Сьогодні в рубриці #графікроботи
Катерина Возіанова - засновниця Indposhiv Bespoke House.
Про робочий день
Хочу почати з того, що лише 4 роки тому мої робочі та неробочі дні стали починатися по-різному. До повномасштабного вторгнення вони всі були однакові: я прокидалася, зазвичай дуже рано — до 6-ї ранку, сповнена натхнення та ідей, і одразу починала писати їх усім співробітникам, незалежно від того, який це був день тижня.
Зараз ситуація трохи змінилася, тому в робочі дні я прокидаюся залежно від того, наскільки спокійно минула ніч, але точно не пізніше 7:30, бо потрібно зібрати дітей до школи та приготувати сніданок. У мене чудові, веселі діти, тож зазвичай ранок проходить класно. Але найкраща його частина — це час, коли всі пішли по «школах/роботах», а я залишаюся на самоті.
Я добре знаю й відчуваю себе, тому з досвіду виробила для себе головне правило: мінімум годину на день я маю бути сама. Умовно — це час з 8:30 до 10-ї. У цей період я намагаюся не робити НІЧОГО, що потрібно, а лише те, що я ХОЧУ саме зараз. Це може бути книга, перегляд серіалу, новини на YouTube, якась б’юті-рутина — головне правило, щоб я хотіла це робити. Бувають дні, коли не хочеться нічого, і для мене це час нічого не робити.
Колись, років 7 тому, я поставила собі мету: 80% часу робити те, що хочу, а 20% — те, що маю. Для мене це не про безвідповідальність, а про наповненість життя і запитання до себе: «А що насправді ти хочеш?» З війною ця пропорція кардинально змінилася, але я все ж таки мрію про її повернення у своє життя. Справа в тому, що коли я відчуваю цю свободу, я найпродуктивніша й найбільш натхненна.
Обов’язковим зранку для мене є занурення в холодну ванну. Практикую це вже понад 2 роки. На вихідних — це ополонка в річці (2 дні на тиждень я живу за містом), а в будні — холодна ванна. Можу пролежати там 10 хвилин, але не раджу, бо потім важко зігрітися навіть влітку. Для мене оптимальний час — 5–7 хвилин. Роблю це виключно заради того стану, бо після цих 5–7 хвилин у мене такий ендорфіновий «прихід», який заряджає на весь день. Зараз, коли в квартирі дуже холодно, я свідомо відмовилася від цього, але щойно температура повернеться до звичайної — продовжу. Це моя маленька перемога до 9-ї ранку, і я дуже поважаю себе за те, що «змогла».
3 дні на тиждень у мене є спорт. Нарешті 🙂 Я знову увійшла в спортивну рутину після перерви майже в 3 роки з однією метою — мати гарний настрій та енергію. Класне тіло, умовні кубики на пресі й цифри на вагах — для мене це «побічка». І, знаєте, це настільки змінило моє ставлення до себе! Раніше, коли мета була іншою, я змушувала себе — а я так ненавиджу себе змушувати, — тому періодично скіпала спорт. Зараз я їду на тренування з величезним бажанням!
Після спорту в мене є моя улюблена робота — справа мого життя, Indposhiv. Ми вже 17 років шиємо чоловічий класичний одяг для найкращих чоловіків нашої (і не тільки) країни. Я побудувала бізнес так, щоб мені було приємно в ньому перебувати: у нас 4-поверховий клубний будинок в історичному центрі, з дуже красивим інтер’єром і надихаючими людьми поруч. І навіть попри те, що зараз ми переживаємо найбільший виклик в нашій індпошивівській історії, я все одно йду на роботу з великою радістю.
Свій робочий день в Indposhiv описати важко — вони дуже різні. В один день ми можемо пів дня будувати стратегічні плани, в інший — я можу відстоювати право на генератор у сусіднього будинку, пити ігристе з клієнтами або на черговій рекламній зйомці розважати дітей героя рекламної кампанії. Колись я думала, що після 5 років безпосереднього занурення в операційну діяльність зможу дозволити собі не бути присутньою на роботі тижнями. Після війни таких питань до себе навіть не виникало. А зараз я розумію, що моя справа — важлива частина мого життя, настільки важлива, що я не уявляю свій день без Indposhiv. Я не просто маю це робити — я хочу це робити!
Катерина Возіанова - засновниця Indposhiv Bespoke House.
Про робочий день
Хочу почати з того, що лише 4 роки тому мої робочі та неробочі дні стали починатися по-різному. До повномасштабного вторгнення вони всі були однакові: я прокидалася, зазвичай дуже рано — до 6-ї ранку, сповнена натхнення та ідей, і одразу починала писати їх усім співробітникам, незалежно від того, який це був день тижня.
Зараз ситуація трохи змінилася, тому в робочі дні я прокидаюся залежно від того, наскільки спокійно минула ніч, але точно не пізніше 7:30, бо потрібно зібрати дітей до школи та приготувати сніданок. У мене чудові, веселі діти, тож зазвичай ранок проходить класно. Але найкраща його частина — це час, коли всі пішли по «школах/роботах», а я залишаюся на самоті.
Я добре знаю й відчуваю себе, тому з досвіду виробила для себе головне правило: мінімум годину на день я маю бути сама. Умовно — це час з 8:30 до 10-ї. У цей період я намагаюся не робити НІЧОГО, що потрібно, а лише те, що я ХОЧУ саме зараз. Це може бути книга, перегляд серіалу, новини на YouTube, якась б’юті-рутина — головне правило, щоб я хотіла це робити. Бувають дні, коли не хочеться нічого, і для мене це час нічого не робити.
Колись, років 7 тому, я поставила собі мету: 80% часу робити те, що хочу, а 20% — те, що маю. Для мене це не про безвідповідальність, а про наповненість життя і запитання до себе: «А що насправді ти хочеш?» З війною ця пропорція кардинально змінилася, але я все ж таки мрію про її повернення у своє життя. Справа в тому, що коли я відчуваю цю свободу, я найпродуктивніша й найбільш натхненна.
Обов’язковим зранку для мене є занурення в холодну ванну. Практикую це вже понад 2 роки. На вихідних — це ополонка в річці (2 дні на тиждень я живу за містом), а в будні — холодна ванна. Можу пролежати там 10 хвилин, але не раджу, бо потім важко зігрітися навіть влітку. Для мене оптимальний час — 5–7 хвилин. Роблю це виключно заради того стану, бо після цих 5–7 хвилин у мене такий ендорфіновий «прихід», який заряджає на весь день. Зараз, коли в квартирі дуже холодно, я свідомо відмовилася від цього, але щойно температура повернеться до звичайної — продовжу. Це моя маленька перемога до 9-ї ранку, і я дуже поважаю себе за те, що «змогла».
3 дні на тиждень у мене є спорт. Нарешті 🙂 Я знову увійшла в спортивну рутину після перерви майже в 3 роки з однією метою — мати гарний настрій та енергію. Класне тіло, умовні кубики на пресі й цифри на вагах — для мене це «побічка». І, знаєте, це настільки змінило моє ставлення до себе! Раніше, коли мета була іншою, я змушувала себе — а я так ненавиджу себе змушувати, — тому періодично скіпала спорт. Зараз я їду на тренування з величезним бажанням!
Після спорту в мене є моя улюблена робота — справа мого життя, Indposhiv. Ми вже 17 років шиємо чоловічий класичний одяг для найкращих чоловіків нашої (і не тільки) країни. Я побудувала бізнес так, щоб мені було приємно в ньому перебувати: у нас 4-поверховий клубний будинок в історичному центрі, з дуже красивим інтер’єром і надихаючими людьми поруч. І навіть попри те, що зараз ми переживаємо найбільший виклик в нашій індпошивівській історії, я все одно йду на роботу з великою радістю.
Свій робочий день в Indposhiv описати важко — вони дуже різні. В один день ми можемо пів дня будувати стратегічні плани, в інший — я можу відстоювати право на генератор у сусіднього будинку, пити ігристе з клієнтами або на черговій рекламній зйомці розважати дітей героя рекламної кампанії. Колись я думала, що після 5 років безпосереднього занурення в операційну діяльність зможу дозволити собі не бути присутньою на роботі тижнями. Після війни таких питань до себе навіть не виникало. А зараз я розумію, що моя справа — важлива частина мого життя, настільки важлива, що я не уявляю свій день без Indposhiv. Я не просто маю це робити — я хочу це робити!
❤54🔥10👏3
Вечори я зазвичай проводжу з родиною: готую їжу, якщо є світло та натхнення, а коли немає ні того, ні того — замовляємо щось, вмикаємо фільм на проєкторі та насолоджуємося. Я перестала корити себе за те, що «безцільно» проводжу вечори, — час із дітьми та чоловіком для мене опора.
Навесні ми любимо гуляти Києвом. Я корінна киянка, якій пощастило вирости в центрі, тому я знаю всі двори, всі пішохідні шляхи, знаю, чим надихнути в нашому місті, як колись мене надихали мої батьки. Нещодавно я усвідомила, яка це цінність — мати змогу гуляти вулицями свого дитинства. Багато хто зараз такої можливості не має. Обожнюю Київ.
Про натхнення
Я впевнилася, що для мене натхнення — це природно, але за однієї умови: я маю сили. За ці майже 4 роки війни я вперше відчула, що таке не мати сил навіть не те щоб надихатися. Тому головними «вимогами» до натхнення для мене є гарний сон, здоров’я та час на самоті. Коли все це є — у мене цілий всесвіт, з якого я черпаю натхнення.
Я дуже люблю гуляти та спостерігати за містом, містянами й гостями міста. Колись у мене навіть був ритуал — щодня пити каву в якомусь готелі. Ці ранки ніби виривали мене зі звичного контексту: іноземна мова, чиїсь розмови — це автоматично розширювало мене, і приходило дуже багато ідей та мрій.
Одне з найбільших натхнень для мене зараз — це спілкування з клієнтами Indposhiv. Вони всі дуже різні, але щоразу я переконуюся, що це дійсно найкращі чоловіки країни. З повномасштабною війною серед наших клієнтів стало багато військових. Для мене це взагалі космос. Їхні очі — це океан, і це спілкування дуже надихає. Я ніде не бачила таких глибоких людей.
Мене дуже надихає родина і діти (не завжди, але коли є сили — дуже). Вони в мене класні, сильні й вільні.
А ще я обожнюю музику. Коли в мене є час — я діджею або граю на фортепіано. На жаль, я сама інколи забуваю про цей «інструмент», але коли згадую — отримую таку енергію, яку не можу взяти навіть від подорожей. Музика для мене — це дуже-дуже багато!
Але головне — я дуже надихаюся історіями нескореності українців. Інколи — до сліз. Коли я їх читаю або чую, це для мене фундаментальне натхнення. Те, що на рівні свідомості й підсвідомості дає таку впевненість у нас і в собі, що її важко зламати.
〰️ Муза&Селінджер
Навесні ми любимо гуляти Києвом. Я корінна киянка, якій пощастило вирости в центрі, тому я знаю всі двори, всі пішохідні шляхи, знаю, чим надихнути в нашому місті, як колись мене надихали мої батьки. Нещодавно я усвідомила, яка це цінність — мати змогу гуляти вулицями свого дитинства. Багато хто зараз такої можливості не має. Обожнюю Київ.
Про натхнення
Я впевнилася, що для мене натхнення — це природно, але за однієї умови: я маю сили. За ці майже 4 роки війни я вперше відчула, що таке не мати сил навіть не те щоб надихатися. Тому головними «вимогами» до натхнення для мене є гарний сон, здоров’я та час на самоті. Коли все це є — у мене цілий всесвіт, з якого я черпаю натхнення.
Я дуже люблю гуляти та спостерігати за містом, містянами й гостями міста. Колись у мене навіть був ритуал — щодня пити каву в якомусь готелі. Ці ранки ніби виривали мене зі звичного контексту: іноземна мова, чиїсь розмови — це автоматично розширювало мене, і приходило дуже багато ідей та мрій.
Одне з найбільших натхнень для мене зараз — це спілкування з клієнтами Indposhiv. Вони всі дуже різні, але щоразу я переконуюся, що це дійсно найкращі чоловіки країни. З повномасштабною війною серед наших клієнтів стало багато військових. Для мене це взагалі космос. Їхні очі — це океан, і це спілкування дуже надихає. Я ніде не бачила таких глибоких людей.
Мене дуже надихає родина і діти (не завжди, але коли є сили — дуже). Вони в мене класні, сильні й вільні.
А ще я обожнюю музику. Коли в мене є час — я діджею або граю на фортепіано. На жаль, я сама інколи забуваю про цей «інструмент», але коли згадую — отримую таку енергію, яку не можу взяти навіть від подорожей. Музика для мене — це дуже-дуже багато!
Але головне — я дуже надихаюся історіями нескореності українців. Інколи — до сліз. Коли я їх читаю або чую, це для мене фундаментальне натхнення. Те, що на рівні свідомості й підсвідомості дає таку впевненість у нас і в собі, що її важко зламати.
〰️ Муза&Селінджер
❤80🔥6👏5
Ернест Гемінґвей про Ґертруду Стайн
Здебільшого говорила вона, розповідала мені про сучасні картини й художників — радше про них як людей, а не як художників — і розповідала про свою роботу. Показувала мені багато томів рукопису, який вона щодня записувала, а її компаньйонка друкувала на машинці.
— Треба купувати або одяг, або картини, — сказала вона. — Усе дуже просто. Ні в кого немає такого багатства, щоб дозволити собі і те, й інше. Не надто зважайте на одяг і на моду, купуйте одяг, щоб був зручний і міцний, — і на заощаджені гроші можна буде купувати картини.
Ґертруда Стайн - американська письменниця, критикиня, феміністка та колекціонерка творів мистецтва, яка більшість свого життя провела у Франції. Вона збирала та пропагувала роботи Пікассо, Брака, Матісса, Шагала, Модільяні, підтримувала художників «паризької школи».
У 1968 році колекцію Ґертруди Стайн оцінили в 6,25 мільйона доларів. Більшість картин, які успадкували родичі Ґертруди, викупили Девід і Нельсон Рокфеллери. Зараз ці роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Фото | Ґертруда Стайн, Еліс Б. Токлас і пудель Баскет
〰️ Муза&Селінджер
Здебільшого говорила вона, розповідала мені про сучасні картини й художників — радше про них як людей, а не як художників — і розповідала про свою роботу. Показувала мені багато томів рукопису, який вона щодня записувала, а її компаньйонка друкувала на машинці.
— Треба купувати або одяг, або картини, — сказала вона. — Усе дуже просто. Ні в кого немає такого багатства, щоб дозволити собі і те, й інше. Не надто зважайте на одяг і на моду, купуйте одяг, щоб був зручний і міцний, — і на заощаджені гроші можна буде купувати картини.
Ґертруда Стайн - американська письменниця, критикиня, феміністка та колекціонерка творів мистецтва, яка більшість свого життя провела у Франції. Вона збирала та пропагувала роботи Пікассо, Брака, Матісса, Шагала, Модільяні, підтримувала художників «паризької школи».
У 1968 році колекцію Ґертруди Стайн оцінили в 6,25 мільйона доларів. Більшість картин, які успадкували родичі Ґертруди, викупили Девід і Нельсон Рокфеллери. Зараз ці роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Фото | Ґертруда Стайн, Еліс Б. Токлас і пудель Баскет
〰️ Муза&Селінджер
❤62👍5🔥5
Love 2.0. - новий дроп Guzema Fine Jewelry до Дня Закоханих
Лінійка об’єднує прикраси- трансформери та класичні моделі у формі сердець, інкрустовані натуральними діамантами. Більшість виробів дозволяють зробити символічне гравіювання, що перетворює прикрасу на талісман важливого моменту любові.
Познайомитися з прикрасами можна на сайті guzema.ua та флагманських бутиках Guzema Fine Jewelry в Києві та Львові.
До Дня Закоханих - 10 днів 💕
〰️ Муза&Селінджер
Лінійка об’єднує прикраси- трансформери та класичні моделі у формі сердець, інкрустовані натуральними діамантами. Більшість виробів дозволяють зробити символічне гравіювання, що перетворює прикрасу на талісман важливого моменту любові.
Познайомитися з прикрасами можна на сайті guzema.ua та флагманських бутиках Guzema Fine Jewelry в Києві та Львові.
До Дня Закоханих - 10 днів 💕
〰️ Муза&Селінджер
❤32🔥6👍2👏1