Війна – найбільш невмілий архітектор,
що має здібність тільки до руїн.

Повний текст вірша вище

Прем'єра ❤️‍🔥 Друзі, щойно вийшло відео до нашого спільного трека зі співачкою KOLA (пам'ятаєте її чудову пісню "Чи разом?"). KOLA створила приспів і тепер цей твір - діалог між фронтом і тилом - символ розставання рідних, який сповнений надії на зустріч. Військові та діти воїнів взяли участь у відео, подивіться обов'язково: https://youtu.be/EVnqSP7aRzk

Нам дуже потрібна ваша підтримка: поставте вподобайку і напишіть коментар під відео на YouTube! А це відео з телеграма створено спеціально для ваших сторіз -- буду дуже вдячний за публікацію!

р і к а

Пітьма і вода завжди поруч. Пітьма і вода.
Коли чоловіки повертаються звідти,
носки їхніх берців завжди темні та мокрі,
неначе вони стояли на березі ріки,
та не перейшли її потік.
Вони говорять, що то роса,
місцеві болота чи навіть дощ.
Але я знаю, що то за ріка.
І коли зустрічаю їх,
то насамперед висушую їм ноги.
Ви бачили людину на березі нічної ріки?
У неї завжди особливий погляд,
і у них він саме такий,
вмочений у пітьму.
Вони говорять, що то гірка кава,
солодкі енергетики чи солоний адреналін
розширив їм зіниці.
Але я знаю, що то за пітьма.
Вона торкнулася їх, а з ними – мене.
Пітьма, що здатна поглинути світло.
Ріка, від якої не можеш відвести очей.

м о в ч а н н я

Щоб сховатись від смутку та порожнечі
ми говоримо про дріб’язкові речі,
так світанок розмінюється на вечір.

Опадає пітьма під вагою зливи.
Кожен злочин обтяжується мотивом.
Кожен з нас замовкає про особливе.

Темнота спонукає себе картати.
Пам’ять знає навпомацки кожен кратер.
Врешті-решт ми усі мовчимо про втрати.

Мовчимо про усе непідвладне мові,
гарячково розставлені розділові,
непромовлені вчасно слова любові.

Про утрачений рай і своє вигнання
із дитинства, можливо, чи-то – зі спальні,
де не чутно ні стогону, ні мовчання.

Про змарнований час, що крізь пальці лине.
І якщо перевести в пісок години,
ми би йшли через дюни, мов бедуїни.

Те, про що говорити не стане сили,
у пітьмі проступає волоссям сивим
і виводить мовчання німим курсивом.

13.11.2022 ©️ павло вишебаба

Цей день настав. Відкрито продаж збірки моїх віршів «Тільки не пиши мені про війну»: vyshebaba.com.ua

1000+ книг для воїнів ✅

Станом на зараз 👉🏻завдяки вам👈🏻 збірку віршів «Тільки не пиши мені про війну» отримає понад тисячі військових🇺🇦. Безкоштовно.

☕️У кав‘ярнях є «підвішена кава», у нас – «підвішена книга». Читачі можуть купити одну книгу для себе(з автографом автора) і одну – для українського воїна. Такі подарункові книги ми розвезено по бригадам на фронті та подаруємо військовим, які захочуть її почитати.

📓Як кажуть, «читаючу націю не перемогти». Книгу можна придбати до 30 листопада на сайті https://vyshebaba.com.ua

💬 Щоб книга коштувала всього 6$ (250 грн) - ми не закладали в ціну ні копійки на PR, тож реклами не буде окрім ваших постів і сторіз про книгу в соцмережах. Будемо вдячні за них.

с е р е д н і в і к и

Криза середнього віку, немов антракт.
Ми відчували усе, що могли відчути.
Спали в пустелі, втрапляли наживо в шутер,
дерлися в гори, спускались до власних шахт.
Все, що спроможне здригнути серця до суті,
це наростаючий з кожним ударом жах.

Нині життя потребує постійних сцен,
щоб не вдивлятись у залаштунковий простір:
у кулуарах приручені нами монстри,
кожну потвору ми знаємо у лице.
Шафи замало скелетам, — їм треба острів,
мало хто з наших обійдеться острівцем.

Наші театри втрачають минулу міць:
самоповторення, завчені ритуали.
Ким ми були і, зрештою, ким ми стали,
хай визначає глядач новинарних ЗМІ.
Після перерви ми ладні піти до зали,
зрештою, там вистачає порожніх місць.

Жоден дублер замінити нас не хотів,
кожна Августа втомилась від наших стансів.
Хоч на щасливі фінали немає шансів,
п'єси проходять, антракти і поготів.
Середньовіччя зміняється ренесансом
у незначному масштабі людських життів.

з а м о в и т и з б і р к у

Дев‘ята річниця Революції Гідності. Від першої години і до останньої був там і ніколи не пошкодував. Ті події зупинили перетворення України на подібну до Білорусі авторитарну «державу» з центром прийняття рішень у Москві.

Є і вірш про ті події, у якому я передбачав очевидне: за наш вибір свободи доведеться довго і дорого розплачуватись.

м а й д а н

У місті спала тільки сотня душ,
а інший люд здригався у дрімоті.
Майдан палав немов терновий кущ,
і янгол, що у Бога на роботі,
з вогню явився всім, хто має зір,
і вимовив до всіх, хто має вуха:
– Вам прокладає шлях наш поводир,
лишень ідіть, наскільки стане духа.
За сорок років злиднів і пітьми
всіх вас замінить інше покоління.
– Хто нам повірить, - запитали ми, -
Що наш народ навело провидіння?
– Я вам не дам ні палицю-змію,
ні інших забавок із шоу Коперфільда,
вас неодмінно люди заплюють,
як всіх, хто пнеться вгору добровільно.
Руками вигрібайте кожен рів,
нутром перетравіть каміння болю,
ба навіть Бог не визволить рабів,
які не прагнуть вирватись на волю.

"Небагато поетів так стрімко вривалися в літературу, як це зробив Павло Вишебаба. Я помітив, що його стиль вже починають наслідувати інші літератори, а це дуже добре свідчить про силу його таланту", - Іван Малкович, поет, видавець, гол. редактор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.

Для мене велика честь, що редактором дебютної збірки моїх віршів виступив Іван Антонович. Він був один з тих авторитетів, хто підтримав ідею видаватись зараз, і видаватись самостійно. Він дуже делікатно вказував мені на місця, які варто було покращити і завжди був правий у цьому. Рідко коли автор вдячний за "втручання у текст", але це саме той випадок: редактура Івана Антоновича зробила книжку безумовно кращою за тексти рукописа.

Замовити збірку "Тільки не пиши мені про війну" можна до 30 листопада на сайті https://vyshebaba.com.ua/

Доброго ранку 🇺🇦 Можливо, я це не завжди бачу, але знаю, що ви допомагаєте із поширенням інформації про книгу. Дякую вам!

Замовлено вже понад 5000 книжок «Тільки не пиши мені про війну». Це найбільший тираж дебютної збірки віршів в історії України 📓

Залишилось 5 днів до кінця передпродажу першого тиражу збірки "Тільки не пиши мені про війну": https://vyshebaba.com.ua/

alyona alyona рекомендує ✅

вірш «м о в ч а н н я»

Письменник Любко Дереш був першим з літераторів, кому я читав свої вірші. Це було давно — здається, в минулому житті – на ґанку тихого будинку в Карпатах. Тет-а-тет.

Тоді Любко дав мені цінні поради: сфокусуватися не лише на формі, а на відображенні життя, не лише на образності та своїх думках про навколишній світ, а й на безпосередніх деталях цього світу. Чи не з тієї розмови у вірш «Доньці» приповзли равлики, застрибнули коники і прилетіли цикади?

Дуже почесно, що передмову до збірки моїх віршів написав саме він. Знайомлячи читачів з автором, Любко часом розказує про мене те, що я й психотерапевту не наважувався розказати 🙈 Так глибоко і щиро міг розказати тільки друг, яким я маю втіху вважати Любомира, видатного українського письменника.

Наразі залишилось всього 4️⃣ дні до кінця передзамовлення збірки моїх віршів «Тільки не пиши мені про війну». Ваша книга чекає вас ОСЬ ТУТ.

Коротка цитата з передмови:

«Усі ті поколіннєві сенси, які Павло тільки позначував пунктирно у попередній, довоєнній творчості, раптом наповнилися новою силою. Вони стали промовляти не від імені однієї людини, а від імені мільйонів.

Так буває, коли твої особисті надлами раптом збігаються з надламами цілої генерації і коли раптом ці надлами отримують шанс на зцілення.

Саме так і звучить спільний голос країни — його не можна зімітувати, він лунає у тобі сам»