😱💲 «Рівненська АЕС» змогла здивувати. Вона замовила кабелів і проводів на 4 мільйони гривень по настільки несусвітних цінах, що навіть в «Наших грошах» відкрили рота. Щоб ви розуміли якнайпростіше, покажемо на прикладі одного кабелю ВВГнг 3х2,5.

У прайсі ринкового продавця він зараз коштує 38 гривень за метр. Нещодавно «Енергоатом» купив його на власному тендері по 62 грн. І ось зараз «РАЕС» відзначилась ціною 288(!) грн.

Ще раз. «Енергоатом» купив удвічі дорожче ринку. А Рівненська станція купили в чотири рази дорожче «Енергоатому».

При цьому «РАЕС» вигнала з тендеру дві фірми, які пропонували кабелі дешевше від майбутнього переможця. Це здивувало Державну аудиторську службу, і вона спитала у «РАЕС»:

- Шановні! А де ви взагалі взяли такі ціни кабелів, що у вас очікувана ціна така квадратна?

- Ми надіслали запити на стопіцот фірм, а відповіла нам лише одна. І ми не винуваті, що вона прислала ототаке. Ми ще змішали це з прайсом "Енергоатома", взяли середнє шось, і получилось осьосьо.

- А, ну понятно. Вапросіків больше нє імєєм.

І державні аудитори відвернулись вбік.

Цікаво. А міністр Галущенко і директор «Енергоатом» Котін знають про те, Рівненська станція переплюнула їхній рекорд аж так? Чи це «партизанська» виходка Ковтонюка, якого Котін і Галущенко зі скандалом всадили на станцію на початку вторгнення?

Корупційна історія міністра Сольського (це вам чисто для розуміння того, наскільки укорінена у нас була корупція).

На початку 2000-х років Андрій Богдан починав кар’єру юриста у фірмі «Пукшин і партнери». Власник цієї фірми Ігор Пукшин у 2006 році став замголови Секретаріату президента Ющенка.

В 2007 році Богдан балотувався до парламенту по списку ющенківського блоку, але не пройшов, і став замміністра юстиції. І одночасно став ще й помічником нардепа Андрія Портнова (уявляєте вплив Портнова, який тоді з Тимошенко малював кабальний газовий контракт з Путєним, а замміністра юстиції був його безкоштовним помічником?). Також Пукшин став власником «Українського аграрного холдингу», де його молодшим партнером був львівський юрист Микола Сольський.

При Януковичу Богдан став антикорупційним уповноваженим в уряді Азарова (оце так школа антикору, да? Всі нюанси схематозу освоїв).

При Порошенку Богдан хотів стати нардепом від блоку Порошенка, але не вдалось. Але дещо інше вдалось у Сольського ⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

Як з’ясувало НАБУ , у 2017 році Сольський організував угрупування з чиновниками Держгеокадастру та так званими «кураторами» (їхні прізвища наразі не розголошуються). Ці члени знищили документи, якими посвідчувалось право користування землею на Сумщині. Ці 2,5 тисяч гектарів вартістю 291 млн грн (це ще при тому курсі 26) миттєво були визнані «самовільно зайнятими» цими державними підприємствами. А відтак їх тут же забрали і передали заздалегідь визначеним громадянам під виглядом реалізації їх права на безкоштовну землю. При цьому умовою отримання землі у власність було підписання договору про її передачу в оренду приватному агрохолдингу ще до моменту отримання самої землі.

Вдалось хоча б зупинити крадіжку ще двох тисяч гектарів на Сумщині на користь такої собі «Агрофірми Довіра 2008» з групи Сергія Калашника. НАБУ у 2019 році відкрило кримінальне провадження, і в його рамках ту землю хоча б арештували. Але як вже говорилось, 2,5 тисячі гектарів з офіційною оцінкою понад 10 мільйонів доларів – тю-тю.

Однак ніщо не змогло зупинити пацанів на шляху к успєху.

Андрій Богдан у 2019 році став головою Офіса президента Зеленського. А Сольський став нардепом від «Слуги народу» та очолив у парламенті аграрний комітет (а який же ще).

По ходу Богдан і Сольський у 2019 році знатно затусили в Сен-Тропе на свадьбі смотрящего по Мінюсту Андрія Довбенка. І навіть коли Єрмак з’їв Богдана кар'єра Сольського не обірвалась. Під час вторгнення він виторгував собі крісло аграрного міністра (а якого ж ще).

В общім, здавалося б, жизнь удалась. Але.

Спочатку НАБУ влупило кримінал по Довбенку за корупцію в Мінюсті. На той момент він давно втік в Лондон, і звідти рішакав рішашки в Україні. Злі язики кажуть, що це саме його фунт британського походження Демірау тримав доляху Довбенка у онлайн-казино «Космолот», яку у нього нещодавно намагались віджати «якісь» силовики з України. Не віджали тільки тому, що Демірау зняв вимогателів на відео і віддав файл «службам безпеки в Європі і Вашингтоні».

А потім прийшло 23 квітня 2024 року. В цей день планували чистки в уряді, і одною з жертв нібито мав стати Сольський. Однак в останній момент чистки вирішили перенести на травень. А НАБУ влупило підозру Сольському і подєльнікам за крадіжки землі у 2017-2021 роках.

Ще раз для розуміння. Сольський почав займатись тирінгом ще у часи Порошенка. А початок покарання прийшов тільки на кінець п’ятого року правління Зеленського. Приємно, що весна нарешті прийшла. Подивимось як саджати будуть))))

«Агенція оборонних закупівель» Міноборони у квітні оприлюднила звіти на придбання дронів DJI на загальну суму 575 млн грн.

Законтрактовано 3000 дронів Mavic 3Е по середній ціні 127 тис грн за комплект з трьома додатковими батареями і 1000 Мavic 3T по середній ціні 194 тис грн за комплект також з трьома додатковими батареями.

З урахуванням цієї комплектації, середня ціна дронів "Агенції оборонних закупівель" на 20% менша від крупних державних закупівель минулого року.

У квітні «Державний оператор тилу» провів нову порцію закупівель палива в ПАТ «Укрнафта» на 1,85 мільярди гривень.

Середня ціна на бензин А-95-Євро складає 54 600 грн/т без ПДВ, так як у період дії воєнного стану на постачання товарів для заправки або забезпечення транспорту військових ПДВ не нараховується.

В перерахунку на літри та з урахуванням ПДВ середня ціна на бензин А-95-Євро становила б 48,58 грн/л. Це нижче ринкових показників.

За даними сайту «Enkorr», гуртові ціни бензину знаходяться на рівні 50,19 грн/л, що на 3% дорожче ніж замовив ДОТ. А на заправках середня ціна по Україні в районі 55 грн/л.

Середня ціна «Держоператора тилу» на дизельне паливо ДП-Л-Євро5 склала 40 991 грн/т без ПДВ.

В перерахуванні на літри та з урахуванням ПДВ середня ціна на дизель становила б 41,01 грн/л. Оптові ціни зараз становлять 45,37 грн/л, що на 11% дорожче ніж в ДОТ.

Аналіз закупівель «Укрзалізниці» у системі «Прозорро» під час вторгнення показав, що ціна деяких запчастин виросли не тільки у гривні, але й у доларовому еквіваленті.

Наприклад, на чверть виросли ціни на запчастини для тепловозів серії ЧМЕ виробництва «Бериславського машинобудівного заводу», який було на деякий час захоплено росіянами під час окупації Херсонщини, та зруйнованим під час боїв.

Через окупацію завод просив «Укрзалізницю» змінити вимогу щодо дати виготовлення запчастин з грудня 2022 року на січень 2021 року. При цьому завод запевняв, що продукція належної якості зберігається на його складах та має усі підтверджувальні документи з якості. Але залізниця вимагала аби запчастини були все-таки виготовлені саме у період війни. І фірма принесла на тендер бумажку, що це таки нові запчастини. При цьому гривневу ціну підняли майже вдвічі порівняно з довоєнною, а у доларовому еквіваленті - на чверть....

«Енергоатом» замовив спеціальну іонообмінну смолу за 4 млн грн у приватної фірми на чверть дорожче, ніж торік купував у виробника. Ситуація настільки очевидна, що ми порахували різницю і у гривневій ціні, і у доларовому еквіваленті.

Отже виробником цієї речовини є АТ «Смоли». Влітку 2023 року «Енергоатом» купив її напряму у «Смол» по $18 за кілограм у перерахунку на суху речовину. А кілька днів тому законтрактував її у «прокладки» по $23 за кілограм.

Маржоконденсатною «прокладкою» виступила фірма «Газ Сервіс Плюс» Віталія Ведути. Це родич Ігоря Ведути, кума Руслана Журила. Обидва добре знайомі читачам «Наших грошей». Журило і Ведута є фігурантами так званої «справи Мартиненка» про розкрадання у системі «Енергоатому» за часів Ющенка-Януковича. НАБУ все намагалось посадити їх в тюрму, але справа в суді гальмувалась роками. І ось бачимо, що хвацькі менеджерські навички знадобились новому керівництву «Енергоатома».

І що характерно. Зараз багато чуток про майбутні чистки в уряді. Кажуть навіть про ще недавно любимчика президента Кубракова. Хоча у нього корупційні скандали припинились разом з закінченням Великого асфальтування. А про Галущенка чуток не долітає в жодних розкладах. Хоча в його атомній сфері скандали не припиняються взагалі. От шо значить ценний чєловєчєк))

Ось вам для розуміння ще пара наших заголовків тільки за останні дні:

▶️«Рівненська АЕС» за 4 мільйони замовила кабелі в 4-8 разів дорожче від самого «Енергоатома» і ринку

▶️«Енергоатом» замовив натр на 29% дорожче від аукціону СхідГЗК того ж дня

Після того, як керівник "Укрексімбанку" Мецгер наказав охоронцям силою відібрати у журналістів камеру під час інтерв'ю, цей банк не потрапляв у крупні скандали.

Тому я дуже чемно і виважено підійшов до формулювань у цій історії: не "вкрали 20 мільйонів", а "зуміли купити софт за 169 млн на 10-25% дорожче від «Нафтогазу»".

«Укрексімбанк» уклав угоду на придбання ліцензійного софту «Майкрософту» на 169 млн грн. Причому закупівля сконструйована дуже цікаво. Замовлені ліцензії на цей та два наступних роки, і з кожним роком заплановано подорожчання софта. І не просто у гривні, а в доларі. Прямо так в контракті і прописали, що пакет M365 E5 Unified Sub Per User (AAD-33168) на 2024 рік коштуватиме 16 793 грн/шт або $354, на 2025 - 19 865 грн/шт або $418, на 2026 – 24 430 грн/шт або $514.

Для порівняння ми подивились закупівлі цього самого софту різними підрозділами «Нафтогазу». І побачили ціни 14 861 грн, 14 977 грн, 15 410 грн. Тобто на 10-25% дешевше від тендеру «Укрексімбанку».

Атомне угрупування Галущенка-Котіна продовжило розпил. Тепер ми спіймали її на завищенні ціни звичайної мороженої яловичини. Її замовили по 304 гривні за кілограм на тендері розміром 3 млн грн. На тендері інший постачальник пропонував по 215 гривень, що цілком відповідало ринковим реаліям. Однак атомники відхилили його, бо не повірили у його спроможність поставляти м’ясо.

І на жаль – це вже не новина, «Енергоатом» пиляє все до чого дотягується, і у Зеленського-Єрмака немає ніякого бажання розганяти цю шоблу.

Однак є і хороша новина. Для демонстрації того, що ціна мороженої яловичини в блоках для «Рівненської АЕС» є надзвичайно завищеною, ми знайшли ціни на інших тендерах. І виявилось, що набагато більше замовників купують її по 200-230 гривень – це лікарня в Конотопі, політех у Києві, освітяни Східниці на Львівщині. А таких розпильників яловичини як на РАЕС – нам більше не вдалось знайти. Тобто українці здебільшого хороші, але є на жаль серед нас є деграданти, яких дахують з самого верху(((

Ось що значить відсутність невідворотності покарання.

Відділ культури Зміївської міськради на Харківщині замовив аварійний ремонт будинку культури у селі Соколове. Там виділили 1 мільйон гривень на ремонт стіни. Але "Харківський антикорупційний центр" розкопав, що мільйон на цей ремонт – це не просто ремонт, а ще й розпил. Наприклад, акрілову фарбу внесли в кошторис по 612 гривень за літр, тоді як у «Епіцентрі» вона продається вп’ятеро дешевше. «ХАЦ» пише, що майже всі позиції у кошторисі, навіть копійчані, мають завищення.

Мером Змієва є Павло Голодніков, який у 2020 році обрався від партії «Слуга народу». У 2023 році йому оголосили підозру в заволодінні бюджетними коштами під час ремонту дитсадка, проте суд відмовився відсторонити його від посади.

https://nashigroshi.org/2024/04/30/pidlehli-pidslidnoho-mera-zmiieva-zamovyly-remont-budynku-kul-tury-po-zavyshchenykh-tsinakh/

Дуже повчальна історія відбувається прямо цими днями в Міноборони. Вперше від початку війни у 2014 році українським солдатам дозволили купити кращі закордонні бронежилети за державні гроші. Ця історична подія сталась після відставки одного заступника міністра оборони.

Ще на початку війни в Україні була сформована монополія на виробництво бронежилетів. Майже десять років одна-єдина фірма «Темп-3000» отримувала мільярдні підряди, і за рахунок отриманих грошей вона одна змогла налагодити власне виробництво бронеплит. Це мало кілька поганих наслідків. По-перше солдати жалілись на якість вітчизняних броніків та мусили за власні гроші купувати дорожчий імпорт. По-друге, коли виникла потреба різко збільшити поставки, щоб вдягнути нову хвилю мобілізованих, виробник банально не міг цього зробити – потужності забиті.

При цьому Міноборони забороняло підняти закупівельну ціну, щоб купити більше за рахунок дорожчого імпорту. Буквально ще кілька днів тому так на повному серйозі і відповідали закупівельникам: «Ніззя».

Все змінилось, коли звільнили одного замміністра. Минулої осені новий міністр Рустем Умеров завів свою команду заступників по ключових напрямках. Однак саме на напрямок формування потреби по НЕзбройних закупівлях якимось чином потрапив полковник Віталій Половенко. Він останніми роками керував тиловим забезпеченням Національного університету оборони України. Тобто дуже добре розумів, як влаштована система, яку роль грають «технічні вимоги» до товарів. Половенко домігся створення нового підрозділу в структурі Міноборони – Департаменту планування тилового забезпечення, який і почав «планувати» закупівлі. На цей Департамент призначили старого знайомого Половенка – Олександра Мацька, начальника Інституту забезпечення військ Національного університету оборони.

І от саме цей департамент сослуживця Половенка і не давав закупівельникам купити більше бронежилетів. Буквально через кілька днів після його відставки Міноборони дало дозвіл на закупівлю. І найближчим часом будуть контракти з новими постачальникам на бронежилети з імпортними бронеплитами.

Вся історія з подробицями тут

Ми давно не зазирали на закупівлі "Укрзалізниці" та її філій. Оскільки на крупних тендерах там вже досить пристойна картина. Однак виявилось, що філіальним закапелкам трапляються інтірєсні вєщі.

«Дарницький вагоноремонтний завод» вирішив купити запчастин для вантажних вагонів на 25 млн грн. "Наші гроші" подивились на зміну в ціні порівняно з довоєнним рівнем. І виявилась, що ціна шалено злетіла не просто в гривні, а в доларовому еквіваленті.

Отже до вторгнення накладки буксового прорізу замовляли у українського виробника "Рейл" з Житомирської області по 455 грн, або $16 за штуку. А на новому тендері їх планують замовити по 1 651 грн, або $42 за штуку. Тобто у 2,5 раза дорожче в доларовому еквіваленті, і втричі дорожче в гривні. Така сама ситуація ще по кільком видам запчастин.

Ці дорожчі запчастини пропонує дніпровське ТОВ "Річ". На своєму сайті воно пропонує такі накладки по 1 240 грн. Що також дешевше від ціни, яку вдалось запхати у тендер заводу "Укрзалізниці".

Служба відновлення у Дніпропетровській області уклала угоди на додаткові роботи по будівництву водогонів для забезпечення водою після руйнування Каховської гідроелектростанції минулого року вартістю 4,4 млрд грн. Це на додаток до минулорічних угод на суму 12,43 млрд грн.

По тим позиціям, де вказана назва товару, тендерні ціни виявились на рівні прайсів у відкритих джерелах. Наприклад, склопластикові склопастикові труби діаметром від 800 до 1200 мм законтрактували по ціні від 11 300 до 17 200 грн за метр. У відкритих джерелах є дані про продаж склопластикових труб турецького виробництва по 16 тис грн за метр.

Багато будматеріалів та устаткування в кошторисі відсутні у вільному продажі в Україні (наприклад великі насоси DHV по 18 млн грн за штуку).

Разом з тим, «Нашим грошам» повідомили в Держвідновленні, що проектна документація усіх трьох ділянок водогону пройшла аудит, замовлений агенцією USAID. Також на всіх ланках водогону працюють інженери-консультанти, які контролюють якість будівництва.

Докладніше

Міністерство оборони трохи змінило каталог продуктів, які замовляють для військових ЗСУ. Революційних змін не відбулось. Було трохи більше 400 позицій – лишилось трохи менше 400.
Головне враження таке: зміни мають трохи спростити життя постачальникам. Бо прибрано екзотичні позиції типу осетра і спаржі, через які начпроди могли влаштовувати «вирвані роки» постачальникам через основну корупційну схему в основі каталогу.
Стара постачальна мафія занижувала ціни на продукти, які начпроди не замовляли (осетер), та завищували ціни на ходові (картоплю і воду). В результаті сумарна вартість комплекту по каталогу виходила набагато нижчою від сумарної ціни у доброчесного постачальника (він мусив писати у своїй тендерній пропозиції справжні ринкові ціни осетра і спаржі, тому його заявка була апріорі дорожча від тих учасників торгів, які знали наперед, що начпроди їх не підставлять замовленням коштовної екзотики).
Докладно про діючих постачальникі Міноборони

Бодрий ранок, хунта! Виглядає так, що ця закупівля військових транспортників принесе її бенефіціарам 5 мільйонів гривень маржі. Звертаємо вашу увагу на заточку: учасник торгів повинен був мати сертифікат "Соціальна відповідальність". Але від цієї історії дуже сильно тхне соціальною безвідповідальністю((((

Отже Військова частина Т0910 Держспецтранспорту (м. Червоноград, Львівська обл.) замовила воду в шестилітрових баклагах по по 6,45 грн за літр з урахуванням доставки у по областям на заході України, а також на Херсонщину і Миколаївщину.

Якщо ви купуєте в магазині "Моршинську", то ця ціна може здатись вам нормальною: "Нуашотакого, я купую по 10 гривень за літр".

Але ви купуєте в роздріб. А Держспецтранспорту зробило оптове замовлення на 10 мільйонів гривень. Ну і замовили не "моршинську", а ноунейм воду від одного з виробників з Волині. І якщо порівнювати з іншими закупівлями військових - ціна виглядає завищеною приблизно вдвічі.

Наприклад, наприкінці квітня Нацгвардія замовила питну воду л по 3,70 грн/л також з доставкою. «Державний оператор тилу» Міноборони також у квітні законтрактував воду по 2,05-4,10 грн/л.

Та й це саме Держспецтранспорту у грудні замовляв у виробника «Оболонь» питну воду по 3,39 грн/л. Тобто вдвічі дешевше від власної нової ціни.

Цікаво, що ніхто з конкурентів не заявився на таке свято маржі, хоча мова й йшла про 10-мільйонне замовлення. Можливо це тому, що замовник викотив дуже дивацькі вимоги до постачальників води. Наприклад, вони повинні були мати сертифікат SA 8000:2014 «Соціальна відповідальність». Або ще продавець води повинен мати «Системи пожежної сигналізації та оповіщування». Без цих сертифікатів на тендер Держспецтранспорту годі було і потикатись. І результат - на табло.

Замовне вбивство і Коломойський – у вас зараз голова закружиться)))

Отже це було у 2003 р, коли більшість з вас ще не знали хто такий Кучма. А він тоді був президентом олігархів. До нього звертались коли треба було приватизувати якийся завод, він давав добро, і потім розрахунки йшли через президентського зятя Віктора Пінчука (того самого олігарха, що ІСТВ і «Інтерпайп»). Як казав Коломойський, він платив Кучмі і Пінчуку по 5 мільйонів доларів щомісяця за контроль над «Укрнафтою».

Але то були чисто бабки. А в історії з заводом «Дніпроспецсталь» були реальні трупи.

Коломойський хотів його собі, і для цього треба було скасувати рішення зборів акціонерів. Але юрист Сергій Карпенко, що займався підготовкою того питання, відмовився це зробити. І спочатку було побито його помічника. А потім ножових поранень завдали самому Карпенку.

Тоді стало відомо, що за вбивством стоїть охоронець Коломойського Сергій Нікітін. І невдовзі хтось ножем вбив самого Нікітіна. А потім хтось вбив і вбивцю Нікітіна. ⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

Продовження історії про Коломойського і вбивства. Це був 2003 рік. Наступного року у нас відбувся перший Майдан.

⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

Згодом цей напад на юриста, що заважав Коломойському, розслідували правоохоронці. Але якось так розслідували, що 20 років тягнули поки не викотили підозру зараз. Розуміючи, що ми живемо в Україні, а не десь у Швеції, маю підстави вважати, що цей аргумент Коломойському викотили навіщось. Може щоб «плюси» віддав, або якісь акції цікаві. Тієї ж Діпроспецсталі, наприклад. Або Криворізького залізнорудного комбінату. Цей КЗРК, до речі, теж фігурував в історії з вбивствами. Але окремою сюжетною лінією.

Значить, в 2006 році Коломойський і Пінчук на салфетці підмахнули угоду про розподіл прибутків з КЗРК. Але Бєня в стилі «долгі платят только труси» кинув Піню. На той момент то вже був зять колишнього, а не діючого президента. Закрутились дикі розборки. З одного боку, Пінчук подав в суд Лондона вимогу струсити з Коломойського 2 мільярди доларів, які він не отримав з заводу. І щоб посилити свою позицію додав до цього позову саме ось ту історію з вбивствами довкола «Дніпроспецсталі». І хоч лондонський суд не долучив ті дані, але Коломойський все поняв і уклав з Пінчуком мирову угоду.

Але це ж Бєня. І невдовзі тьорки вийшли на той рівень, коли до них підключили «лужниківських» авторитетів з Роіссі – в склад акціонерів КЗРК ненадовго зайшов Михайло Воєводін. А потім єдиним власником комбінату нібито залишився Ахметов. І Ахметов ще й у Воєводіна купив кілька обленерго, щоб їх під час війни з Росією не конфіскувала держава Україна…

Ну і наостанок. Хто пам'ятає кому саме і з якого приводу Коломойський сказав: «Жизнь — это супермаркет, бери что хочешь, но касса — впереди»?
Хто згадав - той зацінить сьогоднішню розв'язку у вигляді підозри в замаху на вбивство)))