перехід через колії у бельгійському Льєжі.

Настав час розповісти детальніше про проєкт з покращення доступності площі Ринок у Львові й чому замість цього не можна було купити сто дронів.

Сто тисяч євро цільових коштів було виділено ісландцем Харальдуром Торлефсоном. Він дизайнер, ресторатор, меценат, а ще людина з інвалідністю — має м'язову дистрофію, що прогресує. Саме тому він фінансує багато проєктів з покращення інклюзивності і в рідній Ісландії, і в інших країнах Європи. Трохи більше про нього можете почитати тут.

Яка мета проєкту? Зробити центральну та найбільш туристичну площу міста доступною. Вочевидь, зараз вона такою не є навіть для тих, хто має обидві власні ноги — про людей у кріслах колісних годі казати.

Чому шліфована бруківка, а не нова? На такому варіанті зупинилися після перебирання різних варіантів. Світ уже має приклади подібного підходу, тож подивимося, наскільки якісно його реалізують у Львові.

Експерименти також відбуваються в підборі типу тактильного покриття. Воно має бути комбінованим, частково з використанням наявної грубої бруківки, але остаточне рішення ще належить побачити.

Площа Ринок є — що далі? Далі — продовжувати робити доступним усе місто: де з новим покриттям, де зі шліфованим, де частково, а де й повністю. Побажаємо львів'янам у цьому натхнення, адже мало що у містах зараз є важливішим за інклюзивність.