This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Фільм «Справа артиста. Сергій Лифар» Анни Лодигіної отримав спеціальну відзнаку Премії імені Сергія Параджанова
В документальному фільмі йдеться про шлях видатного танцівника та хореографа родом з Києва, що став зіркою світового балету. Серж Лифар очолив балетну трупу Паризької опери в 1930 році, коли йому було 25. За 26 років на посаді він поставив зо 280 вистав, перетворивши інституцію на одну з найуспішніших балетних компаній у світі та залишився в історії французької культури як один із засновників неокласичного танцю.
«Чи можна вважати зірку французького балету Сергія Лифаря українським митцем, зважаючи на його походження, залишені мемуари й ті політичні вибори, які він робив? Відповіді на ці запитання я шукала протягом останніх трьох років. Та чим довше досліджувала історію Сергія Лифаря, тим заплутанішою вона мені видавалася, але водночас і актуальною, адже сьогодні очевидно як ніколи, що культура не існує поза політикою, та за кожним вибором слідують відповідні наслідки», — каже авторка фільму, українська письменниця та дослідниця Анна Лодигіна.
Світова премʼєра фільму «Справа Артиста. Сергій Лифар» запланована на початок квітня у Стокгольмі.
〰️ Муза&Селінджер
В документальному фільмі йдеться про шлях видатного танцівника та хореографа родом з Києва, що став зіркою світового балету. Серж Лифар очолив балетну трупу Паризької опери в 1930 році, коли йому було 25. За 26 років на посаді він поставив зо 280 вистав, перетворивши інституцію на одну з найуспішніших балетних компаній у світі та залишився в історії французької культури як один із засновників неокласичного танцю.
«Чи можна вважати зірку французького балету Сергія Лифаря українським митцем, зважаючи на його походження, залишені мемуари й ті політичні вибори, які він робив? Відповіді на ці запитання я шукала протягом останніх трьох років. Та чим довше досліджувала історію Сергія Лифаря, тим заплутанішою вона мені видавалася, але водночас і актуальною, адже сьогодні очевидно як ніколи, що культура не існує поза політикою, та за кожним вибором слідують відповідні наслідки», — каже авторка фільму, українська письменниця та дослідниця Анна Лодигіна.
Світова премʼєра фільму «Справа Артиста. Сергій Лифар» запланована на початок квітня у Стокгольмі.
〰️ Муза&Селінджер
🔥45❤30👍7👏3
У 65 років Серж Лифар проявив себе як художник. Власне, він малював і раніше: на театральних програмках та афішах.
У 1972–1975 роках виставки картин Лифаря успішно пройшли в Каннах, Парижі, Монте-Карло, Венеції. Хоча сам балетмейстер доволі стримано ставився до свого захоплення. «Графічні, майже пластичні роботи я присвятив своєму другові Пабло Пікассо. Він був настільки люб'язним, що здивувався, замилувався і гаряче порадив мені продовжувати. Тільки ж я не художник, а хореограф, що малює», — писав він у останній автобіографічній книзі «Мемуари Ікара».
Серж Лифар залишив після себе понад сотні оригінальних картин та малюнків. Основний сюжет — балет, рухи, драматургія танцю. У 1972 році Помпіду придбав його роботу за 250 тисяч франків. А у 1974 році у Венеції Лифар отримав чек на 250 мільйонів лір за картину «Танцівник».
Фото | Серж Лифар і Пабло Пікассо
〰️ Муза&Селінджер
У 1972–1975 роках виставки картин Лифаря успішно пройшли в Каннах, Парижі, Монте-Карло, Венеції. Хоча сам балетмейстер доволі стримано ставився до свого захоплення. «Графічні, майже пластичні роботи я присвятив своєму другові Пабло Пікассо. Він був настільки люб'язним, що здивувався, замилувався і гаряче порадив мені продовжувати. Тільки ж я не художник, а хореограф, що малює», — писав він у останній автобіографічній книзі «Мемуари Ікара».
Серж Лифар залишив після себе понад сотні оригінальних картин та малюнків. Основний сюжет — балет, рухи, драматургія танцю. У 1972 році Помпіду придбав його роботу за 250 тисяч франків. А у 1974 році у Венеції Лифар отримав чек на 250 мільйонів лір за картину «Танцівник».
Фото | Серж Лифар і Пабло Пікассо
〰️ Муза&Селінджер
❤65🔥13👍7
❤100👍18
Ще одне свідчення того, як важливо в історії мистецтва опинитися в правильному місці в правильний час.
Навіть Пікассо, можливо, не досяг би такого приголомшливого успіху, якби народився у 1781, а не у 1881 році. Так само й з Руссо: якби він писав свої картини не в Парижі, а в Будапешті, чи здобув би він таку ж славу та вплив? Його роботи мали дивну гіпнотичну силу, але такими були і твори деяких інших художників-примітивістів того часу, що не отримали визнання. Візьмімо, наприклад, угорця Мігая Тивадара Коштку Чонтварі. Він був містиком, одним із великих «самітників» у історії мистецтва. Чонтварі мав шизофренію. Його картини - наївні, мрійливі композиції, іноді дуже монументального масштабу - за інтенсивністю схожі на творчість Руссо. Він навіть виставлявся в Парижі у 1907 році, але ніхто цього не помітив. Він отримав визнання у себе на батьківщині, в Угорщині, однак на міжнародному рівні його імʼя не настільки широко відоме, як могло би бути, скажімо, якби його помітив і підтримав Аполлінер.
У грудні 1907 року Руссо потрапив у халепу через фальшивий чек, отриманий від одного з учнів (щоб заробити собі на життя, Руссо також давав уроки музики). Коли Руссо, не знаючи, що чек підроблений, намагався отримати за ним гроші, його заарештували й увʼязнили. Справа дійшла до суду, і результат довго залишався невизначеним.
Аргументом, який зрештою переконав суддю ухвалити рішення на користь Руссо, стало те, що адвокат надав одне з полотен художника як доказ. «Ви й досі сумніваєтеся, що мій клієнт невинний» - запитав захисник. У складній історії взаємин мистецтва та закону це рідкісний випадок, коли витвір мистецтва приймають у суді як доказ бодай чогось узагалі, не кажучи вже про позитивне підтвердження характеру митця.
Фрагмент з книги "Мистецтво крайнощів: Із 1905 по 1914 рік", Філіп Гук
Вражаюча книга про мистецький вибух на початку ХХ століття, який назавжди змінив європейську культуру. Автор повертає нас у час, коли мистецтво буквально шаленіло від нових ідей: експресіонізм, футуризм, авангард, політика, протест — усе це сплітається в яскраву, сміливу й безкомпромісну історію про те, як художники ламали правила й створювали нові.
#щопрочитати
〰️ Муза&Селінджер
Навіть Пікассо, можливо, не досяг би такого приголомшливого успіху, якби народився у 1781, а не у 1881 році. Так само й з Руссо: якби він писав свої картини не в Парижі, а в Будапешті, чи здобув би він таку ж славу та вплив? Його роботи мали дивну гіпнотичну силу, але такими були і твори деяких інших художників-примітивістів того часу, що не отримали визнання. Візьмімо, наприклад, угорця Мігая Тивадара Коштку Чонтварі. Він був містиком, одним із великих «самітників» у історії мистецтва. Чонтварі мав шизофренію. Його картини - наївні, мрійливі композиції, іноді дуже монументального масштабу - за інтенсивністю схожі на творчість Руссо. Він навіть виставлявся в Парижі у 1907 році, але ніхто цього не помітив. Він отримав визнання у себе на батьківщині, в Угорщині, однак на міжнародному рівні його імʼя не настільки широко відоме, як могло би бути, скажімо, якби його помітив і підтримав Аполлінер.
У грудні 1907 року Руссо потрапив у халепу через фальшивий чек, отриманий від одного з учнів (щоб заробити собі на життя, Руссо також давав уроки музики). Коли Руссо, не знаючи, що чек підроблений, намагався отримати за ним гроші, його заарештували й увʼязнили. Справа дійшла до суду, і результат довго залишався невизначеним.
Аргументом, який зрештою переконав суддю ухвалити рішення на користь Руссо, стало те, що адвокат надав одне з полотен художника як доказ. «Ви й досі сумніваєтеся, що мій клієнт невинний» - запитав захисник. У складній історії взаємин мистецтва та закону це рідкісний випадок, коли витвір мистецтва приймають у суді як доказ бодай чогось узагалі, не кажучи вже про позитивне підтвердження характеру митця.
Фрагмент з книги "Мистецтво крайнощів: Із 1905 по 1914 рік", Філіп Гук
Вражаюча книга про мистецький вибух на початку ХХ століття, який назавжди змінив європейську культуру. Автор повертає нас у час, коли мистецтво буквально шаленіло від нових ідей: експресіонізм, футуризм, авангард, політика, протест — усе це сплітається в яскраву, сміливу й безкомпромісну історію про те, як художники ламали правила й створювали нові.
#щопрочитати
〰️ Муза&Селінджер
❤48👍10🔥8