💥Прем'єра 🔥 Новий альбом 1PO «МОЯ ВІЙНА»

🎧 Слухайте на всіх майданчиках 👉🏻 https://album.link/i/1618726302

🔥Прем’єра кліпу 🔥

Готуйся падати, «brother»💥 One Planet Orchestra передають чіткий привіт усім так званим братам, які вирішити прийти на українську землю.

Video by NATALKA production

📢 Подяка за комент під відео на YouTube! Дивіться новий кліп прямо з фронту👇


https://youtu.be/wQvintfieuQ

Друзі, хочу тут публікувати свої вірші, пісні та іншу творчість. Поставте, будь ласка, позитивну реакцію, якщо ви ЗА

б р а т о в і

На горищах — зірки, повний місяць вростає в хлів.
Наче клапті пітьми, клен скидає з гілок круків,
І щоночі накатує шепотів різнобій,
серед них найвиразніший голос — це голос твій.
Бо рідніше рідні, коли хвиля збивала з ніг,
став мені ти в ту мить, коли поруч навік поліг.
Через це ти, напевно, навідуєш з-за межі
і запитуєш пошепки, як воно — далі жить.
Поки смерть заряджає для мене лиш холості,
голе тіло твоє височіє над пагорбом на хресті.
Проведи до живих, проведи через ліс густий
і пусти мене, брате, прошу тебе, відпусти.

26.05.22

Як замовкнуть усі автомати
і розчуємо врешті весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну,

розчинити її клятий запах
у солоному потові вдвох.
Я по мушках, по зоряним мапах,
вивчу всю, як створив тебе бог.

І коли охолонуть гармати,
як же гаряче буде в ліжках!
До укусів тебе цілуватиму,
щоби стерти із пам'яті жах,

щоб твій стогін злякав порожнечу.
Я тебе перед втомленим сном
обійматиму безкінечно,
а на ранок любитиму знов.

І якщо нас помилує фатум —
пережити цю люту весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну.

6.05.22

+

Як ти? - не буду тебе питати.
Довгі подробиці — атрибут
мирних часів, нині інший статус.
Просто, будь ласка, будь.

Курс на життя зараз не дорожче
нафти і газу, та я молюсь.
Фронт, укриття, чужина абощо —
просто постав тут плюс.

Маєш напевно чималий клопіт,
часом і я наче з ніг валюсь.
Дві наші долі малюю на попелі:
лінія, лінія — плюс.

***

Читає: акторка Дар'я Творонович

Є картини війни нетутешні,
наче хокку бентежний сюжет:
білий цвіт молодої черешні
осипається на кулемет.

Від прильотів раптових з розмаху
в різнотрав'я уткнешся лобом,
де занурюються комахи
у свою комашину любов.

Облітає лелека під креном
водоспади від фосфорних бомб.
Відділити би все поокремо
і ніколи не скласти гуртом.

Та замішано все в одній миті
і так ясно крізь діри в стіні:
ось життя — з головою у літі,
ось людина — по лікті в війні.

3.06.22

Я тепер не запалюю світла, від слова зовсім.
Ніч прийде і вона буде мати твоє волосся.
Часом з вікон заклеєних випаде промінь з пилом,
наче та сивина, що в ці дні ти собі нажила.
Я занурююсь в ніч, мов лягаю в твої обійми.
У молитвах своїх не проси зупинити війни,
не проси нездійсненного нам, а самий лиш мізер:
загасити зірки та сховати подалі місяць.
Уночі невідомо за ким калатають дзвони,
уночі наші ріки й струмки не такі червоні,
павутиння пітьми зашиває в будинках діри
і цього мені досить, щоб мати ще крихту віри.
Духи дому оплакують протяги коридорні,
всі слова про любов застрягають клубком у горлі,
та коли буде можна без жаху відкрити очі,
повертайся, промовимо їх, наче вирок ночі.

9.04.22