10 квітня 1635 року в Шотландії народився Патрік Леопольд Гордон - шведський та польський офіцер, інженер фортифікацій та дипломат. У своєму щоденнику залишив численні свідчення про запорозьких козаків.

На службі Речі Посполитій Гордон був учасником Чуднівської кампанії - бойових дій у серпні-жовтні 1660 року в межах війни між московією та Річчю Посполитою. В 1661 році, піддавшись на умовляння російського посла у Варшаві З.Леонтьєва, він перейшов на московський бік і понад 15 років прослужив в Україні. Брав участь у Чигиринських (1676-78) та Азовських (1695-96) походах. Зіграв важливу роль в обороні Чигирина від турецько-татарських військ у 1678 році. Мешкав певний час у Києві у складі московської залоги, де підтримував контакти з місцевою старшиною.

Багато років поспіль Гордон вів «Щоденник», із якого можна дізнатися, зокрема, про життя та військові дії козаків, гетьманів Ю.Хмельницького, І.Самойловича, козацьку старшину. Крім того автор показує, яку політику проводила Московщина по відношенню до запорожців. Не зважаючи на те, що козаки, пов’язані Переяславською угодою 1654 року, воювали спільно з росіянами, Гордон підкреслює їхню участь як окремої військової сили, яка самостійно вела переговори із поляками та татарами, “причому московити козакам не довіряють, відгородившися від них у таборі”.

Гордон описує хід Чуднівської кампанії та підписання Ю.Хмельницьким Чуднівського договору. Також він залишив запис про героїчний захист Конотопської фортеці 1659 року козаками полковника Григорія Гуляницького. Докладно описав складне становище козаків, за прихильність яких змагалися одразу декілька претендентів на гетьманство та, врешті, обрання І.Брюховецького: “Коли він здійснював це [обходив коло], при його наближенні всі знамена схилялися, а козаки, підкидаючи шапки, висловлювали згоду та приязнь”.

“Щоденник” Гордона відрізняється великою докладністю, описами поведінки в середовищі різних народів і культур, розмов, інтриг, тож завдяки йому можна певною мірою зануритися у дух епохи.

Матеріал підготовлено науковим співробітником Науково-просвітницького відділу

Іриною Жаковою

УВАГА! ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ПОРЯДКУ РОБОТИ ЗАПОВІДНИКА!

У зв’язку із включенням Національного заповідника «Хортиця» до графіку погодинних відключень електроенергії, інформуємо жителів та гостей міста Запоріжжя про особливості порядку роботи установи в цих умовах.

Заповідник включено до черги 1.2.

На час відсутності електроенергії, тимчасове укриття, що знаходиться у будівлі Музею історії запорозького козацтва буде зачинене. При оголошенні повітряної тривоги, відвідувачі можуть скористатися модульними укриттями, що встановлені біля об’єктів «Козацьке коло» та ІКК «Запорозька Січ». 

Шановні запоріжці та гості міста! При плануванні свого відпочинку на острові Хортиця, зважайте на графік погодинних відключень електроенергії.

Адміністрація заповідника.

Писанка – один із найдавніших мистецьких і обрядових елементів української культури, що зберігається донині. Для українців вона є не лише атрибутом свята, а й особливим символом, коріння якого сягає глибокої давнини.

Археологічні матеріали свідчать, що вже в епоху енеоліту трипільська культура мала прообрази писанки – глиняні яйця-торохкальця, всередині яких містилася кулька, що створювала звук. Ці предмети виконували не лише декоративну функцію, а й мали сакральне значення – їх використовували як обереги. Орнаменти на них, зокрема зображення Дерева Життя, відображали уявлення давніх людей про світобудову та безперервність життя.

У часи Русі писанкарство набуває поширення і виходить за межі локальної традиції: писанки стають предметом обміну й торгівлі. На території сучасної України археологами знайдено десятки керамічних писанок – пустотілих, виготовлених із глини та вкритих поливою. Усередині таких виробів також містилася кулька, що надавала їм функції брязкальця. Орнаментика давньоруських писанок не була випадковою: найпоширенішими були мотиви у вигляді фігурних дужок, смуг, петлеподібних елементів.

Давня керамічна писанка невипадково мала форму яйця. У традиційних уявленнях різних народів воно символізувало життя та осмислювалося як праобраз Всесвіту. Із запровадженням і поширенням християнства цей символ не зник, а зазнав переосмислення – давні уявлення трансформувалися у християнську віру у воскресіння.

Писанка відігравала важливу роль у повсякденному та обрядовому житті. Її використовували як оберіг, закладали у фундамент будівель, вкладали до поховань як символ віри у відродження, дарували на знак приязні та побажання добра. Вірили, що вона здатна захищати від зла, приносити врожай і добробут.

Сьогодні писанка є частиною української культурної спадщини і водночас живою традицією, що передається з покоління в покоління.

Тому вже завтра 11 квітня об 11:00
запрошуємо всіх охочих доторкнутися до цієї давньої традиції та відчути її силу на майстер-класі із писанкарства
в Історико-культурному комплексі «Запорозька Січ»

Матеріал підготовлено завідувачкою інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника "Хортиця"

Анною Головко

https://www.facebook.com/share/v/1GVfd8QvzN/

У парку імені Тараса Шевченка на острові Хортиця відбулася толока, організована ветеранами та працівниками Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Головного управлінням ДСНС України в Запорізькій області. До заходу долучилися учасники Юнацького руху «Байда». 

Спільними зусиллями територію парку очищено від побутового сміття та підготовлено до майбутньої висадки дерев.

Толока стала не лише практичним кроком до створення оновленого зеленого простору, а й прикладом спільної відповідальності та турботи про довкілля.

Дякуємо кожному, хто долучився.