Сьогодні в рубриці #графікроботи
Маша Цуканова – психотерапевтка в гештальт-підході, в минулому журналістка, перша головна редакторка українського Vogue.
Про графік роботи
Перше, що потрібно знати про психотерапевтів – що у нас дуже самотня професія. Якщо себе ніяк навмисно не рухати, то все запросто може закінчитися тим, що психолог сидить в кабінеті сам на сам з клієнтами, сам собі підтверджує свої гіпотези, сам себе оцінює, сам від себе фанатіє і сам від себе втомлюється.
Тому непомітна для клієнта, але вкрай важлива робота для нас – власноруч створювати і знаходити собі комʼюніті, щоб не потонути в яких-небудь божевільних ідеях і не завити від професійної самотності.
На обслуговування колегіальності ми витрачаємо купу грошей. Клієнти про це не здогадуються, але левова частка наших гонорарів – і так само нашого корисного часу – іде на покриття процесів, повʼязаних зі спільнотою.
У мене їх багацько. Наприклад, раз на два тижні я беру особисту супервізію, ще раз на два тижні беру участь у супервізійній групі. Раз на два тижні зустрічаюся в професійній «трійці» з колегами з мого старого гештальт-інститута, а інші два рази на місяць – в «четвірці» з колегами з моєї нинішньої асоціаціі. Приблизно раз на два місяці у мене трапляються навчальні модулі тривалістю три дні. Бо психолог – це така хитра професія, де ти мусиш весь час навчатися, щоб не перетворитись на заїжджену платівку і не засумувати у своїй справі.
Ця підводна частина професії визначає мій графік. Через неї я не мислю «робочими днями». Моя одиниця виміру – робочий тиждень.
В цю рукавичку я запихаю:
- приблизно 20 сесій з клієнтами;
- одну сесію з моєю терапевткою;
- певну кількість психотерапевтичного «розвитку» і колегіальності;
- сварки з прорабом про ремонт і пошук ідей для ремонту з дизайнером;
- адміністрування свого кабінета для колег-психологів;
- розтяжку і пілатес три рази на тиждень;
- театр раз на тиждень;
- приготування борщу і салата «Білочка» з друзями (це священна суботня процедура);
- і який-небудь нєжданчік. В неділю, наприклад, після прильотів я 9 годин в одне лице розгрібала розтрощений підʼїзд, де розташована квартира батьків. Розгрібла, тільки тепер я кульгаю, не можу розігнути спину і поворушити правою рукою:) Звісно, сюрпризи бувають і приємні: інколи бренди просять мене, наприклад, помоделити для них, і я щиро від того кайфую. Чи якийсь проєкт запрошує лекцію прочитати: завжди на таке відгукуюся.
90% моєї роботи відбувається онлайн, а 99% всього життя – на Подолі. Тут мій дім, мій кабінет, мій ремонт, тут ми зустрічаємося з друзями. Тому, хоча справ і багато, я примудряюся якось встигати, бо взагалі не витрачаю часу на пересування містом.
На що ще я не витрачаю часу – це на приготуавння їжі. Харчуюся, чим бог пошле. Знайшла вдома пакет горіхів, йогурт, яйця чи вегетаріанські сосиски – на тому і дякую. Відгодовуюся я тільки з друзями по суботах.
Мій відпочинок – це якесь гостре, але швидкоплинне захоплення. Зазвичай воно триває від пари місяців до року, а потім якось саме відсихає і відвалюється. Наразі це порцеляна: я в пошуках ідеально тонкої, прозорої порцеляни, яка не виглядала б нудно і при цьому не приїдалася строкатістю. Шукаю серед німецьких, французьких і італійських мануфактур з історією. До цього я з такою ж пристрастю полювала на наївне мистецтво, а до цього – на вінтажні меблі.
Про натхнення
Моє натхтнення – в гордості, коли щось вдається мені добре, нехай навіть високою ціною. А ще – в різноманітті задач. В рутині будь-яка, навіть найкраща справа починає здаватися нудною, а стрибок від, наприклад, психології розвитку до вибору сантехніки чи навіть до розгрібання завалів після обстрілу – мій ковток свіжого повітря.
〰️ Муза&Селінджер
Маша Цуканова – психотерапевтка в гештальт-підході, в минулому журналістка, перша головна редакторка українського Vogue.
Про графік роботи
Перше, що потрібно знати про психотерапевтів – що у нас дуже самотня професія. Якщо себе ніяк навмисно не рухати, то все запросто може закінчитися тим, що психолог сидить в кабінеті сам на сам з клієнтами, сам собі підтверджує свої гіпотези, сам себе оцінює, сам від себе фанатіє і сам від себе втомлюється.
Тому непомітна для клієнта, але вкрай важлива робота для нас – власноруч створювати і знаходити собі комʼюніті, щоб не потонути в яких-небудь божевільних ідеях і не завити від професійної самотності.
На обслуговування колегіальності ми витрачаємо купу грошей. Клієнти про це не здогадуються, але левова частка наших гонорарів – і так само нашого корисного часу – іде на покриття процесів, повʼязаних зі спільнотою.
У мене їх багацько. Наприклад, раз на два тижні я беру особисту супервізію, ще раз на два тижні беру участь у супервізійній групі. Раз на два тижні зустрічаюся в професійній «трійці» з колегами з мого старого гештальт-інститута, а інші два рази на місяць – в «четвірці» з колегами з моєї нинішньої асоціаціі. Приблизно раз на два місяці у мене трапляються навчальні модулі тривалістю три дні. Бо психолог – це така хитра професія, де ти мусиш весь час навчатися, щоб не перетворитись на заїжджену платівку і не засумувати у своїй справі.
Ця підводна частина професії визначає мій графік. Через неї я не мислю «робочими днями». Моя одиниця виміру – робочий тиждень.
В цю рукавичку я запихаю:
- приблизно 20 сесій з клієнтами;
- одну сесію з моєю терапевткою;
- певну кількість психотерапевтичного «розвитку» і колегіальності;
- сварки з прорабом про ремонт і пошук ідей для ремонту з дизайнером;
- адміністрування свого кабінета для колег-психологів;
- розтяжку і пілатес три рази на тиждень;
- театр раз на тиждень;
- приготування борщу і салата «Білочка» з друзями (це священна суботня процедура);
- і який-небудь нєжданчік. В неділю, наприклад, після прильотів я 9 годин в одне лице розгрібала розтрощений підʼїзд, де розташована квартира батьків. Розгрібла, тільки тепер я кульгаю, не можу розігнути спину і поворушити правою рукою:) Звісно, сюрпризи бувають і приємні: інколи бренди просять мене, наприклад, помоделити для них, і я щиро від того кайфую. Чи якийсь проєкт запрошує лекцію прочитати: завжди на таке відгукуюся.
90% моєї роботи відбувається онлайн, а 99% всього життя – на Подолі. Тут мій дім, мій кабінет, мій ремонт, тут ми зустрічаємося з друзями. Тому, хоча справ і багато, я примудряюся якось встигати, бо взагалі не витрачаю часу на пересування містом.
На що ще я не витрачаю часу – це на приготуавння їжі. Харчуюся, чим бог пошле. Знайшла вдома пакет горіхів, йогурт, яйця чи вегетаріанські сосиски – на тому і дякую. Відгодовуюся я тільки з друзями по суботах.
Мій відпочинок – це якесь гостре, але швидкоплинне захоплення. Зазвичай воно триває від пари місяців до року, а потім якось саме відсихає і відвалюється. Наразі це порцеляна: я в пошуках ідеально тонкої, прозорої порцеляни, яка не виглядала б нудно і при цьому не приїдалася строкатістю. Шукаю серед німецьких, французьких і італійських мануфактур з історією. До цього я з такою ж пристрастю полювала на наївне мистецтво, а до цього – на вінтажні меблі.
Про натхнення
Моє натхтнення – в гордості, коли щось вдається мені добре, нехай навіть високою ціною. А ще – в різноманітті задач. В рутині будь-яка, навіть найкраща справа починає здаватися нудною, а стрибок від, наприклад, психології розвитку до вибору сантехніки чи навіть до розгрібання завалів після обстрілу – мій ковток свіжого повітря.
〰️ Муза&Селінджер
❤65🔥13👏3
У 1912 році Пабло Пікассо представив картину "Натюрморт із плетеним стільцем". Художник додав до неї клаптики тканини, щоб зімітувати плетений з лози стілець, і в такий спосіб започаткував кубістичний колаж. Пікассо використовував вирізки з газет, так ніби підсвідомо прагнув уповільнити плин часу, адже ті вирізки засвідчували історичні події.
Відтоді Пікассо став одним з визначних майстрів в техніці, відомій як пап'є-колле. Він використовував у своїх роботах безліч матеріалів - від візиток, етикеток із пляшок, сірникових коробок і клаптиків тканини до друкованих видань. Завдяки його методу поєднання всіх цих матеріалів в одній картині багато хто вважає митця засновником згаданої техніки.
Фрагмент з книги "АБВ колажу", Адріана Бермудез
〰️ Муза&Селінджер
Відтоді Пікассо став одним з визначних майстрів в техніці, відомій як пап'є-колле. Він використовував у своїх роботах безліч матеріалів - від візиток, етикеток із пляшок, сірникових коробок і клаптиків тканини до друкованих видань. Завдяки його методу поєднання всіх цих матеріалів в одній картині багато хто вважає митця засновником згаданої техніки.
Фрагмент з книги "АБВ колажу", Адріана Бермудез
〰️ Муза&Селінджер
❤41👍9👏1
Papier Collé: новий дроп POELLE присвячено мистецтву колажу
Львівський бренд вишуканих шкіряних аксесуарів POELLE продовжує працювати на перетині моди та мистецтва і представляє новий дроп «Papier Collé», який відсилає до техніки колажу — одного з улюблених прийомів художників-модерністів початку ХХ століття.
«Техніка Papier collé, започаткована Жоржем Браком та Пабло Пікассо, була революційною у свій час: включення сторонніх матеріалів у площину картини стерло межу між живописом і реальністю. Пізніше цю практику розвивали Анрі Матісс зі своїми вирізками gouaches découpées та Курт Швіттерс у своїх Merz collages. Саме ця концепція — складання сенсів через фрагменти — стала відправною точкою для нового дропу POELLE», — розповідає креативний директор бренду Павло Попко
Кольорова палітра капсули близька до колажної естетики: базовий чорний та теплі відтінки коричневого і молочного поєднуються з акцентними — карміновим, лаймовим та охрою.
На принципах колажу побудований і кампейн колекції авторства фотографки Марії Салівонової: у кадрі пласкі та об’ємні об’єкти взаємодіють із головною героїнею — моделлю Ксенією Шевченко, створюючи сюрреалістичний і водночас грайливий настрій.
Дроп «Papier Collé» вже доступний до замовлення на офіційному сайті бренду poelle.com
〰️ Муза&Селінджер
Львівський бренд вишуканих шкіряних аксесуарів POELLE продовжує працювати на перетині моди та мистецтва і представляє новий дроп «Papier Collé», який відсилає до техніки колажу — одного з улюблених прийомів художників-модерністів початку ХХ століття.
«Техніка Papier collé, започаткована Жоржем Браком та Пабло Пікассо, була революційною у свій час: включення сторонніх матеріалів у площину картини стерло межу між живописом і реальністю. Пізніше цю практику розвивали Анрі Матісс зі своїми вирізками gouaches découpées та Курт Швіттерс у своїх Merz collages. Саме ця концепція — складання сенсів через фрагменти — стала відправною точкою для нового дропу POELLE», — розповідає креативний директор бренду Павло Попко
Кольорова палітра капсули близька до колажної естетики: базовий чорний та теплі відтінки коричневого і молочного поєднуються з акцентними — карміновим, лаймовим та охрою.
На принципах колажу побудований і кампейн колекції авторства фотографки Марії Салівонової: у кадрі пласкі та об’ємні об’єкти взаємодіють із головною героїнею — моделлю Ксенією Шевченко, створюючи сюрреалістичний і водночас грайливий настрій.
Дроп «Papier Collé» вже доступний до замовлення на офіційному сайті бренду poelle.com
〰️ Муза&Селінджер
❤33🔥13👏3
У 1941 році Анрі Матісс переніс тяжку операцію, його здоров'я погіршилося, що змусило спростити свій стиль життя. Художник вже не міг годинамм працювати за мольбертом. Щоб зберегти сили, він розробив техніку створення зображення із шматків паперу (так звані Papiers decoupes), котра давала йому можливість добитися довгоочікуваного синтезу малюнка і кольору. У 1943 році Матісс навіть почав серію ілюстрацій до книги «Джаз» із розфарбованих гуашшю обрізків.
〰️ Муза&Селінджер
〰️ Муза&Селінджер
❤82🔥11👍1👏1